Нині Україна прагне до визнання її повноцінним членом світового співтовариства та здійснює низку послідовних заходів для досягнення цієї мети.

Право, як мова чи музика, є нормативним виразом історії, психіки, психології, традицій і культури кожного народу (немає і не може бути двох ідентичних національних правових систем у світі) К.

Нині Україна прагне до визнання її повноцінним членом світового співтовариства та здійснює низку послідовних заходів для досягнення цієї мети. Важливим серед них є проголошення пріоритету загальнолюдських цінностей, створення сприятливих умов для гуманітарного спілкування людей, розширення наукових, ділових, комерційних, туристичних зв’язків. Це спричиняє виникнення різноманітних правовідносин українських громадян і юридичних осіб з громадянами, установами, іншими юридичними особами іноземних держав. Відповідно виникає вірогідність застосування норм іноземного права, але вони навіть за умови типовості чи тотожності життєвих ситуацій можуть по-різному їх врегульовувати. Це ставить юристів перед необхідністю надання громадянам правової допомоги та правової інформації з питань цивільного, зокрема комерційного, спадкового, сімейного права зарубіжних країн.

Знання зарубіжного права необхідні правознавцю в будь-якій сфері його діяльності. Нині в державі йде копітка робота по створенню новітніх законодавчих актів, які більш об’єктивно віддзер­калюватимуть реалії сучасного життя, будуть орієнтовані на пот­реби громадянського суспільства, в якому діють принципи верховенства права, ринкової економіки, пріоритету особистості, всебічного захисту її прав та інтересів. У багатьох випадках така робота здійснюється з урахуванням досвіду більш розвинених зарубіжних держав, використанням здобутків правової культури країн світу.

У найпрогресивніших зарубіжних країнах досить розвиненими є практично всі основні галузі правового базису, зокрема конституційне, адміністративне, кримінальне право. Однак центральне місце в усіх країнах посідає цивільне право, яке захищає інтереси особистості.

Досконально вивчити цивільно-правові системи всіх зарубіжних країн в одному навчальному курсі, безперечно, неможливо. Досить складно це зробити і стосовно однієї зарубіжної держави, оскільки для цього необхідна не тільки докладна інформація щодо джерел права, правозастосовної практики тощо, але й спеціальна підготовка, яка б дозволила усвідомити методологію правот­ворення, основні принципи, ідеї права (зокрема цивільного) тієї чи іншої держави, особливості національної правосвідомості, яка виявляється на всіх рівнях регулювання суспільних відносин.

У даному посібнику пропонується розглянути загальну характеристику основних інститутів цивільного права зарубіжних країн на прикладі найбільш яскравих представників двох основних правових систем: Німеччини та Франції (романо-германська правова система) і Англії та США (англо-американська правова система).

Посібник дає загальні уявлення про цивільне та торгове право цих країн, виявляє спільні риси та найбільш характерні елементи окремих цивільно-правових інститутів. Однак під час докладнішого розгляду права кожної окремої країни ці риси можуть втрачати на загальному тлі специфічних особливостей, оскільки право кожної країни є унікальним.

Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. — К., 1999. — С. 42—70; Богатых Е. Гражданское и торговое право (От древнеримского к современному российскому). — М., 2000. — С. 19—21; Гражданское право: Учебник / Под. ред. А.П. Серге­ева, Ю.К. Толстого. — М., 1997. — Ч. 1. — С. 58—75; Гражданское и торговое право капиталистических государств. — М., 1993. — С. 11—27; Гражданское право (Определения, понятия, законодательство).