Правове регулювання надрокористування в сільському гос­подарстві

Надра дедалі активніше використовують для ведення сільсько­господарської діяльності. Зокрема, в недіючих шахтах вирощують гриби, квіти, овочі та інші рослини. Надрами послуговуються для ви­тримування виноматеріалів, зберігання харчової продукції тощо.

Надрокористування у сільському господарстві також відзнача­ється певними особливостями правового регулювання, які передбаче­но в Кодексі України про надра, Гірничому законі України, Законі України «Про державну геологічну службу» та іншими законодавчи­ми та підзаконними нормативно-правовими актами. Істотною рисою правовідносин, що складаються у сфері сільськогосподарського вико­ристання надр, є конституційне закріплення надр як об'єкта права ви­ключної власності Українського народу. Згідно з даною засадою кон­ституційного ладу під час здійснення сільськогосподарської діяльнос­ті надра можуть надаватися фізичним і юридичним особам лише у тимчасове користування.

Сільськогосподарське використання надр пов'язане переважно з видобуванням корисних копалин місцевого значення. Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра видобування місцевих корисних ко­палин і торфу загальною глибиною розробки до 2 метрів можуть здій­снювати безоплатно і без спеціальних дозволів власники землі та зем­лекористувачі в межах наданих ним земельних ділянок. Згідно з по­становою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827 до корисних копалин місцевого значення належать пісок, глина, крейда, галька, гравій, ракуша, вапняк, гіпс, сапропель, гажа, лес, граніт, піс­ковик, сланець, суглинок, супісок тощо.

Хоча підземні води, в тому числі прісні, належать до корисних копалин загальнодержавного значення, використання для сільськогос­подарських потреб прісних підземних вод також не потребує одер­жання спеціальних дозволів, якщо глибина їх розробки становить до 20 метрів.

Лише на підставі спеціального дозволу можливе використання для потреб сільського господарства корисних копалин загальнодержа­вного значення, а також прісних підземних вод та корисних копалин місцевого значення, якщо перевищено дозволену загальну глибину розробки або обсяги яких перевищують господарські та побутові по­треби власників чи користувачів земельних ділянок.

Спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами надаєть­ся Державною геологічною службою за погодженням з Мінприроди України. Право на користування надрами документально оформлю­ється актом про надання гірничого відводу. Відповідно до ст. 17 Ко­дексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для цілей промислової розробки родовища, корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (зокрема будівництвом та експлуатацією підземних споруд для збере-

ження харчових продуктів, утримання виноматеріалів, вирощування рослин та грибів шахтним способом тощо).

Гірничі відводи для розробки корисних копалин місцевого зна­чення надаються відповідно Верховною Радою Автономної Республі­ки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами за погодженням із територіальними органами гірничого нагляду в по­рядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 59. Варто зазначити, що відповідно до ст. 26 Кодексу України про надра право надрокористування припиняється у разі, як­що користувач без поважних причин не приступив до користування надрами протягом 2 років.

Надрокористування, в тому числі й для здійснення сільськогос­подарської діяльності, є платним. Плата за користування надрами справляється у вигляді платежів за користування надрами; збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій); відрахувань за геологорозві­дувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету тощо. По­рядок та розміри плати за користування надрами для видобування ко­рисних копалин визначається постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1014, а плата за користування надрами в ці­лях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1682.

4.