<<
>>

4. Просте і капіталістичне товарне виробництво. Робоча сила як товар. Капітал як суспільні відносини. Постійний та змінний капітал.

Товарне виробництво реалізується у таких типах. Просте виробництво засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва, відсутність купівлі-продажу робочої сили як товару.

У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт. Капіталістичне(підприємницьке) виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господарства. Просте товарне виробництво, як правило, функціонує на нескладній техніці, а підприємницьке - на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо. У історично-логічному плані виділяють товарне виробництво із стабільною (охоплює період до другої половини XX ст.) та з безперервно оновлюванню номенклатурою товарів (з другої половини XX ст.).

Робоча сила — сукупність фізичних, розумових і організаторських властивостей людини, набутих знань і досвіду, які вона застосовує у процесі виробництва споживчих вартостей.

Робоча сила — головний елемент продуктивних сил у будь-якому суспільстві, але товаром вона стає лише за капіталізму. Це зумовлено тим, що робітник позбавлений власності на засоби виробництва і засоби до існування, але сам він особисто вільний, тобто є власником своєї робочої сили і може розпоряджатися нею.

Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживчу вартість і вартість. Але робоча сила — товар специфічний.

Капіталіст купує робочу силу, точніше тимчасове розпорядження нею, але її виробниче споживання означає залучення до процесу праці не лише фізичних, розумових і організаторських здібностей людини, а й людської особи загалом з притаманними їй метою, волею, свідомістю, культурними навичками тощо. Це надає вартісним властивостям людської робочої сили особливого характеру і позначається на кожній із сторін товару робоча сила.

З погляду споживчої вартості специфіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Отже, в основі визначення споживчої вартості товару лежить абстрактна праця (певна її кількість). Водночас конкретна праця є для капіталіста також специфічною вартістю на ринку праці, оскільки впливає на процес самозростання вартості. Отже, специфічність вартості товару робоча сила полягає у здатності до такої кількості абстрактної праці, яка перевищує необхідні витрати праці на відтворення самої робочої сили.

Російські економісти Я. Певзнер та С. Брагінський стверджують, що робоча сила є предметом купівлі-продажу в умовах рабовласницького та кріпосницького ладу, за капіталізму продають її послуги на певний, обумовлений контрактом час, а робітник залишається її господарем.

З цим важко погодитися. Адже одна з найважливіших умов перетворення робочої сили на товар — особиста свобода її власника (найманого) робітника. Такої свободи не мав ні раб, ні селянин-кріпак. Крім того, за наявності юридичної свободи робітник повинен бути економічно залежним, тобто позбавленим засобів виробництва і засобів до існування. За рабовласництва, кріпосництва ця друга найважливіша умова значною мірою також не виконувалася.

Як стверджував К. Маркс, якщо робочу силу розглядати з погляду вартості, то зрозуміло, що, як і будь-який інший товар, вона потребує суспільно необхідних витрат на своє відтворення в певних суспільних умовах. Мінімальна межа цих витрат — вартість життєвих засобів, фізично необхідних робітникові. Водночас для відтворення робочої сили потрібно більше витрат, ніж для створення фізично необхідних робітникові життєвих засобів. По-перше, робітник не вічний і, відповідно, відтворення робочої сили повинно враховувати витрати на утримання його сім\'ї. По-друге, для виконання більш складної роботи необхідний певний рівень освіти і кваліфікації робітника, що вимагає додаткових витрат на робочу силу.

По-третє, на відміну від звичайних товарів, робоча сила (та її носій — людина) історично розвивається, на величину її вартості впливають моральний, історичний, соціальний та результативний елементи.

Моральний елемент вартості робочої сили визначається гідністю людини, її самоповагою, впливом морально-етичних чинників. її історичний елемент — це зростання фізичних, духовних та інших потреб людини, здібностей, для відтворення яких потрібна все більша кількість матеріальних благ і послуг. Соціальний елемент вартості робочої сили полягає у значному впливі на неї таких соціальних чинників, як класова боротьба, діяльність профспілок, громадських і політичних рухів. Результативний її елемент характеризує зростання корисного ефекту від використання робочої сили, в основі якого лежить збільшення витрат робочої сили (фізичних, розумових, організаторських), поліпшення форм і методів організації виробництва тощо.

Капітал (лат. capitalis — головний) — 1) самозростаюча вартість, або вартість, що приносить додаткову вартість; 2) виробничі відносини між найманим працівником і власником засобів виробництва в межах основного виробничого відношення наймана праця — капітал»; 3) рух вартості.

Капіталістична власність укорінюється в процесі так званого первинного нагромадження капіталу. Його утворює виникнення, з одного боку, людей, вільних від особистої залежності та від засобів виробництва, а з іншого — людей, що володіють коштами, тобто виникнення коштів, які можна використати для організації різних виробництв з використанням найманої праці.

Первинне нагромадження капіталу — історичний процес формування специфічно капіталістичних виробничих відносин, основу яких утворює відношення «наймана праця — капітал».

Початок історичного процесу первинного нагромадження капіталу пов\'язаний (у різних країнах у різних формах і в різний час) з ліквідацією кріпосного права — звільненням кріпосних селян від феодальної залежності без надання їм у власність землі. Внаслідок цього в суспільстві виникають нові виробничі відносини — відносини між особою, якій належить лише її здатність до праці, й особою, якій належать гроші та засоби виробництва, тобто виникають капіталістичні виробничі відносини «наймана праця — капітал», які є відносинами капіталістичної власності в її економічному та юридичному змісті.

На цій основі робоча сила найманих працівників стає товаром; просте товарне виробництво перетворюється на капіталістичне товарне виробництво; гроші перетворюються на капітал. Сукупно всі ці перетворення в економічній (відповідно і правовій) системі суспільства становлять зміст процесу первинного нагромадження капіталу.

Елементи вчення про капітал заклав Аристотель. Маркс вважав, що гроші повинні самoзростати, приносити додаткову вартість. Джерелом додаткової вартості є робоча сила, яка створює вартість більшу, ніж сама того варта.   Авансований капітал (К) – капітал, авансований на придбання засобів виробництва і робочої сили для виробництва додаткової вартості:    К = с + v.

Постійний капітал (c) – капітал, авансований на придбання засобів виробництва, який у процесі виробництва не змінює своєї вартості, виступає лише умовою для виробництва додаткової вартості.

Змінний капітал (v) – частина капіталу, авансованого на придбання робочої сили, яка у процесі виробництва збільшується, виступає джерелом створення додаткової вартості.

Нова вартість (v + m) – вартість, створена абстрактною працею найманого робітника, включає вартість робочої сили (v) і додаткову вартість (m).

Додаткова вартість (m) – вартість, яка створюється абстрактною працею найманого робітника понад вартістю його робочої сили і безкоштовно привласнюється капіталістом.

Отже, вартість товару (W), яка створена на капіталістичному підприємстві, включає вартість спожитих засобів виробництва, тобто перенесену вартість (с) і нову вартість (v+ m):

W = c + v + m.

Припустимо, що при виготовленні товару використовується сировина, на яку затрачається 4 години робочого часу середньої інтенсивності. Переробка цієї сировини обходиться в 6 годин робочого часу середньої інтенсивності. Усього на виробництво товару потрібно 10 годин робочого часу, з них 4 години – на попередній стадії виробничого процесу. Вартість товару буде в цьому випадку складатися зі знову створеної за 6 годин або нової вартості і перенесеної (втіленої у 4 годинах праці) вартості.

Таке формування вартості забезпечує нормальне відтворення як робочої сили, зайнятої у виробництві товару, так і сировини для його виготовлення.

Своєю конкретною працею працівник зберігає вартість засобів виробництва, переносить її у створювану продукцію, створює нові споживні вартості. Своєю абстрактною працею працівник додає до вартості засобів виробництва (старої, перенесеної вартості) нову (додану) вартість.

Норма додаткової вартості (m\') – відношення додаткової вартості до змінного капіталу (v), виражене у відсотках:

Норма додаткової вартості є точним виразом експлуатації робочої сили капіталістом

Норма додаткової вартості є точним виразом експлуатації робочої сили капіталістом.

Ступінь експлуатації – відношення додаткової праці до необхідної праці:

Абсолютна додаткова вартість – додаткова вартість, одержана шляхом збільшення тривалості робочого дня за незмінного необхідного робочого часу

Абсолютна додаткова вартість – додаткова вартість, одержана шляхом збільшення тривалості робочого дня за незмінного необхідного робочого часу. Збільшення тривалості робочого дня може бути досягнуто прямим методом (збільшення годин робочого дня) або прихованим методом (підвищення інтенсивності праці), що рівноцінне прихованому збільшенню робочого дня.

Відносна додаткова вартість – додаткова вартість, яка виникла внаслідок скорочення необхідного робочого часу за незмінного робочого дня (шляхом здешевлення засобів існування працівника).

Необхідний робочий час – частина робочого дня, протягом якої робітник відтворює вартість своєї робочої сили (v). Необхідна праця – праця, що витрачається протягом необхідного робочого часу.

Додатковий робочий час – частина робочого дня, протягом якої робітник створює додаткову вартість (m). Додаткова праця – праця, що витрачається протягом додаткового робочого часу.

Надлишкова додаткова вартість (форма відносної) – виникає на окремих підприємствах галузі, технічно найбільш розвинутих, де індивідуальна продуктивність праці вища за середньогалузеву, індивідуальна собівартість продукції – нижча за середньогалузеву. Реалізуючи свою продукцію за середньогалузевими цінами, ці підприємства отримують надприбуток, надлишкову додаткову вартість.

Хікс капітал визначає як сукупність товарів виробничого призначення. Фішер і Найт (неокласичний напрямок) розглядають капітал як благо, використання якого дає можливість збільшити майбутні блага. Хейне вводить поняття „людський капітал” – знання та вміння людей, яке вони набули завдяки навчанню, професійній підготовці, досвіду.

<< | >>
Источник: Булгаков А.А.. Лекції з економічної теорії. 2010. 2010

Еще по теме 4. Просте і капіталістичне товарне виробництво. Робоча сила як товар. Капітал як суспільні відносини. Постійний та змінний капітал.:

  1. ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
  2. 4. Просте і капіталістичне товарне виробництво. Робоча сила як товар. Капітал як суспільні відносини. Постійний та змінний капітал.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -