З нашої практики випливає, що в багатьох випадках постулати загального права повинні вивищуватися над постановами парламенту і навіть інколи заперечувати їхню чинність:

адже коли ухвалений закон суперечить загальному праву та здоровому глузду, є злочинним або неможливим до виконання, його варто визнати таким і зупинити його дію.

Головуючий суддя Ковк, справа доктора Бонге.ча (1609)

8 Co. Rep. 107, с. 118а

У країні, котра найбільшою мірою культивує суверенітет парламенту, дискусії точаться не довкола доцільності надання повноважень цьому органу, а щодо правового підґрунтя його юрисдикції. Прихильники доктрини суверенітету розуміють її як принцип, згідно з яким право функціонує лише як сукупність законодавчих положень; критики доктрини, загалом, визнають можливість поєднання обох цих сфер. Саме у подібному контексті і з’являється потреба у формулюванні різних теорій щодо природи права.

Лон Л. Фуллер, «Мораль права» (1969), с. 115