§ 4. Переведення засуджених до позбавлення волі

Відповідно до ст. 101 КВК України засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені з дільниці ресоціалізації: у коло­ніях мінімального і середнього рівня безпеки — до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття не менше однієї четвертої стро­ку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості; не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; не менше половини строку покарання, призна­ченого судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призна­ченого особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Особливу увагу при прийнятті рішення про переведення до діль­ниці соціальної реабілітації слід приділяти таким чинникам: ступінь небезпечності засудженого, його наміри на подальше відбування по­карання, можливість самостійно дотримуватися вимог режиму в умовах відсутньої ізоляції та обмеженого нагляду; наявність даних, що свідчать про можливість або наміри вчинення втечі (перебував у розшуку під час слідства, дезертирував зі Збройних Сил тощо); сту­пінь алкогольної та наркотичної залежності; ставлення засудженого до праці, наявність робітничої спеціальності, кваліфікація; стан здоров'я та працездатність засудженого; соціальне оточення засудже­ного, сімейний стан та зв'язки з рідними; віддаленість дільниці со­ціальної реабілітації від місця проживання засудженого та вірогідність впливу цього чинника на його поведінку.

Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення та в колоніях; інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку; вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років; особи, які не пройшли повний курс ліку­вання венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; особи, яких засуджено за вчинення умис­ного злочину в період відбування покарання у виді арешту або об­меження волі.

Щодо тримання засуджених у дільниці соціальної реабілітації, то необхідно звернути увагу на автономність цього підрозділу колонії, оскільки для нього характерна своя особлива просторова структура. Так, дільниця соціальної реабілітації має свою окрему житлову зону, засуджені тримаються під наглядом. У межах території дільниці со­ціальної реабілітації засуджені мають право вільно пересуватися у вільний від роботи час від підйому до відбою. Можливе й пересуван­ня засуджених без будь-якого нагляду й поза межами дільниці соці­альної реабілітації, але в межах населеного пункту (для виконання робіт, навчання). Засуджені у дільниці соціальної реабілітації на від­міну від тих, хто тримається в інших дільницях колонії, можуть но- сити цивільний одяг, мати при собі цінні речі, отримувати будь-яку кількість посилок, передач та бандеролей, користуватися грішми, мати короткострокові побачення без будь-яких обмежень. Тривалі побачення у дільниці соціальної реабілітації засудженим надаються раз на місяць — до трьох діб. Через шість місяців після перебування у дільниці соціальної реабілітації засудженому в разі відсутності порушень режиму відбування покарання надається право проживати із своїми сім'ями у межах населеного пункту, де розташована колонія, придбава- ти жилий будинок і заводити особисте господарство. На території діль­ниці соціальної реабілітації розміщуються кімнати для проживання ін­ших засуджених, кабінет начальника відділення, кімнати для проведен­ня тривалих побачень, місце для телефонних розмов засуджених, кімна­та для проведення виховної роботи, кухня-їдальня та інші комунально- побутові служби, що притаманні житловій зоні колонії.

Таким чином, умови тримання засуджених у дільниці соціальної реабілітації порівняно з іншими дільницями виправних колоній є іс­тотно більш м'якими та наближеними до умов життя за межами коло­нії. Разом із тим, переведення засудженого до дільниці соціальної реабілітації за критерієм «стає на шлях виправлення» означає, що поряд з позитивною оцінкою поведінки засудженого (нормальний хід відбування покарання, відсутність незнятих та непогашених стягнень, сумлінне ставлення до праці та навчання, участь у диференційованих програмах виховного впливу) в адміністрації колонії немає повної впевненості у його виправленні, тому можливим є лише його пере­ведення до структурної дільниці колонії з меншим обсягом обмежень, тобто поки що питання не виникає про умовно-дострокове звільнен­ня за критерієм «довів своє виправлення».

Питання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть склад комісії, що здійснює приймання засудже­них.

2. Які заходи здійснюються під час тримання засуджених у дільниці карантину, діагностики і розподілу?

3. Який строк перебування засуджених у дільниці посилено­го контролю?

4. Яка мета функціонування відділення соціально- психологічної служби?

5. Хто не може бути переведений до дільниці соціальної ре­абілітації?