§ 3. Юридичні факти у сімейному праві

Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення зміну та припинення сімейних правовідносин.

Види юридичних фактів:

• За вольовими ознаками:

• дії - життєві факти, що є результатом свідомої діяльності лю­дей.

- події - юридично значимі обставини, що виникають незалежно від волі людей (наприклад, кровне споріднення)

• За строками існування:

- короткострокові - існують нетривалий час та породжують од­нократні юридичні наслідки (наприклад смерть особи як під­става припинення шлюбу)

- довгострокові - існують тривалий час, безперервно або періодич­но породжуючи юридичні наслідки (наприклад, материнство)

• За правовими наслідками:

- правостворюючі — настання яких породжує виникнення сімейних правовідносин (наприклад, встановлення опіки над дитиною)

- правозмінюючі -що тягнуть зміну сімейних правовідносин (на­приклад, укладення шлюбного договору змінює правовий режим майна подружжя порівняно з тим, що встановлений законом)

- правоприпиняючі - наслідком яких є припинення сімейних правовідносин (наприклад, розірвання шлюбу, скасування уси­новлення)

Серед юридичних фактів важливе місце посідають такі їх види як споріднення і свояцтво. Споріднення - це кровний зв’язок між осо­бами. Розрізняють пряму і побічну лінію споріднення. Пряму лінію споріднення складають родичі, що походять один від одного: батько і син, баба і внук, прадід і правнучка тощо. Побічну лінію споріднення утворюють родичі, які мають спільного предка або предків. Напри­клад, рідні брати і сестри мають спільних батьків або одного з них, двоюрідні — мають спільних бабу і діда, рідні дядько і племінниця мають спільних предків, які доводяться дядькові матір'ю і батьком, а племінниці - дідом і бабою.

Від споріднення слід відрізняти свояцтво. Свояцтво - це відно­сини між одним з подружжя і родичами другого з подружжя або від­носини родичів подружжя між собою. Свояцтво між двома особами не має в основі біологічного походження, а виникає на підставі шлюбу однієї з цих осіб або шлюбу їх родичів. Так, батьки кожного з подруж­жя виступають між собою сватами; батьки чоловіка відносно його дружини є свекром та свекрухою, а вона для них - невісткою; чоловік і батьки дружини є один для одного зятем і тестем. тещею; дружина брата є братовою, а чоловік сестри - швагром; діти кожного з подруж­жя від попередніх шлюбів є зведеними братами і сестрами і т.д. Сво­яцтво припиняється у разі розірвання шлюбу, на підставі якого воно виникло. Не можна погодитись з думкою деяких авторів, що свояцтво припиняється також у разі смерті одного з подружжя або оголошення його померлим^[12]. У випадку смерті, наприклад чоловіка, вдова помер­лого і його матір залишаються в статусі невістки та свекрухи. Своя­цтво між ними припиниться лише у разі повторного шлюбу вдови. Отже свояцтво, на відміну від споріднення, виникає та припиняється на підставі свідомих дій осіб: вступу до шлюбу (виникає) та відпо­відно розірвання шлюбу або повторного вступу до шлюбу одного з подружжя після смерті другого з подружжя чи оголошення його по­мерлим (припиняється).

Правовий статус мачухи, вітчима передбачає низку немайнових та майнових прав і обов’язків. Основними немайновими правами є: право брати участь у вихованні пасинка, падчерки, право на самоза­хист або звернення до суду чи органу опіки та піклування за захистом останніх, переважне право перед іншими особами на усиновлення па­синка або падчерки; з досягненням дитиною повноліття, мачуха, ві­тчим набувають права на піклування з її боку; майновими обов’язками є обов’язки по взаємному утриманню.