ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ІНСТИТУЦІОЗНАВСТВА
Понятійний апарат та основні терміни інституціознавства загалом співпадають з термінологічною системою таких наук, як політична історія, архівознавство, документознавство, державне управління, історія держави і права, політологія.
Разом з тим, як уже зазначалося, лише в рамках історії державних установ можна змістовно і в повному обсязі розкрити більшість термінів, якими оперують згадані науки.Державні установи як організовані групи людей, завданням яких є систематичне виконання певних функцій державної влади, управління, суду в інтересах панівної еліти, що знаходяться на утриманні держави, є частиною самої держави, органами влади та управління державою. Тому найсуттєвішим поняттям історії державних установ як науки є термін держава.
Протягом тисячоліття існування людського суспільства мали місце багато намагань визначити сутність цього суспільного феномена, і нам не варто розглядати їх усі. Достатньо, на наш погляд, ще раз зацитувати вже згадуваного Томаса Гобса, який описував державу таким чином: “Бо мистецтвом створений той великий Левіафан, який називається Республікою, або Державою (Commonwealth, або State), латиною — Civitas, і який є лише штучною людиною, хоча і більшою за розмірами і сильнішою, ніж природна людина, для охорони та захисту якої його було створено. У цьому Левіафані верховна влада, що дає життя і рух усьому тілу, є штучною душею; посадові особи та інші представники судової та виконавчої влади — штучними суглобами; нагороди та покарання (за допомогою яких кожний суглоб та член прикріплений до сідала верховної влади і змушується виконувати свої обов ’язки) являють собою нерви, що виконують такі саме функції в природному тілі...”1.
Марксистська доктрина, яка на теренах колишнього СРСР упродовж 10 років визнавалася єдино вірною і такою, що здатна пояснити абсолютно всі суспільні питання, розглядає історію людства крізь призму класової боротьби та змін соціально-економічних формацій.
За К. Марксом та Ф. Енгельсом, держава виникла у класовому суспільстві і є апаратом насильства панівного класу над масами населення, що ним експлуатуються.Сучасна українська наука відійшла від такого догматичного та вкрай обмеженого розуміння сутності держави. В “Енциклопедії етно- державознавства”, підготовленій фахівцями Інституту держави і права НАН України, міститься таке її визначення: “Держава — це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним в інтересах цієї частини населення”*. Іншими словами, будь-яка соціальна неоднорідність суспільства, а не лише виникнення класів, породжує державу.
З іншого боку, наголос робиться на тому, що однією з найголовніших функцій держави є розв’язання загальносуспільних питань, задоволення загальносуспільних проблем. Таке завдання жодна інша організація або структура, крім держави, вирішити нездатна. Однією з таких проблем є забезпечення певної єдності суспільства як цілісного соціального організму. Здійснення само таких функцій покладено на державні установи.
“Енциклопедія історії України” містить інше визначення держави: “особлива форма організації співжиття численних спільнот людей, яка характеризується наявністю таких основних ознак, як: 1) система спеціальних органів та установ, що в своїй сукупності створюють державний управлінський механізм (державний апарат); 2) право (тобто обов’язкові правила поведінки, встановлені і санкціоновані державою), за допомогою якого держава як політична влада закріплює певний порядок суспільних відносин, а також структуру і порядок діяльності державного апарату; 3) визначена територія, кордонами якої обмежується влада певної держави”9.
На наш погляд, до такого вичерпного визначення слід додати ще одну обов’язкову ознаку держави: сталий склад населення (громадян), адже не існує і не існувало жодної держави без певної кількості постійного населення.
Надалі ми будемо оперувати обома цими поняттями, залежно від того, які саме аспекти держави нам потрібно буде розкрити.
Терміносистема інституціознавства ще не є цілком усталеною, тому пропонуємо засадничі терміни з історії державних установ, які, на наш погляд, передусім заслуговують на згадування в низці інших термінів політологічних, історичних, державознавчих наук. Для підготовки такого мінісловничка були використані відповідні гасла “Політичного енциклопедичного словника”, підготовленого Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та Українською асоціацією політологів10. Редакція більшості визначень — авторська.
Бюрократія — слово греко-латинського походження. Латинське слово burrus (товсте сукно, яким покривали канцелярські столи) у французькій мові перетворилося на позначення інституції (bureau — бюро, канцелярія), і в поєднанні з грецьким словом kratos (влада) утворило нове слово — burreaucratie, яке дослівно перекладається як “влада канцелярії”. Виходячи з етимології слова, під бюрократією можна розуміти як систему управління, так і сукупність осіб, які забезпечують таке управління. Але згодом термін бюрократія набув переважно негативного змісту, пов’язувався з всевладдям чиновників, формальним ставленням до справи, хабарництвом. Із суто наукової, а не публіцистичної точки зору існує кілька визначень бюрократії, у тому числі розроблене німецьким соціологом Максом Вебером: “організація з пірамідальною структурою влади, яка використовує силу універсальних та безособистісних правил, щоб підтримати таку структуру, і приділяє головну увагу недискрепційним аспектам управління”. Проте це визначення не може бути універсальним. Сучасний російський історик- інституціознавець А. Медушевський висловлюється інакше: “адміністрація, яка безпосередньо реалізує функцію управління, а становище її є результатом тривалої історичної еволюції, залежить від характеру суспільної системи в цілому ї є неоднаковим у політичних системах різного типу”11.
Влада — це універсальний елемент будь-якого організованого суспільства, вона є універсальною в часі, порівняльною у просторі, єдиною за суттю, але різною за формами. Тому в широкому розумінні влада виступає як комплекс відносин та стосунків між суб’єктами різних рівнів у суспільстві та державі, коли один з них може тривалий
час, в законний, а іноді й незаконний спосіб змушувати інший суб ’єкт до підпорядкування.
У вузькому розумінні політична влада — це насамперед керівництво державною організацією, нормативна реалізація системної стратегіїрізних формальних (партії) та неформальних суспільних груп.
Виконавча влада — одна з двох гілок державної влади, яка переслідує мету виконання законів та інших нормативно-правових актів, має підзаконний характер, передбачає можливість судового захисту громадянами своїх прав і свобод у разі їх порушення органами та посадовими особами виконавчої влади.
Відомство — ієрархічно побудована вертикаль державних органів різних рівнів та компетенції, що відбиває адміністративно-територіальний устрій держави й здійснює функції державної влади й управління в певній галузі суспільного життя.
Галузь державного управління — система ланцюгів державного управління, об’єднаних спільністю об’єкта управління (промисловість, транспорт, сільське господарство, будівництво, внутрішні та зовнішні справи, освіта, фінанси, оборона, зв’язок тощо).
Державна влада — вид публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами; це — інструмент встановлення домінуючою частиною суспільства певного порядку в державі та суспільстві шляхом впливу, авторитету, примусу або інших засобів. Одночасно це форма державно-суспільних відносин, що характеризується здатністю та можливістю впливати на характер і напрям діяльності людей, їх об’єднань за допомогою економічних, організаційно-правових та ідеологічних механізмів для досягнення мети, поставленої домінуючою частиною суспільства.
Державна установа — суспільна інституція, завданням якої є систематичне виконання певних функцій державної влади, управління, суду в інтересах усього суспільства або його панівної еліти;
Державне управління — певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер; 1) у широкому розумінні — регулююча діяльність держави в цілому, як характеризує всі організуючі дії з боку спеціальних об’єктів права на суспільні відносини; 2) у вузькому розумінні — адміністративна діяльність, тобто діяльність органів виконавчої влади, виконавчо-розпорядчих органів держави із здійснення виконавчої влади як на рівні всієї держави, так і її адміністративних одиниць.
Державний апарат — сукупність/система органів, яка практично здійснює державну владу та функції держави. До них належать як власне органи державної влади, так і збройні сили, розвідка, каральні/ репресивні органи.
Державний орган — спеціально уповноважена установа, завданням якої є практичне здійснення функцій державної влади та повсякденне управління державою, і яка діє у межах компетенції, встановленої для нього законами та іншими нормативно-правовими актами.
Державний (політичний) режим — сукупність характеру, методів і способів здійснення державної влади; розрізняються деспотичні (тиранія, диктатура, тоталітаризм) та державно-правові режими.
Державний устрій — спосіб територіальної організації державної влади та взаємовідносин між центральними та регіональними (територіальними) органами влади.
За формами територіального державного устрою розрізняються унітарні, федеративні, конфедеративні держави.
Інституціоналізація — процес визначення й оформлення організаційних, правових та інших структур для задоволення суспільних потреб; засіб формування державно-правових інститутів. Складається з таких етапів: виникнення потреб, задоволення яких вимагає спільних дій; формування загальних цілей, суспільних норм для взаємодії відповідних суб’єктів; встановлення системи санкцій для забезпечення реалізації норм і правил поведінки.
Політика — керівництво, управління, нормування відносин з іншими державами та владними інститутами, узгодження інтересів і діяльності суспільних груп, різних державних установ, а також громадян, підданих та носіїв публічної влади.
Або: діяльність для оволодіння і реалізації публічної влади; система відносин у суспільстві для врегулювання нормованої ієрархії підпорядкування.
Політична система — історично стійкий формалізований комплекс ієрархізованих владних відносин, інститутів та діяльності з керівництва й управління суспільством.
Орган державної влади — складова державного апарату, спеціально створений державою суб ’єкт права, що діє за дорученням держави та від її імені, або інший суб ’єкт, якому держава передає частину свої повноважень у сфері управління (див.
державна установа, державний орган).Уряд — найвищий колегіальний орган у системі державної виконавчої влади, який має своїм завданням здійснення поточного управління державою (організація виконання законів, керівництво системою центральних та місцевих органів державної влади, видання підзаконних регуляторних актів, підготовка законодавчих пропозицій, реалізація державної політики у різних сферах тощо).
Урядовці — особливий прошарок суспільства, організована група людей, які знаходяться на утриманні держави і за дорученням держави
та від її імені виконують функції державної влади, управління, суду в інтересах всього суспільства або його панівної еліти;
Урядуюча інституція — орган, особа або інша інституція, що діє від імені глави держави на підставі делегованих ним певних повноважень, виконуючи обов ’язки та функції, пов ’язані зі здійсненням управлінських завдань.
Форма правління — спосіб організації та формування верховної державної влади. Розрізняють такі протилежні форми правління, як республіканська і монархічна, тобто правління вибірних представників народу або однієї особи (царя, короля, імператора); демократична (народовладдя, де правлять закони) або автократична (правління, базоване на свавіллі), представницьке правління (вибірних органів) або спадкове, а також їхні різновиди та змішані форми (олігархічна республіка, конституційна монархія тощо).
При користуванні цим термінологічним словничком не слід забувати про ті трансформації, яких зазнавали терміни інтитуціознавства впродовж історичних епох. Про значення терміну “уряд” для доби Середньовіччя та ранньомодерного часу вже згадувалося вище, тому не можна плутати новітнє поняття, про яке йдеться тут, з історичним терміном. Такі терміни використовуватимуться і далі, отже кожного разу будемо підкреслювати зміст історичного терміну для конкретної епохи.