ЗАСТАВА

Процесуальна характеристика

Застава - це запобіжний захід, який полягає у внесенні ко­штів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Ук­раїни, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвину­ваченим покладених на нього обов'язків, з умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч.

Предмет застави становить лише грошову одиницю Укра­їни (гривню). Тобто гроші в іноземній валюті, цінні папери, ав­томобілі, будинки, квартири, земельні ділянки й дачі не мо­жуть бути внесені як застава.

Застава може бути внесена:

- підозрюваним, обвинуваченим,

- заставодавцем (фізичною або юридичною особою).

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кри­мінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного чи обвинуваченого й інших даних про його особу. Розмір застави визначається у межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК, та залежить від виду кримінального правопору­шення, в якому підозрюється чи обвинувачується особа.

Особливості застосування

Застава у кримінальному провадженні може застосовува­тись як самостійний запобіжний захід або як альтернатива триманню під вартою. Відповідно, існує і різний порядок за­стосовування цього заходу.

Застава як самостійний запобіжний захід застосовується у такому порядку: 1) звернення слідчого чи прокурора до слід­чого судді або суду з клопотанням про застосування застави;

2) розгляд слідчим суддею або судом клопотання про застосу­вання застави, під час якого, зокрема, визначаються розмір за­стави, суб'єкт внесення застави, перелік обов'язків, які покла­даються на підозрюваного чи обвинуваченого у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу; 3) постановлення слідчим суддею або судом ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави; 4) внесення підозрюваним, обвинуваченим або заставодавцем коштів на спеціальний рахунок не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу; 5) надання слід­чому, прокурору чи суду документа, що підтверджує внесення застави; 6) виконання підозрюваним, обвинуваченим або за­ставодавцем обов'язків у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава як альтернатива триманню під вартою застосо­вується у такому порядку:

1) звернення слідчого, прокурора до слідчого судді або суду з клопотанням про застосування тримання під вартою;

2) розгляд слідчим суддею чи судом клопотання про засто­сування тримання під вартою;

3) постановлення слідчим суддею чи судом ухвали про за­стосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; в ухвалі про застосування тримання під вартою слідчий суддя або суд визначає, зокрема: а) розмір застави, б) обов'язки, пе­редбачені ст. 194 КПК України, які будуть покладені на підозрю­ваного чи обвинуваченого у разі внесення застави;

4) внесення підозрюваним, обвинуваченим або заставода­вцем застави будь-коли в межах строку дії ухвали про застосу­вання тримання під вартою;

5) надання слідчому, прокурору чи суду документа, що під­тверджує внесення застави;

6) звільнення підозрюваного чи обвинуваченого з-під ва­рти внаслідок внесення застави;

7) виконання підозрюваним, обвинуваченим або заставо­давцем обов’язків у зв'язку із застосуванням запобіжного за­ходу у вигляді застави.

Застосування застави як альтернативи триманню під вар­тою обмежується щодо окремих кримінальних проваджень. Так, слідчий суддя або суд має право не визначати розмір за­стави у випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Рішення про долю застави залежить від дотримання підо­зрюваним, обвинуваченим або заставодавцем покладених на них обов'язків. У разі якщо ці обов'язки належним чином вико­нувались, застава повертається підозрюваному, обвинуваче­ному або заставодавцю після припинення дії цього запобіж­ного заходу. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний чи обвинувачений не з'являться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї нея­вки, або якщо порушать інші покладені на них у разі застосу­вання цього запобіжного заходу обов'язки, застава зверта­ється в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Порядок звернення застави в дохід держави або повернення її підозрюваному, обвинуваче­ному чи заставодавцю визначено у частинах 8-11 ст. 182 КПК України.

Застава як запобіжний захід може бути обрана під час до­судового слідства. Під час дізнання застава не обирається.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного за­ходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Строк застосування

Строк застосування застави в КПК України прямо не перед­бачено. Разом із тим у разі обрання цього виду запобіжного за­ходу на підозрюваного чи обвинуваченого можуть покладатися певні обов'язки, строк яких становить 2 місяці (ч. 7 ст. 194 КПК України). У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора.

81.