Стаття 176. Умови поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування

1. Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої ним особи.

2. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування вида­ється митним органом, якщо власником чи уповноваженою ним особою:

1) укладено договір на знищення (руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення (руй­нування) відповідних категорій товарів;

2) отримано дозволи на знищення (руйнування) товарів від державних ор­ганів, до повноважень яких належить контроль за переміщенням таких товарів.

3. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування вида­ється митним органом безоплатно протягом трьох робочих днів з дати реєстрації від­повідної заяви. У разі відмови у видачі дозволу митний орган зобов'язаний у зазна­чений строк письмово або в електронній формі повідомити особу, яка звернулася за отриманням дозволу, про підстави відмови.

4. Не вважаються операціями зі знищення або руйнування товарів:

1) використання для споживання тваринами товарів, попередньо призна­чених для споживання людиною;

2) проведення з товарами операцій з переробки;

3) отримання продуктів переробки, включаючи монтаж, демонтаж, пере­робку або обробку товарів;

4) ремонт товарів, включаючи їх відновлення;

5) використання товарів як таких, що полегшують процес виготовлення про­дуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

5. Якщо товари, які передбачається знищити або зруйнувати, можуть бути помі­щені у митний режим відмови на користь держави, митний орган письмово пропо­нує декларантові обрати цей митний режим. За згоди власника товарів з пропозицією митного органу ці товари поміщуються в митний режим відмови на користь держави.

6. Поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого проводяться операції зі знищення або руйну­вання.

Процедура одержання зазначеного дозволу митного органу така.

Власник товарів (що завезені на митну територію України і перебува­ють на ній під митним контролем) подає до митного органу, в зоні діяль­ності якого перебувають ці товари, письмову заяву в двох примірниках про застосування до них митного режиму знищення або руйнування. Така заява реєструється митним органом і розглядається протягом трьох робо­чих днів з дати реєстрації. Після закінчення цього терміну митний орган видає власнику товарів дозвіл або відмовляє в його видачі. Зазначимо, що дозвіл - це не окремий документ: поставлена начальником (чи уповнова­женою особою) митного органу на заяві резолюція “Знищення (руйнуван­ня) дозволено”, завірена відбитком печатки такого органу.

Якщо митний орган приймає рішення про відмову у видачі дозволу (якщо з заявою не подано затребувані митним органом документи або якщо в зоні діяльності митного органу немає підприємства, яке на підста­ві ліцензії повинне здійснювати знищення або руйнування), на обох при­мірниках заяви проставляється начальником (чи уповноваженою особою) митного органу резолюція “Знищення (руйнування) заборонено” та завіря­ється відбитком печатки такого органу.

Коли митним органом відмовлено в наданні дозволу на оформлення то­варів у митному режимі знищення або руйнування, ці товари мають бути оформлені в іншому митному режимі чи вивезені за межі митної території України.

За фактом знищення (руйнування) складається Акт про знищення (руй­нування) товарів (далі - Акт).

Якщо Акт не складено (тобто товари не зруйновані чи не знищені, напри­клад, за відсутності підприємства, що цим має займатися), товари необхідно вивезти за межі митної території України або заявити для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі. При цьому під час увезення товарів на митну територію України, розміщення їх у митному режимі зни­щення або руйнування під контролем митних органів, здійснення їх митного оформлення податки, установлені для митного режиму імпорту, не нарахо­вуються, тобто ввізне мито, акцизний збір і ПДВ не сплачуються.

Митні органи не визнають як операцію зі знищення або руйнування то­варів:

1) використання для споживання тваринами товарів, попередньо при­значених для споживання людиною;

2) проведення з товарами операцій переробки;

3) отримання продуктів переробки внаслідок монтажу, складання, пе­реробки або обробки товарів;

4) ремонт товарів, включаючи їх відновлення;

5) використання товарів як таких, що полегшують процес виготовлен­ня продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витра­чаються;

6) застосування товарів не за їх призначенням.

Вибір митного режиму - прерогатива власника товару (декларанта, митного брокера), однак митний орган схвалює рішення про можливість чи неможливість розміщення товару в митний режим знищення або руй­нування і надає відповідний дозвіл.

Рішення про проведення зазначених операцій (знищення або руйнуван­ня) у кожному окремому випадку приймається керівництвом митного ор­гану, в зоні діяльності якого розміщено товари, на підставі заяви, поданої власником або іншою зацікавленою особою, що ініціювала знищення, за умови виконання всіх належних процедур стосовно заявленого режиму не тільки в разі необхідності знищення або руйнування таких товарів або не­можливості їх вивезення за межі митної території України.

Письмовим дозволом митного органу (наказом, розпорядженням), у зоні діяльності якого здійснюватиметься митне оформлення товарів у ре­жимі знищення або руйнування, створюється комісія, до складу якої вхо­дять, крім представників митних органів, один або декілька представників державної виконавчої влади.

Для митного оформлення в митному режимі знищення або руйнування зацікавлена особа (брокер, декларант) надає вантажну декларацію та то­варосупровідні документи (рахунок-фактура, інвойс, накладна). З метою спрощення митної процедури заяву, в якій зазначається характер товару, можна не надавати.

Знищення або руйнування проводиться в присутності власника това­ру або особи, уповноваженої ним (брокер, декларант). Після цього склада­ється акт про знищення або руйнування, який підписується всіма членами комісії, власником товару або особою, уповноваженою ним (брокером, де­кларантом) та завіряється печатками.

Акт про знищення або руйнування складається у довільній формі (крім акта на знищення, утилізацію неякісних лікарських засобів), зокрема в електронному вигляді. Обов'язковими елементами є: дата, місце складан­ня, назва товару, кількість залишків, спосіб, дата й місце знищення або руйнування, перелік осіб, присутніх під час знищення.

Товари, щодо яких прийнято рішення про знищення або руйнування, можуть передаватися на тимчасове зберігання під митним контролем за погодженням з митним органом у належно обладнані для опечатування та пломбування місця схову. Відповідальність за збереження до з'ясування питання про знищення або руйнування несе власник товару або уповнова­жена особа (декларант, митний брокер) на умовах угоди (договору).

Знищення або руйнування здійснюється підприємством, яке пройшло атестацію на виконання цих робіт. Порядок атестації підприємств, що про­водять знищення або руйнування неякісного та небезпечного товару, ве­дення реєстру таких підприємств визначається Держстандартом України відповідно до встановленого законом порядку.

Знищення (утилізація) неякісних лікарських засобів, до складу яких входять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, здійсню­ється відповідно до Правил, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства екології та природних ресурсів України, які відповідно зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Митний орган має право відмовити у наданні дозволу на розміщення товарів у митний режим знищення або руйнування, коли знищення або руйнування неякісних та небезпечних товарів може:

- заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

- негативно вплинути на здоров'я населення або створити небезпеку для життя людей, тваринного та рослинного світу;

- спричинити втрати для держави;

- коли митний орган не має можливості здійснення контролю за фак­тичним його знищенням або руйнуванням;

- в інших випадках, визначених законодавством України.

Проведення операцій зі знищення або руйнування під митним контр­олем вважається правомірним, якщо є рішення (погодження) спеціальних органів виконавчої влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Знищенню або руйнуванню під митним контролем підлягають товари:

- строк придатності до споживання або використання яких закінчився;

- що, не відповідають вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів, нормативних документів стосовно відповідних видів товарів, їх споживчих властивостей, безпеки для життя і здоров'я людини, май­на й довкілля;

- яким з метою збуту виробником (продавцем) навмисно надано зо­внішнього вигляду або окремих властивостей певного вигляду і не­можливо ідентифікувати їх як товар, за який він видається;

- на які немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують їх якість і безпеку;

- в інших випадках, передбачених законодавством України.

Щодо загибелі, знищення або руйнування товарів, що були тимчасово ввезені (вивезені) і перебували під митним контролем, установлений тим­часовий порядок, згідно з яким підтверджується цей факт. Про факт заги­белі, знищення або руйнування готуються документи (акти, довідки тощо), що засвідчуються виключно на території країн місцезнаходження цих то­варів відповідно до вимог законодавства цієї країни. Згадані документи мають бути легалізовані консульською установою відповідної країни, після чого набувають юридичної сили, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Україна уклала договори про правову допомогу з певними країнами, якими передбачено відмову від легалізації документів. Документи, скла­дені або засвідчені компетентними установами цих країн (митними орга­нами, торгово-промисловою палатою), приймаються до розгляду митними органами без легалізації в консульській установі.

Основні принципи під час використання митного режиму знищення або руйнування:

1) не повинні завдаватися збитки державі або потребувати видатків бюджетних коштів;

2) обов'язковий контроль з боку митних органів;

3) уся відповідальність за правомірність заявленого режиму лежить на власнику товару.