РОЗГЛЯД АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

Відповідно до статті 55 Конституції України, «кожному га­рантується право на оскарження в суді рішень, дій чи безді­яльності органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, посадових осіб та службових осіб»^[267].

Апеляційний перегляд судових рішень є основною функ­цією адміністративних судів апеляційної інстанції, а також засобом усунення помилок, які були допущені під час роз­гляду справи адміністративними судами першої інстанції. Апеляційне провадження - це врегульована нормами КАС України факультативна стадія адміністративного судового процесу, яка складається з певного кола процесуальних від­носин, зміст яких пов’язаний із переглядом адміністративним судом апеляційної інстанції судового рішення, яке не набрало законної сили^[268].

Апеляційному провадженню в адміністративному судо­чинстві притаманні всі ознаки самостійної факультативної стадії. Позначення назви цієї стадії у такий спосіб, тобто при­своєння їй найменування «провадження», не означає, що ця фа­культативна стадія є провадженням адміністративного судо­вого процесу у класичному розумінні поняття «провадження» як сукупності певних стадій. У цьому випадку хоча й має місце один і той самий термін - «провадження», однак у контексті характеристики апеляційного провадження як факультатив­ної стадії зміст сукупності правил розгляду та вирішення апе­ляційної скарги, на відміну від вирішення по суті адміністра­тивної справи, є різним, неоднаковим за своїм процесуальним змістом^[269].

Ефективність апеляційного провадження залежить від на­лежної процедури розгляду. Розгляд справи є основним еле­ментом апеляційного провадження і здійснюється у формі пе­ревірки законності та обґрунтованості судового рішення фак­тично через повторний розгляд справи. На думку Р. П. Кайда- шева, розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснюєть­ся у відповідній процесуальній формі в судовому засіданні, яке складається з чотирьох частин: підготовчої, з’ясування обста­вин і перевірки їх доказами, судових дебатів, ухвалення та ого­лошення рішення чи ухвали^[270].

Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окруж­ний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судо­ві рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційно­му порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у спра­ві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтере­си та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст. 294 КАС України. Оскар­ження ухвал суду, які не передбачені ст. 294 Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апе­ляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляцій­ною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирі­шив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе про­цесуальні обов'язки учасника справи.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеля­ційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;

2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення по­зову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасу­ванні забезпечення позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності;

6) передачі справи на розгляд іншого суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений проце­суальний строк;

8) затвердження умов примирення сторін;

9) призначення експертизи;

10) визначення розміру судових витрат;

11) зупинення провадження у справі;

12) залишення позову (заяви) без розгляду;

13) закриття провадження у справі;

14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;

15) відмови ухвалити додаткове рішення;

16) роз’яснення або відмови у роз’ясненні судового рішення;

17) відмови у відкритті провадження про перегляд су­дового рішення за нововиявленими або виключними обста­винами;

18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення;

20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступ- ництво) або сторони виконавчого провадження;

21) повороту виконання рішення суду або відмови у пово­роті виконання рішення;

22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до вико­навчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконав­чого документа таким, що не підлягає виконанню;

23) окремої ухвали;

24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

25) накладення штрафу та інших питань судового контр­олю за виконанням судових рішень в адміністративних спра­вах, постановлених судом відповідно до ст.

26) відмови у відкритті провадження за заявою про від­новлення втраченого судового провадження;

27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів із дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступ­ну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазна­чений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана про­тягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протя­гом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути понов­лений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою ст. 299 КАС України.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі.

В апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого по­дається скарга;

2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рі­шення, номер справи і дата ухвалення рішення;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридич­них осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної осо­би в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника по­датків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засо­бів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса за наявності;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учас­ників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апе­ляційної інстанції;

6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;

7) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апе­ляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотан­ня вважається, що особа не бажає брати участі в судовому засі­данні суду апеляційної інстанції.

Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причи­на, з якої ці докази не були надані.

До апеляційної скарги додаються:

1) документ про сплату судового збору;

2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учас­ників справи;

3) копії доданих до апеляційної скарги письмових мате­ріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскар­жуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначають­ся підстави звільнення від сплати судового збору.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апе­ляційної інстанції.

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня пере­дається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановле­ному ст. 31 КАС України.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випад­ку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питан­ня про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом де­сяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції зі заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повер­тається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має адміні­стративної процесуальної дієздатності, не підписана або під­писана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її від­кликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходжен­ня апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надси­лається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернен­ня апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та дода­ними до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги зали­шається в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляцій­ного провадження у справі, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не під­лягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмо­вою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї са­мої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведе­ні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апе­ляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у від­критті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був по­відомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Питання про відмову у відкритті апеляційного проваджен­ня суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного прова­дження надсилається учасникам справи у порядку, визначено­му ст. 251 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухва­ли про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріала­ми. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

За відсутності підстав для залишення апеляційної скар­ги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у від­критті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного проваджен­ня у справі.

Питання про відкриття апеляційного провадження у спра­ві вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеля­ційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у по­рядку, визначеному ст. 298 КАС України.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазна­чається строк для подання учасниками справи відзиву на апе­ляційну скаргу та вирішується питання про витребування ма­теріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рі­шення. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного прова­дження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопо­тань, якщо інше не передбачено КАС України.

Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного КАС України строку, суд у разі поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скар­ги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухва­лою про відкриття апеляційного провадження у справі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у спра­ві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтере­си та (або) обов'язки, у будь-який час до початку апеляційно­го розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

До заяви про приєднання до апеляційної скарги додають­ся документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи.

У заяві про приєднання до апеляційної скарги може міс­титися клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, об­ґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надси­лання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкли­кати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При відкликанні апеляційної скарги суд апеляційної ін­станції постановляє ухвалу про повернення скарги.

До закінчення апеляційного провадження особа, яка по­дала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї повніс­тю або частково, а інша сторона має право визнати апеляцій­ну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній части­ні. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирі­шується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. У разі закриття апеляційного проваджен­ня у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рі­шення повторне оскарження цього рішення особою, яка від­мовилася від скарги, не допускається.

Визнання апеляційної скарги іншою стороною врахову­ється судом апеляційної інстанції у частині наявності або від­сутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи мають право подати до суду апеляцій­ної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу має містити:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка по­дає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти за наявності;

3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеля­ційної скарги;

4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає від­зив на апеляційну скаргу;

5) перелік матеріалів, що додаються.

У відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотан­ня особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судо­вому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До відзиву на апеляційну скаргу додаються докази надси­лання (надання) копій відзиву та доданих до нього докумен­тів іншим учасникам справи.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне проваджен­ня, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеля­ційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свобо­ди, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в каса­ційному порядку.

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеля­ційного розгляду:

1) з'ясовує склад учасників судового процесу;

2) з'ясовує обставини, на які посилаються учасники спра­ви як на підставу своїх вимог і заперечень;

3) з'ясовує, які обставини визнаються та які заперечують­ся учасниками справи;

4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліс­та, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;

7) вирішує питання про можливість письмового прова­дження за наявними у справі матеріалами в суді апеляційної інстанції;

8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного роз­гляду справи.

Усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали.

Якщо під час вивчення матеріалів справи суддя-доповідач виявить нерозглянуті зауваження щодо правильності чи по­вноти фіксування судового процесу технічними засобами або нерозглянуті письмові зауваження щодо правильності чи по­вноти протоколу судового засідання, або невирішене пи­тання про ухвалення додаткового рішення, суддя-доповідач постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач допові­дає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведен­ня додаткових підготовчих дій у разі потреби та призначення справи до розгляду.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа, відповідно до КАС України, роз­глядається з їх повідомленням.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах дово­дів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та ви­могами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або непра­вильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосують­ся фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, при­ймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні ви­моги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої ін­станції.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлен- ня ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеля­ційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом трид­цяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеля­ційного провадження.

У виняткових випадках апеляційний суд за клопотан­ням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п’ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у скла­ді трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої ін­станції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІІІ КАС України.

Після відкриття судового засідання і вирішення клопо­тань учасників справи суддя-доповідач доповідає в необхідно­му обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляцій­ної скарги та відзиву на неї.

Для надання пояснень, а також для виступу у судових де­батах першій надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, пер­шим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення і висту­пають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім - інші учасники справи.

Після закінчення перевірки підстав для апеляційного пе­регляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухва­лення судового рішення.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без по­відомлення учасників справи (в порядку письмового прова­дження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засі­дання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої ін­станції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного прова­дження без повідомлення сторін (у порядку письмового про­вадження).

Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засідан­ні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної ін­станції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не ви­магають участі сторін.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розгля­даються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особли­востей, визначених ст. 312 КАС України.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазна­чені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої ст. 294 КАС України, розглядаються судом апеляційної інстанції без по­відомлення учасників справи (в порядку письмового про­вадження).

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцій­ної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судово­му засіданні з повідомленням учасників справи.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернен­ня позовної заяви, зупинення провадження у справі, закрит­тя провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно яко­го немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чи­ном повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не пе­решкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов’язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибу­ли, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний роз­гляд справи.

Позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного провадження.

У разі відмови від позову або примирення сторін суд апе­ляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 189, 190 КАС України, якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судо­ве рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змі­нити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у від­повідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстан­ції повністю або частково у визначених цим Кодексом випад­ках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) у визначених КАС України випадках скасувати свою по­станову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, за­значених у пунктах 1-5 частини першої ст. 315 КАС України.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо ви­знає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм мате­ріального і процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для спра­ви, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підста­вою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення но­вого рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, яко­му було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсут­ності будь-якого учасника справи, не повідомленого належ­ним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо та­кий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу та­кою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким зі суддів або під­писано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного про­вадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загаль­ного позовного провадження.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішен­ня прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсуд­ності), визначених ст.ст. 20, 22, 25-28 КАС України.

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв’язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поваж­них причин не заявив про непідсудність справи.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеля­ційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов’язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалеж­но від доводів апеляційної скарги.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для спра­ви, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до не­правильного вирішення питання.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеля­ційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згід­но з вимогами, встановленими ст. 34 та главою 9 розділу II КАС України, з урахуванням особливостей, зазначених у главі 1 розділу ІІІ КАС України.

Процедурні питання, пов’язані з рухом справи, клопотан­ня та заяви учасників справи, питання про відкладення роз­гляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених КАС України, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постанов- лення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для поста- новлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформ­люється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя- доповідач не згодний з постановою, ухвалою) і підписуєть­ся всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено КАС України.

Судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розді­лу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у главі 1 розділу ІІІ КАС України.

Судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України.

Копії судових рішень суду апеляційної інстанції повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини зі зазначенням:

а) дати і місця її прийняття, номера справи;

б) найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

в) імен (найменувань) сторін та особи, яка подала скаргу;

г) найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рішення, прізвища судді (суд­дів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення;

2) описової частини зі зазначенням:

а) короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

б) короткого змісту вимог апеляційної скарги;

в) узагальненого викладу позиції інших учасників справи;

3) мотивувальної частини зі зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзи­ві на апеляційну скаргу;

г) того, чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, по захист яких особа зверну­лася до суду;

ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляцій­ної інстанції;

4) резолютивної частини із зазначенням:

а) висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апе­ляційної скарги і позовних вимог;

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у разі скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з пере­глядом справи в суді апеляційної інстанції;

г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження;

ґ) встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної ін­станції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного роз­гляду справи, суд розглядає її за правилами глави 1 розділу ІІІ КАС України.

У разі відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій ст. 323 КАС України, суд приймає постанову відповідно до ст. 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій ст. 323 КАС України, в межах доводів, які не роз­глядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляцій­ною скаргою іншої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої ст. 323 КАС України, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засі­дання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Після закінчення апеляційного провадження матеріали справи, крім тих, що зберігаються виключно в електронній формі, повертаються до суду першої інстанції, який її розгля­дав, у п’ятиденний строк з дня вручення постанови (ухвали) учасникам справи.

3.