§ 2. Порядок звернення стягнення на доходи фізичної особи

Особливість застосування такого заходу примусового виконан­ня рішення полягає у тому, що безпосередні дії, спрямовані на відрахування коштів, проводить не державний виконавець, а згідно зі ст.

Розпорядження державного виконавця містить вказівки ад­міністрації підприємства, установи, організації щодо: наймену­вання стягувача та боржника; розміру стягнення; гарантій, які застосовують із приводу стягнення; порядку дій адміністрації у разі зміни місця роботи, навчання чи отримання пенсії борж­ником, а також виконання рішення у повному обсязі. Це роз-

порядження забороняє видавати виконавчий документ стягува-чеві, боржникові та інших особам на руки, самостійно зміню­вати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахування; припускає можливість застосування штрафних санкцій, перед­бачених ст. 88 Закону (додаток 32 до Інструкції про проведен­ня виконавчих дій).

Якщо боржник отримує кілька видів доходів, то дублікати виконавчих документів направляють із розпорядженнями дер­жавного виконавця до бухгалтерій підприємств, установ, орга­нізацій для звернення стягнення на заробітну плату боржника. У разі направлення кількох виконавчих документів до бухгал­терії одного підприємства, установи, організації державний ви­конавець щодо кожного виконавчого документа додає розпо­рядження. Виконавчі документи за місцем виконання зберіга­ють у сейфах, вогнетривких шафах (п. 7.2.4 Інструкції про проведення виконавчих дій).

У випадку, якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніше ніж у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стяг­нення періодичних платежів за виконавчими документами.

У разі неподання зазначених відомостей з неповажних при­чин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої ст. 88 Закону (штраф від деся­ти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян) (ст. 68 Закону).

При поверненні виконавчих документів у зв\'язку із звіль­ненням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодичних платежів — про час їх утримання та розмір заробітної плати за останні три місяці. Цей запис заві­ряють підписами відповідальних осіб та скріплюють печаткою. У супровідному листі до виконавчого документа адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його місце проживання, якщо вони відомі. Копію супровідного листа на­правляють стягувачеві до відома (п. 7.2.7 Інструкції про про­ведення виконавчих дій).

Розмір відрахувань із заробітної тати та інших доходів чітко визначений законодавством. Відрахування із заробітної

Глава 8.

Звернення стягнення на доходи фізичної особи

123

плати та інших видів доходів боржника здійснюють із суми, що залишається після утримання податків.

розміру стягнення.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за вико­навчими документами до повного погашення заборгованості:

• у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподія­ ної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\'я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, — 50 відсотків;

• за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбаче­ но законом, — 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заро­бітної плати не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної пла­ти при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Загальні правила, встановлені ст. 70 Закону щодо обмежен­ня розміру відрахувань, поширюються й на звернення стягнен­ня на інші подібні доходи (стипендії, пенсії тощо).

Однак законодавством України встановлено також і певні спеціальні правила щодо здійснення відрахування із заробітної плати та інших доходів фізичної особи. Законодавство про працю визначає, що відрахування із заробітної плати праців­ників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, може бути не тільки на підста­ві виконавчих документів, а й відповідно до ст. 127 КЗпП, за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної пла­ти; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічиль­них помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

У цих випадках власник або уповноважений ним орган ма­ють право видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встанов­леного для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у п.п.

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника під­ приємству, установі, організації (ст. 136 КЗпП).

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими доку­ментами за працівником у будь-якому разі має бути збережено 50 відсотків заробітку.

Ці обмеження не поширюються на відрахування із заробіт­ної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні алі­ментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відраху­вань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків (ст. 128 КЗпП).

Особливості звернення стягнення на заробітну плату борж­ника, який відбуває покарання. Відрахування із заробітної пла­ти боржника, який за вироком суду відбуває покарання без по­збавлення волі, провадять з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком. Із засуджених, які відбува­ють покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних дис­пансерів та стаціонарних лікувальних закладах, — з усієї заро­бітної плати без урахування відрахувань на витрати з їх утри­мання в цих закладах (ст. 71 Закону).

Особливості звернення стягнення на пенсії. Звернення стяг­нення на пенсії провадять відповідно до законодавства про пе­нсії (ст. 68 Закону), а саме на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих на­писів нотаріальних контор та інших рішень і постанов, у по-Рядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір

124

Глава 8.

Звернення стягнення на доходи фізичної особи

125

відрахування з пенсії обчислюють з суми, що належить пен­сіонерові до виплати.

Із пенсії може бути відраховано не більше 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім\'ї (аліменти), на відшкодуван­ня збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкод­женням здоров\'я, а також у зв\'язку зі смертю годувальника, на повернення надміру одержаних сум заробітної плати в пе­редбачених законодавством випадках. З усіх інших видів стяг­нень може бути відраховано не більше 20 відсотків пенсії (ст. 90 Закону України "Про пенсійне забезпечення"1 від 5 ли­стопада 1991 р.).

У такому самому порядку проводять стягнення і за іншими пенсіями (див. наприклад, ст, 57 Закону України "Про пенсій­не забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"2 від 9 квітня 2002 р.).

Особливості визначено у разі сплати пенсії, і, відповідно, звернення стягнення на пенсії, які отримують особи, що про­живають у будинках-інтернатах (пансіонатах), стаціонарних відділеннях територіальних центрів соціального обслуговуван­ня пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, а також діти, яким призначено соціальні пенсії та які проживають у дитячих будинках-інтернатах. Таким особам виплачують 25 відсотків розміру призначеної пенсії, але не менше 20 відсот­ків мінімального розміру пенсії за віком на місяць.

Якщо розмір їх пенсії перевищує вартість утримання в цих установах, виплачують різницю між розміром пенсії і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків розміру призначеної пен­сії і не менше 20 відсотків мінімального розміру пенсії за ві­ком на місяць.

Якщо у пенсіонера, який проживає в будинку-інтернаті (пан­сіонаті), стаціонарному відділенні територіального центру со­ціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездат­них громадян, є непрацездатні члени сім\'ї, які перебувають на його утриманні (ст.ст. 37, 38, 40 і 41 Закону України "Про пен­сійне забезпечення"), пенсію виплачують у такому порядку: 25 відсотків розміру призначеної пенсії, але не менше 20 відсот-

1 ВВР.

2 ВВР. — 1992. — № 29. — Ст. 399. .:"

ків мінімального розміру пенсії за віком, — самому пенсіоне­рові, а іншу частину, але не більше 50 відсотків призначеного розміру, — зазначеним членам сім\'ї (ст. 88 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

У випадку, якщо з пенсії проводять стягнення не на підставі виконавчих документів, слід керуватися положеннями ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 50 Закону України "Про загальнообов\'язкове державне пенсійне страху­вання", відповідно до яких суми пенсії, надміру виплачені пе­нсіонерові внаслідок зловживань із його боку (подання доку­ментів з явно неправильними відомостями, неподання відомос­тей про зміни у складі членів сім\'ї тощо), може бути поверну­то пенсіонером добровільно або стягнуто на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи у судовому по­рядку.

Відрахування на підставі рішень органу, який призначає пен­сії, провадять у розмірі не більше 20 відсотків пенсії. В усіх випадках звернення стягнень за пенсіонером зберігається не менше ніж 50 відсотків пенсії. У разі припинення виплати пен­сії (внаслідок відновлення здоров\'я тощо) до повного пога­шення заборгованості решту заборгованості стягують у судо­вому порядку.