Проблемні питання визначення ефективності грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика як складова частина економічної політики держави сприяє досягненню прогнозованих соціально-економічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і завдань інструментами грошово-кредитного і валютного регулювання.
З огляду на важливу роль, яку відіграє монетарна політика центрального банку в загальнодержавній політиці, особливої актуальності набуває питання визначення її ефективності. Розв’язання цього питання потребує насамперед з’ясування економічної сутності категорій «грошово-кредитна політика» та «ефективність грошово-кредитної політики», а також визначення критеріїв та оціночних показників, які б об’єктивно відображали ступінь ефективності проведення монетарної політики в Україні.
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» грошово-кредитна політика визначається як сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу [171]. У наведеному трактуванні сутності грошово-кредитної політики широко окреслюється її спрямованість без зазначення головної цілі, що утруднює вибір основних критеріїв і показників оцінки її ефективності.
У цілому категорія «ефективність» характеризує дієвість, економічну результативність, успішність і корисний результат від досягнення поставленої мети. На мікрорівні ефективність кількісно визначається як співвідношення доходів і витрат, пов’язаних із здійсненням певного виду діяльності [48]. Загальна ефективність оцінюється з точки зору того, яким чином одержані результати співвідносяться з поставленими цілями [25].
Щодо ефективності грошово-кредитної політики, то це питання, незважаючи на його актуальність, залишається малодослідженим, а серед існуючих підходів щодо аналізу ефективності монетарної політики немає єдиного розуміння критеріїв і показників, що її характеризують.
Зокрема, за одним із підходів ефективність грошово-кредитної політики пропонується оцінювати за результатом, який визначається збалансованістю попиту і пропозиції грошей як головної умови зміцнення національної валюти [227, с. 17]. Серед фінансистів-практиків зустрічається таке розуміння ефективності монетарної політики, результатом реалізації якої є відсутність в економіці бумів і спадів, наявність стабільного розвитку і передбачуваної ситуації на грошових ринках [144]. За іншим, більш поширеним підходом, ефективність грошово-кредитної політики характеризується відповідністю одержаних результатів поставленим цілям [226, с. 403].Щодо цілей грошово-кредитної політики в Україні, то відповідно до основної функції Національного банку України, прописаній в Конституції України та в Законі України «Про Національний банк України» нею є стабільність грошової одиниці [72; 171]. Проте в чинному законодавстві не визначено ні сутності категорії «стабільність грошової одиниці», ні її кількісних цільових параметрів чи критеріїв, за якими можна аналізувати її досягнення. Це не лише утруднює визначення ефективності грошово- кредитної політики, але й робить не прозорою ціль монетарної політика через її незрозумілість для суб’єктів економіки, яка є основою довіри до дій та політики центрального банку.
В Основних засадах грошово-кредитної політики щороку визначаються кількісні змінні індикатори фінансової сфери (прогнозні показники монетарної сфери) спрямовані на здійснення за допомогою інструментів грошово-кредитної політики регулювання грошового обігу та кредитуван-
ня економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці як основної цілі грошово-кредитної політики Національного банку України.
Такими змінними індикаторами фінансової сфери протягом 20032006 рр. були індекс споживчих цін, монетарна база, грошова маса та обмінний курс гривні до долара США. Із 2007 р. з переліку прогнозних показників фінансової сфери вилучено монетарну базу. Крім цього, в Основних засадах зазначено, що зростання грошової маси не має статусу монетарної цілі і відхилення від неї не вимагає автоматичного коригування грошово- кредитної політики, а є лише приводом для детальнішого аналізу [123-124].
Тобто основними прогнозними показниками монетарної сфери на сьогодні є обмінний курс та індекс споживчих цін.Проведений аналіз рівня виконання змінних індикаторів фінансової сфери, визначених Основними засадами грошово-кредитної політики у 2003-2007 рр., показав, що протягом досліджуваного періоду жодного разу фактичні їх значення не відповідали плановим одночасно за всіма показниками, а найбільше невиконання спостерігалося у темпів зростання грошової маси і грошової бази (табл. 4.9).
Так, показники темпів зростання грошової маси і бази перевищували їх прогнозні значення, передбачені Основними засадами грошово- кредитної політики у 2003 р. відповідно на 10 і 20%, у 2005 р. - на 28 і 21%. У 2006 році показник монетарної бази знаходився в межах прогнозованого значення, а монетарна маса зросла на 3% або на 20,3 млрд. грн. більше її максимального прогнозованого значення. У 2007 році показник грошової бази серед прогнозних показників монетарної сфери не визначався, а його фактичне значення зросло на 46% порівняно з 2006 роком. Грошова маса збільшилася у 2007 році на 52% проти попереднього року, що на 19% перевищило прогнозований показник, визначений в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2007 рік.
За досліджуваний період прогнозований показник обмінного курсу показав стійку тенденцію до ревальвації, причому більшими темпами, ніж це передбачалось прогнозними значеннями цього індикатора монетарної політики на відповідний рік. Про це свідчать показники фактичного обмінного курсу національної валюти до долара США, який був нижчим за прогнозований у 2003-2005 рр. відповідно, на 0,15, 0,06 і 0,14 коп. Протягом 2006-2007 рр. обмінний курс гривні щодо долара США підтримувався на стабільному рівні 5,05 грн. за дол. США в межах визначеного коридору валютного курсу, який у 2006 р. становив 5,0-5,2, а у 2007 - 4,95-5,25 грн. за дол. США.
Динаміка виконання прогнозних показників монетарної сфери, передбачених Основними засадами
грошово-кредитної політики у 2003-2007 рр.
| 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | |||||||||||
| Прогнозні показники монетарної сфери | § | ■©bgcolor=white>135 | 3 | 128-133 | 152 | 19,0 | |||||||||
| Середній за період обмінний курс, грн. за дол. СІЛА | 5,48 | 5,33 | -0,15 | 5,38- 5,42 | 5,32 | -0,06 | 5,27- 5,31 | 5,13 | -0,14 | 5,0-5,2 | 5,05 | + | 4,95- 5,25 | 5,05 | + |
| 308 |
| Джерело: [119-122; 17; власні розрахунки]. Примітка: «+» - фактичне значення показника знаходиться в межах, передбачених в Основних засадах грошово-кредитної політики. |
Як відомо, стабільність національної валюти має дві складові: зовнішню (курсову) та внутрішню (інфляційну). Щодо інфляційної складової стабільності гривні, то в кількісному вимірі показник індексу споживчих цін за 2003-2007 роки демонстрував тенденцію до зростання, темпами, що перевищували відповідно на 1,2, 6,0, 3,3, 2,1 та 9,1% прогнозований показник інфляції, передбачений Основними засадами грошово-кредитної політики.
Таким чином, як показала практика, одночасне виконання всіх прогнозованих індикаторів грошово-кредитної політики в Україні було неможливим.
Це зумовлено тим, що зазначені показники виявилися несумісними через те, що їх одночасне досягнення вимагало застосування різно- спрямованого інструментарію та заходів центрального банку для регулювання грошово-кредитного ринку. Зокрема, в умовах діючого в Україні валютного режиму, що базується на прив’язці курсу гривні до долара США, відкритості української економіки та значних надходжень іноземного капіталу, Національний банк для підтримки курсової стабільності змушений проводити валютні інтервенції з купівлі валюти, що позначається на зростанні грошової маси та перевищенні запланованого інфляційного показника. Ситуація ускладнюється і сучасними економічними умовами, які характеризуються значними зовнішніми ціновими шоками, структурними змінами в економіці, нерозвиненістю внутрішнього фінансового ринку та недостатньою узгодженістю монетарної та фіскальної політики. Останній чинник зумовив те, що інфляційні тенденції останніх років на 2/3 зумовлені немонетарними чинниками. Дія усіх зазначених чинників у сукупності зумовила дилему трьох цілей грошово-кредитної політики - монетарної, інфляційної та курсової.Як правильно зазначають А. Гриценко та Т. Кричевська, змінні індикатори грошово-кредитної політики не можуть відігравати роль цілей грошово-кредитної політики, оскільки кожен із них для досягнення встановленого значення потребує відповідної до конкретних умов зміни інших, які відіграють у такому випадку роль інструмента досягнення мети [40]. Ураховуючи це прогнозні показники монетарної сфери в сукупності не можуть бути показниками, за якими можна провести оцінку ефективності грошово- кредитної політики через неможливість їх одночасного виконання в умовах, що склалися в Україні. Розв’язання зазначеної проблеми потребує конкретизації в чинній законодавчій та нормативній базі цілі монетарної політики та кількісних показників, які б характеризували її досягнення.
Слід зазначити, що у вітчизняній нормативній базі з 2005 р. вже були зроблені перші кроки в цьому напрямі.
Так, в Основних засадах грошово- кредитної політики на 2005 р. уперше були прописані положення, відповідно до яких «головним орієнтиром грошово-кредитної політики визначено індекс споживчих цін. Регулювання обмінного курсу спрямовується на підтримання цінової і фінансової стабільності. Показники монетарної бази ігрошової маси визначено проміжними орієнтирами, які використовуються для вирішення поточних завдань монетарного забезпечення макроекономіч- ної рівноваги» [121; 122]. Крім того, в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2006 р. показник індексу споживчих цін було визначено головним орієнтиром, що відображає рівень і тенденції стабільності грошової одиниці, а цінову стабільність - головним критерієм ефективності грошово- кредитної політики. Тоді як до 2005 року, відповідно до положень Основних засад грошово-кредитної політики на 2002-2004 рр., цільові фінансові індикатори грошово-кредитної політики були, де-юре, рівно пріоритетними. Тобто, у зазначеному нормативному документі не визначались основні та проміжні кількісні орієнтири грошово-кредитної політики.
Проте зазначені зміни щодо нормативного визначення індексу споживчих цін головним орієнтиром грошово-кредитної політики не було поширено на Основні засади грошово-кредитної політики на 2007-2008 рр. Обґрунтуванням цьому слугує той факт, що остаточному переходу до використання інфляційного орієнтира як головної цілі грошово-кредитної політики має передувати певний перехідний період, протягом якого Національний банк спрямовуватиме свої зусилля на підтримку як зовнішньої стабільності національної валюти через регулювання обмінного курсу, так і внутрішньої цінової стабільності. У цей період має бути створено низку макроекономічних, фінансових та інституційних умов, серед яких: макро- економічна та фінансова збалансованість, поступовий перехід до режиму вільного плавання обмінного курсу, достатній розвиток ринку цінних паперів, трансмісійних механізмів, комунікації центрального банку із суб’єктами господарювання і населенням [123; 124].
Проведене дослідження законодавчо визначених цілей центральних банків зарубіжних країн дозволило визначити, що цінова стабільність є основною ціллю в багатьох країнах, наприклад, в країнах, що запровадили режим таргетування інфляції (Великобританія, Швейцарія, Нова Зеландія, Ісландія, Польща, Чехія, Корея, Колумбія, Філіппіни, Швеція, Угорщина, Словаччина, Туреччина та ін.). Цінова стабільність визначена ціллю центрального банку і в законодавстві багатьох країн, що не здійснюють прямого таргетування інфляції, зокрема країн Єврозони, Японії, Словенії, а також постсоціалістичних країн - Литві, Латвії, Естонії, Казахстані, Киргизії, Молдові (табл.4.10). Слід зазначити, що таке рішення центральних банків цих країн зумовлене усвідомленням того, що найбільший внесок монетарної політики у підтримання стійкого економічного зростання в довгостроковому періоді пов’язаний із підтриманням інфляції на низькому рівні та її передбачуваністю.
Законодавче формулювання основної цілі центральних банків
|
| Країна | Правовий акт | Цілі центрального банку |
| Норвегія | Закон «Про банк Норвегії», 1985 р. зі змінами | Ст. 1. Банк є виконавчим і дорадчим органом монетарної, кредитної та валютної політики. Він має випускати банкноти і монети, забезпечувати ефективну платіжну систему в середині країни та з іншими країнами, контролює стан грошового, кредитного і валютного ринку |
| Південно - Африканська Республіка | Закон «Про резервний банк Південної Африки», 1989 р. | Ст. 3. Пріоритетною ціллю Банку є захист валюти республіки в інтересах збалансованого та стійкого економічного зростання в республіці |
| Швеція | Закон «Про шведський Ріксбанк», 1988 р. зі змінами | Ст. 2. Ріксбанк відповідає за монетарну політику. Ціллю операцій Ріксбанку є підтримка цінової стабільності. Ріксбанк також сприяє безпеці та ефективності платіжної системи |
| Таїланд | Закон Про банк Таїланду | Ст. 5. Банк Таїланду утворено з метою управління випуском банкнот Міністерства фінансів. На офіційному веб-сайті сказано, що хоча закон не визначає експліцитної цілі монетарної політики, але на практиці Банк завжди вважав пріоритетною ціллю підтримку монетарної та фінансової стабільності, необхідної для досягнення стійкого економічного зростання в довгостроковому періоді |
| Угорщина | Закон «Про Національний банк Угорщини», 2001 р. | Ст. 3. Первинною ціллю Національного банку Угорщини є досягнення і підтримка цінової стабільності. Не перешкоджаючи первинній цілі національний банк Угорщини підтримує економічну політику Уряду, використовуючи інструменти монетарної політики, що перебувають в його розпорядженні |
| Словаччи на | Закон «Про Національний банк Словаччини», 1992 р. зі змінами | Ст. 2. Первинною ціллю НБС є підтримка цінової стабільності |
| Польща | Закон «Про Національний банк Польщі», 1997 р. | Ст.3. Основною ціллю НБП є підтримка цінової стабільності; він підтримує економічну політику Уряду тією мірою за якої не обмежується досягнення основної цілі |
| Чехія | Закон «Про Чеський Національний банк», 1992 р. зі змінами | Ст.2. Первинною ціллю ЧНБ є підтримка цінової стабільності. Не перешкоджаючи первинній цілі, ЧНБ підтримує загальну економічну політику Уряду щодо стійкого економічного зростання |
| Країна | Правовий акт | Цілі центрального банку |
| Канада | Закон «Про банк Канади» | Центральний банк Канади створюється з метою грошового та кредитного регулювання в інтересах економічного життя народу, контролю та захисту зовнішньої вартості Національної грошової одиниці та пом’якшення впливу її коливань на загальний рівень виробництва, торгівлі, цін та зайнятості наскільки це можливо, виходячи з характеру монетарних дій, та в цілому сприяти економічному та фінансовому добробуту Канади |
| Швейцарія | Федеральний закон про Швейцарський Національний банк, 2003 р. | Ст. 5. Національний банк має забезпечувати цінову стабільність. Цим він робить свій внесок у розвиток економіки |
| Австралія | Закон «Про Резервний банк Австралії» | Розділ 10. Обов’язком Ради резервного банку в межах її повноважень є забезпечення спрямування монетарної і банківської політики банку на максимізацію інтересів народу Австралії, повноваження банку, надані цим та іншими законами використовуються таким чином, що, на думку ради банку, це найбільш сприяє: 1. Стабільності валюти Австралії; 2. Підтримці повної зайнятості в Австралії; 3. Економічному процвітанню та добробуту народу Австралії |
| Країни Єврозони | Угода про Європейський Союз | Ст. 105. Первинною ціллю ЄЦБ є підтримка цінової стабільності. Без шкоди для цілей цінової стабільності ЄЦБ підтримуватиме загальну економічну політику Співтовариства з метою досягнення цілей Співтовариства |
| Туреччина | Закон «Про Центральний банк Республіки Туреччина» | Ст.4. Первинною ціллю банку є досягнення і підтримка цінової стабільності. Банк самостійно визначає свою монетарну політику й інструменти монетарної політики, що використовуються для досягнення і підтримки цінової стабільності. Не вступаючи в конфлікт із ціллю досягнення і підтримки цінової стабільності, банк підтримує політику уряду щодо зростання і зайнятості |
| Словенія | Закон «Про банк Словенії», 2002 р. | Ст.4. Первинною ціллю банку Словенії є підтримка цінової стабільності. Узгоджено з ціллю цінової стабільності Банк Словенії підтримує загальну економічну політику і прагне фінансової стабільності згідно з принципами відкритої ринкової економіки |
| Литва | Закон «Про банк Литви», 2001 р. | Ст.7. Первинною ціллю банку Литви є підтримка цінової стабільності. Банк Литви в межах своєї компетенції підтримує економічну політику Уряду Литви, якщо це не перешкоджає виконанню первинної цілі Банку Литви |
| Латвія | Закон «Про банк Латвії», 1992 р. зі змінами | Ст.3. Основною ціллю Банку Латвії є проведення монетарної політики шляхом контролю кількості грошей в обігу з метою підтримки цінової стабільності в державі |
| Країна | Правовий акт | Цілі центрального банку |
| Естонія | Закон «Про банк Естонії», 1993 р. зі змінами | Первинною ціллю Банку Естонії є забезпечення цінової стабільності. Банк Естонії регулює грошовий обіг як в Естонії, так і з іншими країнами з метою підтримки стабільності національної валюти |
| Казахстан | Закон «Про Національний банк Республіки Казахстан», 1995 р. зі змінами | Ст. 7. Основною ціллю Національного банку Казахстану є забезпечення стабільності цін в Республіці Казахстан |
| Джерело: [39]. |
Ураховуючи важливість для економічного розвитку України цінової стабільності, Національний банк України в реалізації грошово-кредитної політики, виходячи із середньострокової стратегії, орієнтується на необхідність поступового переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності [124]. Перехід до нового режиму потребує відповідних правових змін. Одними з таких змін має бути чітке визначення сутності грошово-кредитної політики, яка має бути спрямована на досягнення основної цілі - цінової стабільності, а також не перешкоджаючи їй - на підтримання загальноекономічної політики уряду. Таке визначення грошово- кредитної політики робить прозорими її цілі для суб’єктів ринку та зрозумілими критерії оцінки її ефективності, що є важливою передумовою довіри до політики центрального банку та зниження інфляційних очікувань.
4.6.