9.6. Накладення арешту, огляд і виїмка кореспонденції та моніторинг банківських рахунків

Огляд і виїмка кореспонденції - негласна слідча (розшуко- ва) дія, яка провадиться тільки за рішенням слідчого судді і полягає в накладенні арешту на поштово-телеграфну кореспон­денцію, її негласному відкритті й огляді, її виїмці або знятті ко­пії чи отриманні зразків, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнанні їх технічними засобами контр­олю, заміні речей і речовин на їх аналоги, фіксації та виїмці корес­понденції, на яку накладено арешт.

Накладення арешту на кореспонденцію полягає в забороні установам зв’язку та фінансовим установам вручення кореспон­денції адресату без відповідної вказівки слідчого, прокурора.

Фактичні підстави накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку - наявність достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвину­ваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обви­нуваченому містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

Юридичною підставою виїмки поштово-телеграфної кореспон­денції може бути тільки рішення слідчого судді.

Строк, на який може бути накладений арешт, якщо арешт провадиться під час розслідування, відповідає строку досудово- го слідства - два місяці, продовження якого здійснюється за умов та в порядку, передбаченому ст. 246 КПК України. Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може трива­ти проведення негласної слідчої (розшукової) дії, з урахуванням продовження її строку (до вісімнадцяти місяців), не може переви­щувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 цього Кодексу (до дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочи­ну). У разі якщо така негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду та ого­лошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнахо­дження розшукуваної особи.

В ухвалі про накладення арешту на кореспонденцію зазнача­ються кримінальне провадження і підстави, з яких буде прова­дитись ця слідча дія, прізвище, ім’я та по батькові особи, корес­понденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв’язку, на яку покладається обов’язок затримувати кореспонденцію і пові­домляти про це слідчого.

Ухвала про накладення арешту на кореспонденцію виноситься в режимі, який забезпечує нерозголошення даних досудового слід­ства. Ухвала про накладення арешту на кореспонденцію направля­ється начальнику відповідної поштово-телеграфної установи, для якого вона є обов’язковою для виконання. Установа зв’язку (на­чальник відповідної поштово-телеграфної установи) на підставі ухвали слідчого судді затримує кореспонденцію і протягом доби повідомляє про це слідчому.

Предметом огляду виїмки у цій слідчій дії є поштово-телеграф­на кореспонденція, яка відповідно до конституційних принципів та­ємниці листування має окремий статус обмеженої недоторканності. До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать ли­сти всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, 266 телеграми, радіограми тощо. Кореспонденцією вважаються всі види поштово-телеграфних відправлень, що надходять для пересилання в органи зв’язку. Не належать до поштово-телеграфної кореспон­денції газети та журнали, які отримуються за передплатою.

Об ’єктом огляду і виїмки кореспонденції, тобто місцем прове­дення цієї слідчої дії, є поштово-телеграфна установа. Кореспон­денція, яка перебуває поза такими установами, вилучається в по­рядку провадження звичайної виїмки, обшуку або огляду залежно від місця її знаходження і даних про це.

Процедура провадження огляду і виїмки кореспонденції по­лягає в наступному. Отримавши повідомлення про наявність ко­респонденції, на яку накладено арешт слідчим суддею, слідчий у присутності співробітників пошти, а за необхідності - і з участю спеціаліста, в установі зв’язку провадить огляд кореспонденції.

Упевнившись у тому, що кореспонденція не стосується справи, слідчий дає розпорядження про її відправлення адресату або про її затримання до визначеного ним терміну.

У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень.

У разі необхідності слідчим може бути прийняте рішення про нанесення на виявлені речі і документи спеціальних позначок, об­ладнання їх технічними засобами контролю, заміну речей і речовин на їх аналоги.

Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затриман­ня кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі повинно бути вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилу­чено і що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затри­мано, з яких відправлень знято копії.

Арешт, накладений на кореспонденцію, скасовується після за­кінчення терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій, 267

Глава 3. Слідчі (розшукові) дії в кримінально-процесуальному доказуванні коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, або після за­кінчення розслідування.

Моніторинг банківських рахунків - нова спеціальна негласна слідча (розшукова) дія, яка проводиться на підставі ухвали слід­чого судді, повноваження провадження якої віднесено виключно до компетенції детективів Національного антикорупційного бюро України і прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та змістом якої є отримання інформації про операції, що здійсню­ються на одному або декількох банківських рахунках.

Відповідно до ст.

Слідчий суддя в ухвалі про моніторинг банківських рахунків повідомляє керівника банківської установи про обов’язок нерозго- лошення інформації про проведення цієї слідчої дії і про відповід­ну кримінальну відповідальність. На підставі ухвали слідчого судді керівник банківської установи зобов’язаний письмово попередити усіх її працівників, залучених до моніторингу банківських рахун­ків, про обов’язок нерозголошення інформації про проведення цієї слідчої дії і про відповідну кримінальну відповідальність.

Інформація про операції, що здійснюються на банківських ра­хунках, повинна доводитися до відома Національного антикоруп­ційного бюро України до виконання відповідної операції, а у разі неможливості - негайно після її виконання».

Аналіз змісту даної норми показує на такі особливості даної негласної слідчої (розшукової) дії: вона має негласний характер; проводиться детективами Національного антикорупційного бюро України та Прокурорами Національного антикорупційного бюро 268

України; пов’язана з обмеженням банківської таємниці; може про­ваджуватися виключно лише на підставі ухвали слідчого судді; термін провадження визначається на загальних підставах в рамках строків слідства; спрямована не тільки на отримання інформації про банківські операції та стан банківських рахунків, а й може бути спрямована на попередження злочину та тимчасове зупинення банківських операцій; проводиться у співпраці зі співробітниками банківської установи, на яких закон покладає обов’язок повідом­лення інформації про операції, що здійснюються на банківських рахунках, Національногму антикорупційному бюро України до ви­конання відповідної операції, а у разі неможливості - негайно після її виконання; є важливим засобом протидії економічним та іншим злочинам; є новою процесуальною формою здобуття доказів; має значення для забезпечення розшуку чи ідентифікації цінностей, що підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації.

Недоліки процесуальної регламентації даної слідчої дії: не­достатня юридична визначеність процедури провадження; не­визначеність процесуальної форми фіксації виявленої доказової інформації; неврегульованість процедури дій посадових осіб, які можуть бути спрямованими на можливість тимчасової затримки банківських операцій в інтересах слідства, коли повідомлення про оформлювані банківські операції здійснюється до їх виконання.

В останньому випадку у детективів при отриманні такої інфор­мації виникають фактичні підстави для накладення арешту на бан­ківські рахунки, а для оформлення юридичного рішення про арешт потрібен певний час.

За новими приписами ч. 2 ст. 170 КПК України «у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або за­безпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжко­го злочину за рішенням Директора Національного антикорупцій- ного бюро України (або його заступника), погодженого прокуро­ром, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно піс­ля прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 го­дин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Якщо у визначений цією частиною термін прокурор 269

Глава 3. Слідчі (розшукові) дії в кримінально-процесуальному доказуванні не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене май­но або кошти негайно повертаються особі». Пропонуємо дані пов­новаження надати також керівникам інших слідчих підрозділів.

Виходячи з єдності процесуальної форми та доцільності до­тримання принципу єдиного статусу слідчого, незалежно від на­лежності його до того чи іншого слідчого підрозділу, проведення слідчої дії - моніторинг банківських рахунків доцільно віднести до компетенції слідчих усіх відомств. Окремо доцільно регламен­тувати в якості заходу забезпечення кримінального провадження - зупинення банківських операції, а в якості слідчої дії - виїмка бан­ківських документів та накладення арешту на банківські рахунки. Процесуальні приписи щодо забезпечення інтересів слідства ма­ють бути гармонізовані з банківським законодавством крізь призму принципу пропорційності та правил крайньої необхідності.