§ 3. Диференціація тримання засуджених в дільницях виправних і виховних колоній

Первинне вивчення даних про особистість засуджених передбачає вивчення: а) соціально-демографічних даних (прізвище, ім'я та по батькові, дата та місце народження, громадянство, національність, освіта, адреса місця проживання до засудження, рід занять до засу­дження, професія, дані про склад сім'ї); б) кримінально-правових даних (відомості про попередні судимості, коли і яким судом і за що засуджений востаннє, початок і кінець строку, завдані злочином збит­ки, ставлення до вчиненого злочину, можливість дострокового звіль­нення); в) відомостей про окремі нахили, здібності та фізичні особ­ливості (якими володіє професіями, спеціальностями, стосунки з сім'єю, близькими друзями, ставлення до релігії, природні обдару­вання, захоплення, ставлення до спорту, загальний фізичний стан, захворювання, ставлення до вживання алкоголю, наркотиків тощо); г) наміри і плани на період відбування покарання.

Психодіагностика засуджених проводиться психологом шляхом вивчення їх психологічних властивостей, процесів та станів. Психо­діагностика має на меті сприяти адаптації засуджених до умов від­бування покарання шляхом надання їм психологічної допомоги. На підставі психодіагностики та узагальнення даних про особистість засуджених психологом складаються психологічні характеристики на 190

Розділ 18. Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі кожного позбавленого волі та розробляються рекомендації щодо особ­ливостей організації подальшої індивідуальної виховної роботи. Ін­дивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим за­тверджується начальником колонії.

За результатами медичного обстеження, вивчення особливостей та психодіагностики засуджених начальник дільниці карантину, діагнос­тики і розподілу подає свої пропозиції розподільчій комісії установи, у складі начальника установи, його заступників, начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень, начальника медичної части­ни, психолога для вирішення питання по направленню засуджених, які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання, до дільниці ресоціалізації або ж засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, які не виявили стійкої схиль­ності до порушення установленого порядку відбування покарання, до дільниці соціальної реабілітації.

насильницькі злочини (бандитизм, грабіж, розбій, вимагання); засу­дження за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; нетактовність та грубість з представниками адміністрації колонії; висока криміногенна зараже­ність (тобто глибина й стійкість антисуспільної спрямованості осо­бистості), послідовно-криміногенний тип особистості; підвищена агресивність, погано стримувана імпульсивна поведінка, упереджене ставлення до оточуючих.

У разі направлення засудженого до дільниці посиленого контролю начальником відділення соціально-психологічної служби на кожного такого засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтично­го, психокорегуючого характеру. Ця програма погоджується з першим заступником начальника колонії та заступником начальника установи із соціально-виховної роботи, після чого вона затверджується началь­ником колонії. Даний порядок узгодження зумовлений тим, що кримінально-виконавче законодавство формально не визначає строк перебування засудженого у дільниці посиленого контролю, бо пере­бування засуджених у цій дільниці триває до завершення виконання програми індивідуальної роботи. Отже, строк перебування засудже­ного у дільниці посиленого контролю залежить від оцінки реалізації 192

виконання програми індивідуальної роботи.

З дільниці посиленого контролю можливе переведення засудже­ного до дільниці ресоціалізації, у разі якщо буде виконана програма індивідуальної роботи. Ця програма вважається реалізованою, якщо: здійснено в повному обсязі заходи індивідуально-виховного, психо­терапевтичного та психокорегуючого характеру, якщо вони мали позитивний вплив на засудженого; засуджений дотримується обов’язків, визначених у КВК та Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань; у засудженого відсутні протягом остан­ніх шести місяців злісні порушення встановленого порядку відбуван­ня покарання та інші порушення режиму протягом останніх трьох місяців на час розгляду на комісії колонії питання про доцільність переведення засудженого до дільниці ресоціалізації; мало місце сум­лінне ставлення до праці; засуджений брав участь у програмах дифе­ренційованого виховного впливу.

Засуджені, що були направлені до дільниці ресоціалізації, як із дільниці карантину діагностики й розподілу, так і з дільниці посиле­ного контролю, розподіляються, як це визначено ст. 96 КВК, по від­діленнях соціально-психологічної служби і розміщуються в окремих жилих приміщеннях гуртожитку з локальним спільним проживанням членів відділення. Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, яке визначає начальник відділення. Як правило, за­суджений зараховується до складу одного відділення соціально- психологічної служби на весь період перебування в даній установі.

відділенні не може бути більше 100 осіб і це визначено чинними нормативами щодо організаційної структури установи виконання покарань, затвердженими відповідними наказами Державного депар­таменту України з питань виконання покарань. Приміщення для роз­ташування засуджених повинні мати належні комунально-побутові умови, які відповідають встановленим КВК нормам.

Положення про відділення соціально-психологічної служби уста­нови виконання покарань визначає його як основну ланку в організа­ційній структурі установи виконання покарань. Метою функціону­вання відділення соціально-психологічної служби є безпосереднє забезпечення оптимальних умов для відбування покарання у виді позбавлення волі та проведення із засудженими соціально-виховної роботи, спрямованої «на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього й культурного рівнів». З метою сприяння розвитку у засуджених соці­альної активності та корисної ініціативи у вирішенні питань органі­зації їх вільного часу, побуту, праці та навчання у відділенні створю­ється і функціонує рада колективу засуджених, діяльність якої спря­мовує начальник відділення. У вільний від роботи час корисна ініці­атива засуджених реалізується також шляхом їх участі у роботі гурт­ків за інтересами (прикладна творчість, художня самодіяльність тощо) та спортивних секцій, які створюються на добровільних засадах і затверджуються наказом начальника установи.