ПРИНЦИПИ ТА УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Процесуальною складовою адміністративної юстиції є адміністративне судочинство, тобто урегульована законом діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

Завдання адміністративного судочинства обумовлюють більшість його особливостей, тобто те, що відрізняє його від інших видів судочинства. Воно відображає спрямованість ад­міністративного судочинства - його кінцеву мету, а предмет вказує на сферу правовідносин, на яку поширюється юрисдик­ція судів, що здійснюють адміністративне судочинство.

Переломним етапом у становленні адміністративного су­дочинства в Україні вважається прийняття 6 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами станом на 5 серпня 2021 р.). Згідно зі ст. 3 КАС України, адмініс­тративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства та міжнарод­них договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 55 Конституції України^[239] проголошує: право особи на судовий захист прав і свобод, в тому числі право на оскаржен­ня до суду незаконних дій і рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, а також їхніх посадових осіб; пра­во на розгляд своєї справи в тому суді і тим суддею, до підсуд­ності яких дана справа віднесена за законом; право на одер­жання кваліфікованої юридичної допомоги (ст. 59 Конститу­ції), в тому числі право користуватись послугами адвоката з моменту затримання, арешту або пред’явлення обвинува­чення. До цієї групи гарантій також належать право на оскар­ження в суді незаконного арешту, право не свідчити проти себе і своїх близьких (ст. 63 Конституції України), право вважа­тися невинуватим, поки протилежне не буде доведено і вста­новлено вироком суду, що вступив в законну силу (так звана презумпція невинуватості, вказана у ст. 62 Конституції Украї­ни), право на відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їхніх посадових осіб, право звертатись у міждержав­ні органи зі захисту прав і свобод людини, якщо вичерпано всі внутрішньодержавні засоби правового захисту.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Кон­ституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод лю­дини і громадянина.

Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов’язанням України, які виникли, зокрема, у зв'язку з ра­тифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних сво­бод людини, що, згідно зі статтею 9 Конституції України, є час­тиною національного законодавства України.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушен­ням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Консти­туції України, не може бути обмежено.

З'ясуванню сутності адміністративного процесу знач­ною мірою сприяє аналіз його принципів, вихідних, засад- ничих ідей, згідно з якими здійснюється адміністративно- процесуальна діяльність.

Слід зазначити, що будь-яка діяльність здійснюється на основі певних принципів, тобто основних, вихідних положень, додержання яких забезпечує узгодженість дій усіх її учасників, орієнтує їх на досягнення певного результату шляхом вико­ристання найефективніших засобів і методів. Недотримання визначених принципів призводить до непослідовності такої діяльності, неузгодженості в діях її учасників і зрештою не до тих результатів, досягнення яких було її основною метою. Зва­жаючи на це, принципи відіграють особливе значення у фор­муванні та функціонуванні системи адміністративних судів.

Передусім варто підкреслити, що з етимологічної точ­ки зору терміном «принцип» (з лат. principum - основа, нача­ло, засада) позначається: керівна ідея; основне правило пове­дінки; вираз необхідності чи, в певному аспекті, закономірнос­ті окремих процесів об'єктивної дійсності. Також «принципи» тлумачаться як: особливості, покладені в основу створення чи здійснення чого-небудь, спосіб утворення чи здійснення чо­гось; переконання, норми, правила, якими керуються у житті, поведінці, канон^[240].

Принципами судочинства називають основні, базові пра­вила розгляду, вирішення судових спорів, які мають зовнішній вираз у нормах процесуальних кодексів. Стосовно процесу це найбільш загальні правила поведінки визначеного характе­ру, закріплені в законі, звернені до всіх учасників процесу, які мають загальнообов’язковий характер та забезпечуються за­собами державного примусу і мають правовий механізм реа­лізації. Згідно зі ст. 2 КАС України, основними засадами (прин­ципами) здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; рівність усіх учасників судового проце­су перед законом і судом; гласність і відкритість судового про­цесу та його повне фіксування технічними засобами; зма­гальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; обов’язковість судового рішення; забез­печення права на апеляційний перегляд справи; забезпечен­ня права на касаційне оскарження судового рішення у випад­ках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними пра­вами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалено судове рішення.

Принцип верховенства права (ст. 6 КАС України). Відпо­відно до цього принципу, людина, її права та свободи визна­ються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямо­ваність діяльності держави. Забороняється відмова в розгля­ді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України № 15рп/2004 від 2 листопада 2004 р. задекларовано: «В Ук­раїні визнається і діє принцип верховенства права. Верхо­венство права - це панування права в суспільстві. Верховен­ство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за сво­їм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціаль­ної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише зако­нодавством як однією з його форм, а включає й інші соціаль­ні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягну­тим культурним рівнем суспільства»^[241].

Ст. 7 КАС України декларує, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнарод­них договорів, згода на обов’язковість яких надана Верхов­ною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовід­носини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідно­сини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд ви­ходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не засто­совується для визначення підстав, меж повноважень та спосо­бу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Принцип рівності усіх учасників адміністративного про­цесу перед законом і судом (ст. 8 КАС України). Зміст принци­пу правової рівності проявляється насамперед у рівності прав і свобод; рівності юридичних властивостей, у рамках яких суб’єкти права здійснюють свою діяльність, а також рівно­сті перед законом та судом. Правова рівність громадян обу­мовлюється розвитком принципу справедливості та є однією з характерних рис демократії. Усі учасники адміністративно­го процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути при­вілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного проце­су за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального похо­дження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принцип рівності перед законом і судом спрямований на вирівнювання становища приватної особи у відносинах із публічною адміністрацією, адже при чіткому визначенні прав і обов’язків приватної особи та адміністративного органу в адміністративній процедурі обидва суб’єкти «зв’язані» зако­ном. Принцип рівності перед законом означає також рівність різних приватних осіб перед законом, оскільки однакові адмі­ністративні справи повинні вирішуватись однаково^[242].

У Рішенні Конституційного Суду України № 11рп/2012 від 25 квітня 2012 року зроблено висновок, що конституційна за­сада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реа­лізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Кон­ституції України; ця засада є похідною від загального прин­ципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судо­чинства; рівність усіх учасників судового процесу перед зако­ном і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпе­чує реалізацію їхніх процесуальних прав^[243].

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здій­снюються на засадах змагальності сторін та свободи в надан­ні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх пере­конливості (ч. 1 ст. 9 КАС України). З цього приводу В. С. Сте- фанюк зазначає, що змагальністю визначається весь про­цес відбору (подання, витребування, залучення) фактично­го матеріалу, необхідного для розв’язання адміністративним судом адміністративної справи, встановлюються форми, ме­тоди і способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб’єктів доказування, її послідовність і правові на­слідки. Утвердження своїх міркувань і оспорювання доводів, міркувань та заперечень протилежної сторони визначають зовнішню форму судового адміністративного процесу, нада­ючи йому змагального вигляду - боротьби сторін перед адмі­ністративним судом^[244].

Принцип диспозитивності (ч. 2 ст. 9 КАС України). Суд роз­глядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог, крім якщо це необ­хідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових від­носин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Особа, яка звернулася по судовий захист, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Офіційне з'ясування всіх обставин у справі (ч. 4 ст. 9 КАС України). Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо вияв­лення та витребування доказів з власної ініціативи.

В адміністративному судочинстві, на відміну від інших форм судочинства, важливе місце займає активна роль суду в процесі, що пояснюється публічним характером справ, які він розглядає.

Принцип гласності (ст. 10 КАС України). Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випад­ків, передбачених КАС України. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняєть­ся вимагати будь-які документи, крім документа, що посвід­чує особу. Особи, які бажають бути присутніми у судовому за­сіданні, допускаються до зали судового засідання до початку судового засідання та під час перерви. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформа­ції можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених КАС України. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапи- су, а також трансляція судового засідання повинні здійснюва­тися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.

Розгляд справи у закритому судовому засіданні прово­диться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охо­роняється законом, у разі необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, виз­начених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголоси­ти судове засідання закритим повністю або оголосити закри­тою його частину.

Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням правил здійснення адміністративного судочинства. Під час та­кого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі потреби - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов'язок не розголошу­вати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд спра­ви або вчинення окремих процесуальних дій відбуваються в закритому судовому засіданні.

Використання систем відеоконференцзв'язку і транслю­вання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у за­критому судовому засіданні не допускається. Судове рішен­ня, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошуєть­ся прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолю­тивна частина рішення.

Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкри­тому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолю­тивна частини рішення, якщо такі частини не містять інфор­мації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчи­нення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому су­довому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюєть­ся в закритому судовому засіданні.

Принцип відкритості (ст. 11 КАС України). Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної чи письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, котра не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановле­ному законом.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив пи­тання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень у порядку, передбаченому КАС України.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної зая­ви (скарги) або будь-якої іншої заяви чи клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів за­безпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого, є відкритою та підлягає невідкладному оприлюд­ненню на офіційному веб-порталі судової влади Украї­ни в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засіданні інформація щодо справи не розкривається, окрім відомостей про сторони, предмет позо­ву, дату надходження позовної заяви, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого.

При розкритті інформації щодо справи, визначеної части­нами третьою та четвертою цієї статті, не можуть бути опри­люднені такі відомості:

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із за­значенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвід­чують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

2) реєстраційні номери транспортних засобів;

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;

4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні.

Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами міс­цевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Судочинство і діловодство в адміністративних судах про­вадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди викорис­товують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в су­довому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Учасники судового процесу, які не володіють або недо­статньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти кло­потання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, ко­ристуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому КАС України.

Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. Учасники справи мають пра­во користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно ад­вокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, вста­новлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання без­оплатної правничої допомоги.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у спра­ві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд спра­ви та у визначених законом випадках - на касаційне оскаржен­ня судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеля­ційному порядку.

У судах функціонує Єдина судова інформаційно-телеко­мунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші ви­значені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиній су­довій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надхо­дження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді- доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною систе­мою у порядку, визначеному КАС України (автоматизований розподіл справ).

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надси­лання та отримання документів) в електронній формі між су­дами, між судом та учасниками судового процесу, а також фік­сування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні доку­менти учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із зас­тосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному КАС України та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання державного та комунального секторів еконо­міки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адре­си в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Аналіз сутності загальних принципів судочинства, специ­фіки прояву у різних формах судочинства дає можливість ви­значити спрямованість, завдання, зміст та значення для сус­пільства і держави адміністративного судочинства.

Одним з найважливіших питань організації адміністратив­ного судочинства є встановлення складу та процесуального положення учасників адміністративного процесу. Відповід­но до ст. 42 КАС України, учасниками справи є сторони, тре­ті особи. У справах можуть також брати участь органи та осо­би, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Сторонами адміністративної справи в позовному прова­дженні, відповідно до ст. 46 КАС України, є сторони (позивач та відповідач).

Позивачем в адміністративній справі можуть бути грома­дяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприєм­ства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуаль­ні права і обов'язки. Вони зобов'язані добросовісно користува­тися належними їм процесуальними правами і неухильно ви­конувати процесуальні обов'язки.

Учасники справи, відповідно до ст. 44 КАС України, мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які ви­никають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом проце­суальними правами.

Крім вище зазначеного:

- позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підго­товчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першо­го судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

- відповідач має право визнати позов повністю або част­ково, подати відзив на позовну заяву.

Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій ста­дії судового процесу, що є підставою для закриття проваджен­ня в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання по­зову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, сво­боди чи інтереси.

Відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень ст. 177 Кас України.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предме­та спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного про­вадження, пред'явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково ви­ключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотан­ням учасника справи починається спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позива­ча або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розгля­дається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до учас­ті у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо ад­міністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостій­них вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у спра­вах щодо застосування керівником або роботодавцем чи ство­рення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, при­тягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з пові­домленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазна­чається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постанов­ляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої осо­би та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухва­ли може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ст. 53 КАС України визначає, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав лю­дини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фі­зичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністратив­ного суду з позовними заявами в інтересах інших осіб і бра­ти участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місце­вого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність виз­начених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключ­ними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, пода­ною прокурором в інтересах держави в особі органу, уповно­важеного здійснювати функції держави у спірних правовідно­синах, зазначений орган набуває статусу позивача. За відсут­ності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З метою захисту прав викривача, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції за зверненням викривача може звертатися до суду з позовом (заявою) в інтересах викривача, брати участь у розгляді справ за такими позовами (заявами), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, про­вадження в якій відкрито за позовами (заявами) викривачів, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обста­винами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) викривача.

Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтере­сах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особис­то (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 КАС України.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконав­чого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна гро­мада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місце­вого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контрак­ту) (самопредставництво органу державної влади, органу вла­ди Автономної Республіки Крим, органу місцевого самовряду­вання), або через представника.

Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна проце­суальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захи­щають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлюва- чі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які дося- гли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздат­ність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні за­конні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до учас­ті у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездат­них фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповноліт­ніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна про­цесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізич­них осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх закон­них представників.

У разі відсутності представника у сторони чи третьої осо­би, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі та ініціює перед органами опі­ки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника.

Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представ­ляє, діючи в її інтересах.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які за законом мають право здійснювати представництво в суді.

Якщо дії законного представника суперечать інтере­сам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано пра­во звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, виз­начених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка, відповідно до частини другої статті 43 цього Кодек­су, має адміністративну процесуальну дієздатність.

Органи або інші особи, яким законом надано право зверта­тися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких об­межена, представляють у суді їхні посадові особи, крім випад­ків якщо такі органи та особи є стороною чи третьою особою у справі.

Одна й та сама особа може бути одночасно представником або декількох позивачів, або декількох відповідачів, або де­кількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності кон­флікту інтересів між ними.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадко­вого майна.

Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нота­ріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвід­чення довіреності фізичної особи на ведення справи, що роз­глядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до про­токолу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.

Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийня­то рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

Довіреність від імені юридичної особи видається за під­писом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджують­ся довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України »Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідність копії документа, що підтверджує повнова­ження представника, оригіналу може бути засвідчена підпи­сом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником заяви по суті справи в елек­тронній формі він може додати до неї довіреність або ор­дер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно- телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, кло­потання він додає довіреність або інший документ, що посвід­чує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Довіреності або інші документи, які підтверджують пов­новаження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними догово­рами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її проце­суальні права та обов’язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення пев­ної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Про припинення представництва або обмеження повнова­жень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.

У разі припинення повноважень представника на здійс­нення представництва особи у справі він не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи зі самостійними вимогами на предмет спору.

Не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, пе­рекладач та свідок, або є помічником судді, що розглядає спра­ву. Особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійс­нюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від іме­ні відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи

Особи, які є іншими учасниками судового процесу, - поміч­ник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст.

Розглядаючи питання про процесуальні права та обов’язки осіб, які є іншими учасниками адміністративного судочинства, слід зазначити, що для них не встановлено універсального переліку таких прав та обов’язків. Стосовно кожного учасника адміністративного судочинства з цієї групи КАС України вста­новлює специфічні процесуальні права та обов’язки, в яких по­вністю відбиваються функції, що виконуються в ході процесу цими суб’єктами.

Помічник судді:

1) бере участь в оформленні судових справ, за доручен­ням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи, виконавчих доку­ментів;

2) здійснює оформлення копій судових рішень для на­правлення сторонам у справі та іншим учасникам справи від­повідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень;

3) виконує інші доручення судді, що стосуються організа­ції розгляду судових справ.

Помічник судді за дорученням судді (головуючого у судо­вій колегії) може за відсутності секретаря судового засідання здійснювати його повноваження. Під час здійснення таких по­вноважень помічнику судді може бути заявлено відвід з під­став, визначених КАС України, для відводу секретаря судового засідання.

Секретар судового засідання:

1) здійснює судові виклики і повідомлення;

2) перевіряє, хто з учасників судового процесу з’явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, і допо­відає про це головуючому;

3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами і проведення судового засідан­ня в режимі відеоконференції;

4) забезпечує ведення протоколу судового засідання;

5) забезпечує оформлення матеріалів адміністративної справи;

6) виконує інші доручення головуючого у справі.

До участі в адміністративному процесі головуючим у судо­вому засіданні може залучатися судовий розпорядник, який:

1) забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників судового процесу;

2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і ви­хід суду із неї;

3) слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;

4) приймає від присутніх у залі учасників судового про­цесу та передає документи і матеріали суду під час судового засідання;

5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;

6) запрошує до зали судового засідання свідків та виконує розпорядження головуючого про приведення їх до присяги;

7) виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністра­тивної справи.

Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконанням обов'язків, установлених цією статтею, є обов'язковими для учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, переклада­чів та інших осіб, присутніх у залі судового засідання. У разі відсутності в судовому засіданні розпорядника його функції виконує секретар судового засідання.

Як свідок в адміністративній справі може бути виклика­на судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судо­ве засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен за­значити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у су­довому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозво­лити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відео­конференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливос­ті прибуття до суду та участі у судовому засіданні в режимі ві­деоконференції за викликом суду свідок зобов'язаний завчас­но повідомити про це суд. Свідок має право давати показан­ня рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

Не можуть бути допитані як свідки:

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебува­ють на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувально­му закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади пра­вильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

2) особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з наданням професій­ної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення позасудового врегулювання спору, - про такі відомості;

3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4) судді та присяжні - про обставини обговорення в на- радчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, яка стала відома судді під час врегулювання спору за його участю;

5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно зі законом чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

Свідок, який з’явився на вимогу суду, не має права відмо­витися від давання показань, крім показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, ві­тчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклуван­ня, член сім’ї або близький родич цих осіб), які можуть тягну­ти юридичну відповідальність для нього або таких членів сім’ї чи близьких родичів.

Свідок, який з’явився на вимогу суду та відмовляється да­вати показання, зобов’язаний повідомити причини відмови.

Експертом є особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи.

Експерт може призначатися судом або залучатися учасни­ком справи.

Експерт зобов’язаний дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Експерт зобов’язаний з’явитися до суду за викликом суду та роз’яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників спра­ви експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Експерт не має права передоручати проведення експер­тизи іншій особі.

Експерт має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи;

2) заявляти клопотання про надання йому додаткових ма­теріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом;

3) викладати у висновку експерта виявлені в ході про­ведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета та об’єктів дослідження;

5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків;

6) користуватися іншими правами, що надані Законом України «Про судову експертизу».

Експерт має право на оплату виконаної роботи та на ком­пенсацію витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом до суду.

Призначений судом експерт може відмовитися від надан­ня висновку, якщо наданих на його запит матеріалів недо­статньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову мусить бути вмотивованою.

Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь і є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Експерт з питань права зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз’яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт з питань права може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Експерт з питань права має право знати мету свого викли­ку до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями, а також право на оплату послуг та компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засо­бів, і призначена судом для надання консультацій та техніч­ної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов’язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для прове­дення експертизи тощо).

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висно­вок експерта.

Спеціаліст зобов’язаний з’явитися до суду за його ви­кликом, відповідати на поставлені судом питання, надава­ти консультації та роз’яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасни­ків справи спеціаліст може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не воло­діє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також пра­во на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови іншою, а також особа, яка володіє технікою спіл­кування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов’язковою при роз­гляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підтверджується від­повідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

Перекладач має право відмовитися від участі в адміністра­тивному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необ­хідному для перекладу, право ставити питання з метою уточ­нення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

Перекладач зобов’язаний з’являтися до суду за його ви­кликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвід­чувати правильність перекладу своїм підписом на проце­суальних документах, що вручаються сторонам, у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутнос­ті заперечень учасників справи перекладач може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

3.