<<
>>

§ 3. Диференціація тримання засуджених в дільницях виправних і виховних колоній

Первинне вивчення даних про особистість засуджених передбачає вивчення: а) соціально-демографічних даних (прізвище, ім'я та по батькові, дата та місце народження, громадянство, національність, освіта, адреса місця проживання до засудження, рід занять до засу­дження, професія, дані про склад сім'ї); б) кримінально-правових даних (відомості про попередні судимості, коли і яким судом і за що засуджений востаннє, початок і кінець строку, завдані злочином збит­ки, ставлення до вчиненого злочину, можливість дострокового звіль­нення); в) відомостей про окремі нахили, здібності та фізичні особ­ливості (якими володіє професіями, спеціальностями, стосунки з сім'єю, близькими друзями, ставлення до релігії, природні обдару­вання, захоплення, ставлення до спорту, загальний фізичний стан, захворювання, ставлення до вживання алкоголю, наркотиків тощо); г) наміри і плани на період відбування покарання.

Психодіагностика засуджених проводиться психологом шляхом вивчення їх психологічних властивостей, процесів та станів. Психо­діагностика має на меті сприяти адаптації засуджених до умов від­бування покарання шляхом надання їм психологічної допомоги. На підставі психодіагностики та узагальнення даних про особистість засуджених психологом складаються психологічні характеристики на 190

Розділ 18. Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі кожного позбавленого волі та розробляються рекомендації щодо особ­ливостей організації подальшої індивідуальної виховної роботи. Ін­дивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим за­тверджується начальником колонії.

За результатами медичного обстеження, вивчення особливостей та психодіагностики засуджених начальник дільниці карантину, діагнос­тики і розподілу подає свої пропозиції розподільчій комісії установи, у складі начальника установи, його заступників, начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень, начальника медичної части­ни, психолога для вирішення питання по направленню засуджених, які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання, до дільниці ресоціалізації або ж засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, які не виявили стійкої схиль­ності до порушення установленого порядку відбування покарання, до дільниці соціальної реабілітації.

Можливе й направлення засуджених до дільниці посиленого контролю у разі, якщо вони під час перебуван­ня в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки (ч. 4 ст. 94 КВК). Поведінка засудженого під час перебування у дільниці карантину діагностики і розподілу є осно­вним критерієм для клопотання начальника соціально-психологічної служби дільниці карантину діагностики і розподілу про направлення засудженого до дільниці посиленого контролю. Оцінка поведінки за­судженого під час перебування в дільниці карантину діагностики і розподілу враховує, чи мали місце: свідома відмова виконувати вимо­ги встановленого порядку відбування покарання; допущення злісних порушень режиму; фізичний опір представникам адміністрації; при­ниження людської гідності інших засуджених; створення конфліктних ситуацій із застосуванням фізичної сили; нав’язування та пропаганда серед засуджених злочинних традицій. Крім цих критеріїв беруться до уваги при направленні засуджених до дільниці посиленого контролю ще й відомості щодо поведінки засудженого до прибуття в колонію, особистісна та кримінально-правова характеристика під час вивчення та спостереження у дільниці карантину, діагностики і розподілу. Це означає, що враховується, чи були: систематичні порушення режиму під час перебування у слідчому ізоляторі, неодноразові поміщення до карцеру, знаходження на профілактичному обліку; переведення до колонії більш високого рівня безпеки або повернення з колонії нижчо­го рівня безпеки за злісне порушення режиму; засудження за корисливо-

насильницькі злочини (бандитизм, грабіж, розбій, вимагання); засу­дження за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; нетактовність та грубість з представниками адміністрації колонії; висока криміногенна зараже­ність (тобто глибина й стійкість антисуспільної спрямованості осо­бистості), послідовно-криміногенний тип особистості; підвищена агресивність, погано стримувана імпульсивна поведінка, упереджене ставлення до оточуючих.

У дільниці посиленого контролю можуть відбувати покарання як особи, що були туди направлені одразу з діль­ниці карантину, діагностики і розподілу, так і засуджені, переведені з дільниці ресоціалізації. Правила внутрішнього розпорядку передбача­ють їх роздільне тримання у дільниці посиленого контролю. При ви­рішенні питання про переведення засуджених із дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю беруться до уваги як вже названі критерії, так і те, що виявилась безуспішність застосування заходів виховного впливу; що мало місце: перебування засудженого протягом року на обліку як злісного порушника установленого порядку відбу­вання покарання; поміщення протягом року три та більше разів до дисциплінарного ізолятора; негативне ставлення до праці; перебування на профілактичному обліку як особи, що підтримує злочинні традиції або схильна до втечі чи до нападу на адміністрацію установи, а також схильна: до організації, провокування та участі у групових протиправ­них діях; до вживання, зберігання та розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; до вживання та виго­товлення алкогольних напоїв; до організації та участі в іграх з метою отримання матеріальної або іншої вигоди.

У разі направлення засудженого до дільниці посиленого контролю начальником відділення соціально-психологічної служби на кожного такого засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтично­го, психокорегуючого характеру. Ця програма погоджується з першим заступником начальника колонії та заступником начальника установи із соціально-виховної роботи, після чого вона затверджується началь­ником колонії. Даний порядок узгодження зумовлений тим, що кримінально-виконавче законодавство формально не визначає строк перебування засудженого у дільниці посиленого контролю, бо пере­бування засуджених у цій дільниці триває до завершення виконання програми індивідуальної роботи. Отже, строк перебування засудже­ного у дільниці посиленого контролю залежить від оцінки реалізації 192

виконання програми індивідуальної роботи.

Таку оцінку начальник відділення соціально-психологічної служби дає через три місяці пере­бування засудженого у дільниці посиленого контролю і вносить про­позиції профілактичній комісії колонії щодо доцільності подання клопотання про переведення засудженого до дільниці ресоціалізації або подальшого залишення у дільниці посиленого контролю. Слід звернути увагу на те, що під час перебування у приміщеннях камер­ного типу дільниці посиленого контролю в умовах суворої ізоляції засуджені зазнають на собі обмежень, що встановлені режимом, пе­редбаченим для тримання засуджених у виправній колонії максималь­ного рівня безпеки (ч. 1 ст. 97 КВК).

З дільниці посиленого контролю можливе переведення засудже­ного до дільниці ресоціалізації, у разі якщо буде виконана програма індивідуальної роботи. Ця програма вважається реалізованою, якщо: здійснено в повному обсязі заходи індивідуально-виховного, психо­терапевтичного та психокорегуючого характеру, якщо вони мали позитивний вплив на засудженого; засуджений дотримується обов’язків, визначених у КВК та Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань; у засудженого відсутні протягом остан­ніх шести місяців злісні порушення встановленого порядку відбуван­ня покарання та інші порушення режиму протягом останніх трьох місяців на час розгляду на комісії колонії питання про доцільність переведення засудженого до дільниці ресоціалізації; мало місце сум­лінне ставлення до праці; засуджений брав участь у програмах дифе­ренційованого виховного впливу.

Засуджені, що були направлені до дільниці ресоціалізації, як із дільниці карантину діагностики й розподілу, так і з дільниці посиле­ного контролю, розподіляються, як це визначено ст. 96 КВК, по від­діленнях соціально-психологічної служби і розміщуються в окремих жилих приміщеннях гуртожитку з локальним спільним проживанням членів відділення. Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, яке визначає начальник відділення. Як правило, за­суджений зараховується до складу одного відділення соціально- психологічної служби на весь період перебування в даній установі.

Однак за виняткових обставин (конфліктні стосунки між окремими засудженими, реорганізація відділень, хвороба засудженого) допус­кається (за мотивованим письмовим наказом начальника установи з урахуванням думки начальника відділення) переведення засуджених з одного відділення до іншого. При цьому чисельність засуджених у

відділенні не може бути більше 100 осіб і це визначено чинними нормативами щодо організаційної структури установи виконання покарань, затвердженими відповідними наказами Державного депар­таменту України з питань виконання покарань. Приміщення для роз­ташування засуджених повинні мати належні комунально-побутові умови, які відповідають встановленим КВК нормам.

Положення про відділення соціально-психологічної служби уста­нови виконання покарань визначає його як основну ланку в організа­ційній структурі установи виконання покарань. Метою функціону­вання відділення соціально-психологічної служби є безпосереднє забезпечення оптимальних умов для відбування покарання у виді позбавлення волі та проведення із засудженими соціально-виховної роботи, спрямованої «на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього й культурного рівнів». З метою сприяння розвитку у засуджених соці­альної активності та корисної ініціативи у вирішенні питань органі­зації їх вільного часу, побуту, праці та навчання у відділенні створю­ється і функціонує рада колективу засуджених, діяльність якої спря­мовує начальник відділення. У вільний від роботи час корисна ініці­атива засуджених реалізується також шляхом їх участі у роботі гурт­ків за інтересами (прикладна творчість, художня самодіяльність тощо) та спортивних секцій, які створюються на добровільних засадах і затверджуються наказом начальника установи.

<< | >>
Источник: Кримінально-виконавче право : підручник / В. В. Голіна, К82 А. Х. Степанюк, О. В. Лисодєд та ін. ; за ред. В. В. Голіни і А. Х. Сте­панюка. - Х. : Право,2011. - 328 с.. 2011

Еще по теме § 3. Диференціація тримання засуджених в дільницях виправних і виховних колоній:

  1. Особливостіздійснення нагляду за засудженими у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах, а також дільницях соціальної реабілітації
  2. § 2. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
  3. Особливості здійснення нагляду за засудженими у виховних колоніях
  4. § 1. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і ви­ховних колоній
  5. Особливості роботи старших вихователів у виховних колоніях
  6. Застосування службових собак у виправних колоніях
  7. Завдання відділів охорони виправних колоній
  8. Соціально-виховна робота з засудженими до позбавлення волі
  9. § 3. Соціально-виховна робота із засудженими військовослужбовцями
  10. § 1. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі
  11. Підстави для прийняття і тримання у дільниці засуджених
  12. Виховна робота з засудженими до довічного позбавлення волі
  13. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -