Правове регулювання поводження з відходами сільського господарства

На сучасному етапі економічного розвитку України правове ре­гулювання поводження з сільськогосподарськими відходами є одним з найважливіших завдань суспільства та держави. На офіційному рівні визнається, що наслідками недоліків у цій сфері стали негативний вплив утворюваних і накопичених відходів на здоров'я людей і навко­лишнє природне середовище, недостатність дієвих економічних сти­мулів для збору та переробки значної маси відходів, недосконалість сформованої у державі інфраструктури і практики збору та видалення відходів, низький рівень інформаційного забезпечення у цій сфері.

Правове регулювання поводження з відходами сільського гос­подарства регулюється законами України: «Про альтернативні види рідкого та газового палива», «Про альтернативні джерела енергії», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя насе­лення», «Про відходи», «Про металобрухт» та ін.

Ці нормативно-правові акти утворюють складну структуру, яка охоплює правові акти різної юридичної сили і орієнтована на законо­давство Європейського Союзу.

Коли йдеться про сільськогосподарські відходи, проблема кри­ється в самому визначенні їх поняття. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи», відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності й не мають подальшо­го використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник має позбутися шляхом утилізації чи видалення. Таке визначення є не­повним щодо сільськогосподарських відходів, адже з органічних від­ходів найбільшу екологічну небезпеку становлять відходи тваринниц­тва.

Недаремно проектування тваринницьких комплексів продукти­вністю понад 5 тис. голів і птахофабрик підлягає обов'язковій попере­дній державній екологічній експертизі, оскільки діяльність таких ферм включена до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять під­вищену екологічну небезпеку.

Важливою також є проблема безхазяйних відходів, тобто відхо­дів, які залишені власником у непризначеному для їх зберігання місці і власник яких невідомий. Особи, котрі виявили такі відходи, зобов'я­зані повідомити про них місцеві державні адміністрації чи місцеві ра­ди. Постійно діюча місцева комісія з питань поводження з безхазяй­ними відходами провадить необхідні дослідження, за результатами яких складає акт, що передається до місцевої державної адміністрації чи місцевої ради, які, в свою чергу, зобов'язані прийняти рішення про подальше поводження з цими відходами. Фактично, з юридичним фа­ктом складання акту комісії пов'язується виникнення права державної власності на безхазяйні відходи.

Закон України «Про відходи» покладає обов'язки на суб'єктів аграрного права запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворен­ня відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних па­кувальних матеріалів і тари, в яких міститься продукція сільськогос­подарських підприємств; вести облік, визначати склад і властивості утворюваних ними сільськогосподарських відходів; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення й псу­вання відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна техноло­гія; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; за­безпечувати їх переробку чи видалення; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях або об'єктах; здійсню­вати контроль за станом місць або об'єктів розміщення власних відхо­дів; своєчасно вносити збір за розміщення відходів; надавати відпові­дним державним органам інформацію про утворювані ними сільсько­господарські відходи; призначати відповідальних осіб у сфері пово­дження з відходами; забезпечувати розробку та виконання планів ор­ганізації роботи щодо цього; професійну підготовку, підвищення ква­ліфікації та проведення атестації фахівців з питань поводження з від­ходами, отримати дозвіл і ліміти на утворення та розміщення відходів та багато інших обов'язків.

Що ж стосується конкретного законодавства про відходи при класти до конкретного фермера, то не важко зрозуміти наскільки не­реально вимагати від нього дотримуватися перелічених вище обов'яз­ків. Саме тому вітчизняне законодавство про відходи є неефективним і майже повсюди не виконується. Очевидною є потреба встановлення різних правових режимів для різних видів відходів: побутових, про­мислових, небезпечних, сільськогосподарських тощо. Щодо сільсько­господарських відходів, як вже зазначалося, необхідно прийняти спе­ціальні правові приписи, зокрема, програму поводження із сільського­сподарськими відходами.

У науці обговорюється доцільність впровадження у чинне законо­давство України новітню концепцію поводження з відходами - конце­пцію «Zero Waste», згідно якої передбачається максимізація збере­ження матеріалів, лише обґрунтоване виробництво та чисті технології; виробництво продуктів, для яких не існує безпечних технологій пере­робки, у довгостроковій перспективі поступово повинно бути припи­нено.

Завдання до самостійної роботи студентів

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Розкрийте зміст правового регулювання охорони довкілля в агропромисловому комплексі.

2. У чому особливість правової охорони ґрунтів та інших приро­дних ресурсів у АПК?

3. Що таке правовий інститут меліорації земель у АПК?

4. Розкрийте зміст правового регулювання хімізації сільського господарства.

5. Охарактеризуйте особливості правового регулювання пово­дження з відходами АПК.

Завдання 2. Побудуйте структурно-логічну схему на тему «Сис­тема законодавства про охорону довкілля в АПК».

Завдання 3.

Продовжте роботу над складанням словника основних понять законодавства та права агропромислового комплексу.

Завдання 4.

1. За своєю юридичною природою правовий інститут охорони довкілля в сільському господарстві є:

а) правовим інститутом аграрного права;

б) правовим інститутом земельного права;

в) правовим інститутом цивільного права;

г) правовим інститутом екологічного права.

2. До особливо цінних земель належать:

а) ділянки сільськогосподарського та іншого призначення з осо­бливо цінними видами грунтів;

б) землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчаль­них закладів;

в) землі Північного узбережжя Криму

г) землі історико-культурного призначення.

3. Природні ресурси України є власністю:

а) народу;

б) держави;

в) юридичних або фізичних осіб;

г) усіх вищенаведених.

4. Моніторинг довкілля — це:

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об'єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збе­реження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийн­яття управлінських рішень

г) усе зазначене.

5. Кадастри природних ресурсів:

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об'єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збе­реження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийн­яття управлінських рішень;

г) все вищезазначене.

6. Для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки на праві власності можуть мати:

а) громадяни і юридичні особи України;

б) особи без громадянства;

в) громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадян­ства;

г) юридичні особи України.

7. Громадський контроль у галузі охорони довкілля здійснюєть­ся:

а) екологічними громадськими організаціями;

б) екологічними партіями;

в) будь-яким громадянином;

г) представниками громадськості з охорони навколишнього при­родного середовища;

8.

а) загальнодержавного значення;

б) місцевого значення;

в) регіонального значення;

г) районного значення.

9. Проведення якої діяльності забороняється у прибережних за­хисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах:

а) облаштування літніх таборів для худоби;

б) будівництво мостів;

в) влаштування полів фільтрації;

г) розорювання земель, садівництво та городництво.

10. Які дії заборонено вчиняти у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм:

а) розорювання земель, а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) залуження та залісення ґрунтів;

г) будівництво гідротехнічних та лінійних споруд

Завдання 5. Складіть анотації для зазначених наукових статей:

1. Оверковська Т. Юридична природа понять «забруднення» та «псування» земель / Т. Оверковська // Вісник Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка. - 2006. - Вип. 70-71. - С. 105-109.

2. Юрескул В. Визначення відходів за законодавством України та шляхи його вдосконалення / В. Юрескул // Право України. — 2007. — № 8. — С. 39—42

Завдання 6. Розв’яжіть задачі:

1. Під час перевірки додержання законодавства державний мис­ливський інспектор спільно з інспектором з охорони навколишнього природного середовища затримали на території земель фермерського господарства його господаря, що прогулювався в межах цих угідь з мисливською собакою, зброєю та капканами, без документа, який би посвідчував права мисливця. На підставі цього інструктори склали протокол про адміністративне порушення правил полювання, наклали на нього адміністративний штраф у розмірі 3000 грн. та подали позов до суду про стягнення збитків, заподіяних правопорушенням.

У суді фермер пояснив, що під час його затримання він перебу­вав у межах належних йому сільськогосподарських угідь. Наявність мисливської зброї в нього зумовлена умовами безпеки у зв'язку з по­ширеністю на цій території останнім часом диких кабанів; капкани він пристосовує для добування кротів.

2. У зв'язку із систематичним підтопленням земельних угідь, за­подіянням шкоди земельним, рибним ресурсам та майну сільськогос­подарський кооператив звернувся з позовом до суду про усунення пе­решкод у використанні належних на правах колективної власності зе­мель, інших природних ресурсів та відшкодування заподіяних збитків. У позовній заяві зазначалося, що із введенням в експлуатацію ГЕС та з підтриманням відповідного водного режиму у водосховищі значна частина угідь сільськогосподарського кооперативу внаслідок надмір­ного зволоження втратила свою продуктивну якість і придатність для вирощування харчових сільськогосподарських культур. Внаслідок цього понад 300 га господарство змушено перевести в угіддя для ви­рощування багаторічних трав. Однак внаслідок затоплення в цьому сільськогосподарському сезоні вказані посіви були знищені. Через ці обставини господарство зазнало втрат також товарної риби, яку виро­щували в кооперативному ставку, на суму більше як 800 тисяч гри­вень. Керівництво ГЕС заперечило проти позовних вимог, посилаю­чись на існуючу маловодність та необхідність підтримати проектний водний режим у водосховищі. Дайте юридичну оцінку ситуації.Чи підлягає позов задоволенню? Вирішіть справу.

Рекомендована література

1. Богдан А.Й. Регулювання охорони земель, в тому числі при сільськогосподарському виробництві, у законодавстві України та ЄС // Земельні відносини: Матеріали наук.-практ. конф. - Чернігів, 2009. - С. 509-515.

2. Мішньова Н.А. Вплив родючості грунтів на ефективність зем­лекористування.-- Суми: Університетська книга, 1998.—39с.

3. Оверковська Т. Юридична природа понять «забруднення» та «псування» земель / Т. Оверковська // Вісник Київського національ­ного університету імені Т. Шевченка. -2006.- Вип. 70-71. - С. 105-119.

4. Правове регулювання поводження з побутовими відходами в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / В.О. Юрескул; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 19 с.

5. Трач С. Вплив відходів спиртового виробництва на урожай­ність та якість сільськогосподарських культур // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. - Вип. 11. - 2003 р. - С. 52-54.

6. Царенко О.М. Еколого-економічні проблеми розвитку агро­промислового виробництва.-- К.: Вища школа, 1998.—292 с.

7. Хом'яченко С. Правові форми здійснення державного контро­лю за використанням та охороною земель // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 12. - С. 63-67.

8. Юрескул В. Визначення відходів за законодавством України та шляхи його вдосконалення / В. Юрескул // Право України. — 2007. — № 8. — С. 39—42;

9. Юрескул В. Екологічна санітарія як засіб ефективного пово­дження з рідкими побутовими відходами / Вікторія Юрескул // Під­приємництво, господарство і право. — 2007. — № 10. — С. 92—94

10. Яворов В.М. Вплив відходів спиртового виробництва на мік­робіологічну активність ґрунту / В.М. Яворов, С.В. Трач // Вісник Львівського державного аграрного університету. Агрономія. - Львів. - 2003 р. - №7. - С. 423-428.