§ 2. Договір контрактації с/г продукції

Договір контрактації с/г продукції розглядається в декіль­кох галузях права і відповідних нормативно-правових актах. Його регламентують ст. 713 ЦК України та статті 272-274 ГК України.

Розвиток українського законодавства щодо договору ко­нтрактації після проголошення незалежності держави здійс­нювався таким чином: діяла стара редакція ЦК України від 18.07.1963, в якому глава 24 була присвячена державній за­купівлі с/г продукції у колгоспів, радгоспів та інших госпо­дарств. Вона містила дві статті, що регламентували договір контрактації с/г продукції та його зміст. Мінсільгосппродом були розроблені Примірні, а не Типові контракти (договори). Під час укладення контракту (договору) сторони вже мали право самостійно визначати умови контракту або договору, крім тих, що передбачені чинним законодавством. Тому ба­гатьма правовими інституціями і сьогодні договір контрак­тації ототожнюється з державним замовленням. Це можна бачити, наприклад, у главі XIV «Заготівля і закупка с/г про­дукції» Інструкції про порядок ведення систематизації зако­нодавства в органах прокуратури^[42].

Із проголошенням суверенітету України договір контрак­тації не втратив своєї актуальності, оскільки з метою забез­печення стабілізації економіки республіки встановили, що в плані на 1992 р.

Указом Президента України «Про державне замовлення в Україні»^[44] передбачалося, що на час переходу економіки України до ринкових відносин, формування вільного ринку продукції сільського господарства державне замовлення є обов'язковим до виконання. Пізніше це положення було ска­совано і було запроваджено правило, згідно з яким замов­ники за державним контрактом здійснювали реалізацію кон­трактів шляхом закупок товарів на ринку відповідної продукції або розміщення їх серед виконавців незалежно від форм власності за договірними цінами. У разі наявності ви­бору виконавців завдання розміщувалося на конкурсній ос­нові. Виконавці державних контрактів самостійно забезпе­чували їх виконання необхідними матеріально-технічними ресурсами. Взаємовідносини та відповідальність сторін кон­тракту починають повністю визначатися господарськими угодами, укладеними відповідно до чинного законодавства.

Однак у цілому державою було визнано, що з ліквідаці­єю державної системи контрактації с/г продукції стара ін­фраструктура збуту продукції виявилася неспроможною за­безпечити ефективне функціонування аграрного ринку. З'явилося багато комерційних посередницьких структур, які не мали відповідної матеріально-технічної бази і купували продукцію за непрозорими схемами, що призвело до значної тінізації ринку. Потрібна була спеціальна ринкова інфра­структура для здійснення прозорих процедур продажу про­дукції виробниками безпосередньо споживачам, у тому чис­лі посередницьким комерційним структурам, а також розгалужена заготівельно-збутова мережа, зорієнтована на велику кількість продавців і покупців та різних товарних партій продукції^[45].

Для розв'язання цієї проблеми у червні 2000 р. Прези­дент України видав Указ «Про першочергові заходи щодо формування і функціонування аграрного ринку»^[46].

Із прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України, що набули чинності одночасно, змінилася і право­ва політика щодо договору контрактації. Перший Кодекс розмістив вказаний договір у главі 54, що регламентує купів- лю-продаж, та відніс його до договірних зобов'язань. Другий - у главі 30 «Особливості правового регулювання господарсько- торговельної діяльності». Суттєвим недоліком сучасного зако­нодавства є той факт, що регулювання договорів контракта­ції с/г продукції здійснюється нормами обох кодексів, що викликає певні суперечності в разі їх застосування.

ГК України передбачає, що господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації с/г продукції та іншими договора­ми. Отже, стороною договору контрактації можуть бути ли­ше суб'єкти господарювання, а саме:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяль­ність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадян­ства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстро­вані як підприємці.

Згідно із ст. 272 ГК України державна закупівля с/г про­дукції здійснюється за договорами контрактації, які уклада­ються на основі державних замовлень на поставку державі с/г продукції. Таким чином, специфічною ознакою договору ко­нтрактації є закупівля с/г продукції для державних потреб^[47].

Для виконавців державного замовлення, заснованих по­вністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ та організацій, АТ, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції державні замовлення на поставку продукції є обов'язкови­ми, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитки зазначеним виконавцям державного замовлення.

Придбання продукції для пріоритетних державних по­треб за рахунок державних коштів здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних заку­півель». Засади та загальний порядок формування держав­ного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, вико­нання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом. Особливості від­носин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для пріоритетних державних потреб с/г продукції, продово­льства, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону.

Таким чином, відносини щодо закупівлі с/г продукції для державних потреб регулюються перш за все положен­нями статей 272-274 ГК України, що регламентують договір контрактації, законами України «Про поставки продукції для державних потреб» та «Про здійснення державних заку­півель», а також спеціальними нормативними актами. Най­суттєвішою відмінністю даного договору від договору зви­чайної контрактації є згадана вище вказівка про статус сторони, яка виступає заготівельником.

Відмінності договору контрактації від договору поставки (а також від інших видів договорів купівлі-продажу) поляга­ють в особливостях контрактованого товару. По-перше, пред­метом договору контрактації є лише с/г продукція у сирому вигляді або така, що пройшла первинну (тільки найнеобхід- нішу) обробку. Якщо ж продукція зазнала промислової оброб­ки, то вона вже є продовольчим товаром, який може бути предметом договору поставки чи іншого виду купівлі- продажу, але не контрактації. Під с/г продукцією (с/г товара­ми) згідно із п. 2.15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» та підп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України слід розуміти товари, зазначені в групах 1-24 Українського класифікатора товарів ЗЕД (УКТ ЗЕД) від­повідно до Закону України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відго­довуються, виловлюються, збираються, виготовляються, ви­робляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироб­лені на власних або орендованих потужностях (площах).

До с/г продукції (товарів) також належать відходи, отримані у процесі виробництва с/г продукції (товарів), ви­значені в групах 1-24 УКТ ЗЕД відповідно до Закону Украї­ни «Про Митний тариф України», а саме:

- органічні добрива (гній, перегній, пташиний послід, а також полова, бадилля тощо);

- суміші органічних та мінеральних добрив, у яких част­ка органічних добрив становить більше 50 % від загальної ваги таких сумішей;

- усе біологічне паливо та енергія, отримані під час пе­реробки й утилізації с/г продукції (товарів) та їх відходів (біогаз, біодизель, етанол, тверде біопаливо, у виробництві якого була використана с/г продукція (її відходи) в розмірі більше 50 % від усієї використаної продукції, електрична енергія, пара, гаряча вода тощо).

По-друге, договір контрактації укладається лише щодо майбутніх товарів, які ще підлягають вирощуванню (напри­клад зерно, овочі тощо) чи виробництву в умовах сільського господарства (худоба, птахи), - отже, момент виконання не тільки не збігається з моментом укладення договору, а й значно віддалений від нього у часі (як правило, набагато бі­льше, ніж при договорі поставки). Крім того, вирощування с/г продукції пов'язане з умовами, що не залежать від волі виробника: адже можливі й посухи, непередбачені розміри повені, масове захворювання худоби тощо. Тому в разі по­рушення умов договору контрактації (як правило, щодо кі­лькості товару) досить часто трапляються випадки, коли ви­робник звільняється від відповідальності, оскільки остання базується на принципі вини (ст. 614 ЦК України). І якщо виробник доведе, що порушення зобов'язання сталося вна­слідок випадку або непереборної сили, то згідно зі ст. 617 ЦК України він звільняється від відповідальності за таке по­рушення. Доказами на підтвердження наявності природних та інших об'єктивних факторів, що свідчать про відсутність вини виробника, можуть бути відповідні довідки ветерина­рного нагляду, метеослужби тощо^[48].

За договором контрактації виробник с/г продукції (виро­бник) зобов’язується передати заготівельному (закупівель­ному) або переробному підприємству чи організації (контра­ктанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зо­бов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити ії.

ЦК України у ст. 713 надає цивілістичне визначення договору контрактації с/г продукції, згідно з яким за дого­вором контрактації с/г продукції виробник с/г продукції зобов'язується виробити визначену договором с/г продук­цію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'я­зується прийняти цю продукцію та оплатити її за встанов­леними цінами відповідно до умов договору. Крім того, в ч. 2 цієї статті прямо зазначено, що до договору контракта­ції застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встанов­лено договором або законом.

Таким чином, ЦК України посилається на загальні поло­ження про купівлю-продаж та положення про договір поставки, а ГК України передбачає певні особливості такого господар­ського договору. Вони полягають у встановленні істотних умов договору, а саме:

- видів продукції (асортименту), номера державного стандарту або технічних умов, гранично допустимого вмісту у продукції шкідливих речовин;

- кількості продукції, яку контрактант приймає безпо­середньо у виробника;

- ціни за одиницю, загальної суми договору, порядку та умов доставки, строків здавання-приймання продукції;

- обов'язків контрактанта щодо надання допомоги в ор­ганізації виробництва с/г продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємної майнової відповідальності сторін у разі неви­конання ними умов договору;

- інших умов, передбачених Типовим договором конт­рактації с/г продукції, затвердженим у порядку, встановле­ному КМ України.

Крім того, в ГК України визначено порядок виконання господарських договорів контрактації та відповідальність за цими договорами.

Отже, зазначені вище умови під час укладення договору контрактації на основі державного замовлення набувають статусу істотних, і в разі відсутності в договорі вказівок хо­ча б щодо однієї з них договір уже не може вважатися укла­деним.

Для наочності в табл. 1 наведено порівняння істотних умов господарсько-правових договорів про закупівлю това­рів (робіт або послуг) за державні кошти та контрактації с/г продукції.

Інструкція щодо заповнення Типового договору про заку­півлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти передба­чає, що сторони мають право під час укладення договору про закупівлю товарів, робіт чи послуг за державні кошти замість найменувань «Замовник» та «Учасник» використовувати на­йменування сторін, передбачені ЦК України та ГК України для окремих видів договорів. Тому в цей договір, якщо він відпо­відає умовам договору контрактації с/г продукції, сторонами можуть бути вписані «Виробник» та «Контрактант».

Таблиця 1

Порівняння істотних умов договорів

Після проголошення незалежності України було розробле­но, але, на жаль, і до сьогоднішнього дня не прийнято проект положення «Про порядок укладення та виконання договорів контрактації», дію якого передбачалося поширити на відно­сини із с/г виробниками. Усе це ставить с/г виробника у скрутне становище щодо реалізації його продукції. Він став залежним від заготівельників та посередників, які зазвичай отримують більше коштів, ніж сам виробник. Тож очевидно, що нагальним є прийняття ВР України відповідного закону, в якому б відбивалися загальні положення договору контрак­тації с/г продукції та контролю їхнього виконання^[50].

Велике значення у правовому регулюванні і забезпечен­ні єдності в практиці укладення договорів контрактації має Типовий договір, який до цього часу також не розроблений. Він має відображати найістотніші загальні питання, без яких неможливим є укладення договору, і оскільки вони є нормативними актами, то обов'язкові для учасників догові­рних відносин. Сторони не мають права вносити в договори зміни та доповнення, які суперечать Типовому договору.

Типові договори контрактації - це нормативні акти, що регулюють найважливіші загальні питання, за допомогою яких компетентні органи керують укладанням договорів кон­трактації. Типові договори контрактації як нормативні акти сприяють належному правовому регулюванню договірних відносин, пов'язаних із контрактацією с/г продукції, тому що:

а) норми, зафіксовані в Типових договорах, обов'язкові для учасників правовідносин, пов'язаних із контрактацією с/г продукції;

б) якщо сторони не включають в конкретний договір норми, необхідні для регулювання цих відносин, то діють обов'язкові норми Типового договору;

в) у разі включення сторонами в конкретний договір норм, що суперечать Типовому договору, ці норми визнаються недійсними, і належить застосовувати норми Типового договору^[51].

Як уже зазначалося раніше, сторонами договору конт­рактації с/г продукції є виробник і контрактант. Згідно із підп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України с/г товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом с/г продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її перероб­кою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, і здійснює операції з її постачання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про стимулювання роз­витку сільського господарства на період 2001-2004 років»^[52] с/г товаровиробником може бути фізична або юридична особа, яка займається виробництвом с/г продукції, переро­бкою власновиробленої с/г продукції та її реалізацією. На­явність статусу суб'єкта підприємницької діяльності в цьому разі не є обов'язковою. У Законі також визначено, що с/г підприємство (включаючи особисте селянське, фермерське, рибальське та рибницьке господарства) - це юридична осо­ба, основним видом діяльності якої є вирощування та пере­робка с/г продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 % від загальної суми виручки.

Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію»^[53] визначає с/г товаровиробника як фізичну або юридичну особу незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторі­чних насаджень тощо) та/або поголів'я с/г тварин у власно­сті, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попе­редній звітний (податковий) рік перевищує 75 % загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які ведуть особисте селянське господарство.

Враховуючи час прийняття цих нормативних актів, слід погодитися з тим, що с/г товаровиробником можна вважати того виробника, в якого загальна сума валового доходу ста­новить 75 % від загального обсягу доходу, що надходить від с/г діяльності.

За визначенням договору контрактації с/г продукції, наведеним раніше відповідно до ГК України, контрактан­том може бути підприємство чи організація, тобто юридич­на особа, яка згідно зі своїми установчими документами здійснює закупівлю с/г продукції.

В окремих випадках особа, що має статус контрактанта, прямо визначається нормативно-правовим актом. Напри­клад, згідно зі ст. 8 Закону України «Про зерно та ринок зе­рна в Україні»^[54] суб'єктами державних заставних закупівель зерна є: с/г товаровиробники, зернові склади, Аграрний фонд та інші суб'єкти державних заставних закупівель зер­на, визначені чинним законодавством. Аграрний фонд від­повідно до покладених на нього завдань: виступає в устано­вленому законодавством порядку замовником під час закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів держав­ного бюджету; продає або купує на Аграрній біржі^[55] (до її створення - на акредитованих товарних біржах) об'єкти державного цінового регулювання^[56] з або до державного ін­тервенційного фонду^[57] і має право на придбання та продаж об'єктів державного цінового регулювання для потреб дер­жавного інтервенційного фонду, а також на продаж об'єктів державного цінового регулювання, які були конфісковані або підлягають продажу відповідно до закону; за рішенням КМ України здійснює закупівлю або продаж визначених об'єк­тами державного цінового регулювання товарів, не пов'яза­них з державним ціновим регулюванням. При цьому ціни за­купівлі або продажу не повинні бути вищими/нижчими більш як на 20 % максимальної/мінімальної інтервенційної ціни, встановленої на поточний маркетинговий період для об'єкта державного цінового регулювання^[58].

Контрактант зобов'язується сприяти виробникові у ви­робництві продукції за договором контрактації с/г продук­ції. Таким чином, договір контрактації певною мірою опосе­редкує відносини з виробництва продукції. В Україні сільське господарство визнане пріоритетною галуззю господарства, тому існує чимало нормативних актів різного рівня, що вста­новлюють відповідні пільги для с/г товаровиробників. Влада також реагує на світові проблеми с/г виробників, зокрема шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи»^[59].

Контрактант за договором зобов'язується прийняти продукцію виробника. Згідно зі ст. 273 ГК України вироб­ник повинен не пізніш як за 15 днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі с/г продукції, що пропонується до продажу, та пого­дити календарний графік її здачі. Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами. У договорі контрактації можуть пе­редбачатися обсяги с/г продукції, приймання якої контрак­тант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним під­приємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташо­ваних у межах адміністративного району за місцезнахо­дженням виробника.

Контрактант зобов'язується оплатити продукцію. Як і стосовно договорів купівлі-продажу і поставки, до договору контрактації застосовуються положення щодо вільних та державних цін і тарифів. Останні, зокрема, діють на ринку зерна. Так, згідно із ч. 3 ст. 47 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» при заставних закупках зерна с/г товаровиробники на підставі укладених договорів застав­них закупок зерна передають зерно зерновим складам, які приймають це зерно на зберігання відповідно до укладених договорів з державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженим із забезпечення застав­них закупок зерна, а останні протягом трьох банківських днів перераховують с/г товаровиробникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною., В свою чергу, застав­ною ціною згідно із п. 8 ст. 1 Закону є гарантована держа­вою ціна зерна, яка відшкодовує середньогалузеві нормати­вні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.

У зв'язку зі зміною системи планів і договорів державної закупівлі с/г продукції виникає питання щодо кваліфікації договорів про закупівлю с/г продукції в її виробників. Чи слід вважати такі договори договорами контрактації, як це було за часів планової економіки, чи ці договори можуть кваліфікуватись якось інакше?

Аналіз чинного господарського, аграрного, цивільного та іншого законодавства дозволяє зробити висновок, що дого­вір контрактації с/г продукції суттєво відрізняється від ін­ших господарсько-правових договорів способом створення предмета зобов'язання та сферою дії договору.