ПЕРЕДМОВА

Сучасна медіація є закономірним породженням тих фундаментальних змін, які сталися у розвинутих суспільствах світу в середині - другій половині ХХ ст. і продовжуються донині. Йдеться передусім про появу людиноцентризму як суспільної ідеології та практики.

Медіація, поставши одним із найконцентрованіших наслідків вищезазначених глобальних цивілізаційних змін, уже має і дедалі більше посилює ще не осмислений рефлексивно сповна глибокий зворотний вплив на прискорення і поглиблення цих змін, на цивілізаційний поступ людства загалом. Вона трансформувалася у розвинутих суспільствах світу із однієї з ефективних, альтернативних державному судочинству технік і технологій врегулювання конфліктів (спорів), послуговуючись термінологією Роджера Фішера, Вільяма Юрі і Брюса Петтона, у справжню «тиху революцію»^[1] внаслідок заміни насильницьких порядків у суспільствах на інноваційні партнерські форми

суспільного співбуття індивідів-особистостей на засадах кооперації та взаємності.

Після Революції Гідності стала особливо відчутною вагітність медіацією й Українського суспільства. Це знайшло свої найрізноманітніші прояви як у спонтанному застосуванні практик медіації для врегулювання конфліктів (спорів), так і в намаганнях рефлексивно осмислити цей феномен, перенести на національний грунт найпрогресивніші, ментально близькі українцям європейські надбання у царині медіації. Інтегральним проявіом останнього постає, зокрема, й ця монографія.

Один із світочів української національної культури, Іван Котляревський, свого часу писав, що «в печать» можна віддавати тільки те, що виношувалося сокровенно автором або авторами не менше семи років. Число сім сакральне для українців. З огляду на це нам приємно відзначити, що більшість із того, що пропонують автори даного дослідження читачу, відповідає зазначеномуму критерію.

Первісна ідея підготовки даного дослідження з'явилося у її авторів як лідерів ініціативної групи теоретичного осмислення медіації та підготовки фахівців-медіаторів у межах університетської освітньо-професійної програми «Медіація» спеціальності 081 Право галузі знань 08 Право ще у 2016 році. Відтоді вона пройшла глибоку еволюцію, головно у межах реалізації Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича спільно з Нідерландською бізнес-академією, м. Бреда (гранхолдер проєкту), Католицьким університетом імені Сан Антоніо м. Мурсія (Іспанія), Університетом Turiba, м. Рига (Латвійська республіка), Університетом Хазар та Державним університетом Гянджа (Азербайджан), Державним університетом Іллі та Державним університетом м. Батумі ім. Шота Руставелі (Грузія), а також ще двома українськими університетами - КРОК м. Київ та Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна міжнародного грантового проєкту Програми ЄС ERASMUS+KA2 «Медіація: навчання та трансформація суспільства/MEDIATS», який виконувався впродовж 2018-2022 років. О1П1 «Медіація» Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича успішно пройшла акредитацію НАЗЯВО у 2021 році.

Методологічна основа монографічного дослідження зумовлена людиномірною природою медіації. Найадекватнішим для пізнання медіації як цінності є антропосоціокультурний підхід. У монографії у його межах застосовано комплекс філософських, загальнонаукових методів. Ідеться, зокрема, про фундаментальну феноменологію Е. Гуссерля, фундаментальну онтологію М. Гайдеггера, соціальну онтологію П. Бергера і Т. Лукмана, онтологію соціальних фактів і соціальних інститутів Дж. Р. Серля, загальнонаукові принципи історизму та об’єктивності, методи аксіологічного, генетичного, структурно-функціонального аналізу та ряд інших пізнавальних інструментів.

Парадигмальною матрицею монографічного дослідження «Медіація як цінність» стала робоча програма однойменної обов’язкової дисципліни ОШ1 «Медіація», що викладається студентам-слухачам цієї програми. Перед ними та за їх найактивнішої участі відбулася неодноразова її апробація, перевірка базових положень дослідження на достовірність та обґрунтованість, відповідність викликам суспільної практики. Тому студенти-слухачі О1П1 «Медіація» є ідейними мотиваторами всіх позитивних сторін цього монографічного дослідження. Відповідальними за усі його недоліки та недостатньо аргументовані положення автори монографії вважають тільки себе.

Важливими за значенням та обсягом формами попередньої апробації більшості концептуальних положень монографії стали публікації її авторів у міжнародних і національних періодичних виданнях, а також їх доповіді на міжнародних та національних наукових і науково-практичних конференціях.

Монографія є не стільки інтегральним підсумком національних досліджень медіації як цінності, скільки запрошенням до подальших дискусій щодо природи та властивостей медіації, її функціонального потенціалу, уже проявлених нею та ще більше поки що прихованих її властивостей як альтернативи державному судочинству.

Автори монографії розцінюють її також як найголовніший структурний елемент доктринальної частини звіту проєктної групи MEDIATS Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича про виконання Проєкту.