7.1. Звернення стягнення на доходи боржника

Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника - фізичної особи регламентовані ст. 67 Закону «Про виконавче провадження», а саме:

• при відсутності у боржника коштів на рахунках у кредитних установах;

• відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум;

• при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів;

• в разі стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати.

Але цей перелік неможливо вважати обґрунтованим, оскільки характер стягнення визначає періодичні випла­ти, а не звернення стягнення на обумовлену суму. Тому з аналізу статей 67 та 74 цього Закону, в яких встановлено, що у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох міся­ців підряд стягнення звертається на майно боржника. Та­ким чином, дві норми однієї глави 7 Закону прямо супе­речать одна одній, оскільки не враховується випадок часткового задоволення вимог стягувача і не проведено зв\'язку із черговістю задоволення вимог стягувачів.1

Крім того, цей перелік умов звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника не є вичерп­ним, оскільки суду чи Іншому органу, який видав вико­навчий документ, за ст. 33 цього Закону надане право за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, вирішувати питання про розстрочку виконання, а також про зміну способу і по­рядку виконання. Відповідне положення про фактичну розстрочку виконання рішення може бути умовою миро-

\' Див. також підрозділ 5.9.

273

вої угоди, затвердженої судом, а також у разі прямої вка­зівки про це в рішенні повноважного органу.

Тому загалом потрібно розподілити норми, які стосу­ються періодичних стягнень, до яких можна віднести в першу чергу аліментні зобов\'язання та інші відрахуван­ня. Так, за ст. 72 цього Закону, на допомогу по держав­ному соціальному страхуванню, виплачувану в разі тим­часової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\'я, а також втратою годувальника.

Але відповідне рішення стосовно періодичних плате­жів має реалізуватись без участі боржника - фізичної особи, а воно здійснюється уповноваженими органами юридичної особи або суб\'єктами, що здійснюють під­приємницьку чи юрисдикційну діяльність без створення юридичної особи (адвокати, нотаріуси, експерти та інші). Так, за ст. 68 відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.

Законом установлено обов\'язок адміністрації підпри­ємств (установ, організацій) у разі зміни боржником міс­ця його роботи або місця проживання чи навчання по­вертати виконавчий документ не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове міс­це роботи, проживання чи навчання боржника, якщо во­но відоме, а також повідомляти про проведені ними стяг­нення періодичних платежів. Така загальна вимога не має під собою правового грунту, оскільки при зміні міс­ця проживання періодичні платежі можуть стягуватись із боржника. Загалом сучасна демократизація суспільних відносин і анулювання інституту прописки призводить до ускладнення і розмивання такого поняття як місце проживання. Це положення вже відтворено в деяких нормативних актах. Наприклад, у ст. 137 ЦПК застосо­вуються терміни «місце проживання або знаходження», а в ст. 126 ЦГОС - «місце постійного», «тимчасового пере­бування», «останнє відоме місце постійного проживан­ня», «чи постійного зайняття».

274

ко притягнути до відповідальності винних посадових осіб, зазначених у ст. 68 Закону «Про виконавче про­вадження» і які зобов\'язані подати державному виконав­цю відомості про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника.

Запропонована вище схема звернення стягнення на до­ходи боржника не враховує, що ним можуть отримува­тись одночасно доходи з декількох джерел. Наприклад, боржник може бути одночасно підприємцем, як це перед­бачено в п. 1 ст. 69 зазначеного Закону, отримувати диві­денди по акціях та бути автором творів літератури, науки або мистецтва, багато осіб працюють за сумісництвом на декількох підприємствах, установах тощо. Отже, в такому випадку необхідно рахувати сукупний дохід. Але немож­ливо вважати, що поняття «інші доходи», на які можливо звертати стягнення, що відокремлені в ст. 69 цього Зако­ну, є «додатковими, особливими» доходами, а саме:

1) доходи, отримані фізичною особою, яка є суб\'єк­ том підприємницької діяльності;

2) доходи за працю в колективному сільськогосподар­ ському (фермерському) господарстві;

3) авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні до­ сягнення в галузі науки, літератури і мистецтва, винаго­ роду за відкриття, винахід, на який видано авторське сві­ доцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналі­ заторську пропозицію;

4) суми на відшкодування шкоди, заподіяної калі­ цтвом або іншим ушкодженням здоров\'я, а також втра­ тою годувальника.

Цей перелік не є вичерпним. Так, нотаріуси, адвокати не є суб\'єктами, що отримують заробітну плату, а вони отримують дохід.

Таким чином, бачимо, що в законі не зроблено чіткої градації на види стягнень, яка б ураховувала основні і додаткові форми доходу, первинні та похідні об\'єкти стягнення. Проте робиться спроба одночасно визначити ті види доходу, на які може бути звернено стягнення, а на які ні.

275

плата в сучасній юридичній практиці в багатьох випад­ках не може порівнюватись з іншими доходами боржни­ка. Крім того, якщо в рішенні йдеться про певний вид стягнення, то державному виконавцю замало знайти ли­ше одне місце роботи боржника. Вважаємо, що для на* лежного виконання судового рішення державний вико­навець має перевіряти відрахування, що були отримані стягувачем за рік, у сукупності з тими розрахунками, що зробила податкова адміністрація за підсумками нараху­вання прибуткового податку з боржника за минулий рік. При цьому, логічним було б усе отримане не за основ­ним місцем отримання доходу стягувати з боржника, але таким чином, в остаточному рахунку, у нього буде при­глушено бажання отримувати додаткові доходи.

• розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що зали­ шається після утримання податків, а розмір відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю;

• із заробітної плати боржника стягнення може бути утримано за виконавчими документами до повного по­ гашення заборгованості:

- п\'ятдесят відсотків заробітної плати боржника - при стягненні аліментів, відшкодуванні шкоди, заподіяної ка­ ліцтвом або іншим ушкодженням здоров\'я, а також втра­ тою годувальника, та збитків, заподіяних злочином;

- двадцять відсотків - за всіма іншими видами стяг­ нень, якщо інше не передбачено законом.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати п\'ятдесяти від­сотків заробітної плати, яка належить до виплати праців­никові, в тому числі при відрахуванні за кількома вико­навчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні ви­правних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей,- у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

276

Зазначені правила застосовуються також при звер­ ненні стягнення на належні боржникові стипендію, пен­ сію та доходи, ■ . г

Певними особливостями відрізняється звернення стяг? нення на заробітну плату боржника, який відбуває пока­рання:

• без позбавлення волі - відрахування із заробітної плати боржника провадиться з усієї суми заробітної пла­ ти без урахування стягнень за вироком;

• з позбавленням волі - відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на ви­ трати по їх утриманню в цих закладах.

Стягнення не може бути звернено на такі,витати:

1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звіль­ нення працівника;

2) компенсацію працівникові за невикористану відпуст­ ку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кіль­ кох років;

3) компенсації працівникові витрат у зв\'язку з переве­ денням, направленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей;

4) польове забезпечення, надбавки до заробітної пла­ ти, інші кошти, які виплачуються замість добових і квар­ тирних;

5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

6) допомогу по вагітності та пологах;

7) одноразову допомогу при народженні дитини;

8) допомогу по догляду за дитиною;

9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і біль­ ше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інва- лідом, по тимчасовій непрацездатності у зв\'язку з догля­ дом за хворою дитиною; інші допомоги на дітей, перед­ бачені законодавством;

10) допомогу на лікування;

11) допомогу на поховання;

12) щомісячну грошову допомогу у зв\'язку з обме­ женням споживання продуктів харчування місцевого ви­ робництва та особистого підсобного господарства гро­ мадян, які проживають на території радіоактивного за­ бруднення;

13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

277

Стягнення не провадиться також із:

1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної до­ помоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у від­ ставку) з військової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законо­ давством.

^,