Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до довічного позбавлення волі

Матеріально-побутове забезпечення засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, зазначеному в ст. 115 КВК України.

Для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови.

Вартість речового майна утримується із заробітку засуджених. За їхнім бажанням вартість цього майна може повністю або частково оплачуватись з коштів, що перебувають на особових рахунках засуджених. У випадках відсутності коштів на особових рахунках для відшкодування вартості одягу і взуття у поточному місяці, заборгованість за вказані предмети речового майна стягується в наступному місці, до повного її погашення.

Вартість харчування із заробітку засуджених вираховується щомісячно з дня перебування їх в установах виконання покарань. Разом з тим, вартість харчування, що не стягнута в поточному місяці із засуджених внаслідок низького заробітку або його відсутності, в наступні місяці не стягується.

Засуджені, які перебувають у лікарнях і стаціонарах, забезпечуються харчуванням за встановленими нормами, грошова компенсація за нього не виплачується. На час звільнення від праці для складання іспитів засудженому надається відповідна грошова конпенсація, з розрахунку середньомісячної заробітної плати для цієї категорії осіб.

Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі.

З дозволу адміністрації виправних колоній засуджені можуть з коштів, які знаходяться на їх особових рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікування, профілактичні послуги, що надаються за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.

Медико-санітарне забезпечення засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється по правилах і нормах, встановлених у ст.116 КВК України, з особливостями, що встановлені для даної категорії засуджених. В установах виконання покарань здійснюється:

а) клінічне обстеження та нагляд за засудженим з метою оцінки його здоров’я, виявлення хвороб, застосовуються інші методи раціональної терапії, та встановлення працездатності;

б) амбулаторне, стаціонарне та спеціалізоване лікування методами, засобами, що рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ).

Засуджені, які прибувають для відбування покарання у колонію, підлягають обов’язковому медичному обстеженню. Результати обстеження, які містять дані санітарного та медичного стану, лабораторних аналізів, реєструються в медичних картках засуджених.

Порядок надання особам, які тримаються в установах виконання покарань, медичної допомоги, організації проведення санітарного нагляду, використання можливостей територіальних органів охорони здоров’я та залучення з цією метою їх медичного персоналу, визначається нормативно- правовими актами ДДУПВП і МОЗ України.

Засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюється засудженими або їх родичами за рахунок власних коштів. Консультації і лікування у таких випадках проводяться у медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини.

Медична допомога для засуджених до довічного позбавлення волі організовується і надається, як правило, без представників адміністрації. При необхідності невідкладного надання медичної допомоги такі засуджені переводяться до найближчого лікувально-профілактичного закладу ДДУПВП або МОЗ України.

Переведення до лікувально-профілактичного закладу (з лікувально- профілактичного закладу) засудженого до довічного позбавлення волі

здійснюється в спеціальному автомобілі з конвоєм, кількістю не менше п’яти осіб, до складу якого обов’язково повинен входити кінолог зі службовою собакою.

У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі, якщо це загрожує його життю, допускається його примусове годування за медичним висновком.

Таким чином, лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота щодо засуджених до довічного позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я України. При цьому головною метою діяльності адміністрації колонії є забезпечення охорони здоров’я засудженого.

Питання до самоконтролю

1. Коли і чому смертна кара в Україні замінена на довічне позбавлення волі.

2. До яких категорій осіб не застосовується покарання у виді довічного позбавлення волі.

3. Що забороняється для засуджених до довічного позбавлення волі.

4. Що дозволено для засуджених до довічного позбавлення волі.

5. Якими нормативними актами регулюються питання освіти засуджених до довічного позбавлення волі.

6. Яка тривалість прогулянки встановлена для засуджених до довічного позбавлення волі, які хворі на туберкульоз і чому.

7. Яким чином організована лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота щодо засуджених до довічного позбавлення волі.

8. Які покарання є альтернативними при вчиненні окремих злочинів довічному позбавленню волі.

9. Чи передбачено законом створення самодіяльних організацій засуджених до довічного позбавлення волі.

10. Поясніть чому не демонструються для цієї категорії осіб програми і кінофільми та не проводяться безкоштовні (благодійні) та платні, за рахунок коштів засуджених і за їх згодою, виступи професійних творчих колективів (театрів, філармоній, т. ін.).

Список використаних джерел

1. Закон України від 01.03.2000 р. „Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів” // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №17. - Ст. 123.

2. Радов Г. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. - К.: Сфера, 2002. - С. 82.

3. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень: Навчальний посібник.

4. Святе письмо Старого і Нового завіту /В перекладі П.О. Куліша та ін. - США : Fshcville, 1991. - С.11.

5. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г.О. Радов, І.І. Резник. - К., 1998. - Т.І. - С. 78.

6. Чубинський М. П. Курс уголовной политики. - СПб., 1911. - С. 52.

7. Даньшин І. Зелінський А. Кримінальна політика: За і проти // Право України. - 1992.- №2. - С. 30.

8. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика України: Автореф... дисю докт. юрид. наук /12.00.08. - К., 2006. - 36 с.

9. Ходжикисон П. Высшая мера наказания: уважения прав жертв преступлений // Пожизненное заключение. Международные стандарты и практика в Украине и за рубежом / А.П. Букалов. - Донецьк, 2001. - С.11.

10. Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник / За ред. В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожина, О.Д. Святоцького. - К.: Інюре, 1997. - Т.1. - С.30.

11. Історія держави і права України: Підручник/ За заг. ред. В.Я. Тація,

A. Й.Рогоженка. - К., 2000. - Т.1. - С.198.

12. Фойницкий И.Я. Учение о наказании. - М., 2000. - С. 80.

13. Драгоманівський збірник «Вільна спілка» та сучасний україниський конституціоналізм / За ред. Т.Г. Андрусяк. - Львів, 1996. - С.116.

14. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под общ. ред.

B. И. Зайдучика. - К., 1969. - С. 151 - 272.

15. Права і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. - К., 2002. - С.160.

16. Бойко В. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 році та завдання з удосконалення організації роботи судів // Закон і обов’язок. - 1999.- №4. - С2.

17. Загородня Д.Безііпа cente (Поспішай повільно) або смертна кара чи довічне ув’язнення // Час. - №3. - С.5.

18. Рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999.

19. Шульга І. Вбивство в законі або смертна кара як вершина духовного занепаду народу // Вітчизна. - 2000. - №1. - С.144.

20. Положення про порядок здійснення помилування: Затверджено Указом Президента України від 19.04.2005 р. № 1118/2005 //Офіційний вісник України. - 2005. - № 29. - Ст.1705.