Тривалість поміщення в ДІЗО

Не відповідає стандартам і тривалість поміщення в ДІЗО. Згідно з п. 56 21-ї Загальної доповіді максимальний строк не повинен перевищувати 14 діб за конкретне правопорушення і бажано, щоб він був ще коротшим для неповнолітніх.

Більш серйозною є розбіжність між стандартами та вітчизняним за­конодавством стосовно тривалості цієї санкції для неповнолітніх. На те­пер максимальна тривалість поміщення у ДІЗО для них складає 10 днів. Але це є суттєвим контрастом, якщо взяти, наприклад, рекомендацію, висловлену КЗК у своїй 18-й Загальній доповіді 2008 року (п. 26), що для неповнолітніх така санкція не повинна перевищувати 3 дні.

Невиконаним стандартом залишається й вимога щодо відвідуван­ня засуджених, що тримаються в додатковій ізоляції як наслідок дис­циплінарної санкції, начальником установи або іншим представником адміністрації установи. При цьому рекомендується, щоб приймалися рішення припинити одиночне ув'язнення, якщо цього вимагає стан здоров'я ув'язненого або дозволяє його поведінка (п. 57 21-ї Загальної доповіді). Такі візити і відповідні рішення також мають бути належним чи­ном запротокольовані.

Згідно ж з п. 3 Додатка 41 до п. 91 ПВР «чергові помічники начальни­ків колоній, начальники медичних частин роблять записи щоденно, інші посадові особи — не менш як один раз на тиждень», але при цьому не вказується нічого стосовно необхідності розглядати можливість достро­кового звільнення. На практиці ж такі візити відбуваються в основному за алгоритмом «прийшов — відмітився у спеціальному журналі — пішов», що є особливо неприйнятним відносно медичного персоналу, який має особливу функцію, а тому повинен бути проінформований про поміщен­ня особи у ДІЗО І ПКТ негайно, а також вжити заходів для лікування, якщо вони необхідні (п. 63 21-ї Загальної доповіді). Тому правильним буде за­кріпити положення про необхідність обов'язкового врахування озна­чених вимог під час такого відвідування засуджених, яких поміщено до ДІЗО, як медичним, так й іншим персоналом.

5.4.