ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ ЯК НАЙБІЛЬШ СУВОРИЙ ЗАПОБІЖНИЙ ЗАХІД. СТРОКИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим за­побіжним заходом (ст. 183 КПК України). Його сутність поля­гає у позбавленні свободи підозрюваного чи обвинуваченого шляхом поміщення їх на певний строк до установи для попе­реднього ув’язнення.

Особливості застосування

У разі застосування запобіжного заходу у вигляді три­мання під вартою підозрюваний або обвинувачений перебува­ють в установі попереднього ув’язнення, якими є: 1) слідчі ізо­лятори Державної кримінально-виконавчої служби України,

2) гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потре­бою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Тримання під вартою може бути застосовано не в усіх ви­падках, а лише в тих, які передбачено ч. 2 ст. 183 КПК України. Зокрема, законодавець установив обмеження щодо застосу­вання тримання під вартою залежно від тяжкості злочину, фа­кту судимості підозрюваного чи обвинуваченого, виконання ними обов’язків у разі застосування іншого, раніше обраного запобіжного заходу, факту повідомлення про підозру у вчи­ненні іншого злочину.

Необхідність застосування тримання під вартою необхі­дно належним чином обґрунтувати. У підґрунтя обґрунту­вання мають бути покладені обставини, які свідчать про: 1) на­явність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, пе­редбачених ст. 177 КПК України; 3) недостатність застосу­вання більш м’яких запобіжних заходів (зокрема, особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту) для за­побігання ризикам.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя або суд повинні визна­чити розмір застави. У такому разі йдеться про альтернатив­ність застосування застави триманню під вартою. Тобто фак­тично підозрюваному, обвинуваченому законодавчо надано право внести заставу замість перебування під вартою. Особа має право внести заставу будь-коли в межах строку дії ухвали про застосування тримання під вартою. Унаслідок внесення застави підозрюваний чи обвинувачений звільняються з-під варти. Не визначати розмір застави слідчий суддя або суд має право лише у випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Тримання під вартою як запобіжний захід може бути об­рано під час досудового слідства. Під час дізнання тримання під вартою не обирається.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного за­ходу у вигляді тримання під вартою або про відмову в його за­стосуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку. Крім того, може бути оскаржена ухвала про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (пункти 2-3 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Строк застосування

Строк тримання під вартою визначено для стадії досудо­вого розслідування: він не може перевищувати 60 днів (ст. 197 КПК України). Він обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного чи обвинуваченого, - з моменту затримання. Під час досудового розслідування строк тримання під вартою може продовжити слідчий суддя. Сукупний строк тримання під вартою підозрю­ваного під час досудового розслідування не має перевищувати:

1) 6 місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) 12 місяців - у кримінальному провадженні щодо тя­жких або особливо тяжких злочинів. Порядок продовження строку тримання під вартою визначено у ст. 199 КПК України.

Строк тримання під вартою у судовому провадженні не встановлено. У такому разі має застосовуватися засада кримі­нального провадження «розумні строки» (ст. 28 КПК України). На вимогу ч. 3 ст. 331 КПК України суд здійснює періодичний судовий контроль за доцільністю продовження тримання об­винуваченого під вартою. Суддя може продовжити дію ухвали про тримання під вартою на строк, що не може перевищувати 2 місяців.

83.