ДОМАШНІЙ АРЕШТ

Процесуальна характеристика

Домашній арешт - це запобіжний захід, який полягає в за­бороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло ціло­добово або у певний період доби (ч.

Особливості застосування

Місцем виконання домашнього арешту є житло. Ця вимога реалізується, коли підозрюваний чи обвинувачений: 1) є влас­ником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у та­кому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає в такому жи­тлі без реєстрації тощо. Режим ізоляції у межах житла може бути різним: цілодобовим (у такому разі особа не має права по­кидати межі свого житла) або у певний період доби (напри­клад, лише у нічну пору), що надає підозрюваному чи обвину­ваченому можливість продовжувати працювати, навчатися тощо.

Домашній арешт може застосовуватись не до усіх осіб, а лише до тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчи­ненні злочину, за вчинення якого законом передбачено пока­рання у вигляді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

Контроль за поведінкою підозрюваного чи обвинуваче­ного, які перебувають під домашнім арештом, здійснюють працівники органу Національної поліції. Під час виконання ух­вали про обрання домашнього арешту працівники органу Національної поліції мають право використовувати елект­ронні засоби контролю.

Домашній арешт як запобіжний захід може бути обрано під час досудового слідства. Під час дізнання домашній арешт не обирається.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного за­ходу у вигляді домашнього арешту або про відмову в його за­стосуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, може бути оскаржена ухвала про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (пункти 4-5 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Строк застосування

Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіж­ного заходу у вигляді домашнього арешту не може перевищу­вати 2 місяців. Цей строк може бути продовжено до 6 місяців (ч. 6 ст. 181 КПК України). Порядок продовження цього строку передбачено ч. 6 ст. 181, ст. 199 КПК України.

82.