§ 7. Переміщення засуджених до позбавлення волі
Переміщення засуджених (ст. 88 КВК) здійснюється з додержанням правил про окреме тримання певних категорій засуджених: чоловіків окремо від жінок; неповнолітніх — від дорослих; підслідних, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, — окремо між собою; засуджених до довічного позбавлення волі — окремо від інших категорій.
Окремо від інших перевозяться також іноземні громадяни та особи без громадянства, колишні співробітники суду та правоохоронних органів. За медичними висновками у су- 183 проводі медичного працівника установи-відправника окремо між собою і окремо від здорових доставляють хворих на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворих. Обов’язкового медичного супроводу потребують жінки, які мають вагітність понад шість місяців або дітей віком до двох років, а також ті, хто відмовляється від приймання їжі, хворі, які потребують за висновком лікаря медичного обслуговування в дорозі.Засудженим при переміщенні повинні бути створені необхідні побутові й санітарно-гігієнічні умови, у разі потреби вони забезпечуються одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням. Засуджені жінки можуть мати при собі речі жіночого туалету, а в разі слідування з дітьми віком до трьох років — також речі для догляду за ними. Перелік і кількість речей, що дозволяється засудженим мати при собі, визначається окремо відомчими актами ДДУПВП. Телевізори, магнітофони, музичні інструменти, які належать засудженому та дозволені для користування в установах виконання покарань, на період переміщення під вартою не приймаються, а надсилаються до установи, куди направляється засуджений. Загальна маса предметів і речей, що належать засудженому, не повинна перевищувати 50 кг.
Стаття 45 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими рекомендує при направленні до місця ув’язнення, переведення з одного місця в інше максимально захищати засуджених від сторонніх поглядів і вживати всіх заходів для того, щоб захистити їх від образ, проявів цікавості та будь-яких видів розголосу.
Підставою для переміщення (транспортування) засуджених до установи виконання покарання є: а) попутні списки на кожного або на групу засуджених, які направляються в один пункт призначення; б) особова справа на кожного засудженого; в) продовольчі атестати на кожного або на групу засуджених, які направляються в один пункт призначення.
Разом з відправленням засудженого до відповідної установи виконання покарання направляється його особова справа, документи, гроші, якщо вони були на особовому рахунку.
Особова справа на кожного заарештованого заводиться за місцем попереднього ув’язнення. Вона складається з двох частин. Перша частина — це анкета, дактилокарта, пізнавальне фото, копія вироку, суду, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості. У другій частині містяться довідка- характеристика слідчого, персональний або індивідуальний наряд, 184
медична картка, копії характеристик зі слідчого ізолятора, документи про заходи заохочення і стягнення.
Начальник конвою одержує попутний список — спеціальний документ на кожного засудженого або на групу і особові справи за кількістю засуджених.
Не приймаються для переміщення засуджені: а) з неправильно оформленими документами; б) хворі, транспортувати яких заборонено лікарем установи-відправника, або не забезпечені медичним супроводом (вагітні жінки), інваліди, яким необхідна стороння допомога під час пересування; в) з ознаками вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; г) одягнені не за сезоном.
Особові справи засуджених з категорії ризику (особливо небезпечні злочинці, схильні до втечі, суїциду, психічно хворі, хворі на туберкульоз тощо) помічаються спеціальними позначками.
Особливості має організація переміщення засуджених до довічного позбавлення волі під охороною. Вони детально викладені у Методичному посібнику з організації переміщення засуджених до довічного позбавлення волі під охороною, виданому ДДУПВП у 2004 р.
Вони стосуються кількості та складу варти, плану дій охорони при надзвичайних обставинах, здійснення посадки засуджених у спеціальні вагони, проведення обшуку засуджених і приміщень тощо.Закон (ст. 93 КВК) вимагає, щоб засуджений до позбавлення волі відбував весь строк призначеного покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Багаторічна практика підтвердила доцільність цієї вимоги. З одного боку, адміністрація УВП має можливість постійно і всебічно вивчати особу злочинця, застосовувати до нього індивідуальну програму виховного впливу, з другого — дозволяє зберегти соціально-корисні зв'язки засудженого з родичами і близькими особами. Тому переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії.
Проте під час відбування покарання в УВП правове положення засуджених і умови їх тримання за різних обставин можуть змінюватися як у кращий, так і в гірший бік, залежно від учиненого злочину, особи засудженого та його поведінки в період відбування покарання, у зв'язку з чим можливі переведення як у межах однієї колонії, так і шляхом переведення до колонії іншого рівня безпеки.
Питання та завдання для самоконтролю
1. Розкрийте поняття класифікації засуджених до позбавлення волі, її значення та критерії, визначте співвідношення понять «класифікація», «диференціація засуджених до позбавлення волі» і «типологія особи злочинця».
2. Що слід розуміти під первинною класифікацією засуджених до позбавлення волі? Які критерії повинна враховувати Регіональна комісія при розподілі засуджених до установ виконання покарань.
3. Який існує порядок направлення і переміщення засуджених до позбавлення волі в УВП? Повноваження Регіональної комісії.
4. Яке значення має вторинна (внутрішня) класифікація засуджених для організації індивідуально-виховної і профілактичної роботи під час відбування покарання, які критерії застосовує адміністрація УВП для такої класифікації.
5. Розкрийте порядок оскарження дій Регіональної комісії. Повноваження Апеляційної комісії ДДУПВП.