Система публічної влади та внутрішня організація адміністративно-територіальниходиниць
Ключові постулати реформи передбачають формування загальної, однорідної, триступеневої системи територіального устрою, іцо охоплює всю територію України. Результатом впроваджуваних змін повинно стати втілення загальних принципів організації публічної адміністрації в усіх самоврядних одиницях та однаковий правовий статус усіх одиниць на кожному рівні.
Втілення в життя цих намірів діаметральним чином змінює методи функціонування публічної адміністрації, яка в результаті стане децентралізованою і отримає для самостійної реалізації широку сферу публічних завдань. 3 огляду на умови, які мають місце в Україні,автори реформи прийняли рішення проїї поетапне впровадження. їх наміром є впровадження реформи поступово, розпочинаючи головні зміни нарівні громад. Звідси випливає, щосфера та масштаб впроваджуваних у першу чергу змін значною мірою відрізнятиметься нарізних рівнях самоврядування.Лише у випадку громад можна творити про намір впровадження самоврядування, іцо відповідає європейським стандартам. У відповідності з постулатами реформи громади отримують повні та виключні повноваження, реалізуючи завдання у визначених сферах при одночасному впровадженні механізмів пошуку ними засобів для їх реалізації. I Іаслідком впроваджуваних змін буде ситуація, в якій за реалізацію конкретних публічних завдань (визначених законодавчо) будуть відповідати громади. Перелік цих завдань потребує уточнення з метою уникнення дублювання повноважень громади та інших органів публічної адміністрації. Законодавчим органом буде рада, а виконавчим органом - виконавчий комітет, на чолі якого стоятиме обраний на загальних виборах війт/бургомістр. Виконання громадою публічпихзавдань повинно контролюватися урядовою адміністрацією виключно з точки зору летітимності прийнятих рішень. Звідси випливає необхідність збільшення розміру громадз м етою забезі і еч e 1111 я їх спроможності для реалізації ключових публічних завдань.
Цедоводить необхідність об\'єднання існуючих насьогодпішпій депьодипиць найнижчого рівня в нову, більшу територіальну громаду.ІЦоб уникнути негативних суспільних реакцій внаслідок прийняття подібних рішень, у постулатах реформи передбачається функціонування допоміжних чинників - обов’язкового
сільського самоврядування та факультативного квартального самоврядування з широкою компетенцією, а також можливість делегування публічних завдань для реалізації суб’єктам, що формуються знизу - різноманітним формам самоорганізації мешканців.
Абсолютно відмінну від громади конструкцію повинна мати публічна влада на двох інших рівнях. У юридичному описі першого етапу реформи закладаються відносно невеликі зміни, що передбачають лише відносне корегування існуючого на сьогодні правового статусу. Самоврядні організації на цих рівнях повинні складатися виключно із законодавчого органу - обраних районних та регіональних рад з обмеженими компетенціями та виконавчою владою, що здійснюється через урядову адміністрацію. Щоправда, самоврядування на районному рівні повинно реалізовувати завдання в таких сферах, як освіта, охорона здоров’я, спорт, соціальна допомога та культура; але відсутність власного виконавчого органу призведе до того, що ці повноваження лишаться чисто теоретичними. Аналогічна ситуація має місце і у випадку регіонального самоврядування.
Така концегщія обґрунтовується авторами реформи юридично-політичними причинами, однак її важко трактувати як елемент самоврядної системи. Впровадження повного самоврядування на рівнях району та регіону планується лише на наступних етапах, що вимагає змін, у т. ч. й у базових законах. Такі зміни, за оцінкою авторів реформи, можна провести лише через 3-5 років. У результаті запропонованих змін, на першому етапі загальне адміністративне управління на рівні громад здійснюватимуть органи територіального самоврядування. У громадах будуть лише спеціалізовані інституції, підпорядковані територіальній державній адміністрації, наприклад, міліція, казначейство, органи санітарного та ветеринарного контролю. Ha рівні району та області загальну владу і далі здійснюватимуть державні адміністрації, причому контрольні повноваження стосовно дій місцевого самоврядування будуть делеговані державній адміністрації в районах.
14.1.5.