Склад учасників справи. Процесуальні права та обов'язки учасників справи

Учасниками справи є:

- у справах позовного провадження: сторони, треті особи;

- у наказному провадженні: заявник та боржник;

- у справах окремого провадження: заявники, інші заінтересовані особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Учасники справи мають право (ч. 1 ст. 43 ЦПК

України):

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов'язані (ч. 2 ст. 43 ЦПК

України):

1. Виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу

Виявом неповаги можуть бути кваліфіковані різні дії: порушення порядку ведення судового засідання, викрикування, перебивання суддів, коментування, лайка, нецензурні висловлювання тощо, перешкоджання судді входити до зали судового засідання, демонстрація непристойного жесту, з'явлення до суду у стані алкогольного сп'яніння, направлення учасниками справи процесуальних документів чи особистих звернень до суду із зазначенням нецензурних висловів у бік суду чи конкретного судді, нез'явлення до суду та неповідомлення про причини неявки, поява до суду в неналежному зовнішньому вигляді (у пляжних шортах, майці, сандалях тощо), невимкнення звуку на мобільному телефоні, відмова учасника судового процесу підніматись на вимогу судді чи відповідати на поставлені запитання головуючого та інші (приклади з ЄДРСР).

Коди для ознайомлення з окремими рішеннями:

Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Використання одними учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, заходи, передбачені ч. 3 ст. 44 ЦПК України. (Постанова ВП ВС від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц).

Серед заходів впливу, які передбачені ЦПК України за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, може бути застосовано попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання (ч. 1 ст. 145 ЦПК України).

Окрім того існує адміністративна відповідальність (ст. 185-3 КУпАП): неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи

Невиконання цього обов'язку учасників справи може бути кваліфіковане судом як недобросовісна поведінка учасника справи. Недобросовісною поведінкою учасників справи під час процедури доказування, наприклад, може бути несвоєчасне розкриття доказів; дії, направлені на перешкоджання встановленню дійсних обставин справи або затягування судового розгляду; вибіркове подання доказів з метою зловживання правом на позов тощо.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справах проти України також неодноразово зазначав, що однією з ролей національних судів є організація судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. п. 28 рішення у справі Шульга проти України від 02.12.2010 р., Заява № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. п. 24 рішення у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011 р., Заява № 26976/06).

У ЦПК України наведено існують різні види заходів- протидії недобросовісній поведінці учасників процесу:

- відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд має право збирати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, буде мати місце, наприклад, коли суд дійде висновку про те, що позов має штучний характер;

- залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України) у разі встановлення зловживання правом особи, в тому числі штучного подання позову;

- вжиття заходів процесуального примусу.

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.

У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

- розподіл судових витрат. Відповідно до ч 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3. З'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України якщо суд може визнати потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. В такому разі розгляд справи відкладається.

ЦПК не передбачає залишення позовної заяви без розгляду у випадку неявки позивача, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, навіть якщо явка визнана обов'язковою.

У разі ухиляння від явки до суду може бути застосована ст. 148 ЦПК України (штраф) або такі діяння можуть бути кваліфіковані як неповага до суду (ст. 185-3 КУпАП).

4. Подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Для позивача встановлено додаткову процесуальну санкцію. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Окрім того, в якості процесуальної санкції за невиконання такого процесуального обов'язку є нормативно закріплені фікції. Так, ст. 84 ЦПК України визначає порядок витребування доказів. Цей інститут застосовується у разі, коли учасник справи не має можливості самостійно надати докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

5. Надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а так^ж учасниками справи в судовому засіданні

Проблема полягає в тому, що учасники справ є заінтересованими суб'єктами справи і їх заінтересованість є прямою, матеріально-правовою.

Учасники справи є заінтересованими і в той же час найбільш обізнаними щодо обставин справи суб'єктами процесу. Для задоволення своїх юридичних інтересів процесуальною формою передбачено право зацікавлених осіб (учасників справи для кожного виду провадження) не тільки брати участь у судовому розгляді, але й обґрунтовувати свою правову позицію, переважним чином шляхом надання письмових або усних пояснень. Заінтересованість сторони в результаті справи однак може означати наявність у неї мотиву для необ'єктивного викладу фактів.

Розглядаючи психологічні характеристики такої діяльності зацікавлених осіб з точки зору з'ясування їх статусу в процесі судового пізнання-доказування, слід встановити, що здебільшого такі особи здійснюють власну правову інтерпретацію обставин справи. Оцінка ними доказів, сприйняття доказової інформації здійснюється ними через бажання досягти своєї правової мети і судового рішення, яке задовольнить їх інтереси. Тому та інформація, яка надається сторонами та іншими учасниками справи, має перевірятися і не сприйматися як достатня для встановлення певної обставини.

В будь-якому разі невиконання такого обов'язку може бути кваліфіковано як неповага до суду.

Цей обов'язок деталізовано в ст. 93 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.

6. Виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки

Виконання цього обов'язку в судових процесах забезпечується переважно неможливістю вчинити

процесуальні дії, якщо строк, визначений для їх вчинення минув. У разі пропуску процесуальних строків документи подані учасниками справи залишаються без розгляду (ч. 2 ст. 126 ЦПК України). Так, відповідно до ст. 39 відвід судді може бути заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Отже, у разі пропуску вказаного процесуального строку без поважної причини заявлений учасником справи відвід має бути залишеним без розгляду.

В такому разі процесуальні строки і обов'язок дотримуватися їх слугують для дисциплінування учасників справи і забезпечення розумних строків розгляду справи. Інших санкцій процесуальне законодавство за невиконання цього обов'язку не містить.

7. Виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом

Серед інших обов'язків дещо осторонь знаходиться обов'язок доказування, сформульований в ч. 1 ст. 81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Наслідком невиконання цього обов'язку є прийняття судом рішення не на користь сторони, яка не виконала свого обов'язку. Саме через наявність такого негативного ефекту визначається наявність обов'язку доказування. Така позиція критикується в літературі^[5] з огляду на те, що наявність негативних наслідків не є абсолютною передумовою існування певного обов'язку.

4.2.