Макроекономічні передумови для ефективного переходу до режиму гнучкого курсоутворення

Зміна валютного режиму є об’єктивним проявом динаміки економіч­них процесів, яка обумовлена закінченням перехідного періоду форму­вання економік більшістю країн. Визначені явища супроводжуються гло­балізацією міжнародних фінансових ринків, що також є стимулюючим фактором зміни режиму курсоутворення.

Обережне ставлення до зміни валютного режиму зумовлено низкою факторів: відсутністю належних технічних можливостей зниження та утри­мання низького рівня інфляції в умовах гнучкого курсоутворення; розвине­ного фінансового ринку та його інструментів [251]; острахом зростання зо­внішньої заборгованості (негативним прикладом є Угорщина: від’ємне са­льдо державних фінансів при гнучкому валютному курсі мало тенденцію до зростання) та значних коливань валютного курсу; зміцнення національної валюти, що спричинює негативний вплив на торговельний баланс наявності швидких темпів девальвації (як це відбувалося в Аргентині, Бразилії, Вене­суелі, Мексиці, Уругваї та Еквадорі [67]), а також можливістю настання ін­ших негативних наслідків для економічного розвитку країни.

Єдиного ефективного режиму валютного регулювання не існує через наявність як переваг, так і недоліків, притаманних різним режимам курсо- утворення. Зокрема, фіксований валютний курс певним чином є номіналь­ним якорем стабільності, який формує позитивні очікування суб’єктів ва­лютного ринку. Проте, з іншого боку, в умовах фіксації курсу підвищуєть­ся залежність від стану економічного розвиту країни, до валюти якої здійс­нюється прив’ язка національної валюти. Також зростає роль фіскальної політики, хоча здебільшого стримуючим фактором реалізації її стабіліза­ційної функції є політична складова; посилюється загроза дисбалансуючого

впливу спекулятивних атак, що особливо актуально в умовах підвищення мобільності капіталу, як наслідок глобалізації світової економіки.

В умовах України основними стримуючими факторами зміни режиму курсоутворення є зростання валютних дисбалансів банківської системи та бізнесу, втрата курсового орієнтира для всіх макроекономічних агентів [137]. Однак, доцільно зазначити і переваги, які притаманні плаваючому валютному курсу. Зокрема, гнучкі режими курсоутворення забезпечують кращий захист від зовнішніх та внутрішніх шоків, більшу незалежність грошово-кредитної політики, а також нівелюють негативне сальдо платіж­ного балансу через знецінення обмінного курсу національної валюти.

Таким чином, економічні кризи, що мали місце у більшості непідготов- лених країн при переході до гнучкого режиму курсоутворення, довели не­обхідність формування ефективних передумов, що мають уберегти країну від значних економічних потрясінь, надавши додаткові можливості для прискорення економічного розвитку.

Загалом країни, що перейшли на гнучкий режим курсоутворення[13], можливо розподілити на кілька груп. Серед них більша кількість змінили режим курсоутворення під впливом кризових економічних явищ. Напри­клад, Аргентина (не змогла нейтралізувати економічну кризу впроваджен­ням стабілізаційних заходів, одними з яких було встановлення механізму валютного бюро у 1991 р., що протрималося до 2002 р.), Чехія (в якій від­бувалися девальваційні тенденції, викликані спекулятивними атаками на чеську крону), Індонезія (біржова криза), Мексика (крім біржової кризи, відбувався відтік капіталу та девальвація національної валюти), Норвегія й Фінляндія (девальвація валюти) перейшли на гнучкий режим валютного регулювання під впливом боргової, валютної та банківської криз, що мали місце протягом певного періоду.

Бразилія, наприклад, ще у 1975 р., з розпадом Бреттон-Вудської сис­теми перейшла на режим плаваючого валютного курсу. Внаслідок зрос­тання рівня інфляції та наявної валютної кризи було обмежено плавання валютного курсу у 1981 р. Азіатська криза 1998 р., дефолт у Росії посили­ли валютну й спровокували біржову кризи, які були причиною переходу Бразилії до плаваючого валютного режиму з запровадженням таргетуван- ня інфляції у 1999 р.

У 1985 р. Швеція впровадила лібералізацію фінансового сектору, а у 1992 р. відмовилася від прив’язки курсу до ЕКЮ. У 1993 р. виникла ва­лютна та банківська кризи, які супроводжувалися девальвацією крони.

Південно-Африканська Республіка також здійснила відповідні зміни в умовах валютної кризи, зростання рівня інфляції, наявності зовнішніх по­трясінь та проблем платіжного балансу.

Інша група країн перейшла до іншого режиму валютного регулювання у підготовлених умовах. Так, прийняття рішення щодо переходу до пла­ваючого валютного курсу в Польщі було викликано вимогами Європейсь­кого союзу щодо країн-участників. Проте у 1991 р. зміна режиму курсоут- ворення відбулася внаслідок зростання рівня інфляції, значної девальвації злотого, погіршення платіжного балансу.

У деяких країнах через суттєве погіршення сальдо поточного рахунку здійснено перехід від плаваючого до фіксованого режиму курсоутворення. Зокрема, збільшення зовнішнього боргу майже до 100% ВВП та значний дефіцит поточного рахунку були причиною прийняття Болгарією режиму фіксованого валютного курсу.

Суттєвим фактором при зміні валютного режиму також є загальна ди­наміка макроекономічних показників. Зокрема, в Аргентині економічна криза супроводжувалася зниженням рівня інфляції, зростанням обсягу ре­зервів при одночасному зниженні ВВП, збільшенні дефіциту поточного рахунку, рівня безробіття та дефіциту державних фінансів.

Бразилія, Чилі, Чехія, Таїланд також переходили на плаваючий режим валютного курсу в подібних умовах (зниження ВВП, зростання дефіциту поточного рахунку). Країни, що змінили гнучкий режим на фіксований, характеризуються поступовим подоланням негативних тенденцій макро- економічних показників, проте зниження рівня інфляції в Болгарії супро­воджувалося зростанням дефіциту поточного рахунку.

Доцільно зосередити увагу на прикладі Угорщини. Зокрема, такий пе­рехід відзначався позитивними змінами у ВВП, певним зниженням обсягів резервів (до 2004 р.), рівня безробіття, проте, з іншого боку, відповідна динаміка супроводжувалася зростанням дефіциту поточного рахунку й державних фінансів, у т.ч.

Одним із основних показників економічного розвитку є рівень інфля­ції, підвищення якого певною мірою обмежує економічне зростання у дов­гостроковому періоді, стримуючи поліпшення рівня життя населення.

За результатами дослідження зміни відповідного показника виявлено загальну тенденцію до зниження його рівня. Однак слід зазначити, що в умовах гнучкого курсоутворення рівень інфляції має певну волатильність. Наприклад, Аргентина (2002 р.), Бразилія та Чилі (1999 р.) змінили режим курсоутворення при значенні досліджуваного показника відповідно 25,87%; 4,87 і 3,34%. Однак з часом рівень інфляції в цих країнах знизився й у 2006 р. відповідно становив 6,59; 4,18 і 1,05% (значення показника у Чилі наведено за 2004 р, оскільки в наступні роки відбулося його зростання). Варто зазначи­ти, що в Бразилії з 1999 до 2003 р. рівень інфляції мав тенденцію до збіль-

шення. Також значне коливання значення рівня інфляції спостерігалося в Ін­донезії, Угорщині (в умовах функціонування валютного коридору).

Внаслідок економічної кризи, що відбувалася на початку 90-х років минулого століття в умовах гнучкого курсоутворення, Болгарією (1997 р.) та Фінляндією (1999 р.) було прийнято рішення про встановлення фіксо­ваного валютного режиму, що мало позитивний ефект для стабілізації економічної ситуації. Зокрема, показник рівня інфляції в Болгарії знизився з 1058,38% у 1997 р. до 7,26% у 2006 р., Фінляндії - з 1,16 у 1999 р. до 0,96% у 2005 р., хоча у 2006 р. зріс до 1,57%.

У Польщі в рік переходу до гнучкого режиму курсоутворення (2000 р.), хоча це проводилося в підготовлених умовах, виявлено зростаю­чу динаміку цього показника. Подібна тенденція підвищення рівня інфля­ції у перші роки запровадження плаваючого валютного курсу спостеріга­ється і в деяких інших країнах.

Узагальнюючи досвід країн, можна констатувати, що однією з ефектив­них передумов запровадження гнучкого режиму курсоутворення є мініміза­ція інфляційних процесів із подальшим утриманням досягнутого рівня.

За оцінками МВФ запровадження гнучкого валютного курсу сприяти­ме застосуванню ефективнішого контролю за інфляційними процесами та рівнем доларизації, що надзвичайно актуально для України. Проте із вве­денням гнучкого валютного курсу, особливо в непідготовлених умовах, ще певний час спостерігається погіршення макроекономічних показників. Тому, розглядаючи можливість переходу України до нового режиму ва­лютного регулювання, можливо стверджувати доцільність формування ефективних передумов, що сприятиме мінімізації можливих негативних наслідків для економічного розвитку країни.

Проаналізуємо сучасний стан макроекономічних показників за секто­рами економіки й визначимо їх достатній рівень, необхідний для ефектив­ної зміни режиму курсоутворення.

Фінансовий сектор економіки. Останні роки рівень інфляційних про­цесів в Україні характеризується поступовим зростанням. Так, у 2007 р. цей показник становив 16,6%, що є найбільшим значенням за останні 7 років. За висновками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, в Україні такий високий індекс споживчих цін наражає на небезпеку макро- економічну стабільність і шкодить добробуту населення.

Високий рівень інфляції зумовлений низкою факторів, серед яких зростання цін на продукти харчування через низьку врожайність сільсько­господарських культур (обсяг продукції сільського господарства за 2007 р. зменшився на 5,6% порівняно з відповідним періодом минулого року [17, с. 13]); підвищення цін виробників (If ЦВ промислової продукції за

відповідний період становив 123,3% [17, с. 6]); зростання як світових, так і внутрішніх цін на ресурси, що зумовлює імпортовану інфляцію (посилен­ня якої пов’язано із світовою кризою, що почалася влітку 2007 р. й супро­воджувалася девальвацією долара); також зростає вартість послуг, зокре­ма у сфері житлово-комунального господарства, транспорту тощо).

Крім того, певний вплив на досліджуваний показник мало підвищення рівня доходів населення, що зумовлено зростанням заробітної плати, спо­живчого кредитування, темпи якого перевищують номінальні доходи на­селення, значною часткою (38% у структурі доходів населення [17, с. 20]) соціальних виплат та інших одержаних поточних трансфертів, що певною мірою перевищують темпи реального розвитку економіки, тим самим по­силюючи ріст інфляції.

Починаючи з 2003 р., виявлено тенденцію суттєвої відмінності фактич­ного та прогнозованого значення індексу споживчих цін, найбільша різ­ниця між якими спостерігалася у 2007 р. Це свідчить про відсутність точ­них методів розрахунку досліджуваного показника (табл. 4.6), що підси­лює негативні інфляційні очікування суб’єктів господарювання та насе­лення. Вважається, що непередбачувана інфляція несе згубніші наслідки для суспільства, ніж передбачувана [92, с. 194].

Таблиця 4.6

В Україні зростання рівня інфляції призводить до зменшення попиту на гривню, а відповідно і зумовлює підвищення доларизації, значний рівень якої обмежує можливість повною мірою реалізовувати грошово-

кредитну політику Національного банку, знижує ефект фіскальної політи­ки, прискорює знецінення реального курсу національної валюти в умовах інфляції [9]. Варто зазначити, що країни з високим рівнем доларизації стають більш чутливими до зміни очікувань. Це підвищує ризик втрати економічної стабільності при запровадженні гнучкого курсоутворення гривні, що зумовлює необхідність зниження рівня доларизації, який в Україні ще залишається високим. Здебільшого це пов’ язано з очікуванням зростання рівня інфляції, політичною невизначеністю тощо. Також його підвищення зумовлено невизначеністю в суспільстві та збільшенням соціа­льних виплат, що особливо мають місце під час виборчих кампаній [195].

Зазначені фактори посилюють ризик зростання інфляції при запровад­женні в нинішніх умовах гнучкого курсоутворення гривні, що може мати негативний вплив на розвиток економіки країни через зниження темпів приросту ВВП, знецінення валюти (оскільки підвищення конкуренто­спроможності вітчизняних товаровиробників на світовому ринку супровод­жується призупиненням удосконалення технологічних процесів та онов­лення технічних засобів), зростання відсоткових ставок як механізму стримування інфляційних процесів. При низькому рівні виробництва краї­на буде залишатися орієнтованою на експорт сировини, що характеризу­ється значною залежністю від кон’юнктури цін на світових ринках. Крім того, вважається значно важчим утримання інфляції на рівні більшому за 10-відсотковий [232]. Це зумовлює необхідність застосування заходів що­до мінімізації інфляційних процесів та їх утримання на однозначному рів­ні, що буде ефективною передумовою зміни режиму курсоутворення.

Важливим показником економічного розвитку країни, який обернено пропорційно пов’язують з інфляцію, є рівень безробіття [216]. Варто за­значити, що в деяких країнах, які застосовують плаваючий режим курсо- утворення, зокрема Бразилія, Чехія, Індонезія, Польща, виявляється чітка тенденція до підвищення рівня безробіття, проте, як при фіксованому кур­сі, даний показник мав найменше значення. Так, в Чехії рівень безробіття з 1997 р. до 2006 р. зріс майже удвічі; у Польщі - у 1,3 раза з 2000 р. до 2005 р. Україна характеризується зниженням значення відповідного показ­ника, проте негативні тенденції, що мають місце в інших країнах, зумов­люють необхідність подальшого підвищення рівня зайнятості, що також буде ефективною передумовою запровадження гнучкого курсоутворення.

Існує пряма залежність між обсягом грошової маси та рівнем інфляції, проте вона більшою мірою проявляється у довгостроковому періоді. Ди­наміка грошових агрегатів характеризується зростанням обсягу коштів у іноземній валюті, частка яких, починаючи з 2003 р., є найбільшою в зага­льній сумі грошової маси. Такий стан спричинює зростання валютного ризику в умовах волатильності обмінного курсу гривні.

Зовнішній сектор економіки. Зміни макроекономічних показників знаходять своє інтегральне відображення через торговельний баланс. В останні роки (2006-2007 р.) випереджаюче зростає імпортна складова у порівнянні з експортом. Зокрема, імпорт товарів і послуг по відношенню до ВВП у 2007 р. становив 50,9%, проти 45,3% експорту (табл. 4.7).

України за 2006-2007 рр.

**Річний звіт НБУ за 2007 рік (с. 191).

Значна залежність експорту, а відповідно й обсягу ВВП від умов тор­гівлі на світовому ринку чорних і кольорових металів, частка яких найбі­льша в структурі експорту, певною мірою впливає на сальдо поточного рахунку. Однією із причин його зниження у 2005 р. та отримання від’єм­ного значення у 2006 р. є погіршення умов торгівлі на світовому ринку традиційних товарів експорту, зокрема чорних металів. Крім того, значне

зростання цін на імпортовані енергоресурси є одним з основних факторів гальмування економічного розвитку. Слід зазначити, що частка мінераль­них ресурсів є найвагомішою у товарній структурі імпорту.

Визначені фактори свідчать про підвищення ризику негативного руху капіталу, особливо після вступу України до СОТ. Таким чином ефектив­ною передумовою зміни валютного режиму має бути становлення конку­рентоспроможних вітчизняних підприємств, які вироблятимуть якісну продукцію, що користується попитом на світових ринках.

За останні роки значно зріс обсяг валового зовнішнього боргу, особ­ливо у 2007 р., частка якого у ВВП підвищилася на 9,3% порівняно з ми­нулим роком. Це найбільше зростання зовнішнього боргу за досліджува­ний період, що певною мірою обумовлено суттєвим збільшенням зовніш­ніх зобов’язань банківського сектору. Крім того, починаючи з 2005 р., на­рощенням валової зовнішньої заборгованості (табл. 4.8) значно перевищує темпи приросту експорту товарів (табл. 4.7). Виявлена диспропорція свід­чить про підвищення ризику обслуговування зовнішнього боргу за раху­нок скорочення капіталовкладень всередині країни, що в подальшому по­значиться на зниженні темпів економічного розвитку. Продовження між­народної фінансової кризи може призвести до переоцінки ризиків зовніш­ніх кредиторів, що спричинить відтік капіталу та призведе до необхідності проведення інтервенцій Національним банком з метою уникнення деваль­вації гривні. Подібна ситуація відбулася у Казахстані в 2007 р., унаслідок якої резерви центрального банку скоротилися на чверть через намагання стримати знецінення тенге. Досвід Угорщини, особливістю якого є зрос­тання зовнішньої заборгованості, зумовлює необхідність мінімізації дефі­циту державного бюджету та зовнішньої заборгованості на етапі підготов­ки до запровадження гнучкого курсоутворення гривні.

Скорочення зовнішніх запозичень банківської системи відповідно призведе до зменшення обсягу кредитування, суттєве підвищення якого в банківському секторі спрямоване на кредитування домогосподарств, зок­рема значення цього показника за досліджуваний період зросло майже в 147 раз ([17, с. 108]). Це супроводжується значним ризиком втрати фінан­сової стабільності банківської системи й загрожує уповільненням темпів економічного розвитку країни. Зростання ймовірності настання економіч­них криз до 66,8% для країн із низьким рівнем доходів при збільшенні об­сягу зовнішньої заборгованості понад 49,7% ВВП підтверджують й екс­перти МВФ [19]. Таким чином, для зниження ризику настання можливих фінансових криз доцільно зменшити рівень зовнішньої заборгованості до 35% ВВП [19].

Примітка:

1. Річний звіт НБУ за 2007 р.

2. Розраховано за даними: Річний звіт НБУ за 2007 рік.

3. Джерело: [130].

Високий рівень залежності країни від зовнішнього енергопостачання також породжує необхідність зниження ризику негативного впливу на економіку, пов’язаного із зростанням вартості ресурсів через диверсифі­кацію джерел постачання, впровадження енергозберігаючих технологій та пошуку альтернатив. Нині виявляється чітка тенденція до підвищення рів­ня цін на зовнішні енергоресурси, які за прогнозами фахівців у найближчі 3-5 років досягнуть світового рівня [32]. Це вимагає прискорення темпів впровадження необхідних заходів, оскільки 60% у ціноутворенні України

залежить від вартості енергоресурсів [32]. Такі перспективи є негативним фактором через підвищення цін на товари та послуги, собівартість яких залежить від визначеної складової, що має значний ризик в умовах гнуч­кого курсоутворення.

На зміну валютних курсів певною мірою також впливають спекулятив­ні операції, пов’язані з реалізацією нестійкої валюти, які ще більше ослаб­люють її. Економічна та політична ситуація в країні й перспективи її пода­льшого розвитку формують відношення світового та внутрішнього ринку до відповідної валюти, індикатором чого є еластичність попиту та поши­рення застосування валюти при міжнародних розрахунках. Таким чином спекуляція та паніка, як суб’єктивна реакція агентів ринку [229], безпосе­редньо впливають на динаміку валютного курсу, що зумовлює необхідність запровадження режиму гнучкого курсоутворення в стабільних умовах.

Стримуючим фактором кризових явищ при гнучкому курсоутворенні є формування достатнього обсягу золотовалютних резервів, який надає можливість державного втручання у разі наявності негативних тенденцій зміни обмінного курсу гривні, а також є індикатором платоспроможності для зовнішніх позичальників. Так, за результатами проведених досліджень країни з більшим обсягом сформованих резервів зазнають значно меншого знецінення національної валюти, що пов’язано з коливанням курсу [1]. Наприклад, надмірне надходження іноземного капіталу до країни в 1995 р. змушувало Центральний банк Чехії скуповувати валюту з подальшим проведенням стерилізаційних заходів. Загалом за період з 1994 р. до 1995 р. обсяг резервів збільшився понад 2 рази. Ситуація, що склалася, спричини­ла необхідність переходу до режиму регульованого плавання валютного курсу (з грудня 1997 р.), який супроводжувався таргетуванням інфляції.

Проте із зростанням гнучкості формування завищеного рівня резервів є недоцільним, оскільки центральний банк поступово усувається від мож­ливості проведення інтервенцій. За умов наявності достатнього чи опти­мального, з точки зору забезпечення імпортних контрактів, рівня золото­валютних резервів країни, їх ріст не є пріоритетним [56].

У період переходу до плаваючого валютного режиму Польща поступо­во знижувала вимоги щодо резервування за кожним типом зобов’язань, що зумовило зменшення обсягів резервів. Так, за досліджуваний період функ­ціонування зазначеного режиму курсоутворення в країні (з 2000 до 2004 р.), обсяг резервів скоротився майже в 1,2 раза по відношенню до ВВП.

Ураховуючи те, що на кінець 2007 р. обсяг резервів України покривав

4,1 місяця імпорту (табл. 3), можливо вважати його достатнім для утри­мання курсу в межах визначеного в подальшому валютного коридору при запровадженні гнучкого валютного курсу. Однак, враховуючи стрімке зростання рівня зовнішніх запозичень, а відповідно й підвищення ризику їх неповернення, доцільно продовжувати нарощення рівня золотовалют­

них резервів для забезпечення майбутніх платежів. Проте, з огляду на значне уповільнення темпів економічного зростання США, наявні еконо­мічні кризи та прогнозування продовження тенденції знецінення долара, варто здійснювати диверсифікацію міжнародних валютних резервів.

Державний сектор економіки. Ефективність та обґрунтованість бюд­жетної політики визначається принципами формування державного бюдже­ту, зокрема покриття дефіциту за рахунок запозичень призводить до незабез- печеного збільшення грошової маси. Дефіцит бюджету, що супроводжується зростанням обсягу валового зовнішнього боргу, покладає необхідність роз­рахунку за ним на майбутні покоління. Крім того, за проведеними дослід­женнями, нарощення дефіциту бюджету призводить до підвищення рівня ін­фляції на 0,25% через 6 місяців [103, с. 21]. Тобто, боргове фінансування не­обхідно спрямовувати на створення умов для розвитку економіки через під­вищення конкурентоспроможності товаровиробників [51, с. 5].

Негативним фактором для економічного розвитку країни також є значна соціальна спрямованість державного бюджету, що не відповідає темпам економічного розвитку. Це призводить до зростання рівня інфля­ції, через неможливість задоволення потреб вітчизняними підприємства­ми. Підвищення платоспроможного попиту за таких умов стимулює на­рощення імпорту, стримуючи розвиток вітчизняних підприємств. З іншого боку, зростання доходів населення сприяє збільшенню обсягу заощад­жень, які доцільно спрямовувати в інвестиційну діяльність.

Реальний сектор економіки. Економічний розвиток країни характе­ризується динамікою приросту валового внутрішнього продукту. Темпи нарощення ВВП найнижчими за досліджуваний період були в 2005 р., тоді як найвищими - у 2004 р. (табл. 3). Крім того, темпи приросту ВВП у 2006-2007 рр. були нижчими, ніж у 2003-2004 рр. і навіть 2001 р. Однією з основних причин виявленої тенденції є уповільнення темпів зростання реальних інвестицій в основний капітал [51, с. 5]. До негативних факторів слід також віднести підвищення цін на енергоресурси, політичну невизна­ченість, висхідний рівень інфляції, низьку продуктивність праці тощо. За результатами дослідження Інституту економічних досліджень та політич­них консультацій у 2008 р. продовжується тенденція сповільнення зрос­тання реального ВВП, темпи приросту якого становитимуть близько 6,1%.

Таким чином запровадженню гнучкого валютного курсу в Україні має передувати прийняття та погодження концепції розвитку валютного ре­жиму на всіх рівнях, що усуне незадоволення суспільства, підвищить його довіру до валютної політики Національного банку та знизить ризик мож­ливого уповільнення економічного розвитку країни.

Крім того, необхідно вжити заходи щодо усунення негативної динаміки макроекономічних показників. Зокрема, доцільно знизити рівень інфляції до рівня, який би сприяв стимулюванню виробництва та економічному роз-

витку; створити необхідні умови розвитку підприємницької та інвестицій­ної діяльності; забезпечити стабільне зростання ВВП (приріст якого у 6,5-7% на рік позитивно позначиться на формуванні необхідних макроекономічних умов для розвитку товаровиробників [5, с. 5]), що вплине на нарощення експорту, обґрунтоване зростання оплати праці та підвищення доходів на­селення, здійснення переходу від екстенсивного до інтенсивного розвитку економіки. Запропоновані заходи сприятимуть посиленню впевненості на­селення та інвесторів до впроваджуваної валютної політики, зниженню ін­фляційних очікувань і, як наслідок, рівня доларизації.

Наявність від’ ємного сальдо поточного рахунка за гнучкого режиму курсоутворення призводить до знецінення національної валюти через зни­ження валютних надходжень в країну та зростання попиту на іноземну ва­люту. Натомість позитивне сальдо, яке супроводжується збільшенням ва­лютних надходжень, формує тиск на валюту в бік ревальвації. Для України, яка залишається здебільшого експортером сировини, в умовах погіршення кон’юнктури цін на світових ринках, що спостерігається останнім часом, перехід до гнучкого курсоутворення також може призвести до девальвації гривні. Важливим фактором нарощення чистого експорту, а відповідно й сприятливої динаміки валютного курсу, також є якість товарів, їх ціна, ди­наміка доходів іноземних покупців тощо. Таким чином, крім нарощення експорту, необхідно певним чином покращувати структуру імпорту через збільшення обсягу ввезення високотехнологічної продукції.

Отже, для забезпечення мінімізації настання певних економічних шо­ків більшу гнучкість гривні доцільно впроваджувати в умовах позитивної тенденції зростання чистого експорту з поліпшеною його структурою, що може бути забезпечене виробництвом якісної та конкурентоспроможної продукції. Для оновлення технологічного й технічного оснащення вітчиз­няних товаровиробників, що також сприятиме досягненню поставленої мети, доцільно збільшувати обсяг інвестицій в основний капітал.

Крім того, вагоме значення має становлення конкурентоспроможних підприємств агропромислового комплексу, як галузі, що забезпечує про­довольчу безпеку країни. Також на підготовчому етапі необхідно провести реформу житлово-комунального господарства, яка позначиться на вста­новленні передбачуваних прозорих цін, розмір буде відповідати обґрунто­ваним розрахункам.

Передумовою запровадження гнучкого курсоутворення гривні має бу­ти впровадження заходів щодо зниження тиску короткострокового спеку­лятивного капіталу на обмінний курс гривні. Це пов’язано з тим, що в умовах значного припливу іноземного капіталу низький рівень розвитку фондового ринку, суттєвий обсяг інтервенцій, які змушені проводити На­ціональний банк, негативно впливатимуть на посилення інфляційних про­цесів у країні. Проте зміну валютного режиму доцільно все-таки проводи­

ти в умовах наявного тиску на обмінний курс гривні в бік ревальвації, яка б не обмежувала конкурентноздатність вітчизняних виробників, що нині залежить більшою мірою від динаміки валютного курсу, як визначального фактору для підприємств через низький рівень впровадження інновацій­них технологій тощо.

Економічний розвиток України пов’язаний із кон’юнктурою світових ринків, динамікою обмінного курсу валюти, до якої прив’язана гривня, руху капіталу тощо. Погіршення відповідних умов позначиться на темпах еко­номічного зростання. Тому, з метою мінімізації валютних ризиків при по­дальшій девальвації долара США, до якого здійснюється прив’язка націо­нальної валюти, а також з огляду на вагому частку товарообороту України з країнами Європи (30,7% експорту та 38,1% імпорту у 2007 р. [143, с. 32]) доцільно змінити об’ єкт прив’ язки на кошик валют (долар США, євро).

Однак, враховуючи, що в доларах США вимірюється більша частина зовнішньої заборгованості (79,4% у загальній валютній структурі у 2007 р.), надходжень (74,5% у загальному обсязі) та виплат (69,6%) за то­вари та послуги, натомість як у євро відповідно 11,2%, 9,8 та 21,2%, а та­кож тенденцію до укріплення євро відносно гривні, що спостерігається останнім часом (це сприяє розвитку експорту в країни єврозони), кошик валют доцільно формувати у співвідношенні долара до євро 80:20%.

Зазначені зміни в режимі валютного курсоутворення гривні варто здійснювати після стабілізації макроекономічних показників і зниження зовнішньої заборгованості. Крім того, в нинішніх умовах девальвація до­лара на світових валютних ринках, а відповідно і номінальна девальвація гривні до євро й інших валют за існування від’ ємного сальдо поточного рахунку та зниження темпів економічного розвитку країни, надає цінові переваги експортерам, що певною мірою стримує негативну динаміку по­гіршення сальдо поточного рахунка.

Важливе значення в умовах гнучкого курсоутворення має стан розвит­ку ринків хеджування валютних ризиків, які притаманні практично всім валютним режимам. Нині, за фіксації обмінного курсу гривні, певним чи­ном знижується необхідність розвитку інструментів хеджування, проте їх значення посилюється при зміні режиму курсоутворення. Це зумовлює необхідність створення інформаційних систем для спостереження за дже­релами ризику, розроблення методів прогнозування зміни ризику [65] та планування заходів його своєчасної мінімізації. Також варто розвивати й інші сегменти фінансового ринку, зокрема: страхові й інвестиційні фонди, іпотечні компанії.

Не можна не врахувати й політичні фактори, особливо в умовах сьо­годення, що викликає необхідність забезпечення політичної стабільності, злагодженості та прогнозованості дій уряду з питань напрямів розвитку країни та впровадження необхідних для цього заходів. У нинішній ситуації,

яка склалася в країні, зокрема постійна зміна уряду, виборчі процеси, не­визначеність і, як наслідок, неможливість спрогнозувати подальші кроки щодо напрямів та пріоритетів розвитку, інвестори обережно ставляться до національного ринку, що проявляється у відсутності значних капітало­вкладень навіть за привабливої ринкової кон’юнктури. За таких умов ста­білізація політичної ситуації набуває особового значення.

Отже, надання більшої гнучкості гривні за існування нестабільної економічної ситуації, що проявляється у негативній динаміці макроеконо- мічних показників, зумовлює доцільність здійснення поступового перехо­ду на новий режим курсоутворення з формуванням ефективних економіч­них і технічних передумов.

Зокрема, відносно групи економічних показників мінімізацію валют­ного ризику можливо забезпечити через досягнення таких складових:

- низький та передбачуваний рівень інфляції протягом тривалого пе­ріоду з урахуванням потреб товаровиробників;

- відповідність прогнозованого рівня інфляційних очікувань та його фактичних результатів;

- нарощення виробництва якісної та конкурентоспроможної продук­ції, яка користується попитом на світовому ринку;

- поліпшення структури експорту та імпорту, стабільна динаміка зростання чистого експорту;

- розширення міжнародних зв’язків і ринків збуту;

- підвищення рівня продуктивності праці;

- зниження рівня доларизації через укріплення довіри суб’ єктів гос­подарювання та населення до національної валюти;

- утримання відносно низького рівня дефіциту бюджету;

- продовження динаміки зниження рівня безробіття;

- зниження обсягу зовнішньої заборгованості;

- диверсифікація джерел енергопостачання та запровадження енерго­зберігаючих й альтернативних енерготехнологій;

- нарощення інвестицій в основний капітал;

- забезпечення зростання рівня доходів населення.

Подальшим кроком має бути проведення ефективних економічних реформ, успішність яких пов’язана з відповідністю темпів економічного розвитку та нововведень податково-бюджетної сфери із змінами валютно- курсової політики, результатами яких має бути становлення конкуренто­спроможних вітчизняних підприємств у різних галузях економіки, забез­печення покращення макроекономічних показників, сприяння мінімізації валютних ризиків. Сталого розвитку повинні набути фінансові ринки, для застосування непрямих інструментів впливу на рівень відсоткових ставок Національним банком.

До технічних передумов ефективної зміни режиму курсоутворення в Україні належать:

- проведення комунікаційної політики, яка полягає, зокрема, в інфор­муванні населення щодо напрямів та цілей монетарної політики. Такий підхід сприятиме підвищенню довіри населення до політики Національно­го банку, зниженню інфляційних очікувань та рівня доларизації;

- здійснення прив’ язки до кошика валют (долар, євро);

- розвиток ринку хеджування валютних ризиків;

- розвиток фондового ринку;

- зниження тиску короткострокового спекулятивного капіталу на об­мінний курс гривні, проте зміну режиму курсоутворення варто здійснюва­ти за наявності ревальваційної динаміки;

- спрямування бюджетної політики, що провадиться Урядом, з одного боку, на збільшення соціального забезпечення населення, а з іншого - на стимулювання виробництва;

- зниження дефіциту бюджету та утримання його на низькому рівні;

- стабільна політична ситуація;

- розвиток фінансових ринків, що сприятиме поступовій контрольо- ваності інфляційних процесів і надасть можливість визначати динаміку економічного зростання на перспективу;

- відсутність передумов до підвищення відсоткових ставок на міжна­родному ринку, що запобігатиме відтоку капіталу з країни;

- зняття вимоги щодо необхідності здійснення відрахувань до пенсій­ного фонду з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти.

Отже, ефективний перехід до гнучкого режиму курсоутворення мож­ливо забезпечити проведенням комплексу заходів у всіх сферах економі­ки, що позитивно позначиться на зниженні валютного ризику й убереже від втрати економічної стабільності.

4.5.