Режим тримання ув’язнених в слідчих ізоляторах і засоби його забезпечення

Режим у місцях попереднього ув’язнення - це встановлений нормативно-правовими актами порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення.

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є:

- ізоляція осіб взятих під варту;

- постійний нагляд за ними;

- роздільне тримання їх, в порядку, передбаченому ст. 8 Закону України „Про попереднє ув’язнення”.

При цьому, як зазначено в п. 64 Європейських в’язничних правил, оскільки ув’язнення передбачає позбавлення волі воно вже само по собі є покаранням. Тому умови ув’язнення та в’язничні режими не повинні посилювати страждання, властиві для ув’язнення, за винятком випадків, коли це виправдовується необхідністю ізоляції або підтриманням порядку^[363].

Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, підлягають обшуку, медичному огляду дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення.

Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчинення ними нового злочину, або за наявності на те медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, в провадженні яких знаходиться справа, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. При цьому застосовування даного заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.

У ст.8 Закону України „Про попереднє ув’язнення” закріплений порядок тримання осіб, взятих під варту, з додержанням відповідних вимог ізоляції (чоловіків - окремо від жінок, неповнолітніх - окремо від дорослих, т.ін.).

З метою забезпечення режиму тримання в СІЗО, до ув’язнених застосовуються заходи переконання (передбачені Законом України «Про попереднє ув’язнення», зокрема, передбачені ст.14) заходи заохочення:

- оголошення подяки; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; збільшення тривалості прогулянки на одну годину; додаткове придбання продуктів в межах 25% від мінімальної зарплати на місяць; одержання додаткової посилки, передачі; преміювання (якщо особа працює).

У якості примусових заходів можуть застосовуватися:

а) матеріальна відповідальність (ст. 17 Закону);

б) заходи стягнення (ст.15 Закону) у виді догани; позачергового прибирання приміщення; поміщення в карцер до 10 діб - щодо дорослих, а до неповнолітніх - до 5 діб, крім вагітних жінок і тих осіб, які мають при собі дітей;

в) заходи безпеки, фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальна зброя застосовується у відповідності зі статтею 18 Закону.

У разі необхідності в місцях попереднього ув’язнення відповідно до ст. 19 Закону передбачено введення особливого режиму при наявності випадків, передбачених законом, а також регламентовано порядок і умови його застосування, компетенція посадових осіб та терміни дії.

Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув’язнення покладається на адміністрацію установ попереднього ув’язнення, яка діє відповідно до вимог Закону України „Про попереднє ув’язнення” та інших актів законодавства.

18.5.