Готівковий обіг України: перспективи вдосконалення роботи з грошовими знаками національної валюти

На сьогодні готівковий обіг в Україні займає важливе місце у фінан­совій системі держави, проте він є найбільш капіталоємним і трудоміст­ким видом банківської діяльності. Хоча частка готівки у загальному обсязі грошової маси постійно знижається, але це відбувається невисокими тем­пами.

Рис. 4.28. Питома вага готівки у грошовій масі по Україні у 2002-2007 рр.

Це пояснюється рядом об’єктивних причин, серед яких найвагоміши­ми можна вважати:

- високий рівень тіньової економіки і велика кількість неконтрольо- ваних стихійних ринків, для яких власне і характерне здійснення розраху­нків готівкою поза банківською системою;

- нерозвиненість фінансових ринків;

- недовіра населення до фінансової системи держави і, як наслідок, осідання значних обсягів грошових коштів на руках у населення, а не на банківських рахунках;

- надто високий податковий тиск на виробників;

- низька платіжна дисципліна суб’єктів господарювання;

- незначна частка безготівкових форм розрахунків за придбані товари і надані послуги, що призводить до зростання обсягів готівки, яка витра­чається на такі цілі.

Одночасно із зниженням частки готівки в грошовому обігу, фактичні її обсяги стрімко зростають, особливо в останні роки. За період з 2000 р. по 2003 р. надходження і видачі готівки із кас банків збільшилися у 2,2 раза, а у 2007 р. порівняно з 2003 р. ці показники зросли у 4,1 раза і склали відповідно 754,5 та 790,7 млрд.

Рис. 4.29. Темпи росту надходжень готівки до кас банків у 2003-2007 рр.

Рис. 4.30. Темпи росту видачі готівки з кас банків у 2003-2007 рр.

Рис. 4.31. Питома вага надходжень готівки до кас банків за статтями у 2003-2007 рр.

Рис. 4.32. Питома вага видачі готівки з кас банків за статтями у 2003-2007 рр.

Стосовно видачі готівки, то тут найбільш вагому частку становили видачі готівки за платіжними картками (26,5%), з рахунків за вкладами

фізичних осіб (21,5%), що обумовлено, в першу чергу, зростанням заробіт­ної плати і пенсій та їх виплата через банківські рахунки.

Високими темпами зростає кількість готівки, що знаходиться в позабан- ківській сфері. У 2007 р. поза касами банків залишилось 36,1 млрд. грн., що перевищило рівень 2006 р. майже у 2,5 раза, а всього на кінець року за ме­жами банків знаходилося більше ніж 111,1 млрд. гривень (рис. 4.33).

Роки Рис. 4.33. Темпи зростання готівки поза банківською системою у 2003-2007 рр.

Така картина в основному зумовлена тим, що в сучасних умовах пи­тома вага готівки в структурі платіжних інструментів, які використову­ються населенням під час розрахунків у сфері роздрібної торгівлі, навіть в економічно розвинених країнах, де електронні платежі існують протягом останніх десятиліть, достатньо велика: у США вона становить близько 75%, у країнах Європи - 76-86%, а в Японії - 90%.

Дуже повільною залишається динаміка зростання частки розрахунків за товари і надані послуги з використанням платіжних карток та інших платіжних документів (рис. 4.34).

Рис. 4.34. Частка розрахунків за товари і надані послуги з використанням платіжних карток та інших платіжних документів у 2003-2007 рр.

Розвиток застосування безготівкових форм розрахунків міг би у знач­ній мірі сприяти скороченню обсягів готівки у позабанківському обігу. В Україні це немає суттєвого впливу на такі процеси, оскільки платіжні сис­теми розвиваються шляхом запровадження «зарплатних проектів», за яким платіжні картки використовуються для одержання коштів з рахунків готівкою, а не як платіжний засіб. Унаслідок цього, попит на готівку зрос­тає. У 2006 р. за допомогою платіжних карток було отримано 137,6 млрд. грн., тоді як у 2007р. - 209,7 млрд. грн. Обсяг безготівкових розрахунків за товари та послуги за допомогою платіжних карток становить лише 7,4 млрд. грн. (у 2006р. - 39,9 млрд. грн.), що у 46 разів менше, ніж сума виручки, що надійшла до кас банків готівкою (341,8 млрд. грн.).

Готівкова емісія в минулому році досягла 122,5 млрд. грн. Темп росту проти 2006 р. склав 149,1%. Найвищий рівень емісії традиційно спостері­гається в таких індустріальних областях, як Донецька (50,4 млрд. грн.), Дніпропетровська (39,6 млрд. грн.) та Луганська (32,1 млрд. грн.). У знач­них обсягах вилучають готівку з обігу Київська область, включаючи м. Київ (27,8 млрд. грн. у 2007 році), Одеська (13,2 млрд. грн.), Харківська (10,1 млрд. грн.), Чернівецька (6,5 млрд. грн.) області та АР Крим (6,9 млрд. грн.). Це, в першу чергу, пояснюється більш високим рівнем розвитку торгівельної мережі та мережі надання платних послуг, ступенем організації туристичної бази тощо у порівнянні з багатьма іншими регіо­нами України.

У зв’язку зі збільшенням готівки в обігу зростають також і її надход­ження до установ Національного банку, що призводить до відчутного зро­стання навантажень на касових працівників і працівників служби переве­зень територіальних управлінь та Центрального сховища.

Протягом всіх років свого існування Національний банк стабільно за­безпечує потреби економіки і населення у готівці, однак, ураховуючи тен­денцію зростання готівкової маси і в подальшому, постає чимало проблем, невідкладне вирішення яких дозволить надійно виконувати свої функції і в перспективі.

Слід зазначити, що нині до кас установ Національного банку України надходить і обробляється не більше 12-13% готівки від її загальної кіль­кості у банківській системі України, що призводить до втрати дієвого кон­тролю за якістю грошових знаків. У той же час у більшості країн Європи, в тому числі Східної, а також в Росії центральними банками приймається і обробляється готівка на рівні 85-100 відсотків.

Висока якість оброблення готівки в таких економічно розвинутих кра­їнах, як Бельгія, Німеччина, Італія, Росія, Франція та в деяких інших, дося­гається шляхом повної централізації оброблення готівки в установах центральних банків. Вся готівка, яку банки видають клієнтам, одержується тільки від центральних банків. До них же для оброблення транспортними

компаніями доставляється готівка, що вилучається з обігу. При такій ор­ганізації процесу витрати на утримання системи несе центральний банк.

Дещо інакше побудована система оброблення готівки в Нідерландах. У цій країні процес оброблення готівки забезпечується створеними за участю кількох банків касових центрів з подальшою централізацією в центральному банку. Але при такій системі має місце дублювання в робо­ті, що може нести для центрального банку витратний характер.

Найбільш системним і економічним фахівцями вбачається досвід Авст­рії, де для забезпечення оброблення грошових знаків за участю незначної частки банків на комерційній основі створено централізовану комерційну структуру - Центр оброблення готівки, в якій більше 90% акцій належить Національному банку Австрії і обробляється до 85% готівки.

Однак, запровадження подібної комерційної структури в Україні на даному етапі не можна вважати за можливе і може розглядатися тільки на довгострокову перспективу.

Необхідність забезпечення своєчасного і якісного оброблення, транс­портування, зберігання і обліку грошових знаків потребує невідкладного запровадження принципово нової ефективної системи роботи з банкнота­ми та монетами національної валюти на сучасному організаційному, тех­нологічному і технічному рівнях. З цією метою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 18 було затверджено Програму вдосконалення організації готівкового обігу національної валю­ти України на 2004-2008 роки.

На виконання завдань Програми в територіальних управліннях і в Центральному сховищі працюють 38 автоматизованих систем оброблення банкнот, 13 з яких оснащено модулями знищення банкнот. Використання таких систем забезпечує автоматизоване перерахування банкнот, їх сорту­вання на придатні та зношені, контроль справжності банкнот і виявлення фальшивих, пакування зношених банкнот та облік всіх операцій обробки. Ці машини здатні обробляти 1,75 млрд. банкнот на рік, але й обсяги над­ходжень до територіальних управлінь готівки у порівнянні з 2003 р. зрос­ли майже втричі і в 2007 р. становили 1,95 млрд. банкнот, а за прогнозни­ми розрахунками в 2012 р. до установ НБУ надійде приблизно 2,3 млрд.

банкнот, що вимагатиме введення в поточному році додатково 9 автома­тизованих систем.

Однак, в територіальних управліннях все ще зберігається значною ча­стка ручного оброблення банкнот, яка в минулому році становила 24%. Найвищою ця частка є в Дніпропетровській (82,9%), Вінницькій (51,7%), Житомирській (44,5%), Рівненській (50,9%), Луганській (36,2%) областях (табл. 4.11). У Полтавському територіальному управлінні автоматизовані системи взагалі не використовувалися.

Таблиця 4.11

Дані щодо перерахування банкнот національної валюти територіальними управліннями Національного банку України на автоматизованих системах

у 2003-2007 рр., %

Не може не викликати стурбованості той факт, що за минулі роки тех­нічна база територіальних управлінь і Центрального сховища застаріла мо­рально та фізично, а в умовах постійного зростання готівкової маси вже не здатна забезпечити приймання та оброблення банкнот і монет відповідно до європейських стандартів. У Центральному сховищі та в територіальних управліннях відсутні автоматизовані сховища, рівень їх технічної і органі­заційної готовності не відповідає рівню технології оброблення грошових знаків на Банкнотно-монетному дворі. Усі вантажно-розвантажувальні ро­боти, а також інші операції, пов’язані з прийманням або здачею банкнот і монет здійснюються вручну, без застосування сучасних технологій обліку. Як і раніше, гроші приймаються пачками і пакетами з роликами. Як резуль­тат цього, час, що минає від початку приймання готівки в Центральному сховищі, здавання її територіальному управлінню та приймання від остан­нього зношених банкнот, становить від двох до трьох тижнів.

Не відповідають вимогам сучасності і транспорті засоби, які задіяні при перевезенні цінностей. Вони не пристосовані до контейнерної оброб­ки вантажів. Загальна площа спеціалізованого вагону становить 73 кв. метри, із яких корисна - лише 8,8-12%.

Територіальні управління не адаптовані до механізованої обробки контейнерів із готівкою, у них відсутні пристосовані приміщення, засоби механізації, рампи, відповідні під’їзні путі, внаслідок чого спеціалізовані залізничні вагони у відрядженнях вимушені простоювати до 80% часу. При проведенні реконструкції будівель територіальних управлінь зазначе­ні питання враховуються недостатньою мірою.

Прийнята Програма вдосконалення організації грошового обігу, вна­слідок недостатнього фінансування, виконується не в значних обсягах. Через це в роботі використовується морально застаріла техніка, яка в ба­гатьох випадках вичерпала свій експлуатаційний ресурс.

Однозначно позитивно вплинуло на поліпшення умов праці передбачу­ване Програмою застосування спеціалізованих касет для пакування, транс­портування і зберігання банкнот у системі Національного банку. Проте, на кінець 2007 р. в таких касетах до територіальних управлінь перевозилося 45% готівки. Працювало з касетами у минулому році 20 територіальних управлінь. Серед управлінь, що не користувалися касетами, такі великі за обсягами готівкових потоків як Донецьке, Запорізьке та Львівське.

Система Національного банку не забезпечена в повному обсязі касе­тами і піддон-контейнерами. На початку 2008 р. потреба у перших стано­вила 175 тис. шт., у других - 8 тис. штук. За 2004-2008 рр. було закуплено 65 тис. шт. касет, з яких у використанні знаходилося біля 26 тис. шт., і ви­готовлено 1,2 тис. шт. піддон-контейнерів. Витрати склали 16,5 млн. грн., тобто на покриття 100-відсоткової потреби має бути витрачено додатково ще близько 45 млн. гривень.

Однак і повне забезпечення касетами і піддон-контейнерами не вирі­шить повністю проблем щодо оптимізації процесу оброблення і приско­рення доставки готівки до адресатів. Практика показала, що і касетна сис­тема пакування і доставки банкнот має як позитивні, так і ряд негативних моментів:

1. Процес упаковки пачок в касети, оформлення ярликів і пломбуван­ня касет не автоматизовано. На Банкнотно-монетному дворі такі роботи можуть здійснюватися лише вручну.

2. Процес упаковки матеріально відповідальними особами (здебіль­шого жінками) пачок грошових білетів в територіальних управліннях НБУ вимагає від них значної частини робочого часу. Як правило, на них додат­ково покладаються обов’язки з вкладання сформованих пачок банкнот у касети, закриття та пломбування касет із банкнотами, розкривання оплом­бованих касет, виймання із них пачок банкнот, проведення вантажних ро­біт із розміщення касет на підлозі грошових сховищ і порожніх касет поза грошовими сховищами.

3. Запровадження сучасних технологій з обробки, зберігання і транс­портування готівки, зокрема з використанням спеціалізованих касет, мо­дуля збирання здрібненої маси знищених банкнот вимагає введення до штатного розпису посади касового працівника з допуском до грошового сховища для проведення вантажних робіт, обслуговування модуля тощо.

4. Банкноти в касетах, розміщені на піддон-контейнерах, при транс­портуванні спеціалізованим транспортом займають об’єм у 2-3 рази біль­ший, ніж готівка, упакована в мішки, що автоматично призводить до зрос­тання транспортних витрат.

Тобто, питання визначення і запровадження єдиної уніфікованої тари Національного банку, що надало б можливість оптимізувати процеси па­кування, перевезення, зберігання та обліку банкнот і монет, потребує ре­тельного доопрацювання.

Такою тарою могли б бути контейнери НБУ, використання яких пози­тивно зарекомендувало себе на Банкнотно-монетному дворі. Заслуговує також на увагу пропозиція здійснювати пакування пачок банкнот (до 20 штук) і роликів монет у спеціальні блоки з використанням багатошарової плівки та полімерних матеріалів із можливістю відокремлення як однієї, так і декількох пачок.

Запровадження уніфікованої тари дозволить повністю автоматизувати процес оброблення готівки; мінімізувати кількість працівників, зайнятих операціями з готівкою по пачках і мішечках при їх переміщеннях на шля­ху: Банкнотно-монетний двір - Центральне сховище - регіональні касові центри, мова про які піде нижче; автоматизувати облік надходження, ви­дачі, переміщення та контроль термінів зберігання цінностей; механізація вантажно-розвантажувальних робіт дасть змогу скоротити час приймання/

передавання готівки інкасаторами в регіональних касових центрах при­наймні в 5 разів, виключити трудомісткі операції із переукладення пачок і мішечків з готівкою, скоротити чисельність інкасаторів і касових праців­ників. Використання уніфікованої тари надасть можливість автоматизува­ти весь процес обробки готівки: на Банкнотно-монетному дворі заванта­ження контейнера здійснюватиметься маніпулятором, транспортування - пристосованими спеціалізованими автомобілями і вагонами, завантажен­ня/розвантаження - засобами малої механізації, зберігання - в автомати­зованих сховищах, облік - за «чіпами».

У такій тарі було б економічно вигідним здійснювати всі перевезення банкнот та монет на великі відстані на ланцюгу БМД - Центральне схо­вище - регіональні касові центри. Спеціалізовані касети і ящики могли б успішно використовуватися при доставці готівки в незначних обсягах від касових центрів до сховищ територіальних управлінь НБУ і далі - до уста­нов банків.

Назріла необхідність у побудові нового приміщення Центрального сховища Національного банку України. Технічні характеристики збудова­ного у 1996 р. і діючого до сьогодні сховища не дозволяють впровадити сучасні технології роботи з готівкою. Під час обстеження технічного ста­ну будівлі Науково-дослідним інститутом механіки швидкоплинних про­цесів було виявлено суттєві недоліки, які негативно впливають на її пода­льшу експлуатацію, зокрема, різко зменшилося корисне навантаження сховищ по поверхах.

Вимагає також серйозного перегляду і нормативна база щодо функ­ціонування готівкового обігу в державі.

Робота з готівкового обігу регламентується насамперед такими зако­нодавчими і нормативними актами як:

- Закон України «Про Національний банк України»;

- Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

- Інструкція з організації емісійно-касової роботи в системі Націона­льного банку України (затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 273);

- Інструкція про касові операції в банках України (затверджена поста­новою Правління Національного банку України 14.08.2003 № 337 і заре­єстрована в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за № 768/8089);

- Інструкція з організації перевезення цінностей та інкасації коштів у банківських установах України (затверджена постановою Правління На­ціонального банку України від 14.02.2007 за № 45 і зареєстрована в Мініс­терстві юстиції України 03.03.2007 за № 181/13448);

- «Положення про організацію готівкового обігу і ведення емісійно- касових операцій у банківській системі в особливий період» (затверджене

постановою Правління Національного банку України від 12.02.2004 № 46), рядом інших нормативно-правових актів.

Незважаючи на неодноразово внесені зміни і доповнення до більшості із діючих нормативних документів, вони вже не відповідають вимогам су­часного рівня роботи з готівкою, тим паче з урахуванням перспектив і ви­магають значного вдосконалення.

До цього часу жодним нормативним актом Національного банку не передбачено впровадження технологій обробки монет національної валю­ти, а це більш ніж відчутні обсяги. Так, коли щорічно по системі Центра­льного банку обробляється і перевозиться нових і старих зношених банк­нот по 1 тис. тонн, то монет - 2 тис. тонн.

Слід наголосити ще на такому небезпечному моменті. Усі резервні фонди готівки Національного банку зберігаються в м. Києві у Центрально­му сховищі і, в разі виникнення будь-яких непередбачуваних обставин (по­жежа, підтоплення, диверсія тощо), держава може опинитися без необхідної для забезпечення потреб економіки та населення кількості грошових знаків. Запасів, зосереджених у сховищах територіальних управлінь, на тривалий час не вистачить. Зберігати ж більш-менш значні стратегічні запаси готівки управлінням не дозволяє стан їх матеріально-технічної бази.

Як свідчить досвід зарубіжних країн, запобігти ризикам дозволяє створення розвиненої мережі регіональних центрів із зберігання та оброб­ки готівки. Враховуючи статистику зростання готівкової маси в обігу, а також перспективи її подальшого збільшення, є необхідність і в Україні звернутися до подібної організаційної форми.

Дислокація регіональних центрів із зберігання та обробки готівки має бути визначеною з урахуванням готівкових потоків у регіонах, особливос­тей організації роботи територіальних управлінь, рівновіддаленості центрів від Центрального сховища за умови доставки цінностей спеціалізованими автомобілями в світлий час доби і поступової відмови від використання за­лізничного транспорту. Це дозволить в значній мірі скоротити час переве­зень готівки між Центральним сховищем і регіональними центрами та тери­торіальними управліннями, що обслуговуються одним центром.

Зазначені регіональні структури повинні мати відповідні повноважен­ня на зберігання резервних фондів в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону в готівці на кілька місяців, відповідні засоби автоматизації і механізації для приймання / видачі готівки.

Із метою докорінного впорядкування існуючого стану і оперативного вирішення назрілих питань Правлінням Національного банку України було схвалено Концепцію вдосконалення організації роботи з готівкою в системі Національного банку України на 2008-2012 роки, мета якої - визначення оптимальних обсягів готівки, необхідних для потреб економіки, потоків го­тівки і впровадження новітніх технологій в роботі з готівкою шляхом:

- оптимізації готівкових потоків, маючи на увазі максимально повне включення готівки в економічний оборот держави через банківську систему;

- створення в системі Національного банку найсучаснішої матеріаль­но-технічної бази, яка надасть можливість якісного обслуговування по­треб економіки і населення в готівці;

- централізації оброблення готівки через мережу створених регіона­льних касових центрів зі зберігання та обробки готівки, її доставки з мак­симальним наближенням безпосередньо до споживачів;

- зменшення ризиків, пов’язаних із зберіганням резервних фондів в єдиному центрі - Центральному сховищі;

- поліпшення якості готівки в обігу, скорочення витрат на його орга­нізацію.

Перелік основних завдань щодо досягнення визначеної мети передбачає:

1. Децентралізацію зберігання резервних фондів готівки в системі На­ціонального банку шляхом створення регіональних центрів зі зберігання та обробки готівки (РЦ ЗОГ).

2. Надання РЦ ЗОГ повноважень на зберігання частини резервних фондів, автоматизованого приймання від Центрального сховища готівки в контейнерах Національного банку або іншій уніфікованій тарі, підготовки та видачі готівки територіальним управлінням регіону, перевезення цін­ностей, отримання, вивезення від територіальних управлінь регіону при­датної та непридатної до обігу готівки, її обробку, обслуговування банків­ських установ.

3. Уніфікацію та оптимізацію процесів зберігання, транспортування та приймання-передавання готівки. Запровадження уніфікованої тари для пакування, транспортування та обліку банкнот і монет. Забезпечення ав­томатизованого пакування банкнот і монет на БМД, поступового переходу на використання великотоннажного автомобільного транспорту та опера­тивних автомобілів.

4. Побудову за єдиною системою «Логістика» сучасних автоматизова­них сховищ із вертикальним розміщенням контейнерів у Центральному сховищі, РЦ ЗОГ, на Банкнотній фабриці БМД та модернізацію сховища на Монетному дворі БМД. Об’єднання зазначених сховищ, а також схо­вищ територіальних управлінь комп’ ютерною мережею з виведенням ін­формації до Департаменту готівково-грошового обігу.

5. Забезпечення комплексної механізації робіт на всіх технологічних етапах руху готівки в системі НБУ, відеоконтролем здійснення операцій із готівкою.

6. Приведення приміщень касових вузлів територіальних управлінь до визначених нормативно-правовими актами НБУ норм з урахуванням пер­спектив розвитку готівкового обігу.

7. Припинення виконання невластивих для центральних банків функ­цій перевезення цінностей до установ банків та врегулювання цих питань з урахуванням світового досвіду.

8. Спрямування банків на роботу з оброблення готівки з використан­ням сучасних автоматизованих технологій.

9. Приведення нормативно-правової бази Національного банку у від­повідність з передбачуваними перспективами розвитку готівкового обігу.

Реалізація таких заходів дозволить у відносно короткі терміни одер­жати установам Національного банку матеріально-технічну базу, що від­повідає європейським стандартам. Децентралізація зберігання частини ре­зервних фондів суттєво знизить ризики у забезпеченні потреб в готівці у разі виникнення непередбачуваних обставин. Застосування найпередові- ших технологій сприятиме оптимізації перевезень готівки, мінімізує фі­зичний контакт робітників, касових працівників та інкасаторів при збері­ганні, здійсненні операцій з готівкою та її перевезенні, дозволить забезпе­чити якість і надійність обробки банкнот і монет. На всіх етапах перемі­щення і зберігання готівки зведе до мінімуму вірогідність її втрати.