Нормативно-правові засади проведення грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика, як складова частина економічної політи­ки держави, сприяє досягненню прогнозованих соціально-економічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і завдань інструментами грошово-кредитного і валютного регулювання.

Грошово-кредитну політику в Україні визначає та проводить Націона­льний банк України. Законодавчо-нормативні засади розроблення та реалі­зації грошово-кредитної політики в Україні визначені Законом України «Про Національний банк України», Конституцією України, Положенням «Про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням» [171; 72; 146]. Грошово- кредитна політика реалізується відповідно до Основних засад грошово- кредитної політики, які щорічно розробляються Радою Національного бан­ку України, функціями якої є також здійснення контролю за її проведенням та внесення уточнень до Основних засад грошово-кредитної політики у разі зміни основних параметрів економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» Рада Національного банку України до 15 вересня розробляє Основні засади гро­шово-кредитної політики і вносить до Верховної Ради України для інфор­мування. Законом визначено, що Основні засади грошово-кредитної полі­тики являють собою комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, які дають можливість Національному банку України за допомогою інструмен­тів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулю­вання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для еко­номічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення.

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціаль­ного розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції розміру

дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Пра­вові, економічні та організаційні засади формування прогнозних і прог­рамних документів економічного та соціального розвитку України визна­чаються Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України».

Основні засади грошово-кредитної політики розробляються на основі: прогнозів економічного і соціального розвитку України на короткостроко­вий та середньостроковий періоди; показників проектів зведеного та дер­жавного бюджетів України на плановий рік; аналізу очікуваних результа­тів грошово-кредитної політики за рік, що передує тому, на який розроб­ляються Основні засади грошово-кредитної політики. Основні засади грошово-кредитної політики розробляються щорічно. Їх зміст складається із викладення [146]:

- стислого огляду макроекономічної, фіскальної та монетарної ситуа­ції в Україні за минулий і поточний роки, а також проблем, які мають міс­це у розвитку економіки та соціальної сфери;

- очікуваних змін зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив на стан грошово-кредитного та валютного ринків;

- оцінки можливого впливу заходів державної політики у році, на який розробляються Основні засади грошово-кредитної політики, на роз­виток економіки та динаміку цін;

- основних параметрів грошово-кредитної політики на плановий рік та наступні 3 роки.

В Основних засадах грошово-кредитної політики відображається та­кож визначення та характеристика цілей грошово-кредитної політики на наступний рік та більш тривалий період (3 роки) з урахуванням макроеко- номічної ситуації і стану грошово-кредитної сфери; основних напрямів і механізмів забезпечення реалізації цілі грошово-кредитної політики; узгод­женості грошово-кредитної політики з економічною політикою Уряду.

Підготовка основних засад грошово-кредитної політики передбачає здійснення аналізу [146]:

1) економічного і соціального розвитку України за минулий та поточ­ний роки. В тому числі: динаміки валового внутрішнього продукту за його складовими; інфляції та факторів її формування; проведення фіскальної політики; зміни в соціальній сфері, які включають в себе зайнятість насе­лення, його доходи та інше;

2) розвитку основних секторів економіки: домашніх господарств, не­фінансових підприємств і організацій; державних фінансів; фінансового сектору;

3) грошово-кредитного ринку та реалізації грошово-кредитної політи­ки у минулому та поточному роках. Динаміка та джерела формування

монетарної бази та грошової маси; структура грошової маси; монетарні коефіцієнти; кредити в реальний сектор економіки;

4) стану валютного ринку України, його міжбанківського та готівко­вого сегментів, політики Національного банку України щодо здійснення інтервенцій, рівня та динаміки обмінних курсів, змін купівельної спро­можності гривні. Стан міжнародних резервів Національного банку України, джерела їх формування;

5) використання інструментів, за допомогою яких здійснювалось ре­гулювання грошово-кредитного ринку;

6) прогнозу макроекономічного розвитку України, включаючи: вало­вий внутрішній продукт за його складовими; рівень інфляції; показники бюджету; платіжний та торгівельний баланс; ринок праці; доходи насе­лення та заробітну плату.

Для розробки Основних засад грошово-кредитної політики аналітичні та інші матеріали готуються структурними підрозділами Національного банку базуючись на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних пара­метрах економічного і соціального розвитку України на відповідний пері­од, а також на підставі власних досліджень. Відповідно до «Положення про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням» [146] визначено перелік аналі­тичних та інших матеріалів, які готують ті чи інші структурні підрозділи Національного банку України для розробки Основних засад грошово- кредитної політики.

Зокрема, Департамент економічного аналізу та прогнозування і Де­партамент статистики та звітності готують інформацію з питань аналізу економічного і соціального розвитку України за минулий і поточний роки та щодо перспектив макроекономічного розвитку України на прогнозний рік; Департамент готівково-грошового обігу - щодо стану готівкового обі­гу в країні з метою визначення факторів впливу на динаміку та обсяги над­ходжень та видачі готівки з кас банків; Департамент валютного регулюван­ня - з питань валютно-курсової політики і валютного ринку; Департамент монетарної політики - щодо основних параметрів грошово-кредитної по­літики, стану грошово-кредитного ринку, механізмів та інструментів його регулювання; Департамент платіжного балансу - щодо стану та можливої динаміки показників платіжного балансу України; Департамент методоло­гії банківського регулювання та нагляду - щодо розвитку банківської сис­теми України.

Підготовлені у зазначеному порядку та узагальнені матеріали пода­ються до Апарату Ради Національного банку. Для підготовки проекту Ос­новних засад грошово-кредитної політики створюється робоча група з чи­сла членів Ради Національного банку. Рада Національного банку згідно зі

статтею 33 Бюджетного кодексу України розглядає проект Основних засад грошово-кредитної політики на наступний рік і до 1 квітня подає його до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України для врахування при складанні проекту Державного бюджету України. Рада Національного банку у термін до 15 вересня вносить розроблені Основні засади грошово- кредитної політики на наступний рік та більш тривалий період на розгляд Верховної Ради України для інформування.

Контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики здійснюється Радою Національного банку шляхом аналізу інформації про стан виконання Основних засад грошово-кредитної політики, яка надаєть­ся Правлінням Національного банку щоквартально протягом перших 25 днів кварталу, наступного за звітним. Результати аналізу розглядаються на засіданні Ради за доповіддю керівника робочої групи, створеної для аналі­зу стану виконання Основних засад грошово-кредитної політики.

Правління як керівний орган Національного банку України приймає рішення щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до при­йнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності за­безпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти. Законом України «Про Національний банк України» визначено, що основ­ними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через [171]:

1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комер­ційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверд­жують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’ язання- ми, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов’ язань та операції з ними.

Вибір зазначених засобів та інструментів здійснюється Правлінням Національного банку України залежно від цілей та завдань монетарної по­літики, а також ситуації на грошово-кредитному ринку.

Відповідно чинної законодавчо-нормативної бази основною метою гро­шово-кредитної політики утримання стабільності національної грошової одиниці як важливої передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та сталого соціально-економічного розвитку країни [72; 171; 119-125]. Досяг­нення цієї мети базується на виконанні прогнозних показників монетарної

сфери, які спрямовані на здійснення за допомогою інструментів грошово- кредитної політики регулювання грошового обігу та кредитування еконо­міки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці як основної цілі грошово-кредитної політики Національного банку України.

Такими змінними індикаторами фінансової сфери протягом 2002-2006 рр.

Як вже зазначалося, головною метою грошово-кредитної політики Національного банку України відповідно до Конституції України є забез­печення стабільності національної грошової одиниці. Стабільність грошо­вої одиниці в Україні є основою для досягнення головних стратегічних цілей, які полягають у підтримці стійкого і збалансованого економічного розвитку, а також підвищенні зайнятості, реальних доходів та стандартів життя населення [125].

Слід відмітити, що в чинній законодавчій базі не визначено ні сутнос­ті категорії «стабільність грошової одиниці», ні її кількісних цільових па­раметрів чи критеріїв, за якими можна аналізувати її досягнення. Як відо­мо, цінова стабільність формується під впливом зовнішньої (курсової) та внутрішньої (цінової) складових. Прогресивними нововведеннями в Основ­них засадах грошово-кредитної політики на 2009 рік було виділення внут­рішніх та зовнішніх аспектів цінової стабільності [125]. Зокрема, в зазна­ченому нормативному документі визначено, що внутрішні аспекти ста­більності національної грошової одиниці розглядатимуться в контексті необхідності забезпечення цінової стабільності, головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Водночас, у широкому ро­зумінні, забезпечення цінової стабільності передбачає не тільки досягнен­ня визначених інфляційних орієнтирів, а й створення фундаментальних передумов для підтримання стабільного низькоінфляційного середовища на довгостроковій основі та забезпечення стійкості національної грошової одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників. Такі переду­мови передбачають, зокрема, забезпечення збалансованого розвитку всіх секторів фінансового ринку та поліпшення на цій основі трансмісійних механізмів, нівелювання дисбалансу в розвитку окремих сегментів реаль­ного сектору економіки, можливість максимального згладжування впливу зовнішніх шоків на внутрішній ринок за рахунок швидкого перетікання потоків капіталу, стабільність та надійність банківської системи, високий рівень довіри до національної валюти, зменшення присутності іноземної валюти в операціях на внутрішньому ринку та як засобу заощаджень то­що. Забезпечення внутрішніх аспектів стабільності національної грошової одиниці в середньостроковій перспективі розглядатиметься як пріоритет­не завдання грошово-кредитної політики [125].

Щодо зовнішніх аспектів стабільності національної грошової одини­ці, то в Основних засадах грошово-кредитної політики зазначено, що вони розглядатимуться не лише з точки зору утримання обмінного курсу гривні в певних межах, а й з урахуванням необхідності забезпечення таких умов і параметрів функціонування валютного сегменту ринку, які не мають нега­тивного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних аген­тів, не провокують формування та поглиблення макроекономічних, валют­них і пруденційних ризиків, дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх

шоків фінансового характеру. Такі критерії можуть бути забезпечені через використання режиму керованого плавання обмінного курсу (з переходом у перспективі до режиму вільного плавання обмінного курсу), що має су­проводжуватися [125]:

- посиленням гнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливих коливань (у результаті обмінний курс втрачати­ме статус якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпо­рядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності національної грошової одиниці);

- забезпеченням прозорості та транспарентності функціонування ва­лютного сегменту ринку через удосконалення правил роботи на ньому учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур можливого виходу на ринок та/або застосування відповідних регулятивних заходів з боку Національного банку України;

- створенням та постійним удосконаленням механізмів хеджування валютних ризиків;

- розбудовою комплексної системи моніторингу валютних ризиків, послідовним удосконаленням механізмів контролю та протидії спекуля­ціям, які порушують стійкість валютного ринку, застосуванням пруден- ційних процедур для упередження накопичення банківською системою надмірних валютних ризиків та недопущення формування інших дисбала- нсів, пов’язаних з активним здійсненням банками та іншими суб’єктами операцій капітального характеру в іноземній валюті;

- послідовним і системним здійсненням лібералізації валютного рин­ку на основі чітко визначених принципів, підходів та етапності;

- ужиттям інших ринкових заходів, спрямованих на зниження рівня доларизації економіки, зменшення зовнішніх ризиків та удосконалення засад функціонування валютного сегменту грошово-кредитного ринку.

В Основних засадах грошово-кредитної політики останніх років за­значаються наміри Національного банку України щодо переходу у серед- ньостроковій перспективі до режиму, що ґрунтується на ціновій стабіль­ності [119-125]. З цією метою, відповідно до положень Основних засад грошово-кредитної політики на 2009 рік, Національний банку концентру­ватиме зусилля на створенні спільно з Урядом макроекономічних, фінан­сових та інституційних умов переходу до нового режиму. Передбачається розроблення в першому півріччі 2009 року плану заходів з переходу до нового монетарного режиму, який, поміж іншого, має відображати питан­ня макроекономічної та фінансової збалансованості, застосування більш гнучких курсових режимів, розвитку внутрішнього ринку капіталів, удос­коналення комунікацій з громадськістю, а також удосконалення чинного законодавства тощо [125].

З урахуванням середньострокових цілей грошово-кредитна політика набуватиме більшої гнучкості. Це означатиме обмежене реагування моне­тарними засобами на незначні відхилення від цільових орієнтирів, викли­каних дією кон’юнктурних короткострокових шоків, які істотним чином не впливатимуть на стабільність національної грошової одиниці в серед- ньостроковій перспективі. Ураховуючи поступове посилення гнучкості обмінного курсу гривні та пов’язане з цим підвищення ефективності про­центного каналу трансмісійного механізму, Національний банк у перспек­тиві як основний інструмент реалізації грошово-кредитної політики вико­ристовуватиме процентну ставку. Одночасно значення такого інструмен­ту, як офіційний курс, поступово зменшуватиметься. До того ж показники курсу гривні та грошової маси не матимуть статусу монетарної цілі, вико­ристовуватимуться в аналітичних цілях і відхилення від їх прогнозних орієнтирів не вимагатиме автоматичного коригування політики, а лише буде приводом для більш детального аналізу ситуації в економіці та на грошово-кредитному ринку [125]. Це свідчить про те, що єдиним кількіс­ним показником монетарної цілі центрального банку у перспективі буде індекс споживчих цін. Такі прогресивні зміни відображають переорієнта­цію монетарної політики Національного банку України з зовнішньої (кур­сової) на внутрішню (інфляційну) складову стабільності національної ва­люти, що є обґрунтованим, адже, як переконує світовий досвід, найбіль­ший внесок монетарної політики у стимулюванні стійкого економічного зростання в довгостроковому періоді пов’язаний із підтриманням інфляції на низькому рівні та її передбачуваністю.

Щодо завдань грошово-кредитної політики, то найбільш актуальним завданням у 2009 році є спрямування в межах своєї компетенції зусиль на зниження темпів інфляції до прогнозованого Урядом показника та ство­рення фундаментальних засад для її стабілізації в подальшому на низько­му рівні. Важливими завданнями також є посилення контролю за динамі­кою корпоративного зовнішнього боргу та запобігання системним ризи­кам фінансової нестабільності в банківському секторі. На виконання за­значених завдань та основної мети грошово-кредитної політики Націона­льний банк України передбачає [125]:

- посилити роль процентної політики в розвитку грошово-кредитного ринку, у т.ч. через поліпшення регулювання короткострокових ринкових процентних ставок, вжиття заходів щодо посилення зв’язку між коротко­строковими, довгостроковими процентними ставками та цінами на активи, мінімізації впливу на ставки неринкових чинників, а також за рахунок більш тісної кореляції між обліковою ставкою та іншими ставками за опе­раціями Національного банку України;

- продовжувати взаємодію з Урядом у питаннях узгодження грошово- кредитної та фіскальної політики, у т.ч. у частині впливу на стан грошово­кредитного ринку динаміки коштів на єдиному казначейському рахунку;

- створювати умови для збільшення попиту на національну валюту та зниження за рахунок цього рівня доларизації економіки;

- сприяти Уряду в питаннях подальшого розвитку та інституційного удосконалення фондового ринку і системи небанківських фінансових уста­нов, що дасть змогу задіяти на належному рівні механізми перетікання ка­піталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечувати ва­гомішу реакцію реального сектору економіки на монетарні рішення;

- удосконалювати монетарні інструменти та механізми, ефективність яких значною мірою залежатиме від ступеня розвитку фондового ринку;

- застосовувати режим керованого плавання обмінного курсу, що має супроводжуватися більш гнучким обмінним курсом гривні щодо основної курсоутворюючої валюти, удосконаленням системи валютного регулюван­ня в напрямі здійснення поступової лібералізації з урахуванням конкретних макроекономічних реалій, проведенням інтервенції на міжбанківському ва­лютному ринку для згладжування шоків і сезонних коливань, створенням умов для розвитку інструментів хеджування валютних ризиків;

- забезпечувати передбачувану динаміку валютного ринку з ураху­ванням необхідності подальшого розвитку фондового ринку, посилення державної інвестиційної політики, цілеспрямоване зниження цінової ди­наміки й формування сталого низькоінфляційного середовища, системне зменшення рівня доларизації та зростання міжнародних рейтингів Украї­ни. Одним із важливих індикаторів залишатиметься динаміка реального ефективного обмінного курсу гривні;

- підтримувати валютні резерви на рівні, достатньому для забезпечен­ня стійкості української валюти, за умов своєчасного виконання зовнішніх боргових зобов’ язань;

- зберігати стабілізаційну спрямованість системи валютного регулю­вання, продовжувати реалізацію заходів з лібералізації руху капіталу на засадах економічної доцільності й поступовості;

- продовжити розбудову комплексної системи моніторингу валютних ризиків, оцінки потенційної вразливості національної економіки та її окремих секторів до курсових коливань, взаємозв’язку між курсовими змінами та рівнями цін і процентних ставок;

- приділяти особливу увагу розвитку ринку валютних деривативів у контексті поступового запровадження інструментів хеджування, адекват­них стану валютного ринку України;

- удосконалювати механізм контролю та попередження операцій, які заважають підвищенню стійкості валютного ринку, з одночасним розвит­ком як антимонопольного регулювання, так і наглядового потенціалу

центрального банку, вживати заходів з посилення ефективності контролю за добросовісністю здійснення валютних операцій;

- сприяти забезпеченню економічних умов для підвищення частки дов­гострокового кредитування інвестиційної спрямованості в активах банків;

- стимулювати банки до покращання якості управління активами та пасивами, удосконалення кредитних процедур (у т. ч. в частині адекватної оцінки ризиків надання позик в іноземній валюті суб’єктам економіки, що не мають постійних джерел валютних доходів) та зменшення на цій основі ризиків виникнення нестабільності в діяльності системи банків;

- продовжувати розвиток безготівкових розрахунків, зокрема шляхом сприяння поширенню використання спеціальних платіжних засобів, упро­вадження нових технологій та розширення спектра операцій, координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та розширен­ня сфери використання багатофункціональних банківських смарт-карток і реалізації супутніх проектів у соціальній сфері;

- удосконалювати систему комунікацій з громадськістю.

Для забезпечення окреслених завдань Національний банк використо­вуватиме наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримую­чись при цьому середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідов­ність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у вико­нанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макро- економічними та фінансовими заходами інших органів влади [125].

У цілому, як зазначено в Основних засадах грошово-кредитної полі­тики на 2009 рік, Національний банк у середньостроковій перспективі до­кладатиме зусиль аби засобами грошово-кредитної політики сприяти по­верненню показника приросту споживчих цін у межі однознакових чисел не пізніше кінця 2010 року, подальшому зниженню темпів споживчої інфляції до рівня 5-7% на рік та утриманню в таких межах у середньо- строковій перспективі. До досягнення цих рівнів установлюватимуться інфляційні орієнтири на кожен рік, які відповідатимуть зазначеній серед- ньостроковій траєкторії.