Стаття 75. Умови поміщення товарів у митний режим імпорту

1. Митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

2. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визна­чені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим ім­порту замість митної декларації.

3. Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається до­тримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладають­ся товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нета­рифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України були по­шкоджені або втрачені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або вна­слідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу у митний режим імпорту в по­шкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності. У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію Украї­ни внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом. За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення по­шкоджених товарів в інші митні режими.

5. У разі встановлення відповідно до закону заборон чи обмежень щодо ввезення на митну територію України відповідних товарів такі товари, випущені у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим імпорту відповідно до умов, які діяли на момент їх випуску у вільний обіг.

Статтею визначено умови застосовування митного режиму імпорту. Частина перша коментованої статті містить перелік товарів, до яких може бути застосований режим імпорту:

- товари іноземного походження, що надходять на митну територію України;

- товари, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, - це товари, які раніше були ввезені в Україну в іншо­му митному режимі. Вони можуть бути поміщені в режим імпорту за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до зако­ну для товарів. Наприклад, до митного режиму імпорту можуть бути оформлені товари, які перебувають у режимі тимчасового ввезення, митного складу;

- продукти переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території. Це стосується товарів, які переробляються на митній території України та за її межами.

Частина друга статті передбачає можливість встановлення законодав­ством порядку здійснення декларування товарів, що імпортуються, за до­помогою документів, які відрізняються від митної декларації. Це насампе­ред пов'язано з можливістю України підписувати міжнародні угоди, кон­венції з питань митної справи, які можуть встановлювати інший порядок декларування товарів, що імпортуються.

Кожний митний режим має вимоги, які повинні бути виконані задля поміщення товарів під його дію. У режимі імпорту законодавцем встанов­лено такі вимоги.

Перша вимога - подання митному органу, що здійснює випуск товарів, документів на товари. Документи, які подаються для митного оформлен­ня, повинні відповідати вимогам ст. 254 МКУ. Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що пере­міщуються через митний кордон України при проведенні зовнішньоеконо­мічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіцій­ною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Головними документами для митного оформлення товарів, що імпортуються, є митна декларація, інвойс та де­кларація митної вартості.

Друга вимога, що встановлюється до імпорту товарів на митну тери­торію України, - сплата митних платежів, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію Украї­ни. Митні платежі - елемент системи тарифного регулювання зовнішньо­економічної діяльності. Тарифне регулювання - це комплекс заходів, що ґрунтуються на використанні цінового фактора впливу на зовнішньотор­говельний обіг. До системи митно-тарифного регулювання належить ви­користання ввізних мит та інших податків, сплата яких є умовою перемі­щення товарів у режимі імпорту.

Одним із головних чинників, який впливає на розмір мита та податків, що мають бути сплачені при імпорті товарів на митну територію України, є митна вартість товару. Митна вартість товарів, які ввозяться в Україну від­повідно до митного режиму імпорту, визначається такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпор­туються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Платежі, що підлягають сплаті при ввезенні товарів у режимі імпорту:

1) ввізне мито - податок, що встановлюється на товари, які ввозяться на митну територію України;

2) сезонне мито - мито, яке може встановлюватися законом на окремі товари на строк від 60 до 120 послідовних календарних днів;

3) особливі види мита (спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне) за­стосовуються відповідно до Законів України “Про захист національ­ного товаровиробника від демпінгового імпорту”, “Про захист націо­нального товаровиробника від субсидованого імпорту”, “Про засто­сування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”, Модельного закону “О специальных защитных, антидемпинговых и компенсаци­онных мерах при импорте товаров”;

4) податки, які сплачуються відповідно до розд. V і VI ПК України (по­даток на додану вартість та акцизний податок).

Остання вимога, встановлена для товарів, які імпортуються, - вико­нання встановлених відповідно до закону вимог щодо заходів нетариф­ного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Використання таких заходів є механізмом регулювання зовнішньої торгівлі, який складається зі встановлення заборон, обмежень та додаткових процедур у вільній зо­внішній торгівлі. До цих методів не належить встановлення будь-якого мита до товарів.

Головними завданнями, які виконуються завдяки використанню захо­дів нетарифного регулювання, є:

1) захист економічних інтересів України;

2) захист внутрішнього товаровиробника;

3) забезпечення національної безпеки та незалежності України:

4) охорона національної, культурної та історичної спадщини України;

5) захист суспільної моралі, охорона здоров'я та життя людей і тварин, охорона навколишнього природного середовища.

Заходи нетарифного регулювання використовують для досягнення різ­них цілей. За цією ознакою їх можна поділити на заходи економічного та неекономічного характеру.

Заходи нетарифного регулювання неекономічного характеру викорис­товуються для захисту суспільної моралі, охорони здоров'я та життя лю­дей і тварин, охорони навколишнього природного середовища, охорони національної, культурної та історичної спадщини України. Найчастіше такі заходи діють не лише відносно імпорту, а й взагалі відносно будь-якого пе­реміщення товарів через митний кордон України.

Обмеженням неекономічного характеру на ввезення деяких видів това­рів є обов'язкове підтвердження їх відповідності встановленим технічним вимогам (сертифікація, санітарні, ветеринарні, фітосанітарні, екологічні стандарти та вимоги). Прикладом такого регулювання є постанова Кабі­нету Міністрів України “Про затвердження переліків товарів, на які вста­новлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України” від 21.05.2012 № 436.

З метою виконання цих завдань щодо деяких товарів може бути вста­новлена заборона на їх імпорт на територію України. Така заборона діє щодо імпорту товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати

шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам або призвести до заподіяння шкоди навко­лишньому природному середовищу, містять пропаганду ідей війни, расиз­му та расової дискримінації, геноциду тощо.

Ще одним заходом нетарифного регулювання неекономічного харак­теру є встановлення державних монополій або обмежень на переміщення певних категорій товарів.

Заходи нетарифного регулювання економічного характеру встанов­люються з метою забезпечення економічних інтересів держави - захист економічної незалежності державі, захист внутрішнього товаровиробника та ін.

Найпоширенішими заходами нетарифного регулювання економічного характеру є ліцензування та квотування.

Ліцензування - це комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо надання документа державного зразка, який засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на імпорт товарів за умови виконання ліцензійних умов. Прикладом є Закон України “Про лікарські засоби” від 04.04.1996.

Ліцензування імпорту (експорту) товарів здійснюється у формі авто­матичного або неавтоматичного ліцензування. Автоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо надання суб'єкту зовнішньоеконо­мічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду імпорту товарів, стосовно яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної полі­тики щодо надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду імпорту товарів, стосовно яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження).

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні у разі:

- різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);

- різкого скорочення золотовалютних резервів або досягнення ними мінімального розміру;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи архео­логічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а та­кож відповідно до вимог державної безпеки;

- імпорту золота та срібла, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товарови­робника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує заподіянням значної шкоди національному то­варовиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого това­ру.

- необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та ав­торських прав;

- необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів Укра­їни;

- необхідності застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/ або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угру­повань.

Квотування - це кількісне обмеження розміру імпорту товарів. Воно має форму загальних, індивідуальних, сезонних та інших видів квот. Кво­тування імпорту можливе шляхом його ліцензування, коли держава видає ліцензії на імпорт обмеженого обсягу продукції і водночас забороняє не- ліцензовану торгівлю.

Кількісні обмеження застосовуються виключно на недискримінаційній основі, тобто жодні заборони чи обмеження не застосовуються Україною щодо імпорту будь-якого товару на її територію, якщо тільки імпорт ана­логічного товару з усіх третіх держав в Україну аналогічно заборонений чи обмежений, за умови, що інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Прикладом запровадження кількісного обмеження на імпорт товарів є постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліків това­рів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2012 рік” від 26.12.2011 № 1360. Ліцензування імпорту товарів, зазначених у Постанові, забезпечується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Основою регулювання порядку встановлення квот і ліцензування ім­порту в Україні є Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991.

За загальним правилом товари, що перебувають під митним контролем, повинні залишатись у незмінному вигляді та кількості. Але коли зміни або втрата товарів виникли у зв'язку з обставинами, що не пов'язані з волею імпортера (аварія, дії обставин непереборної сили, протиправні дії третіх осіб), дозволяється заявлення таких товарів митному органу в митний ре­жим імпорту в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержан- ням встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Дія таких обставин пови­нна бути підтверджена документом, виданим державним органом, у якому зафіксовано подію та її наслідки. Наприклад, у разі втрати товару внаслі­док аварії таким документом може бути протокол Державної автомобіль­ної інспекції про порушення Правил дорожнього руху.

Наведені правила використовуються, якщо:

1) товари перебували під митним контролем;

2) не було порушень процедур ввезення та зберігання товарів на митній території України;

3) у діях імпортера не виявлено ознак правопорушення, пов'язаного з обставинами, що призвели до пошкодження або втрати товарів.

Схоже положення міститься в Кіотській конвенції “Про спрощення та гармонізацію митних процедур”.

Товари визнаються втраченими, якщо позбавлені комерційної ціннос­ті, тобто приведені у стан, за якого їх залишки не мають цінності не лише в тій комерційній сфері, для якої вони призначені, а й у будь-якій іншій комерційній сфері, у зв'язку з чим не мають цінності для держави з точ­ки зору оподаткування. Крім того, втраченими можуть вважатися товари, якщо їх порятунок неможливий або не цікавий.

Пошкоджені товари декларуються митному органу як такі, що були вве­зені на митну територію України у пошкодженому вигляді.

Відповідно до рекомендацій СОТ до Кіотській конвенції, не можуть вважатися втраченими або знищеними товарами товари, які були втрачені внаслідок викрадення, а також товари, втрачені внаслідок їх власної при­роди (природний знос). У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі. Таким чином, визначається обов'язок імпортера зберігати товар у незмін­ному вигляді до закінчення митних формальностей.

Пошкоджені або втрачені товари можуть бути поміщені в інший мит­ний режим. У багатьох випадках використовується режим знищення або руйнування. Поміщення у митний режим здійснюється з додержанням встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного ре­гулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо декларант приймає рі­шення про знищення товарів, то можуть залишитися відходи, брухт. Коли такий брухт проходить митне оформлення, мито сплачується як за брухт.

Відповідно до принципу зворотної сили закону, у Кодексі встановлено, що заборони та обмеження на переміщення товарів в режимі імпорту, які були встановлені після випуску товарів у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними декла­раціями, до таких товарів не застосовуються. Під заборонами чи обмежен­нями слід розуміти не лише встановлення нових норм права, які вплива­ють на порядок переміщення товарів через митний кордон України, таких як постанови Кабінету Міністрів України, а й правозастосовні акти органів державної влади, що здійснюють ветеринарний, санітарний та інші види контролю за товарами, які переміщуються на митну територію України. Випуск товарів у вільний обіг фактично означає, що декларант виконав ви­моги, які повинні бути виконані під час переміщення товарів такої катего­рії, та до товарів застосовані всі необхідні форми контролю. Часом, з якого нові заборони чи обмеження не впливають на переміщення товару, треба вважати момент надання митним органом згоди на випуск товару у віль­ний обіг.