1444 р., липня 16, Буда Владислав ПІ, бажаючи піднести добробут Львова та нормалізувати права і звичаї купців, що прибувають до міста, постановляє: 1) всі купці різних націй: греки, вірмени, сарацини, євреї, бусурмени й інші, що прибувають з товарами до Львова, можуть бути покликані лише у львівський міський суд; 2) купці повинні продавати заморські товари у Львові; 3) всі львів\'яни, котрі підлягають міському праву, повинні зробити заповіти в присутності війта, двох лавників, священика і писаря
Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.131. Пергамент: 29,5х69,1 + 9,4 см. Ініціал “І“. Написи: “Littera pro hostibus” “et tuti mercibus depositi”, “et testamentis et mercatoribus Italicis” (XVI), “Extranei et intranei [...] et coram nullo iudice terrestri respondere debent, 1444” (XVI), “Privilegium Vladislai, 1444” (XVI), “Pro spestabili magistratu Leopoliensi contra spectabilem Marcinum Grosveyer consulem Leopoliensem et instigatorem officii Leopoliensis contradicit, die 22 Octobris 1649.
Raymundus Johannis notarius” (XVII). На шовковому чорно-жовтому шнурку фрагменти печатки: Gum., IX, №24.Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.474 (див. док. №139).
Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.1153, арк.182-183; оп.2, спр.614, арк.50-51.
Опубл.: AGZ, V, s.133-135.
Регест: Каталог, №144.
n nomine Domini amen. Ad perpetuam rei memoriam. Nos Wladislaus Dei gracia Hungarie, Polonie, Dalmacie, Croacie, Rascie, Sclavonie etc. rex, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyawie, Lithuanie princeps suppremus, Pomeranie Russieque dominus et heres etc. Significamus presencium tenore, quibus expedit, universis, presentibus et futuris, horum noticiam habituris, quomodo cum amore boni status nostrorum dominiorum incitati curiosum animum ereximus, ut semper nostre consideracionis oculum ad id convertamus, ubi
utilitates et commoda, possent nostris multiplicari subditis, sane itaque considerato et instanter prelatorum et baronum nostrorum consiliis revoluto, qualiter nostra Leopoliensis civitas, que inter alias civitates regni nostri Polonie clipeus et murus a paganismo extat et habetur, tunc melioracionem potest accipere, dum iura et consuetudines in ea necesariis cautelis maxime advenis mercatoribus, institoribus, venditoribus eciam intraneis regulentur, unde ipsi civitati nostre Leopoliensi, cuius perfectum statum diligimus, iuxta diuturnam consuetudinem in ipsa civitate observatam infra expressas iurium cautelas approbamus, fruique et gaudere temporibus perpetuis de regie celsitudinis munificencia permittimus presencium per tenorem.
Primo quod omnes homines puta mercatores, institores, venditores sive eciam sunt Greci, Armeni, Saraceni, Iudei, Bessermeni et cuiuscunque generis, condicionis sive status existant, sive tales Christiani sive pagani sint, de regno nostro Polonie vel exteris regnis, terris, dominiis, ducatibus et aliis partibus quibuscunque, qui ad civitatem Leopoliensem cum eorum rebus, mercanciis vel sine mercanciis venerint, ut tales in iudicio civitatis Leopoliensis iure Maydburgensi in quibuslibet causis magnis et parvis ad instanciam quarumcumque personarum sentenciare, iudicare tuerique et conservare ac ab omnibus impeticionibus quorumcunque defendere, nostra presenti regia concessione condonati, ipsi consules valeant et possint et habeant omnimodam facultatem, nec ad terrestre ius per quempiam tracti mercatores extranei vel intranei teneantur cuipiam respondere, sed tum de se querulantibus in iure civitatis Maydburgensi et non coram pallatinis, castellanis, capitaneis, officialibus, burgrabiis vel eorum vicesgerentibus regni nostri Polonie quibuscunque respondebunt, nec aliquas penas solvere tenebuntur in iudiciis terrestribus. Secundo, ut mercatores Italici vel alii quicumque pagani vel Christiani de transmaritimis partibus, cum mercibus quibuscunque Leopolim venientes, ipsas merces sive res quascunque ultra depositum Leopoliense ducere non valeant neque presumant, sed omnia ibidem deponere et vendere debent, venditisque mercibus predictis et aliis in Leopoli comparatis, illas in Valachia vendere non audeant, sed trans mare vendendo transferre teneantur, ne incolis, mercatoribus et deposito Leopoliensis civitatis preiudicium causarent vel quovismodo inferrent. Si autem contra nostram presentem inhibicionem mercatores Italici vel alii quicunque pagani vel Cristiani de transmaritimis partibus in Valachia eorum merces vel res quascumque venderent, excedendo nostrum presens regium decretum, extunc ipsis civibus et consulibus Leopoliensibus presentibus omnimodam damus facultatem de talibus excessoribus et huius decreti regii transgressoribus penas secundum exigenciam et estimacionem mercium transgredientis vel transgrediencium cum moderamine favoris capere et tollere, quarum penarum medietatem in melioracionem civitatis et pro utilitate ipsorum reipublice convertent, reliquam vero medietatem nobis tum et non capitaneo ipsorum nec alicui dignitariorum vel officialium, sed ad literas, mandata et quittaciones nostras de ipsorum conservatorio extradabunt vel cui nostris quittacionibus dare precipiemus1. Tercio quia de hac luce decedentibus civitatis Leopoliensis incolis seu civibus vel quibuscunque aliis sub iure civitatis manentibus per inordinatam testamentorum legacionem et non regulatam magna pars, tam in bonis heriditariis, quam aliis mobilibus et immobilibus inutiliter quasi in auras evanescit, circa quod et civitas in non parwa sui parte desertatur et minoramentum continue suscipit nocivum, unde volentes his viam de cetero nocivis dampnis precludere, taliter de testamentis faciendis cautelam et observanciam regulamus, ut quicunque sub iure civitatis manens Leopoliensis estamentaliter aliquid legare statuerit vel voluerit, ut advocet ad id advocatum cum duobus scabinis sacerdotemque cum publico notario, coram quibus rite testamentales ordinet codices seu annotaciones, et, dum testamentum sic fuerit factum, pro rito habeatur, qui vero has personas dictas circa testamenti legacionem non habuerit, tale tanquam suspectum cassamus, decernentes ipsum nullum robur habere firmitatis, et si quispiam aliquas hereditates, domos vel huiusmodi ecclesie vel viro spirituali legaverit, ille hereditates et bona immobilia vendantur infra annum et precium eorum transeat secundum legantis ritam voluntatem, ita ut hereditates ille vel illa bona immobilia sub iure civili perpetuo permaneant et consistant. Unde his expresis iurium cautelis, volumus ipsos cives Leopolienses in perpetuum uti et gaudere, tanquam veris, legittimis et aprobatis articulis, in eorum et civitatis meliorem statum et utilius regimen. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum. Actum Bude feria quinta in crastino festi Divisionis apostolorum, anno Domini millesimo quadringentesimo quadragesimo quarto, presentibus magnificis, venerabilibus et generosis Laurencio de Hederwara regni Hungarie palatino, Nicolao Lasoczki Cracoviensi decano, Luca de Gorka pallatino, Iohanne Grusczinski canonico, Beniak Bandlewski vexilifero Poznaniensibus, Petro de Schamothuli et aliis pluribus. Datum per manus venerabilis Iohannis Rey sancti Michaelis in castro Cracoviensi prepositi, protunc nostri sigilligeri, sincere nobis dilecti.Relacio eiusdem venerabilis Iohannis Rey sancti Michaelis in castro Cracoviensi prepositi.
1 В AGZ percipiemus.
ім’я Господа амінь. Для вічної пам’яті справи. Ми, Владислав III, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної (грамоти) повідомляємо всім, кому необхідно, як сучасникам, так і прийдешнім, хто це читатиме. З любові до добра ми піднесли становище наших володінь, завжди наше спостережливе око до цього повертаємо, де вигоди і користі можуть нашими підданими збільшуватися. Отже, розумно обдумавши й узгодивши за порадами наших прелатів, магнатів, що наше місто Львів між іншими містами нашого Польського королівства є і вважається щитом та муром від поган, щоб (воно) могло отримати поліпшення, схвалюємо закони і звичаї у його (міста) потребах і запобіжних заходах при максимальному (напливі) чужинецьких та місцевих купців, крамарів, продавців, які до нашого міста Львова (прибувають), тому обираємо досконалу постанову згідно з довготривалим звичаєм, що в цьому місті дотримується, щоб був пізніше ухвалений законами, і змістом даної (грамоти) дозволяємо використувати і вживати на свою користь вічними часами, з щедрості королівської високості.
Перше, що всі люди, як от, купці, крамарі, продавці або також греки, вірмени, сарацини, євреї, мусульмани та інші будь-якого походження, становища чи суспільного статусу, хто б не були, християни або погани, з нашого Польського королівства чи зовнішніх королівств, земель, володінь, князівств та інших будь- яких країв, які до міста Львова з їхніми речами, товарами чи без товарів приїжджатимуть, щоб такі у львівському міському суді магдебурзького права у будь-яких справах, великих і малих, на вимогу будь-яких осіб, щоб присуджували, судили й оберігали та зберігали і від будь-яких оскаржень захищали, як даним нашим королівським дозволом даровано, що ті райці будуть мати силу, можуть і матимуть повну можливість. Чужинецькі і місцеві купці до земського права хай не скеровуються, але, коли сперечаються між собою, у міському магдебурзькому праві нехай відповідають, а не перед воєводами, каштелянами, старостами, урядовцями, бурграбіями чи їх заступниками нашого Польського королівства і ніяких штрафів хай не платять у земських судах.
Друге, що італійські купці чи будь-які інші, погани або християни, з приморських країв, які з будь-якими товарами до Львова приїжджають, з цими товарами чи будь-якими речами поза львівський склад нехай не прагнуть і не наважуються (їхати), але все там повинні складувати і продавати. І згадані для продажу та інші куплені товари у Львові, їх у Волощині нехай не наважуються (продавати), але переправивши через море, повинні там продати, щоб шкоди ні жителям, ні купцям, ні складу міста Львова не спричинити чи будь-яким чином не завдати. Якщо проти нашої нинішньої заборони італійські чи будь-які інші купці, погани чи християни з приморських країв, у Волощині ті товари чи будь-які речі продаватимуть, порушуючи наш даний королівський декрет, тоді присутнім львівським міщанам райцям даємо повну можливість із таких порушників і переступників цього королівського декрету штрафи згідно зі стягненим і оціненим товаром порушника чи порушників із помірністю прихильності брати і забирати. З тих штрафів половина (суми) на покращення міста і для користі їхньої громади нехай використають, а половину (суми), що залишиться, нам, а не старості чи будь-яким достойникам або урядовцям, нехай видадуть для (сплати) наших грамот, доручень і квитів, яку (суму) комусь доручимо дати за нашими квитанціями або від них самих (заберемо) зі зберігання.
Третє, коли жителі чи міщани міста Львова чи будь-які інші, що мають міське право, помирають і через невпорядковане і нерегулярне надання заповітів більша частина як спадкових, так й інших рухомих і нерухомих маєтків некорисно, ніби з вітром пропадає. Через що і місто у немалій своїй частині пустіє і зі шкодою продовжує зменшуватися. Бажаючи цьому шляху й іншим шкідливим втратам (міста) запобігти, регулюємо при складанні заповітів із застереженням і дотриманням, щоб будь-хто, який має львівське міське право, постановив би чи хотів би шляхом духівниці щось заповісти, нехай покличе до себе війта з двома лавниками, священика з громадським писарем, біля яких, як прийнято, складе умови чи розпорядження, і якщо заповіт так буде складено, за (таким) порядком нехай відбудеться.
Якщо ж тих згаданих осіб згідно зі заповітним наданням він не матиме, тоді такі (заповіти) як підозрілі скасовуємо, вирішуючи, що вони не мають жодної сили й міці. І якщо хто-небудь якусь спадщину, будинки чи інше таке церкві чи духовній особі заповість, таку спадщину і нерухомі маєтки нехай продасть протягом року і вартість цього (майна) нехай перейде (в ті руки) згідно з волею того, хто заповідав, так, щоб та спадщина чи нерухомі маєтки до міського права вічно належали і знаходилися (в ньому). Звідси висловивши таке застереження до прав, хочемо, щоб ті львівські міщани вічно використовували і на свою користь заживали, як справжні, законні і схвалені статті, для покращення їх (міщан) і міста статусу і кориснішого управління. Для засвідчення цієї грамоти наша печатка є підвішена. Діялося у Буді у четвер, напередодні (свята) Розділення апостолів, року Божого 1444. У присутності (список свідків). Дано через руки велебного Йоана Рея, намісника костелу св.Михаїла на краківскому замку, тепер нашого хранителя печатки, щиро нам милого.За свідченням того велебного Йоана Рея, намісника костелу св.Михаїла на краківскому замку.
