ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДІ

Загальним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом су­перечок у сфері публічних правових відносин з метою ефек­тивного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди переві­ряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визна­чені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запо­бігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного ба­лансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямо­вано це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийнят­тя рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Законодавець у п. 2. ст. 4 КАС України визначив, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управ­лінські функції, в тому числі на виконання делегованих повно­важень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує нада­вати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою сторо­ною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень чи іншої особи.

Публічно-правовий спір - конфлікт, у якому хоча б одна сторона здійснює публічні владні управлінські функції, зокре­ма на виконання делегованих повноважень, і суперечка вини­кла у зв'язку з виконанням або невиконанням такою сторо­ною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адмі­ністративні послуги на підставі законодавства, що уповнова­жує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і конфлікт виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу чи процесу ре­ферендуму, і конфлікт виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи^[245].

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на пра­вовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єк­том владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Розглядаючи питання підсудності, насамперед необхідно визначити коло справ, які підлягають і які не підлягають роз­гляду і вирішенню в адміністративних судах, тобто визначи­ти підвідомчість цих судів. Отже, юрисдикція адміністратив­них судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема (ст. 19 КАС України):

- спорах фізичних чи юридичних осіб зі суб'єктом влад­них повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом вста­новлено інший порядок судового провадження;

- спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Зако­ну України «Про ринки капіталу та організовані товарні рин­ки», зі суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індиві­дуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень;

- спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністра­тивних договорів;

- за зверненням суб'єкта владних повноважень у випад­ках, коли право звернення до суду для вирішення публічно- правового спору надано такому суб'єкту законом;

- спорах щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму;

- спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

- спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необ­хідності;

- спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурс­них, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

- спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

- спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у пра­вовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов’язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з перемож­цем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електро­нної системи закупівель, а також зміною, розірванням і вико­нанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

- спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльнос­ті органів охорони державного кордону у справах про право­порушення, передбачені Законом України «Про відповідаль­ність перевізників під час здійснення міжнародних пасажир­ських перевезень»;

- спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Зако­ну України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

- спорах зі суб’єктами владних повноважень з приво­ду проведення аналізу ефективності здійснення державно­приватного партнерства;

- спорах, що виникають у зв’язку з оголошенням, прове­денням та/або визначенням результатів конкурсу з визначен­ня приватного партнера та концесійного конкурсу.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (поло­ження) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої статті 19 КАС України.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншо­го, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгля­ді відповідного суду.

Тепер щодо підсудності. Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між су­дами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм адміністративних справ. Отже, згідно з чинним КАС України, підсудність поділяється на такі види:

1) предметна;

2) інстанційна;

3) територіальна;

4) підсудність кількох пов’язаних між собою вимог (за зв'язком справ).

Розглянемо кожен із цих видів підсудності детальніше.

Предметна підсудність адміністративних справ (ст. 20 КАС України).

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи без­діяльності суб'єктів владних повноважень у справах про при­тягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

- оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

- уточнення списку виборців;

- оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інфор­мації, інформаційних агентств, підприємств, установ, органі­зацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що по­рушують законодавство про вибори та референдум;

- оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депута­ти сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їхніх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іно­земців та осіб без громадянства на території України, щодо:

- примусового повернення в країну походження або тре­тю країну іноземців та осіб без громадянства;

- примусового видворення іноземців та осіб без грома­дянства за межі України;

- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

- продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

- затримання іноземців або осіб без громадянства до ви­рішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи без­діяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Націо­нальної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Інстанційна підсудність адміністративних справ (ст.ст. 22­24 КАС України).

Суд першої інстанції.

Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як ад­міністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішу­ють адміністративні справи як суди першої інстанції, крім ви­падків, визначених частинами другою - четвертою статті 22 КАС України.

Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні справищодо оскарження рішень,дій та бездіяльностіЦентраль- ної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх до­вірених осіб.

Апеляційним адміністративним судам як судам першої ін­станції підсудні справи за позовами про примусове відчужен­ня з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, а також спо­ри за участю суб'єктів владних повноважень з приводу прове­дення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв'язку з проведен­ням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні спра­ви щодо встановлення Центральною виборчою комісією ре­зультатів виборів або всеукраїнського референдуму, спра­ви за позовом про дострокове припинення повноважень на­родного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президен­та України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради пра­восуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади чле­нів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, без­діяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалі­зацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референду­мі за народною ініціативою.

Суд апеляційної інстанції.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загаль­них судів як адміністративних судів та окружних адміністра­тивних судів), які знаходяться у межах їхньої територіаль­ної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

У випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстан­ції судові рішення апеляційного адміністративного суду.

У випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.

Суд касаційної інстанції

Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апе­ляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Територіальна підсудність адміністративних справ перед­бачена ст.ст. 25-30 КАС України.

Підсудність справ за вибором позивача

Адміністративні справи з приводу оскарження індиві­дуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирі­шуються за вибором позивача адміністративним судом за за­реєстрованим у встановленому законом порядку місцем про­живання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, то справу вирішує адміністративний суд за місцезна­ходженням відповідача.

У разі невизначеності цим Кодексом територіальної під­судності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.

Підсудність справ за місцем проживання або місцезнахо­дженням відповідача

Позови до фізичної особи пред'являються в суд за за­реєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено КАС України.

Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено КАС України.

Виключна підсудність

Адміністративні справи з приводу оскарження норма­тивно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національ­ного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію Укра­їни, крім випадків, визначених КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного ко­мітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної до­помоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері дер­жавної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їхня посадова чи службо­ва особа, а також адміністративні справи про оскарження ак­тів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстрацій­ного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, поста­новленою без повідомлення сторін.

Підсудність справ, у яких однією зі сторін є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності.

Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог (за зв'яз­ком справ) (ст. 21 КАС України)

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально під­судна різним місцевим адміністративним судам, то її розгля­дає один із цих судів за вибором позивача.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному ад­міністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місце­вому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місце­вому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляцій­ний адміністративний суд.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправ­ними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних по­вноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витре­бування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта влад­них повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою виріши­ти публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочин­ства, якщо інше не встановлено законом.

Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопо­тання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсуднос­ті) іншого суду;

3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсуднос­ті) іншого суду;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

5) ліквідовано або з визначених законом підстав припине­но роботу адміністративного суду, який розглядав справу;

6) однією зі сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визна­ченому статтею 290 КАС України.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здій­снюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скар­ги - після залишення її без задоволення.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого в інших випадках здійснюється не пізніше наступного дня піс­ля видання відповідного розпорядження голови суду або по- становлення відповідної ухвали, яка не підлягає оскарженню.

Передача справи на вирішення Верховного Суду як зраз­кової справи здійснюється відповідно до вимог статті 290 КАС України.

Згідно зі ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиня­ються процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення про­цесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення про­цесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Перебіг процесуального строку починається з наступно­го дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число останнього місяця цього строку.

Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, при­падає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший піс­ля нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до двадцять четвертої годи­ни, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закін­чення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповід­ними засобами зв'язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зупи­няє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений про­цесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причи­ни його пропуску поважними, крім випадків, коли КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути про­довжений судом за заявою учасника справи, поданою до закін­чення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлен­ня процесуального строку розглядається судом, у якому на­лежить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, вста­новленого судом, - судом, який встановив строк, у письмово­му провадженні.

Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуаль­ного строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учасни­ку справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася з відповід­ною заявою.

Для звернення до адміністративного суду по захист прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пору­шення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта влад­них повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнен­ня підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. КАС України та іншими законами можуть також встановлюватися інші стро­ки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктів владних повноважень з приво­ду проведення аналізу ефективності здійснення державно­приватного партнерства та позовами у спорах, що виника­ють у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійно­го конкурсу, встановлюється тримісячний строк із дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС Украї­ни та іншими законами можуть встановлюватися інші стро­ки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового по­рядку вирішення спору і позивач скористався цим поряд­ком, або законом визначена обов'язковість досудового поряд­ку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позива­ча на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повно­важень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шести­місячний строк, який обчислюється з дня звернення позива­ча до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття грома­дян на публічну службу, її проходження, звільнення з публіч­ної служби встановлюється місячний строк.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде ви­сновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин про­пуску строку звернення до адміністративного суду був перед­часним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поваж­ними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Склад суду

Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених КАС України, розглядаються і вирі­шуються суддею одноособово.

Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого частиною четвертою статті 22 КАС України, Національного банку України, окружної виборчої ко­місії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирі­шуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Будь-яку справу, що належить до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного проваджен­ня. Питання про призначення колегіального розгляду вирішу­ється до закінчення підготовчого засідання у справі (до почат­ку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводить­ся) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється від­повідна ухвала.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у ка­саційному порядку здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Адміністративні справи, підсудні апеляційним адміністра­тивним судам як судам першої інстанції, розглядаються і вирі­шуються колегією у складі трьох суддів.

Адміністративні справи, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше трьох суддів.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснюється судом у такому самому кількісному складі, в яко­му ці рішення були ухвалені (одноособово або колегіально).

Незалежно від того, у якому складі розглядалася справа, перегляд судових рішень за виключними обставинами з під­став, визначених пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 КАС України, здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, а з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 КАС України, - Великою Палатою Верховного Суду.

У визначених КАС України випадках перегляд судо­вих рішень судом касаційної інстанції здійснюється судо­вою палатою Касаційного адміністративного суду (палатою), об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

Засідання палати в суді касаційної інстанції вважається правомочним за умови присутності на ньому більше полови­ни її складу.

Засідання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу.

Питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів вирішується, враховуючи категорію і складність справи, колегією суддів, визначеною в порядку, встановлено­му частиною другою статті 31 КАС України, до початку розгля­ду справи, про що постановляється відповідна ухвала.

Усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів.

При прийнятті рішення з кожного питання жоден зі суд­дів не має права утримуватися від голосування та підписан­ня судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

Суддя, не згодний зі судовим рішенням за наслідками роз­гляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляють­ся особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегі­єю суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається спо­чатку, за винятком випадків, визначених КАС України.

Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) (ст. 36 КАС України):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціа­ліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засі­дання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учас­никам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоло­вік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, паси­нок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлю- вач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судово­го процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгля­ду справи, встановленого статтею 31 КАС України.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС України.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного пи­тання не може бути підставою для відводу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність об­ставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учас­ників справи, та інші обставини, що мають значення для пра­вильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправ­ними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішен­нями, зазначеними у частині першій статті 266-1 КАС Украї­ни, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Належними є докази, які містять інформацію щодо пред­мета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвален­ні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються пред­мета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтвердже­ні певними засобами доказування, не можуть підтверджува­тися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встанови­ти дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обста­вин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встанов­лених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без­діяльності покладається на відповідача.

КОНТРОЛЬНІПИТАННЯ

1. Дайте визначення поняття «адміністративне судочинство».

2. Окресліть існуючі підходи до визначення поняття «адмініс­тративна юрисдикція».

3. Наведіть історичні передумови виникнення та основні мо­делі (типи) адміністративної юстиції в світі.

4. Охарактеризуйте принципи, що відображають сутність адмі­ністративного судочинства як форми здійснення правосуддя.

5. На які справи поширюється компетенція адміністративних судів?

6. Що таке підсудність? Охарактеризуйте види підсудності.

7. Що є доказами в адміністративному судочинстві?

8. Опишіть види строків в адміністративному судочинстві.