Понятійно-категоріальний апарат.
Термін «юридичне письмо» ще не набув широкого застосування в українській правовій літературі, в той же час широко використовується в зарубіжних працях. Термін «юридичне письмо» широковживаний у правовій доктрині ЄС, США, Великобританії, Австралії, Нової Зеландії[97].
Ha сучасному етапі розвитку українська правова наука послуговується термінами «правове письмо» і «мова права». Останній охоплює зміст «юридичного письма». Російські науковці вже протягом останнього десятиліття активно вживають термін «юридическое письмо» як у загальнотеоретичному, так і в галузевому аспектах. У теоретико-правовому напрямку наукові дослідження юридичного письма провели такі українські вчені як В. Ватрас, С. Гусаров, Г. Проценко, О. Прохоренко, Д. Монастирський, I. Онищук, В. Рогожа, P. Стефанчук, Л. Шестопалова.
Факт широкого включення терміна «юридичне письмо» у міжнародний науковий обіг дає підстави вважати, що вказана проблема є актуальною, а поняття «юридичне письмо» має високу евристичну цінність для правознавства.
У теоретичній літературі існує традиція розгляду юридичного письма в контексті питань юридичної техніки. Протягом останніх років поширюються також інші підходи. B низці зарубіжних наукових праць (Б. Гарнер (В. Gamer), M. Фельзенбург (M. Felsenburg),H. Грагам (L. Graham), H. Краснослободцева, Й. Райдот (J. Rideout), Б. Раппапорт (В. Rappaport), P. Стівенсон (R. Stevenson), У. Сгранк (W. Strunk), E. Уайт (E. White), Д. Швартц (G. Schwartz), Є. Шугріна, О. А. Хазова) юридичне письмо виступає як самостійний і навіть основний предмет дослідження. Системно та всебічно
214 досліджуючи проблематику юридичного письма, вчені констатують, що акти «писаного права» є відправною точкою юридичного мислення у всіх країнах романо-германської правової сімЧ. До таких актів сьогодні належать закони, декрети і кодекси, тоді як у минулому - тексти римського права та інші офіційні чи приватні компіляції.
Техніка юридичного письма лежить в основі створення юридичних документів, охоплюючи такі компоненти як юридична мова, структура, визначення термінів, логіка викладення норм права, чіткість, однозначність і грамотність використання формулювань.3 позицій принципу історизму і об’єктивності в глобальному масштабі простежується роль писемної мови. Перша інформаційна революція, пов’язана з появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання. У стародавні часи людська пам’ять була єдиним засобом збереження та передачі суспільного досвіду, інформації про події та людей. Історія знає так звані безписемні цивілізації, де величезна кількість необхідних відомостей просто заучувалась напам’ять жерцями, законознавцями, вчителями, а на далекі відстані надсилали «живі листи» - гінців. Виникнення писемності випереджували засоби, які слугували запам’ятовуванню усних повідомлень, наприклад, предметне, вузликове та піктографічне письмо[98].
Метод логіко-історичної реконструкції дозволяє розпочати історичне дослідження еволюції поглядів на письмо. Для початкудослідження необхідно мати якесь первинне, «робоче» уявлення про письмо, яке зможемо накласти на хід історії правової традиції, та зробити перший крок у дослідженні юридичного письма. Загальною початковою фазою розвитку писемності в історії людства була піктографія, тобто картинне письмо. Наприклад, зображення для єгиптян - це насамперед священний знак-спосіб, який володіє життєдайною силою. Створити знак предмета означало зберегти й увіковічнити його життєву силу. Але і напис - також знак. Писемність була частиною релігії. Вдосконаливши письмо, людина підійшла до осамостійнення знака. Малюнок виражав уже не значення предмета, а слово, яким цей предмет було названо. Справа дійшла до так званої фонетизації знаків, тобто до створення окремих знаків для означення цілих слів, для означення частин слів, складів і, нарешті, для позначення звуків.
Письмо перестало бути засобом «малюнкового спілкування між людьми »і перетворилося на засіб фіксування людської мови.Ha сучасному етапі розвитку суспільства термін «письмо»(англ. writing\'59) багатозначне. По-перше, письмо - це процесдії написання, уміння писати, зображувати графічні знаки; зовнішній вигляд написаного; стиль і манера написання. По-друге, письмо - система зорових або дотикових знаків, яка
служить засобом фіксації мови. По-третє, письмо - це папір з написаним 215 на ньомутекстом, а також сам такий текст. По-четверте, це також прийоми створення літературно-художніх творів. У юриспруденції термін «письмо» переважно застосовується в значеннях «написаний текст» та «офіційний документ»\'60.
Письмо - це особлива графічна форма мови, писемне мислення. Як відомо, мовлення - це мова в дії. Мова супроводжує процес урегулювання суспільних відносин. Мова і право - невід’ємні складові культури і цивілізації.
Письмо немов зупиняє мовленнєвий потік, дає можливість «слухати, чути»
(тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. Ha цій основі письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, тексту мовлення. Написання - процес такої фіксації, а письмовий текст - її результат. Письмо можна порівнювати з мовою. Мова - це система засобів спілкування та правил їх вживання, а письмо є системою письмових засобів та правил їх використання161.
Виходячи з багатозначності терміна «письмо», розуміємо, що кожне з наведених значень має безпосереднє відношення до юридичного письма.
Словник іншомовних слів за редакцією О. Мельничука пояснює термін іншомовного походження «юридичний», який походить від латинського «juridicus», що означає правовий, той, що стосується правознавства162.
Визначення «юридичний», яке подає тлумачний словник з теорії права за редакцією I. Іваннікова, пояснює термін як категорію, яка відображає:
а) врегулювання суспільних відносин установленнями-веліннями, що походять від держави і мають офіційний процедурно-процесуальний характер їх реалізації (застосування);
б) зв’язокдіїта вчинку, що відображається в офіційних правових актах- документах державної влади.
Отже, категорія «юридичний» надаєдокументу правовогозмісгу-тобто має відношення до норм права.
H. Краснослободцева, О. Хазова та Є. Шугріна застосовують термін «юридичне письмо» (рос. «юридическое письмо») усво\'їх наукових дослідженнях. При зіставленні робіт загальнотеоретичного і прикладного характеру неважко помітити, що значення, яке вкладається в термін «юридичне письмо», збігається. Аналіз досліджень, у яких використовується термін «юридичне письмо» показує, що під юридичним письмом розуміється будь- який текст, який підготовлений юристом і має юридичний зміст: діловий лист, меморандум або юридичний висновок, проект договору чи проект закону, процесуальний документ та ін.
1