§ 4. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація

Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й визначають зміст її методу.

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів (рис. 1.7).

Діалектика як метод — загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.

Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших ознак сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій, виявлення і формування законів.

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Рис. 1.7. Основні методи економічної теорії

Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня.

Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності.

Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті.

Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.

Економічне моделювання — це формалізований опис економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічна модель дає можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об’єкта пізнання. Може бути виділена наступна класифікація економічних моделей:

• за способом представлення досліджуваного процесу або явища моделі розрізняють логічні, графічні, економіко-математичні, табличні;
• за тривалістю процесів, що аналізуються — на короткотермінові та довготермінові;
• за кількістю залучених до аналізу суб’єктів — на прості моделі (домогосподар- ство та фірма) і повні моделі за участю держави;
• за ступенем залучення іноземного сектору — на закриті, тобто представлена лише національна економіка, і відкриті, представлений вплив іноземного сектору;
• за характером відображення фактора часу — на статичні та динамічні.
• залежно від припущення на якому ґрунтується модель: рівноважні (природна властивість системи полягає в рівновазі); нерівноважні (рівновага не є природною властивістю системи); структурні (рівновага є результатом перерозподілу доходів).
• за метою дослідження — пояснювальні (прагнуть пояснити наявну ситуацію в економіці); прогностичні (прагнуть передбачити явище чи процес у майбутньому); управлінські (виявляють засоби впливу на досягнення поставленої мети).

Економічний експеримент — штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави.