Правове регулювання хімізації сільського господарства

Хімізація сільського господарства є чи не найбільшою його еко­логічною проблемою. І це не випадково, адже саме застосування хімі­чних засобів у сільському господарстві заподіює велику шкоду до­вкіллю під час ведення сільського господарства.

Хімізацію сільського господарства можна визначити як застосу­вання хімічних препаратів у сільському господарстві. Існує два на­прями такого застосування: а) для нищення тварин, бур'янів і мікроор­ганізмів, що є шкідниками сільського господарства і б) для здійснення хімічної меліорації земель, тобто для удобрювання ґрунтів.

Важливими нормативними актами, які регулюють хімізацію сільського господарства, є закони України «Про захист рослин», «Про карантин рослин», «Про пестициди і агрохімікати».

З точки зору аграрного права всі засоби хімізації сільського гос­подарства, незалежно від назви, поділяються на дві групи: пестициди і агрохімікати.

Згідно із Законом України «Про пестициди і агрохімікати», пес­тициди — це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімі­чного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуля­ції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльнос­ті яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди мате­ріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічувальних видів риб. Агрохімікати ж визначаються Законом як органічні, мінеральні й бактеріальні добрива, хімічні мелі- оранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарсь­ких культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Відповідно до ст. 4 Закону, пестициди й агрохімікати повинні мати високу біологічну ефективність і відповідати вимогам екологіч­ної безпеки. Закон забороняє ввозити на митну територію України, виробляти, реалізовувати, застосовувати та рекламувати пестициди та агрохімікати до їх державної реєстрації.

Пестициди та агрохімікати реєструються терміном до 5 років. Але в разі надходження нових даних про небезпеку препаратів, Мінп­рироди може достроково заборонити їх використання. Обов'язковій державній реєстрації підлягають також технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів.

При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється ком­плекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної ґрунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічно­го обстеження ґрунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділян­ки (поля) й стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Переліки хімічних препаратів, дозволених для продажу населенню й до застосування авіаційним способом, мають бути затверджені Мінприроди за погодженням з МОЗ.

Сільськогосподарські підприємства, установи й організації зо­бов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімі- катів і надавати інформацію органам Держкомстату в порядку пері­одичної державної статистичної звітності. Слід мати на увазі, що ця вимога стосується лише юридичних осіб і не поширюється на суб'єк­тів аграрного права — фізичних осіб.

Стаття 13 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» ви­значає, що пестициди й агрохімікати, які становлять підвищену еколо­гічну небезпеку, застосовуються лише за спеціальним дозволом Мінп­рироди і МОЗ.

Особливі вимоги ставляться законодавством до умов виробниц­тва продукції дитячого харчування. Сільськогосподарська сировина для виготовлення продукції дитячого й дієтичного харчування має вироблятися у спеціальних сировинних зонах. У спеціальних сиро­винних зонах забороняється використання пестицидів. Застосування агрохімікатів провадиться за спеціальними технологіями, що забезпе­чують отримання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним ви­могам щодо дитячого та дієтичного харчування.

5.