Договір 911 р.

(Витяг)

При вивченні цього договору слід врахувати, що він був укладе­ний після переможного походу Олега на Царгород, який, згідно з «Повістю минулих літ», було здійснено в 907 році.

В рік 6420 послав Олег своїх дружинників встановити мирні відносини i заключити договір між Візантією i Руссю; i послав їх сказав так!

1. Ми, від (імені) руського народу, Карл, Iнгельд, Фарлоф, Вер­муд, Гуди, Руальд, Карн, Фрелав, Рюар, Труан, Лiдул, Фост, Стемид, послані Олегом Великим князем Руським, i всіма підвладними йому світлими боярами, до вас: Леона, Олександра, Костянтина, божою милістю великих самодержців, царів грецьких, для підтвердження i відновлення дружби, яка існувала між греками i руськими на протязі багатьох років, згідно бажанню i велінню наших князів i всіх підвладних їм руських. Наша світлість більш за всіх бажає милості Бога підтвердити i закріпити дружбу, яка існує між християнами i русь­кими, які багаторазово дійсно намагалися не тільки на словах, а й в письмовій формі, i непорушною присягою, клянучись своєї зброєю, підтвердити i закріпити цю дружбу згідно нашій вірі i звичаю.

2. Такими є розділи милості Божої, мирна угода, як ми про неї домовились. Перш за все, укладемо з вами, греками, мир i буденно дружити один з одним всією душею i серцем, i не допустимо, згідно нашого спільного бажання, ніякого обману чи злочину з боку тих, що перебувають під рукою наших світлих князів i подбаємо наскільки (це) можна, зберегти з вами, греками, (надалі) бездоганну друж­бу, письмовим договором виражену i клятвою підтверджену.

Так само i ви, греки, надалі завжди дотримуйтесь таку ж непо­рушну i незвабливу дружбу по відношенню до наших світлих князів руських i до всіх, хто знаходиться під рукою нашого світлого князя, завжди і в усі літа.

3. А про справи щодо злочинів домовимося так нехай звинува­чення, які містяться в публічно представлених (речових) доказах, будуть визнано доведеними; коли ж якому-небудь (з доказів) не бу­дуть вірити, то нехай клянеться та сторона, яка домагається, щоб її доказу не довіряли; i коли присягне, згідно своєї віри, нехай пока­рання буде відповідним злочину.

4. Про це. Якщо хто-небудь уб’є (кого-небудь) - руський хрис­тиянина чи християнин руського - нехай умре на місці скоєного убивства. Якщо ж убивця втече, а (він) є заможнім, то частину його майна, яка належить йому за законом, нехай візьме родич убитого, але i дружина вбивця нехай забере те, що належить її за звичаєм (законом). Якщо вбивця буде бідняком (не імущим), i при цьому він втік, то нехай знаходиться під судом до того часу, поки не буде знайдений, (якщо ж буде знайдений, то) нехай умре.

5. Якщо (хтось) вдарить мечем чи поб’є (когось) яким-небудь знаряддям, то за той удар чи побиття нехай віддасть 5 літрів срібла за звичаєм руським. Якщо ж злочинець є убогим (не імущим), то нехай дасть скільки зможе, аж до того, що навіть зніме з себе той самий одяг, в якому ходить (i віддасть потерпілому), а (що стосується) недостачі, то нехай поклянеться згідно своєї віри, що ніхто не може допомогти йому, i нехай після цього, за провину, (з нього більше) не стягують.

6. Про це. Якщо руський вкраде що-небудь у християнина, або християнин у руського i злодій буде спійманий в той самий час, коли чинить кражу (краде), при цьому, він (злодій) буде чинити опір тим, хто втратив що-небудь (у кого вкрав), i буде вбитий, то не карають за його смерть ні християнина ні Руса, але нехай потерпілий візьме те своє (майно), яке у нього пропало. Якщо ж злодій здається без опору в руки того, у кого здійснив кражу, i буде ним зв\'язаний, то нехай по­верне те, на що осмалився посягнути, в потрійному розмірі.

7. Про це. Якщо хто-небудь - руський у християнина чи христи­янин у руського, - завдаючи муки, вчинить грабіж або явно насиль­но візьме що-небудь, що належить другому, нехай відшкодує збитки в потрійному розмірі.

8. Якщо викинутий буде човен сильним вітром на чужу землю i буде він знайдений нами, руськими, то якщо збереться (господар) спорядити човен разом зі своїм товаром i відіслати назад в Грецьку землю, (то) ми проведемо його через будь-яке небезпечне місце, поки не вийде він в місце безпечне; якщо ж цей човен врятований після бурі чи після того як він був викинутий на мілину, не зможе сам по­вернутися в своє місце, то ми руські, допоможемо гребцям того чов­на i проведемо його з товаром неушкодженим. В тому випадку, якщо станеться таке нещастя поблизу грецької землі з руським човном, то (ми, греки,) проведемо його в Руську землю i нехай (вільно) прода­ються товари того човна, (так, що) якщо можна продати що-небудь із (того) човна, то нехай греки вивантажать товар човна.

9. Про це. Якщо полонений, (із числа підданих) тієї чи іншої країни, насильно утримується руськими чи греками, будучи проданий в ту їхню країну, i з\'явиться (співвітчизник полоненого), руський чи грек, то (тоді дозволяється його) викупити i повернути викупленого на батьківщину, а ті купці (які викупили його) візьмуть ціну його, чи нехай буде зарахована у викупну ціну поденно (відпрацьована ринкова) ціна челядина. Так само, якщо i на війні (він) буде взятий тими греками, все рівно нехай повернеться він в свою країну, i віддано буде (за нього), як сказано вище, його ціна, існуюча в звичайних торгових розрахунках.

10. Коли ж необхідно іти на війну. Коли ж вам необхідно іти на війну, i якщо виникне потреба в людях, а ці (руські) захочуть віддати шану Вашому царю, то скільки б із тих хто прийшов (до Вас) вбудь-який час не захотіли залишитися у Вашого царя, по своїй волі, нехай буде виконано їх бажання.

11. Про полонених руськими (християнах), привезених із будь­-якої країни на Русь i зразу ж продаються до Греції.

Якщо ж коли-небудь полонені християни будуть привезені із якої-небудь країни на Русь, то вони повинні продаватися по 20 зо­лотих i повертатися до Греції.

12. Про це. Якщо руський челядин буде вкрадений, чи втече, чи буде насильно проданий, i руські почнуть скаржитися, то нехай підтвердиться це свідченнями челядина, (тоді) руські його візьмуть; також якщо i купці загублять челядина i заявлять про це, то нехай проводять розшук i найшовши його - заберуть... Якщо хтось не до­зволить провести цього розшуку місцевому, чиновнику, то буде вва­жатися винуватим.

13.

13. а) Про руських, які здійснюють торгівельні операції.

14. Про різних (людей), котрі ходять в Грецію i залишаються в боргу... Якщо злодій (боржник) (не) повернеться на Русь, то нехай руські скаржаться грецькому цісареві, i він (боржник), нехай буде схоплений i повернутий силою на Русь.

15. Те ж саме нехай зроблять i руські грекам, якщо станеться таке ж (з ними).

Для підтвердження i непорушності миру, що має бути між вами християнами (i нами), ми учинили цей мирний договір новим на­писанням написаний на двох хартіях - вашого царя i власноручно, цісар закріпив (клятвою), чесним хрестом i святою єдиносущною трійцею єдиного істинного Бога Вашого, i віддали нашим послам. Ми ж клянемося вашому царю, поставленому (на царство) милістю Бога, за звичаєм i за законом нашого народу, що ні ми, ні хто-небудь із нашої країни не (буде) порушувати (цих) встановлених пунктів мирного договору. І цей письмовий примірник договору дали ва­шим царям на утвердження, щоб цим договором був підтверджений і скріплений існуючий між нами мир.

Місяця вересня 2, індикту 15, в рік від створення світу 6420 (2 вересня 911 року) за давньоруським вересневим літочисленням.

Цар же Леон вшанував руських послів дарами: золотом i шов­ками i дорогоцінними тканинами; i при ставив до них своїх мужів; показати їм церковну красоту, золоті палати i багатства, які в них зберігаються: багато золота, дорогоцінних тканин, дорогоцінного каміння.

А.М. Гуз Історія держави і права

України. Джерела права періоду Київської Русі:

Навчальний посібник/Упорядкування і наукові

коментарі-А.М. Гуз.-К.: КНТ, 2007.—72 с. (с.23-28)