§ 2. Види страхових компаній

Найважливішими ланками страхової системи є страхові компанії, які підрозділяються на певні види залежно від форми власності, від організаційно-правової форми, від наявності або відсутності спеціалізації в наданні страхових послуг, величини активів та інших критеріїв.

1)          Залежно від наявності або відсутності спеціалізації страхові компанії підрозділяються на:

•            універсальні. Вони характеризуються широким обсягом страхових послуг, що надаються (майнове страхування, страхування відповідальності та ін.);

•            спеціалізовані. Такі компанії орієнтовані на обслуго­вування вужчих страхових інтересів (наприклад, займаються тільки страхуванням автотранспортних ризиків).

name=bookmark255>2)          Залежно від профілю послуг:

•            такі, що спеціалізуються на укладенні договорів страхування особистого або майнового;

•            перестрахувальні компанії (які формують свій профіль через вторинне прийняття ризиків). Приймають на перестрахування ризики інших страхових компаній.

3)          Залежно від форми власності страхові компанії можуть бути:

•            державними^[69];

•            приватними.

4)          Залежно від участі іноземних інвесторів у формуванні капіталу страхової компанії:

•            національні (без участі іноземних інвесторів);

•            за участю іноземного інвестора у формуванні статутного капіталу страховика^[70].

5)          За величиною активів виділяють:

•            великі, середні і дрібні страхові компанії.

6)          Залежно від організаційно-правової форми страхової компанії виділяють:

•            утворені у формі господарських товариств;

•            товариства взаємного страхування;

•            страхові об’єднання (страхові пули, синдикати, корпорації та ін.).

7)          За зоною обслуговування:

•            регіональні;

size=2 color=black face=Arial>•            міжрегіональні;

•            міжнародні.

На сучасному етапі спостерігається тенденція розвитку недержавного сектора страхування як у всьому світі, так і в Україні.

Утворення державної страхової компанії пов’язано з організацією страхового фонду на основі централізації коштів.

Визначаючи правовий статус державних страхових компаній, необхідно зазначити, що він характеризується подвійністю. Подвійне становище державних страхових компаній виражається в тому, що, з одного боку, через них здійснюється державна страхова монополія, а з іншого - ці компанії є економічно самостійними організаціями і виступають повноправними господарюючими суб’єктами на ринку фінансових послуг.

Діяльність, здійснювана державними страховиками, спрямо­вана на забезпечення і розвиток ефективного функціонування ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для розвитку страхових компаній різних організаційно-правових форм і захисту інтересів страхувальників. Утворення державної страхової компанії потрібно розглядати і як форму державного втручання у сферу страхового ринку.

Під товариствами взаємного страхування необхідно розу­міти форму організації страхового фонду на основі централізації коштів при пайовій участі його членів.

Відповідно до ч. 3 ст. 352 ГК України, ст. 14 ЗУ «Про страхування», громадяни і юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку, встановленому чинним законо­давством. На сьогодні порядок утворення і діяльності товариств взаємного страхування передбачений Тимчасовим положенням «Про товариство взаємного страхування», затвердженим Постано­вою КМ України^[71].

Згідно з п. 2 Положення, товариство взаємного страхування є юридичною особою - страховиком, утвореним відповідно до ЗУ «Про страхування», з метою страхування ризиків членів цього товариства.

Страхувальниками товариства взаємного страхування можуть бути члени цього товариства - юридичні особи та дієздатні громадяни, якщо це передбачено його установчими документами. За економічною природою товариство взаємного страхування нале­жить до некомерційних організацій і дозволяє проводити довго­строкові накопичувальні види страхування, орієнтовані на запити різних верств населення.

Аналогічним чином будується також діяльність товариств взаємного страхування у сфері страхування майна і відповідаль­ності. Особлива організаційна форма товариств взаємного страхування пов’язана з обслуговуванням договорів морського стра­хування. Тут функції товариств взаємного страхування виконують клуби взаємного страхування судновласників. Стосовно умов стра­хових ризиків учасник товариства взаємного страхування одночасно виступає страхувальником і страховиком. Мінімальна кількість учасників такого товариства визначається відповідно до національ­ного законодавства. Види страхування, що проводяться такими товариствами, визначаються його учасниками і повинні бути відо­бражені у їх статутах.

Створення подібних товариств характерно для захисту майнових інтересів судновласників, різних спілок середніх і великих власників (домовласників, власників готельних мереж і т. ін.).

Роль і значення товариств взаємного страхування, що діють на страхових ринках Західної Європи, США і Японії, постійно зростає, все більше концентруючись у сфері довгострокового особистого страхування і недержавних (корпоративних) ПФ. Про це ж свідчить й історичний досвід дореволюційної Росії, де в 1864-1918 рр. була представлена широка мережа товариств взаємного страхування (більше 200), ліквідованих у ході соціалістичних перетворень страхової справи в РРФСР.

Страхова корпорація - це форма формування страхового фонду на основі централізації коштів шляхом корпоративного управління.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про страхування», страховики мо­жуть утворювати спілки, асоціації й інші об’єднання для коорди­нації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об’єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Страховики, відповідно до ч. 3 ст. 13 вказаного Закону, яким дозволено займатися обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зобов’я­зані бути членами МТСБУ, яке є юридичною особою, що утри­мується за рахунок коштів страховиків. Воно є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Участь страховиків у МТСБУ є умовою провадження діяль­ності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відпові­дальності власників наземних транспортних засобів. Його основні завдання такі: виконання страхових зобов’язань за цим видом страхування за страховиків - його членів у разі їх неплатоспро­можності; компенсація за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю потерпілих у ДТП, подій з вини водіїв невстановленого транспорту; коли винуватець загинув і не мав діючого договору такого обов’яз­кового страхування; в інших випадках і на умовах, встановлених КМ України; забезпечення пільгового страхування для окремих категорій автовласників за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів у випадках і на умовах, встановлених КМ України.

Окрім цього, МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі автострахування «Зелена Картка» і виконання загальновизнаних зобов’язань перед аналогічними уповноваженими організаціями інших країн-членів цієї системи.

Фінансування виконання гарантійних функцій і завдань МТСБУ здійснюється за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів, органами управління яких є це об’єднання страхових компаній.

Страховики, які мають ліцензію на здійснення страхування с/г продукції з державною підтримкою, зобов’язані утворити АСП, що є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків.

Страхові компанії, які займаються страхуванням авіаційних і морських ризиків, можуть створювати спеціалізовані страхові бюро, наприклад, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов’язані утворити ядерний страховий пул, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Необхідно зазначити, що в Україні досить широко проводиться діяльність у сфері використання ядерної енергії. Україна є однією з найбільших в Європі ядерно-енергетичних держав та таких, що використовують джерела іонізуючого випромінювання. У зв’язку з цим істотно зростає проблема ядерного страхування як одного із засобів фінансового забезпечення покриття обсягу відповідальності. Практично у всіх державах, в яких здійснюється ядерне страхування, діють по одному страховому пулу (але, наприклад, в США - два пули, утворені ще в 1956 р.). Подібна тенденція (пов’язана з наявністю одного національного пулу) обумовлена необхідністю концентрації великих страхових резервів, швидкою мобілізацією максимально можливих грошових коштів у разі ядер­ного інциденту, а також забезпечення перестрахувальної безпеки.

Страховий пул набув широкого поширення у перестраху- вальній практиці в країнах, що розвиваються.

Страховий пул - це об’єднання страховиків для спільного страхування певних ризиків, перш за все для страхування небезпечних, великих і маловідомих ризиків. Таким чином, страхові пули створюються як різновиди картельної угоди або консорціуму для проведення вузькогалузевих операцій страхування, коли кількість ризиків невелика, але вони вимагають такого великого страхового відшкодування, яке не під силу кожному учаснику пулу окремо. Тому в страхових пулах всі страховики спільно беруть участь як в страхових операціях, так і в розподілі прибутку і збитків. Проте подібні об’єднання не є юридичними особами, утворюються на підставі угоди між страховиками, з метою забезпечення фінан­сової стійкості страхових операцій, гарантій страхових виплат, повнішого забезпечення ризиків на умовах солідарної відповідаль­ності його учасників за виконання зобов’язань за договорами страхування, укладеними від імені учасників пулу.

Подібне об’єднання страховиків може створюватися на певний термін або без обмеження терміну діяльності. Кількість страхо­виків - учасників пулу, не обмежується.

Страховий пул не відповідає за зобов’язаннями учасників пулу, що виникають поза рамками його діяльності, учасники пулу не несуть відповідальності за зобов’язаннями інших учасників поза рамками діяльності пулу. Учасники пулу можуть бути учасниками інших страхових пулів, а також перестраховувати частину ризику за договорами страхування, укладеними на підставі угоди про страховий пул, якщо інше не передбачено цією угодою.

Серед цілей утворення подібних пулів необхідно зазначити прагнення запобігти або скоротити витік валюти за кордон. Головний недолік пулів полягає в тому, що при настанні катаст­рофічних страхових випадків збитки повинні повністю або в межах утримання ринку оплачуватися страховими компаніями однієї країни.

Кептів - акціонерна страхова компанія, що обслуговує цілком або переважно корпоративні страхові інтереси засновників, а також самостійних господарюючих суб’єктів, що входять у структуру багатопрофільних концернів і фінансово-промислових груп.

Страховий офшор - акціонерна страхова компанія, утворена в офшорній зоні, що володіє пільговим режимом оподаткування прибутку, одержаного від страхової діяльності. Діяльність страхо­вих офшорів зосереджена у фінансових центрах, що знаходяться поза територією країни. Правовий режим цих фінансових центрів надає страховій компанії ряд податкових пільг, а також звільняє від валютного контролю.

Проте успіх розвитку страхування в нашій державі залежатиме не стільки від кількості і видів страхових компаній, що пропагують ті або інші види страхування, скільки від орієнтації страхових послуг на реальні потреби і запити страхувальників.