5.6. Зберігання майна, на яке накладено арешт
Особливість зберігання майна, на яке накладено арешт, має під собою такі правові моменти: зберігач майна призначається державним виконавцем; зберігана майна не віднесено до учасників виконавчого провадження (гла-
246
ва 2 Закону); особа, якій передано майно на зберігання, може отримати право користування цим майном, винагороду за його зберігання, а також на неї покладається певна відповідальність за збереження цього майна.
Всі ці аспекти в їх сукупності свідчать про адміністративний характер правовідносин, що виникають при здійсненні заходів щодо збереження майна, крім розміру винагороди, який визначається за цивільною угодою зберігача з державним виконавцем. Однак не з усіма положеннями, запропонованими в законі, можна однозначно погодитись без відповідного їх тлумачення.Поняття призначення зберігача майна державним виконавцем можна розуміти як його право зобов\'язати будь-яку особу зберігати майно. Однак, таке право державного виконавця законом не передбачене. Тому під цим поняттям доцільно розуміти процесуальну дію у визначенні конкретного зберігача та передачу їм цього майна під розписку в акті опису. При цьому у державного виконавця завжди має бути альтернативний варіант збереження майна. Наприклад, за попередньою домовленістю або договором із суб\'єктом, який займається сховом майна. Доречно, при можливості відвести спеціальне приміщення у державній виконавчій службі, однак це положення не може бути підставою для безкоштовного зберігання або зберігання за підвищеними цінами. Потенційне існування альтернативного варіанту збереження майна потрібне на випадок відмови всіх учасників виконавчого провадження від взяття обов\'язку щодо збереження майна, а можливість застосування примусу в даному випадку стосовно осіб, що не мають обов\'язків, неможлива. Такий обов\'язок не може покладатись ні на боржника та його родичів, ні на його представника, ні на інших осіб без їх згоди на це.
Аналогічно передбачене в п. 6 ч. З ст. 5 цього Закону, право державного виконавця використовувати нежилі приміщення, що є в комунальній власності, та інші приміщення - для тимчасового зберігання вилученого майна, лише за згодою власника.Загальний характер правовідносин, що виникають після визначення зберігача і процесуального оформлення договору, є можливість кваліфікувати за статтями 413-424 ЦК.
Можливість особи користуватись описаним майном залежить від наявності обмеження права користування майном. Якщо таке обмеження державним виконавцем
247
накладено, то користування майном є неправомірним та навпаки. Доцільно для цього передбачити спеціальні бланки для опису майна, в яких робити відповідні позначки щодо можливості користування майном. Однак наявність дозволу на користування майном не повинна призводити до його знищення або зменшення цінності.
Якщо під час збереження майна (при відсутності заборони користування ним) державний виконавець встановить його пошкодження, то зберігач повинен відшкодувати вартість завданої шкоди. При наявності ж заборони, яка має бути відповідним чином відображена в акті опису, зберігач майна має відшкодувати вартість майна та відповідати за ст. 6 Закону за невиконання законних вимог державного виконавця.
Стосовно розміру винагороди та інших умов зберігання майна крім відмітки у акті опису про зберігана майна, коли ним не є боржник або його родич доцільно укладати письмову угоду, в якій обумовити строк та інші конкретні умови зберігання.
Стосовно загального порядку та умов зберігання державний виконавець має користуватись Інструкцією.Крім винагороди за зберігання майна в деяких випадках зберігач вправі вимагати відшкодування витрат по догляду за майном, коли погодні або інші умови вимагали від цієї особи здійснення необхідних дій щодо його збереження та не були обумовлені угодою про винагороду.
Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначеного в частині п\'ятій статті 55 цього Закону, визначаються Національним банком України, а щодо іншого майна - Міністерством юстиції України.
При накладенні арешту на майно і до його реалізації воно знаходиться під юрисдикцією держави, тому потребують особливої кваліфікації правопорушення, спрямовані проти держави. Раніше відповідальність за неналежне збереження майна мала кримінальний характер і кваліфікувалась за ст. 182 КК. Через виділ державної виконавчої служби з системи судових органів ця норма при накладенні арешту державним виконавцем не може бути застосованою без відповідних змін у КК. Стаття 388 КК може застосовуватись лише при виконанні рішень або вироків суду, однак за ст. З Закону «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою виконуються рішення не тільки суду, а більш ширшого кола суб\'єктів. Тому державний виконавець зобов\'язаний попередити зберігача
248
майна в окремих випадках про кримінальну відповідальність та цивільну. Державному виконавцю надані повноваження щодо визначення заходів, які мають застосовуватися для зберігання майна, тому в разі порушення його розпоряджень можуть застосовуватися додаткові заходи відповідальності, що передбачені законодавством.