РОЗГЛЯД АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Одним із основних прав людини є право на судовий захист. Зміст інституту адміністративної юстиції передбачає відпо­відне провадження в адміністративних судах, де у визначено­му законом процесуальному порядку здійснюється розгляд адміністративних спорів окремої категорії.

Провадження в адміністративних судах - це врегульована нормами КАС України послідовна діяльність судів із розгляду і вирішення публічно-правових спорів, що виникають у сфе­рі публічного управління між публічною адміністрацією (посадовими особами) та фізичними і юридичними особами, яка провадиться в ході розгляду індивідуально-конкретної справи^[246].

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України виокремлюються три основні стадії розгляду індивідуально- конкретних справ у судах адміністративної юрисдикції:

I. Розгляд адміністративної справи в суді першої інстанції.

II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному по­рядку.

III. Розгляд адміністративної справи в касаційному порядку.

Водночас у системі адміністративного судочинства до­цільно розрізняти провадження за нововиявленими обстави­нами та провадження за винятковими обставинами.

З огляду на це доречно зауважити, що КАС України визна­чає: розгляд адміністративної справи в суді першої інстан­ції (Розділ ІІІ КАС України); розгляд адміністративної справи в апеляційному порядку; розгляд адміністративної справи в касаційному порядку як окремі провадження в адміністра­тивному суді, що є не зовсім правильно. Довести наведене твердження просто.

Метою будь-якого провадження є виконання поставле­ного завдання. А розгляд адміністративної справи у суді пер­шої інстанції не вичерпує загального завдання провадження щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місце­вого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функ­цій.

Адміністративний процес у суді першої інстанції автори підручника «Адміністративне судочинство України» поділя­ють на чотири стадії:

1) звернення з адміністративним позовом і відкриття провадження в адміністративній справі;

2) підготовче провадження;

3) судовий розгляд;

4) ухвалення судового рішення^[248].

Отже, форми реалізації права на судовий захист обумов­люються особливостями процесуальної форми певного різно­виду судочинства. Право на позов як єдине поняття органічно поєднує в собі дві правомочності: право на пред'явлення позо­ву і право на задоволення позову.

Оскільки КАС України визначає адміністративний позов як звернення до адміністративного суду про захист прав, сво­бод та інтересів або на виконання повноважень у публічно- правових відносинах, то поняття «право на адміністративний позов», «право на пред'явлення адміністративного позову» та «право на звернення з адміністративним позовом» слід ро­зуміти як рівнозначні^[249].

Адміністративний позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції^[250]. Позовна заява по­дається в письмовій формі позивачем або особою, якій зако­ном надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

При розгляді справи судом за правилами загального по­зовного провадження учасники справи викладають письмо­во свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та мірку­вання щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених КАС України.

Заявами по суті справи є:

- позовна заява;

- відзив на позовну заяву (відзив);

- відповідь на відзив;

- заперечення;

- пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

На прохання позивача службовцем апарату адміністратив­ного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

У позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їхнє місцезнаходження (для юридич­них осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної осо­би в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодав­ством України); реєстраційний номер облікової картки плат­ника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягу­ється, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшко­дування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими пози­вач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до де­кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої ви­моги; перелік доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - в разі якщо законом встановлений обов'язковий досу- довий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача чи іншої особи оригіналів письмових або електрон­них доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльнос­ті суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, сво­бод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових ак­тів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно­правового акта до позивача або належність позивача до су­б'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосо­вано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого від­повідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається представником, то в ній до­датково наводяться відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої статті 160 КАС України стосовно представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві пови­нні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначають­ся підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасни­ків справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Суб’єкт владних повноважень, подаючи адміністративний позов, зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслан­ня рекомендованим листом з повідомленням про вручення ін­шим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У разі подання до суду документів в електронній формі суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати доказ над­силання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

До позовної заяви додаються документ про сплату судо­вого збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наяв­ні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрун­туються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи елек­тронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За потреби до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощено­го позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного прова­дження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшен­ня) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її на­данні, тощо.

У разі пропуску строку звернення до адміністративно­го суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про по­новлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До заяви про визнання індивідуального акта протиправ­ним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а в разі відсутності акта чи догово­ру у позивача - клопотання про його витребування.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відзив повинен містити:

1) найменування (ім’я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) відповіда­ча, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифі­каційний код юридичної особи в Єдиному державному реє­стрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію пас­порта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не по­годжується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, зі зазначенням причин їх неподання.

Копія відзиву та доданих до нього документів має бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрун­туються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухва­ли про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідаче­ві підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у від­зиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

До відповіді на відзив застосовуються правила, встановле­ні частинами другою - четвертою статті 162 КАС України.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачеві підготувати свої пояснен­ня, міркування й аргументи та відповідні докази, іншим учас­никам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до по­чатку розгляду справи по суті, а відповідачеві - надати учасни­кам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

У запереченні відповідач викладає свої пояснення, мір­кування й аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

До заперечення застосовуються правила, встановлені час­тинами другою - четвертою статті 162 КАС України.

Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дасть змогу іншим учасникам справи отримати заперечення завчас­но до початку розгляду справи по суті.

У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ви­кладає свої аргументи і міркування на підтримку або запере­чення проти позову.

До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 КАС України.

Пояснення третьої особи подаються в строк, встановле­ний судом. Суд має встановити такий строк, який дасть змо­гу третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази і надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розгляда­ються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він вста­новлюється судом.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повин­ні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її міс­цезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживан­ня чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постанов- лення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та про­хання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, кло­потанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організа­цій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які пода­ються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судо­вих рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додер­жання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпід­ставною та необгрунтованою, суд повертає таку заяву (клопо­тання, заперечення) заявнику без розгляду.

Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Позивач має право в позовній заяві заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного про­вадження, якщо такий розгляд допускається КАС України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додер­жання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постанов­ляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішен­ню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстан­ції в порядку господарського чи цивільного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог адміністративного процесуаль­ного закону, чинного на дату подання позовної заяви.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазна­чаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунен­ня, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з під­стави несплати судового збору у встановленому законом роз­мірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день пер­винного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, вста­новленому статтею 171 КАС України.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залише­но без руху, у встановлений судом строк;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позов подано особою, яка не має адміністративної про­цесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, котра не має права її підписувати, або особою, посадове стано­вище якої не вказано;

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, у яких законом визначено обов’язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) із тим са­мим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття проваджен­ня у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про від­криття або відмову у відкритті провадження у справі, повер­нення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

6) порушено правила об’єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього КАС України);

7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в ін­тересах держави або для звернення до суду особи, якій зако­ном надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

8) якщо позовну заяву з вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб’єкта влад­них повноважень, подано суб’єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України;

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї докумен­ти без розгляду не пізніше п'яти днів із дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлен- ня. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскар­жено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повер­тати позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторно­го звернення до адміністративного суду в порядку, встановле­ному законом.

У разі повернення позовної заяви з підстави, визначеної пунктом 5 частини четвертої статті 169 КАС України, судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається.

Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за по­дання яких передбачено сплату судового збору, залишають­ся судом без руху також у випадку, якщо на момент відкрит­тя провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотан­ням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зара­хована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпе­чення доказів або позову.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністра­тивній справі, якщо:

1) позов не належить розглядати за правилами адмініс­тративного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття проваджен­ня в адміністративній справі;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юри­дичну особу, котра не є суб'єктом владних повноважень, які звернулися з позовною заявою або до яких пред'явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

4) у провадженні цього або іншого суду перебуває справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя поста­новляє ухвалу не пізніше п'яти днів із дня надходження позов­ної заяви.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в ад­міністративній справі надсилається особі, яка подала позо­вну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлен- ня. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністра­тивній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній спра­ві позовна заява вважається поданою в день первісного звер­нення до суду.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністратив­ного суду з адміністративним позовом із тих самих предме­та і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо яко­го постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністратив­ній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим стат­тями 160, 161, 172 КАС України;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адмі­ністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотри­манням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо по­зов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання при­чин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкрит­ті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для зали­шення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у від­критті провадження у справі.

Якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходжен­ня позовної заяви до суду звертається до відповідного орга­ну реєстрації місця перебування та місця проживання особи з приводу надання інформації про зареєстроване місце прожи­вання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та пере­бування особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 КАС України.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості вста­новити зареєстроване у встановленому законом порядку міс­це проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує пи­тання про відкриття провадження у справі. Виклик такої осо­би як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначено­му статтею 130 цього Кодексу.

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частина­ми третьою - шостою цієї статті, інформації про місце прожи­вання (перебування) фізичної особи.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазнача­ються:

1) найменування адміністративного суду, прізвище та іні­ціали судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце прожи­вання (для фізичних осіб);

3) предмет та підстави позову;

4) за якими правилами позовного провадження (загаль­ного чи спрощеного) буде розглядатися справа;

5) дата, час і місце підготовчого засідання, якщо спра­ва розглядатиметься за правилами загального позовного провадження;

6) дата, час і місце проведення судового засідання для роз­гляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися за пра­вилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

7) результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику (повідомлення) сторін;

8) строк для подання відповідачем відзиву на позов;

9) строки для подання відповіді на відзив та заперечення, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

10) строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі;

11) веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судо­вої влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається;

12) у разі розгляду справи за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень - повідомлення про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повно­важень як стороні, та про можливість їх отримання лише без­посередньо у суді.

Ухвала про відкриття провадження у справі постановля­ється з додержанням вимог статті 126 КАС України.

Якщо при відкритті провадження у справі було вирішено питання про залучення третіх осіб, позивач не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття проваджен­ня у справі повинен направити таким третім особам копії по­зовної заяви з додатками, а докази такого направлення нада­ти суду до початку підготовчого засідання або до початку роз­гляду справи по суті, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання пози­вача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути мен­шим п'яти днів з дня вручення ухвали.

Суддя, встановивши після відкриття провадження у спра­ві, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладе­них у статтях 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу не піз­ніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отриман­ня інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька ви­мог, пов'язаних між собою підставою виникнення або подани­ми доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої статті 172 КАС України може за клопотанням учасника справи або з власної

ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній зі справ.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочин­ства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначено виключну підсудність різним судам.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціа­тиви вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати по­зовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне прова­дження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єд­нання позовних вимог.

Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне прова­дження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Справи, що перебувають у провадженні адміністративно­го суду, в разі об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив прова­дження у справі.

Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи в разі об'єднання їх в одне провадження передають­ся на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об'єднання.

Справи, об'єднані в одне провадження, роз'єднанню не під­лягають.

Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адмініс­тративній справі.

Саме на стадії підготовчого провадження судом вчиня­ються дії, що стосуються збирання та витребування доказів. Підготовче провадження складається з двох етапів - етапу під­готовки справи до судового розгляду та етапу проведення по­переднього судового засідання. На кожному з цих етапів осно­вною метою суду є вчинити всі необхідні дії для того, щоб роз­гляд справи відбувся всебічно, об’єктивно та протягом розум­ного строку^[251].

Завданням підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог і складу учасників судового процесу;

2) з’ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встанов­ленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильно­го, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям про­вадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протя­гом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї зі сторін або з іні­ціативи суду^[252].

Всі дії суду у підготовчому засіданні можна поділити на:

1) дії, що спрямовані на відкриття підготовчого засідання, зокрема оголошення складу суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з’ясування наяв­ності підстав для відводів;

2) дії, що спрямовані на припинення спору шляхом відмо­ви від позову або його визнання відповідачем чи примирення сторін:

- з’ясування, чи бажають сторони вирішити спір шляхом примирення або звернутися до суду для проведення врегулю­вання спору за участю судді;

- заслуховування у разі потреби уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розгляд відповідних заяв;

3) дії, що спрямовані на визначення складу учасників спра­ви, зокрема вирішення питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об’єднання справ і роз’єднання позовних ви­мог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

4) дії, що стосуються доказів та доказування:

- роз’яснення учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

- з’ясування, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

- з’ясування, чи надали сторони докази, на які вони поси­лаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання;

- пропозиція учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення;

- вирішення питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням;

- вирішення питання про витребування додаткових доказів та визначення строків їх подання;

- вирішення питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

- вирішення питання про призначення експертизи, ви­клик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекла­дача, спеціаліста;

5) інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своє­часного розгляду справи по суті:

- вирішення питання про забезпечення позову за клопо­танням учасників справи;

- вирішення заяв і клопотань учасників справи;

- направлення судових доручень;

- встановлення строків для подання відповіді на відзив та заперечення;

- встановлення строку для подання пояснень третіми особами;

- встановлення строків та порядку врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;

- призначення справи до розгляду по суті, визначення дати, часу і місця проведення судового засідання (засідань) для розгляду справи по суті;

- встановлення порядку з’ясування обставин, на які сто­рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядку дослідження доказів, якими вони обґрунтовують­ся, під час розгляду справи по суті, про що зазначається в про­токолі судового засідання;

- вирішення питання про колегіальний розгляд справи.

Перелік цих дій не є вичерпним, він може доповнювати­ся з метою повної і всебічної підготовки справи до розгляду по суті. Суд має також з’ясувати думку сторін щодо дати при­значення судового засідання для розгляду справи по суті^[253].

Відповідач, який не є суб’єктом владних повноважень, має право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виника­ють з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об’єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У разі подання зустрічного позову у справі, яка розгля­дається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за пра­вилами загального позовного провадження.

Д. В. Роженко визначає підготовче провадження як само­стійну стадію адміністративного процесу, яка відносно відо­кремлена в часі, логічно пов'язана з іншими стадіями, має чіт­ко визначену мету, власний суб'єктний склад і завершується прийняттям підсумкового процесуального акта^[254].

Для виконання завдання підготовчого провадження в кож­ній судовій справі, яка розглядається за правилами загально­го позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Дата і час підготовчого засідання призначаються судом з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення від­повідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочато не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

У підготовчому засіданні суд:

1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судо­вого засідання, перекладача, спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для відводів;

2) з'ясовує, чи бажають сторони вирішити спір шляхом примирення або звернутися до суду для проведення врегулю­вання спору за участю судді;

3) за потреби заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвід­повідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, при­йняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

5) роз'яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони поси­лаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи нада­ти суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних до­казів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витре­бування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову;

10) вирішує заяви та клопотання учасників справи;

11) направляє судові доручення;

12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення;

13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами;

14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;

15) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (засідань) для роз­гляду справи по суті;

16) встановлює порядок з'ясування обставин, на які сто­рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовують­ся, під час розгляду справи по суті, про що зазначається в про­токолі судового засідання;

17) вирішує питання про колегіальний розгляд справи;

18) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення пра­вильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ чи інший доказ викли­кає обґрунтований сумнів у його достовірності, учасник спра­ви може просити суд виключити його з числа доказів і вирішу­вати справу на підставі інших доказів або вимагати проведен­ня експертизи.

Клопотання та заяви учасника справи з питань, визначе­них у частині третій цієї статті, подані після закриття підго­товчого засідання, залишаються без розгляду, за винятком ви­падків, коли вони стосуються доказів, поданих після закриття підготовчого засідання.

Підготовче засідання проводиться за правилами, встанов­леними главою 6 розділу КАС України, з урахуванням особли­востей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:

1) визначених пунктами 1-3, 5 частини другої статті 205 КАС України;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни позивача, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) інших, коли питання, визначені частиною другою статті 180 КАС України, не можуть бути розглянуті у цьому підготов­чому засіданні.

У зв'язку зі заміною неналежного відповідача, заміною по­зивача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення відповідної ухвали. Якщо таке кло­потання не буде подано у вказаний строк, суд продовжує роз­гляд справи.

У разі вступу у справу третьої особи, яка заявляє само­стійні вимоги щодо предмета спору, така особа, а також інші учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів із дня вручення їм відпо­відної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подано у вказа­ний строк, суд продовжує розгляд справи.

Якщо розгляд справи у випадках, визначених цим Кодек­сом, починається спочатку, суд призначає та проводить під­готовче засідання спершу в загальному порядку, крім ви­падку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.

Суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі потреби, зокрема у випадках:

1) необхідності заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста;

2) невиконання учасником справи вимог ухвали про від­криття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготов­чого провадження;

3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учас­ником судового процесу;

4) необхідності витребування нових (додаткових) доказів.

Якщо під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені у частині другій статті 180 КАС України, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У разі відкладення підготовчого засідання або оголошен­ня перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.

У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, які необхідно вчинити до закінчення під­готовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, примирення сто­рін проводиться в порядку, встановленому статтями 189, 190 КАС України.

Суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судово­го засідання для розгляду справи по суті.

Залишення позову без розгляду

Позов без розгляду своєю ухвалою залишає суд, якщо:

1) позов подано особою, яка не має адміністративної про­цесуальної дієздатності;

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове стано­вище якої не вказано;

3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про роз­гляд справи за його відсутності;

5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздат­ність і по захист прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, запе­речує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;

7) провадження в адміністративній справі було відкри­то за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України;

9) позивач у визначений судом строк без поважних при­чин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирі­шення спору;

10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим пред­метом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у спра­ві, що розглядається, не постановлена ухвала про відкрит­тя або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду^[255].

Заява про залишення позову без розгляду може бути по­дана лише до початку розгляду справи по суті.

Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проголошуючи судове рішення (повне або скорочене), суддя не оголошує такі відомості щодо учасників справи:

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із за­значенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвід­чують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

2) реєстраційні номери транспортних засобів;

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;

4) інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні.

Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, вине­сеного без повідомлення учасників справи (у письмовому про­вадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголо­шення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішен­ня) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення.

Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених КАС України.

Суд зупиняє провадження у справі в разі:

1) смерті або оголошення в установленому законом по­рядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонас- тупництво, - до встановлення правонаступника;

2) необхідності призначення або заміни законного пред­ставника сторони чи третьої особи - до вступу у справу закон­ного представника;

3) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирі­шення іншої справи, що розглядається в порядку конституцій­ного провадження, адміністративного, цивільного, господар­ського чи кримінального судочинства, - до набрання закон­ної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може поси­латися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випад­ку, коли зібрані докази надають змогу встановити й оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;

4) звернення обох сторін із клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторо­ни заявили у клопотанні;

5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє са­мостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до закону військо­вих формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостій­ні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил Украї­ни чи інших утворених відповідно до закону військових фор­мувань, що переведені на воєнний стан або залучені до прове­дення антитерористичної операції;

6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.

Суд має право зупинити провадження у справі в разі:

1) захворювання учасника справи, підтвердженого ме­дичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов’язковою, - до одужання;

2) знаходження учасника справи у довгостроковому від­рядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов’язковою, - до повернення з відрядження;

3) перебування учасника справи на альтернативній (не­військовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтер­нативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

4) призначення судом експертизи - до одержання її ре­зультатів;

5) перегляду судового рішення у подібних правовід­носинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції;

6) направлення судового доручення щодо збирання до­казів - до надходження ухвали суду, який виконував доручен­ня, про виконання доручення або неможливість виконання доручення;

7) звернення зі судовим дорученням про надання пра­вової допомоги, вручення виклику до суду чи інших доку­ментів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземно­го суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручен­ня виклику до суду чи інших документів;

9) розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій спра­ві - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразко­вій справі;

10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом^[256].

Врегулювання спору за участю судді проводиться за зго­дою сторін до початку розгляду справи по суті.

Проведення врегулювання спору за участю судді не до­пускається:

1) в адміністративних справах, визначених главою 11 роз­ділу КАС України, за винятком справ, визначених статтею 267 КАС України, і типових справ;

2) у разі вступу у справу третьої особи, яка заявляє само­стійні вимоги щодо предмета спору.

Про проведення процедури врегулювання спору за учас­тю судді суд постановляє ухвалу. В ухвалі про проведення про­цедури врегулювання спору за участю судді суд вирішує пи­тання про зупинення провадження у справі.

За умови колегіального розгляду справи врегулювання спору за участю судді проводиться суддею, який здійснював підготовку справи до розгляду.

У разі недосягнення сторонами мирного врегулюван­ня спору за наслідками проведення врегулювання спору по­вторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається.

Проведення врегулювання спору за участю судді здійсню­ється у формі спільних та (або) закритих нарад.

Сторони мають право брати участь у таких нарадах у ре­жимі відеоконференції в порядку, визначеному цим Кодексом.

Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їхніх представників та судді.

Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною зі сторін окремо.

Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за учас­тю судді для досягнення сторонами примирення. З урахуван­ням конкретних обставин проведення наради суддя може ого­лосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

На початку проведення першої спільної наради з вре­гулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю судді, права та обов'язки сторін.

Під час проведення спільних нарад суддя з'ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мир­не врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропону­вати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирно­го врегулювання спору.

Проводячи врегулювання спору, суддя не має права нада­вати сторонам юридичні поради та рекомендації, висловлюва­ти оцінку доказів у справі.

Інформація, отримана будь-якою зі сторін, а також суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною. У разі проведення врегулювання спору за участю судді прото­кол наради не ведеться та не здійснюється фіксування техніч­ними засобами.

За потреби до участі в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфіденційний характер ін­формації, отриманої під час проведення врегулювання спору за участю судді.

Під час врегулювання спору за участю судді забороня­ється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої, а також здійснювати фото- і кінозйомку, відео- та звукозапис.

Процедура врегулювання спору за участю судді прово­диться протягом розумного строку, але не довше тридцяти днів із дня постановлення ухвали про її проведення.

Строк проведення врегулювання спору за участю судді продовженню не підлягає.

Врегулювання спору за участю судді припиняється:

1) у разі подання стороною заяви про припинення врегу­лювання спору за участю судді;

2) у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;

3) за ініціативою судді у разі затягування процедури вре­гулювання спору будь-якою зі сторін;

4) у разі досягнення сторонами примирення та звернен­ня до суду із заявою про примирення або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгля­ду або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем^[257].

Про припинення врегулювання спору за участю судді по­становляється ухвала, яка оскарженню не підлягає. Одночасно суддя вирішує питання про поновлення провадження у справі.

Відмова позивача від позову. Примирення сторін

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - ви­знати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазна­чивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою по­зивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки таких процесуальних дій, пере­віряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмо­ви позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частко­во суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішен­ня про задоволення позову повністю або у відповідній части­ні вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і про­довжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання по­зову відповідачем у справі, в якій особу представляє її закон­ний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Примирення сторін може сто­суватися лише прав та обов’язків сторін. Сторони можуть при­миритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоро- нюваних законом інтересів третіх осіб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб’єкта владних повноважень.

За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення.

Умови примирення сторони викладають у заяві про при­мирення сторін. Заява про примирення сторін може бути ви­кладена у формі єдиного документа, підписаного сторона­ми, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умова­ми примирення.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з примиренням сторін суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, пе­ревіряє, чи не обмежені представники сторін у праві вчинити відповідні дії.

Умови примирення сторін затверджуються ухвалою суду. Затверджуючи умови примирення сторін, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні умов примирення і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови примирення суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб або є неви- конуваними; або

2) одну зі сторін примирення представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Ухвала про затвердження умов примирення виконується сторонами в порядку і строки, які нею визначені.

Ухвала про затвердження умов примирення є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого доку­мента, встановленим законом.

У разі невиконання ухвали суду про затвердження умов примирення вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, визначеному законодавством для вико­нання судових рішень^[258].

Розгляд справи по суті

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішен­ня спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у разі продовження строку підготовчого провадження - не піз­ніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупи­няється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-6 час­тини першої та пунктами 1-3 частини другої статті 236 КАС України.

Розгляд справи відбувається КАС України в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про роз­гляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заяви­ли всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії за необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін.

У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду спра­ви, тривалість яких визначається відповідно до обставин, що їх викликали.

Перерва у зв'язку з неявкою учасника справи або його представника може бути оголошена тільки з підстав, ви­значених пунктами 1, 2, 5 частини другої статті 205 КАС України.

Учасники справи мають право брати участь у судовому за­сіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливос­ті, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в су­дове засідання визнана судом обов’язковою.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засідан­ні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. Копія зая­ви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в ре­жимі відеоконференції поза межами приміщення суду з вико­ристанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно- телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хво­роби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судо­вому засіданні в режимі відеоконференції поза межами при­міщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із засто­суванням електронного підпису, а якщо особа не має тако­го підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністра­цією України.

Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв’язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом.

Свідок, перекладач, спеціаліст, експерт можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов’язковому порядку зазначається суд, у якому необхідно забезпечити її проведен­ня. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п’ять днів до відповідного судового засідання.

Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в ре­жимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсила­ється до суду, який зобов’язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд, який забезпечує проведення відеоконференції, пере­віряє явку і встановлює особи тих, хто з’явився, а також пере­віряє повноваження представників.

Використовувані судом та учасниками судового проце­су технічні засоби і технології мусять забезпечувати належ­ну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпе­ку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена мож­ливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запи­тання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов’язки.

Відеоконференція, у якій беруть участь учасники справи, фіксується судом, який розглядає справу, за допомогою техніч­них засобів відео- та звукозапису. Відео- та звукозапис відео- конференції зберігається в матеріалах справи.

При одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні.

При колегіальному розгляді справи головуючим у судово­му засіданні є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час розпо­ділу справи.

Головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідан­ня, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинен­ня процесуальних дій, здійснення учасниками судового про­цесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебіч­ного та об’єктивного з’ясування обставин у справі, усуваючи зі судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних захо­дів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність су­дового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов’язків, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Учасники судового процесу та інші присутні у судовому засіданні особи звертаються до суду словами «Ваша честь».

Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встава­ти, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу, інші особи, присутні в залі судового засідання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи.

Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієї статті, допускається з дозволу головуючого.

Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно викону­вати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь- яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановле­них у суді правил.

За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, передбаченої законом. Питання про при­тягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопо­рушення, для чого у судовому засіданні з розгляду справи ого­лошується перерва, або після закінчення судового засідання.

Учасники справи передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.

У призначений для розгляду справи час головуючий від­криває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається.

Секретар судового засідання доповідає суду, хто з викли­каних у справі осіб з’явився в судове засідання, хто з учасників справи бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконфе- ренції, чи повідомлено тих учасників справи, хто не з’явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, визначено­му цим Кодексом.

З оголошенням головуючим судового засідання відкри­тим розпочинається розгляд справи по суті.

Головуючий у судовому засіданні встановлює особу пере­кладача та роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки, передбачені статтею 71 КАС України, і попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Головуючий приводить перекладача до такої присяги: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконува­ти обов'язки перекладача, використовуючи усі свої професій­ні можливості».

Присяга проголошується перекладачем усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Свідки видаляються зі зали судового засідання у відведені для цього приміщення без можливості ознайомлення з ходом судового засідання.

Судовий розпорядник вживає заходів для того, щоб свід­ки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

Головуючий у судовому засіданні встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевіряє повноважен­ня посадових і службових осіб, їхніх представників.

Головуючий у судовому засіданні оголошує склад суду, а також імена експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює учасникам справи, які прибули в судове засідання, їхнє право заявляти відводи.

Головуючий з'ясовує обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов'язками та за потреби роз'яснює їх.

Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви або клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заяв­лені з поважних причин у підготовчому провадженні або в ін­ший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховуван­ня думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без по­важних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого КАС України строку з таких підстав, як :

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до КАС України судове засідан­ня може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоби сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояс­нення.

Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

Якщо учасник справи або його представник були належ­ним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його пред­ставника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судо­ве засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою^[259].

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

За клопотанням сторони та з урахуванням обставин спра­ви суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунк­том 3 частини третьої цієї статті.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його від­сутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наяв­них у ній доказів.

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наслідки, визначені частинами третьою та п'ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представ­ник) залишить залу судового засідання.

У разі розгляду справи за відсутності позивача або від­повідача суддя-доповідач оголошує стислий зміст позовної заяви або відзиву відповідно.

Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому за­сіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином по­відомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має пра­во розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсут­ності потреби заслухати свідка чи експерта.

Якщо в судове засідання не з'явилися свідок, експерт, спе­ціаліст, перекладач, суд заслуховує думку учасників справи про можливість продовження судового розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність особи, яка не з'явилася.

Головуючий у судовому засіданні роз'яснює експерту його права та обов'язки, визначені статтею 68 КАС України, і попе­реджає його під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Головуючий приводить експерта до такої присяги: «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю сумлінно викону­вати обов’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості».

Присяга проголошується експертом усно, після чого він підписує текст присяги. Дія присяги поширюється і на ті ви­падки, коли висновок був складений до її проголошення. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєд­нуються до справи.

Експертам, які працюють у державних експертних уста­новах, роз’яснення прав і обов’язків експерта та приведення його до присяги здійснюються керівником експертної уста­нови під час призначення особи на посаду та присвоєння ква­ліфікації судового експерта. Засвідчені печаткою експертної установи копії тексту присяги і розписки про ознайомлення з правами та обов’язками експерта і про кримінальну від­повідальність за завідомо неправдивий висновок, за відмо­ву без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків подаються на вимогу суду.

Суд заслуховує вступне слово позивача і третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача і третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.

У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них.

Якщо разом зі стороною, третьою особою у справі бе­руть участь їхні представники, суд після сторони, третьої осо­би заслуховує їхніх представників. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зі вступним словом може тільки пред­ставник. Суд може зобов’язати учасника справи визначити, чи буде надавати пояснення тільки такий учасник чи тільки його представник.

Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов’язати сторони та інших учасників справи дати окремо пояснення щодо кожної з них.

Учасники справи з дозволу головуючого можуть ставити питання один одному. Питання ставляться у такій черговості:

1) позивачу та (або) особі, яка звернулася до суду в інте­ресах іншої особи, - відповідач, третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, інші учасники справи;

2) відповідачу - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, третя особа, яка бере участь у справі на стороні позивача, інші учасники справи;

3) іншим учасникам справи - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в інтересах іншої особи, третя особа, яка бере участь на стороні позивача, відповідач, третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, інші учасники справи^[260].

Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотан­ням учасника справи може зняти питання, що не стосують­ся предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

Якщо сторони та інші учасники судового процесу ви­словлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висно­вку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - «так» чи «ні».

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підста­ву своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначе­ному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду спра­ви по суті може змінити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у прото­колі судового засідання.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослі­дити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електро­нними доказами, висновками експертів, поясненнями учасни­ків справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази^[261].

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Кожен свідок допитується окремо.

Головуючий має право за заявою учасників справи зніма­ти питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом обража­ють честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета спору.

Допитаний свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свідку залишити залу судового засідання до закінчення роз­гляду справи за згодою сторін.

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за кло­потанням учасників справи або з ініціативи суду. Під час дослі­дження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторо­ни, інші учасники справи, а також суд.

Суд може призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з’ясування причин розбіжності в їхніх показаннях.

Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, уси- новлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтере­совані у справі.

Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, голову­ючий роз’яснює обов’язок дати правдиві показання, не попе­реджуючи про відповідальність за відмову від давання по­казань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить їх до присяги.

Письмові докази, в тому числі протоколи їх огляду, скла­дені за судовим дорученням або в порядку забезпечення до­казів, за клопотанням учасника справи пред’являються йому для ознайомлення, а в разі необхідності - також свідкам, екс­пертам, спеціалістам чи перекладачам, або оголошуються в су­довому засіданні.

Речові та електронні докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам справи, а за потре­би - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким по­дано для ознайомлення речові та електронні докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з дока­зом та його оглядом.

Протоколи огляду речових та електронних доказів, скла­дені в порядку забезпечення доказів, виконання судового до­ручення або за результатами огляду доказів на місці, за клопо­танням учасника справи оголошуються в судовому засіданні. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису про­водяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у про­токолі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворен­ня (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення учас­ників справи.

Висновок експерта за клопотанням учасника справи ого­лошується в судовому засіданні.

Під час дослідження доказів суд може скористатися тех­нічною допомогою, усними консультаціями спеціаліста.

Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує про­вадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкла­дено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгля­ду по суті, суд може почати розгляд справи по суті спочатку.

Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, про­вадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Вислухавши додаткові пояснення, суд постановляє ухва­лу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

У судових дебатах виступають з промовами (заключ­ним словом) учасники справи. У цих промовах можна посила­тися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні.

Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах. У дебатах першим на­дається слово позивачеві, його представнику, а потім - відпо­відачеві, його представнику.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо пред­мета спору, її представник виступають після сторін у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо пред­мета спору, їхні представники виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть виступати лише їхні представники.

Тривалість судових дебатів визначається головуючим з урахуванням думки учасників справи, виходячи з розумного часу для викладення учасниками справи їхньої позиції у спра­ві. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повто­рюється, або істотно виходить за визначені судом межі часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду про­мовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої реп­ліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімна­ти (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення су­дових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Судові рішення

Судовими рішеннями є:

1) ухвали;

2) рішення;

3) постанови.

Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді пер­шої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошен­ня перерви, зупинення або закриття провадження у справі, за­лишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, перед­бачених КАС України, вирішуються судом шляхом постанов- лення ухвал.

Судовий розгляд в суді першої інстанції завершується ухваленням рішення суду.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

У випадках, визначених КАС України, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховен­ства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі пов­но і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністра­тивного судочинства, визначеному цим Кодексом. При вибо­рі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і під­писуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа роз­глянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Судове рішення, постановлене у письмовому проваджен­ні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закін­чення встановлених КАС України строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Окремим документом викладаються ухвали з питань:

1) залишення позовної заяви без руху;

2) повернення позовної заяви;

3) відкриття провадження в адміністративній справі;

4) об’єднання справ та роз’єднання позовних вимог;

5) забезпечення доказів;

6) визначення розміру судових витрат;

7) продовження та поновлення процесуальних строків;

8) передачі адміністративної справи до іншого адміністра­тивного суду;

9) забезпечення позову;

10) призначення експертизи;

11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок;

12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення;

13) роз’яснення судового рішення;

14) зупинення провадження у справі;

15) закриття провадження у справі;

16) залишення позовної заяви без розгляду^[262].

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються в ході судового розгляду.

Ухвали, які під час судового засідання викладаються окре­мим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та під­писуються складом суду, який розглядає справу.

Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судо­вого засідання.

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголо­шуються негайно після їх постановлення.

Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені перед підписом (підписами) складом суду, який його ухвалив.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формі.

Судові рішення викладаються в електронній формі з вико­ристанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуаль­них документів, передбачених Положенням про Єдину судо­ву інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити по­зов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно­правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуально­го акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправ­ними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунк­тах 1-4 (наведених вище), та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шко­ди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без грома­дянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових від­носин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового ви­дворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу^[263].

У разі скасування нормативно-правового або індивідуаль­ного акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи ін­тересів позивача, по захист яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 (визнання бездіяль­ності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобо­в’язання вчинити певні дії), суд може зобов’язати відповіда­ча - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на ко­ристь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, окреслені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повнова­жень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з ура­хуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Якщо судом визнано нормативно-правовий акт проти­правним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість від­повідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов’язати суб’єкта владних повно­важень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.

Зміст рішення

Рішення суду складається зі вступної, описової, мотиву­вальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень від­повідача;

2) заяви, клопотання учасників справи;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних право­відносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановле­но відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, і мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх засто­сування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, і мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмов­ляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнані судом такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої ст. 2 КАС України.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної зі заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або пріз­вище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державно­му реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізич­них осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фі­зичних осіб-громадян України.

У разі потреби у резолютивній частині також вказується про:

1) порядок і строк виконання рішення;

2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення;

3) повернення судового збору;

4) призначення судового засідання для вирішення питан­ня про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засі­дання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судо­вих витрат;

5) дату складення повного рішення суду^[264].

Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної зі заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

При розгляді первісного і зустрічного позовів та при роз­гляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

У спорі, що виник при укладанні або зміні адміністратив­ного договору, в резолютивній частині вказується рішення суду щодо кожної спірної умови адміністративного договору.

Якщо в одному провадженні об'єднано кілька взаємо­пов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити прова­дження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрун­тованих заперечень з боку відповідача.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результа­тами розгляду справи по суті.

Рішення щодо частини позовних вимог може бути оскар­жено у загальному порядку.

Зміст ухвали

Ухвала, що викладається окремим документом, скла­дається з:

1) вступної частини із зазначенням:

- дати і місця її постановлення;

- найменування адміністративного суду, прізвища та іні­ціалів судді (суддів);

- імен (найменувань) учасників справи;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постанов­ляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

- висновків суду;

- строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Окремі ухвали суду

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усу­нення причин та умов, які сприяли порушенню закону.

За необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у разі зловжи­вання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (зокрема якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законо­давства адвокатом чи прокурором. Окрема ухвала щодо проку­рора або адвоката надсилається органу, до повноважень яко­го належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора чи адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нор­мативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання від­повіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстан­ції, судами апеляційної чи касаційної інстанції.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного за­стосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права незалежно від того, чи є такі порушен­ня підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилаєть­ся прокурору або органу досудового розслідування, які пови­нні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокуро­ра або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених КАС України^[265].

Проголошуючи судове рішення (повне чи скорочене), суд­дя не оголошує такі відомості щодо учасників справи:

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із за­значенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвід­чують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

2) реєстраційні номери транспортних засобів;

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;

4) інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні.

Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, вине­сеного без повідомлення учасників справи (у письмовому про­вадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголо­шення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішен­ня) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення.

Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених КАС України.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам спра­ви, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скорочено­го судового рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копії повного судово­го рішення протягом двох днів із дня його складання в елек­тронній формі у порядку, встановленому законом (за умови наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомен­дованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

За заявою учасника справи копія повного судового рішен­ня вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засі­данні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку пись­мового провадження, копія судового рішення надсилаєть­ся протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - за умови наявності в особи офіційної електронної адреси, або ре­комендованим листом з повідомленням про вручення - якщо такої адреси немає.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця прожи­вання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця прожи­вання чи перебування особи, що зареєстровані у встановлено­му законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси^[266].

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається вруче­ним у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиня­ти певні дії і виконання такого рішення потребуватиме вчи­нення дій органами державної влади, органами місцевого са­моврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею, для негайного виконання.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасни­ка справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішен­ня, якщо:

1) щодо однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджу­валися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив спосо­бу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рі­шення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рі­шення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішен­ня ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. За потреби суд може розглянути питання ухвалення додат­кового судового рішення в судовому засіданні з повідомлен­ням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судо­вого засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Подання заяви про роз’яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судово­го рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подано для примусового виконання.

Ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні може бути оскаржено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляцій­ної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного про­вадження або прийняття постанови судом апеляційної інстан­ції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголо­шення, якщо інше не передбачено КАС України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідан­ня або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників спра­ви, під час розгляду справи в письмовому провадженні, наби­рає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

2.