3. Розвиток обміну та виникнення грошей. Суть і функції грошей. Закони грошового обігу.

Виникнення грошей - тривалий історичний процес, пов\'язаний з розвитком товарного виробництва і обігу товарів. Перші випадки обміну характеризуються простою, випадковою або одиничною формою вартості: 1 мішок зерна = 1 вівці.

В даному обміні товар (зерно) відіграє активну роль, оскільки виражає свою вартість у товарі в  (вівці).   Товар,  що виконує в кожному даному акті обміну активну роль, знаходиться у відносній формі вартості. Йому протистоїть товар - еквівалент, який виконує пасивну роль (через нього виражається вартість першого товару). Відповідно форма вартості  товару в (вівці) називається еквівалентною. У ній міститься зародкова форма грошей.

З поглибленням поділу праці, виникненням ремісництва і розвитком ремесел, зростає різноманітність вироблюваних речей, все більша їх частина виробляється з метою продажу. Для ремісника обмін є вже не випадком, а необхідною складовою частиною його виробництва (праці). Виникають ринки, на яких кожен даний товар може бути прирівняний до цілого ряду інших товарів і, відповідно, виразити в них свою вартість. Проста або випадкова форма вартості змінюється повною або розгорнутою:

У повній або розгорнутій формі вартості кожному товарові, що знаходиться у відносній формі вартості, протистоїть безліч інших товарів, що перебувають у еквівалентній формі вартості щодо нього.

Дана форма вартості характеризується скороченням  випадковості внаслідок різноманітності еквівалентів, з появою все нових різновидів товарів-еквівалентів відносний вираз вартості залишається незавершеним, унеможливленням безпосереднього обміну у випадку незбігу попиту і пропозиції або інтересів товаровиробників; ускладненням обміну через неподільністю багатьох товарів (в т.ч.

У подальшому розвитку товарного виробництва з метою подолання суперечностей розгорнутої форми вартості агенти ринку вдаються до проміжного товару-посередника. У процесі обміну на кожному ринку виділилися з товарної маси найголовніші товари, які тут обмінювалися найчастіше. Поступово вони перетворилися в межах даного ринку у загальний еквівалент. Тобто вартість усіх інших товарів виражалася через споживну вартість товару-еквівалента. Так на зміну розгорнутій або повній формі вартості прийшла загальна форма вартості:

Поява загального еквівалента певною мірою розв\'язує суперечність загальної форми вартості: продавець товару може придбати будь-який інший товар за допомогою товару-еквівалента, що стимулює розвиток обміну і через нього - виробництва.

Загальна форма вартості замінюється грошовою. Роль грошей виконують різні метали, їх власна споживна вартість відходить на другий план, найголовнішою стає властивість бути загальним еквівалентом. Золото і срібло виділилися на роль загальних еквівалентів завдяки певним природнім та економічним властивостям: однорідність, подільність, рідкісність і, відповідно, велика вартість у невеликій вазі тощо.

За золотом роль загального еквіваленту закріпилася на досить високому рівні розвитку товарного виробництва і обміну. Золото в якості грошей по відношенню до всього товарного світу завжди знаходиться в еквівалентній формі вартості: затрачена на нього конкретна праця виступає безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його виробництво приватна праця - безпосереднім втіленням суспільної праці.

Споживна вартість грошей полягає в тому, що вони виконують функцію загального еквіваленту, визнану всім суспільством. Золоті гроші зберігають і споживну вартість даного дорогоцінного металу.

Функції грошей повно і всебічно розкривають суть грошей.

Функція - міра вартості вказує на те, що вартість усіх товарів вимірюється грошима. Ціна - це вартість товару, виражена в грошах. Поки в обігу було золото, гроші мали власну вартість, яка була еталоном для виміру всіх інших вартостей. З виникненням паперових грошей країни встановлювали золотий вміст грошової одиниці, що називався масштабом цін. У цей період паперові (номінальні) гроші були представниками золотих (реальних) грошей в обігу. В XVIІ-XІX ст. паперові гроші в основному вільно в банках можна було обміняти на золоті монети, і саме цей обмін називався тоді конвертованістю грошей.

Функція засіб обігу - пов\'язана з тим, що обіг товарів в умовах розвинутого товарного виробництва і обміну здійснюється за допомогою грошей за формулою Т - Г - Т (товар-гроші-товар). Оскільки у цій функції гроші постійно перебувають в русі, для її здійснення не потрібні повноцінні, реальні, тобто золоті гроші. Ця функція спричинила появу паперових грошей.

Функція засобу нагромадження або утворення скарбів - пов\'язана з випаданням грошей зі сфери обігу та формуванням скарбу. При обігу золотих монет гроші могли у будь-який момент повернутися в обіг не втративши своєї цінності. Паперові гроші не можуть перетворюватися в такий безумовний скарб і в такий спосіб регулювати грошовий обіг. Поява в обігу зайвих паперових грошових знаків веде до інфляції.

Функція засобу платежу - пов\'язана з кредитом. Якщо момент купівлі не збігається з моментом сплати, то гроші проявляються у іншій іпостасі. Тобто роль загального еквіваленту виконують замінники грошей, а саме кредитні гроші (векселі, банкноти, платіжні доручень чеки тощо). Це також одна з тих функцій, з якою пов\'язана поява паперових грошей.

Функція світові  гроші.

Протягом існування грошей було сформульовано ряд концепцій їх функціонування. Меркантилісти висунули металістичну концепція грошей. Вони вважали, що золото і срібло мають природну властивість бути грошима, це їх вічна якість. З появою і розвитком паперових грошей це сприймається як своєрідний жарт історії. Перші здогадки цього напрямку припадають на часи Античності. В XX ст. цю концепцію розвинув Дж.Кейнс.

Номіналістична концепція грошей вказує, що гроші - умовні розрахункові одиниці, номінальні знаки вартості, які самі вартості не мають, чисто логічна конструкція придумана людьми для спрощення обміну товарів. Довгий час ця концепція заперечувалася з позицій металістичної та трудової концепції походження і суті грошей, але в наш час все частіше в ній знаходять елементи істинності.

Кількісна концепція грошей виникла у XVII- ХУІІІ ст., до її формування доклав зусиль у XIX ст. Д.Рікардо. Сьогодні вона покладена в основу монетаристських досліджень Чикагської економічної школи на чолі з Мілтоном Фрідменом. Основна ідея цієї концепції: вартість грошей визначається їх кількістю. В межах цієї концепції очевидні причини сучасної інфляції. Саме з цим напрямком економічних досліджень пов\'язано формулювання «рівняння обміну», що розглядається в законах грошового обміну.

Товарна концепція грошей пов\'язана з дослідженнями Д.Рікардо і К.Маркса і пояснює гроші як особливий еквівалентний товар, товар посередник у обміні.

Сучасний обмін – це обмін у товарно-грошовій формі. Усвідомлення суті даного обміну формує певні закономірності. Ці закономірності і є законами грошового обігу.

Закони грошового обігу – це певна кількість грошей, яка забезпечує повноцінний товаро-грошовий обмін та повноцінне функціонування всієї економіки.

Так, в період існування золотих та срібних грошей кращі гроші вимиваються з обігу гіршими – це «закону Грешама».

У XVIII ст. Д.Юм сформулював так зване «рівняння обміну». Остаточно воно було обґрунтовано на початку XX ст. І.Фішером і тому часто його називають «рівнянням Фішера»:

М х V = Р х Q або Г х П = Т х Ц,

де :   (Г) М - маса грошей, що знаходиться в обігу;

         (П) V - середня швидкість (кількість) обороту грошової одиниці;

         (Ц) Р - рівень ціни на ринку;

         (Т) Q - реальний обсяг товарної маси на ринку.

К.Маркс  у  «Капіталі»   пропонує  дещо  інший  підхід  у визначенні кількості грошей необхідних для обігу :

Кг = (Сц. + П - К- В) / О

де  Кг - кількість грошей, що необхідна для обігу;

      Сц - сума цін усіх товарів, що вироблені в суспільстві протягом року;

П - платежі по кредитах минулих років;

К - сума цін товарів, що продана в кредит цього року;

В - взаємо погашені платежі (бартер, безготівкові І              розрахунки тощо);

О - середньорічна кількість обороту грошової одиниці.

Більш спрощена формула, що описує дану залежність  - Кг = Сц / О

В економіці існує поняття «активи», тобто цінності, що мають ринковий попит і можуть в певних умовах відчужувати їх власниками. Активи часто виступають як «потенційні гроші», властивість реального активу виступити в ролі засобу платежу (своєрідних грошей) і називається в економічній теорії ліквідністю.

Платіжним засобом може виступити будь-який актив, на який на ринку є платоспроможний попит. Вся проблема у витратах (збитках), пов\'язаних з обміном даного активу на гроші. Ступінь «ліквідності» - порівняльна величина витрат обміну даного активу з витратами обміну іншого активу (в економічній теорії такі витрати називаються трансакційними).

Ліквідність активів - важлива характеристика  ринкового стану економічного агента: чим більш ліквідні його активи, тим й більші його економічні можливості.

Абсолютна ліквідність - готівка, вона завжди і з нульовими витратами на обмін прямо обмінюється на будь-який інший актив.

У 80-х роках в економічній  теорії формується поняття грошових агрегатів: активів, що виконують певні функції грошей і поділяються за ступінню ліквідності.

У сучасній економіці розрізняють ряд грошових  агрегатів відповідно до їх використання:

Мо - готівкові гроші.

М1- готівкові гроші та засоби переказних рахунків. Тобто в цілому традиційні гроші.

М 2 - включає в себе М 1 та ще 2 види банківських внесків - «звичайні» (внески, що приносять проценти і які можна в будь-який момент зняти з рахунку без штрафів, але ці внески не дають права  використовувати чеки  для сплати та «строкові» (внески, що приносять підвищені і відсотки, але при достроковому знятті призводять до штрафів).

М 3- включає в себе М 2, депозитні сертифікати та великі строкові депозити;

L - включає М 3 та всі інші ліквідні цінності.

Ці агрегати служать для того, щоб певним чином контролювати грошову масу в країні.