РОЗГЛЯД АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

Відповідно до п. 8 частини третьої ст. 129 Конституції України, «однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом»^[271].

Враховуючи це положення Основного Закону держави, В. Сердюк, зазначає, що система судів у нашій державі має бу­дуватися з метою гарантування заінтересованій особі реаліза­ції її права на вирішення спору по суті, апеляційного і касацій­ного оскарження судового рішення з дотриманням основопо­ложних принципів організації судової системи - територіаль- ності та спеціалізації^[272].

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у спра­ві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в касаційному по­рядку рішення суду першої інстанції після апеляційного пере­гляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої ст. 294 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закрит­тя апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позо­ву та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвали­ти додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні ви­правлень у рішення, про повернення заяви про перегляд су­дового рішення за нововиявленими або виключними обстави­нами, про відмову у відкритті провадження за нововиявлени- ми або виключними обставинами, про заміну сторони у спра­ві, про накладення штрафу в порядку процесуального приму­су, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження є неправильне засто­сування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозас- тосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу, позбавлена можливості спростувати обставини, вста­новлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касацій­ну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляцій­ною скаргою. У разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або роз­гляду справи (вирішення питання) без повідомлення (викли­ку) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вру­чено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути по­новлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою ст. 333 КАС України.

Касаційна скарга подається у письмовій формі.

У касаційній скарзі зазначаються:

1) найменування суду касаційної інстанції;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної осо­би в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника по­датків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засо­бів зв'язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса за наявності;

3) судові рішення, що оскаржуються;

4) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав);

5) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду каса­ційної інстанції;

6) за потреби - клопотання особи, що подає касаційну скаргу;

7) дата отримання копії судового рішення суду апеля­ційної інстанції, що оскаржується;

8) перелік матеріалів, що додаються.

Касаційна скарга може містити клопотання особи про роз­гляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вва­жається, що особа не бажає брати участі в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

До касаційної скарги додаються документ про сплату су­дового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначають­ся підстави звільнення від сплати судового збору.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду каса­ційної інстанції.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня пере­дається судді-доповідачу.

До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до ви­мог, встановлених ст. 330 КАС України, застосовуються поло­ження ст. 169 цього Кодексу.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 329 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у за­яві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної ін­станції, склад якої визначений у порядку, встановленому ст. 31 КАС України.

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повер­тається суддею-доповідачем також, якщо:

1) касаційна скарга подана особою, яка не має адміністра­тивної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;

3) до надіслання ухвали про відкриття касаційного прова­дження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її від­кликання;

4) у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС Украї­ни підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Питання про залишення касаційної скарги без руху вирі­шується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше два­дцяти днів із дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсила­ється учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернен­ня касаційної скарги разом із касаційною скаргою та додани­ми до скарги матеріалами.

Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

1) касаційну скаргу подано на судове рішення, що не під­лягає касаційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої касаційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведено підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними;

5) суд у порядку, передбаченому частинами другою, тре­тьою ст. 333 КАС України, дійшов висновку, що касаційна скар­га є необгрунтованою;

6) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовід­носинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 КАС України, і суд апеля­ційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до та­кого висновку (крім випадку наявності постанови Верховно­го Суду про відступлення від такого висновку або коли Вер­ховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінче­но розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу не- обґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного про­вадження, якщо правильне застосування норми права є оче­видним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявни­кові), а також судових рішень у справах, визначених стаття­ми 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційно­го суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати зна­чення для формування єдиної правозастосовної практики.

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження підписується всім складом суду та повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для від­криття касаційного провадження.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на ка­саційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у від­критті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішен­ня, крім випадків подання касаційної скарги суб'єктом влад­них повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідом­лений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Питання про відмову у відкритті касаційного проваджен­ня суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів із дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення стро­ку на усунення недоліків.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного про­вадження разом з касаційною скаргою та доданими до скар­ги матеріалами направляються особі, яка подала касаційну скаргу. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

За відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкрит­ті касаційного провадження суд касаційної інстанції постанов­ляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 332 КАС України.

Суд касаційної інстанції надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухва­лою про відкриття касаційного провадження у справі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у спра­ві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтере­си та (або) обов'язки, у будь-який час до початку касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, під­тримавши її вимоги.

До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання ко­пії заяви іншим учасникам справи.

Заява про приєднання до касаційної скарги може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсут­ності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповни­ти чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилан­ня копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі допов­нення чи зміни.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкли­кати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.

В разі відкликання касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення скарги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з від­мовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протя­гом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Відзив на касаційну скаргу має містити:

1) найменування суду касаційної інстанції;

2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адре­су електронної пошти за наявності;

3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касацій­ної скарги;

4) за потреби - клопотання особи, яка подає відзив на ка­саційну скаргу;

5) перелік матеріалів, що додаються.

Відзив на касаційну скаргу може містити клопотання осо­би про розгляд справи за її участю. За відсутності такого кло­потання вважається, що особа не бажає брати участі у судово­му засіданні суду касаційної інстанції.

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

До відзиву на касаційну скаргу додаються докази надси­лання (надання) копій відзиву та доданих до нього докумен­тів іншим учасникам справи.

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, якщо є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;

2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття касаційного провадження за касацій­ною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом пер­шої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, ін­тереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося;

4) після відкриття касаційного провадження виявило­ся, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висно­вок щодо питання застосування норми права у подібних пра­вовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наяв­ність якого стала підставою для відкриття касаційного прова­дження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішен­ня відповідно до такого висновку (крім випадку, якщо Верхо­вний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотиво­вана також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України судом вста­новлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилав­ся скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до касацій­ного розгляду:

1) з'ясовує склад учасників справи;

2) вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи;

3) вирішує питання про можливість попереднього розгля­ду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції;

4) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;

5) вирішує інші питання, необхідні для касаційного роз­гляду справи^[273].

Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підго­товки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач при­значає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа, відповідно до КАС України, роз­глядається з їх повідомленням.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в ме­жах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встанов­лених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рі­шенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питан­ня про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу од­них доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скар­ги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушен­ня норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розгля­даються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Касаційна скарга на рішення та постанови, визначені час­тиною першою ст. 328 КАС України, має бути розглянута про­тягом шістдесяти днів, а на ухвали, визначені частинами дру­гою та третьою ст. 328 КАС України, - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного про­вадження у справі.

Попередній розгляд справи має бути проведений протя­гом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення учасників справи.

У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач допо­відає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення су­дового рішення судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без за­доволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для ска­сування судового рішення.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наяв­ності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування су­дового рішення.

Суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду в су­довому засіданні за відсутності підстав, встановлених части­нами третьою, четвертою ст. 343 або ст. 345 КАС України. Спра­ва призначається до розгляду в судовому засіданні, якщо хоч один суддя зі складу суду дійшов такого висновку. Про призна­чення справи до розгляду у судовому засіданні постановляєть­ся ухвала, яка підписується всім складом суду.

У суді касаційної інстанції скарга розглядається за прави­лами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спро­щеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні пра­ва суду першої інстанції виключно для перевірки правильнос­ті застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Учасники справи повідомляються про дату, час та місце су­дового засідання, якщо вони подали відповідне клопотання про участь у судовому засіданні або суд визнав необхідним їх виклик для надання пояснень у справі.

Неприбуття учасників справи, належним чином повідо­млених про дату, час і місце касаційного розгляду, не пере­шкоджає судовому розгляду справи.

Розгляд справи в суді касаційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання. Головуючий відкри­ває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення якого суду розглядається. Після відкрит­тя судового засідання і вирішення клопотань учасників спра­ви суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст су­дових рішень, що оскаржуються, доводи касаційної скарги та відзиву на неї.

Сторони та інші учасники справи надають свої пояснен­ня. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скар­гу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим на­дає пояснення позивач. За ними пояснення надають особи, які приєдналися до касаційної скарги, а потім інші учасники спра­ви. Головуючий може обмежити тривалість пояснень, встано­вивши для всіх учасників справи рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

У своїх поясненнях сторони та інші учасники справи мо­жуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав каса­ційного перегляду судового рішення.

Вислухавши пояснення учасників справи, суд виходить до нарадчої кімнати.

Суд касаційної інстанції може розглянути справу в поряд­ку письмового провадження за наявними у справі матеріала­ми у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засі­дання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій;

4) перегляду рішень суду першої інстанції та постанов апе­ляційної інстанції у справах, розглянутих за правилами спро­щеного позовного провадження^[274].

Якщо під час письмового провадження за наявними у спра­ві матеріалами суд касаційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до касаційного розгляду в судовому засіданні.

Якщо справа була розглянута в порядку письмового про­вадження за наявними у справі матеріалами, то копія постано­ви або ухвали суду касаційної інстанції надсилається учасни­кам справи в порядку, визначеному КАС України.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у скла­ді колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої вхо­дить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відсту­пити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішен­ні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне від­ступити від висновку щодо застосування норми права у подіб­них правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рі­шенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викла­деного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у скла­ді колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає спра­ву на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така ко­легія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відсту­пити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у скла­ді колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Вер­ховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрис­дикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстан­ції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не об­ґрунтував порушення судом правил предметної юрисдик­ції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі коле­гії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спо­ру у подібних правовідносинах^[275].

Питання про передачу справи на розгляд палати, об’єд­наної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішуєть­ся судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується біль­шістю від складу суду, що розглядає справу.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної па­лати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних право­відносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій ст. 346 КАС України, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у пе­редачі) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Вели­кої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухва­лі про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийня­тій за результатами касаційного розгляду.

Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Вели­кою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність ви­ключної правової проблеми, наявність висновку щодо засто­сування норми права у подібних правовідносинах, викладе­ного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховно­го Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже ви­словлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відпо­відній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Після передачі справи на розгляд палати, об'єднаної па­лати або Великої Палати визначений у ній суддя-доповідач у разі потреби звертається до відповідних фахівців Науково- консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготов­ки наукового висновку щодо застосування норми права, пи­тання щодо якого стало підставою для передачі справи на роз­гляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо за­стосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом.

Позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від позову або примирення сторін суд ка­саційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 189, 190 КАС України, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеля­ційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеля­ційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встанов­леною підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеля­ційної інстанцій повністю або частково та ухвалити нове рі­шення у відповідній частині або змінити рішення, не пере­даючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повніс­тю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстан­ції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеля­ційної інстанцій повністю або частково і закрити проваджен­ня у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у визначених КАС України випадках визнати нечинни­ми судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відпо­відній частині;

7) у визначених КАС України випадках скасувати свою по­станову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, ви­значених пунктами 1-6 частини першої ст. 349 КАС України^[276].

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без за­доволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчи­ненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судо­ве рішення з мотивів порушення судом норм процесуально­го права, якщо це не призвело і не могло призвести до непра­вильного вирішення справи.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених стат­тею 341 КАС України межах, ухвалено з неправильним засто­суванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підста­вою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосуван­ня закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовжен­ня розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий су­довий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висно­вку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 части­ни другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного прова­дження справу, яка підлягала розгляду за правилами загаль­ного позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витре­бування, дослідження чи огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, яко­му було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративними судами за від­сутності будь-якого учасника справи, не повідомленого на­лежним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-яким зі суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) судове рішення ухвалено судом із порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 КАС України^[277].

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа на­правляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов’яз­ковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Постанова суду касаційної інстанції не може містити вка­зівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовір­ність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути при­йнято за результатами нового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касацій­ному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. ст. 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних су­дів, визначених ст. 19 КАС України, є обов’язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив закон­не й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припи­нення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішен­ня не може бути підставою для застосування положення час­тини першої цієї статті.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України за заявою позивача він постановляє в порядку письмо­вого провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої спра­ви, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи пе­редачі справи частково на новий розгляд або для продовжен­ня розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого належить вирішення спору.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду каса­ційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згід­но з вимогами, передбаченими ст. 34 та главою 9 розділу II КАС України, з урахуванням особливостей, зазначених у главі 2 розділу ІІІ КАС України.

Процедурні питання, пов’язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у спра­ві, а також в інших випадках, передбачених КАС України, ви­рішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал у порядку, визначеному КАС України для постановления ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформ­люється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя- доповідач не згодний з постановою або ухвалою) і підпи­сується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено КАС України.

Судові рішення суду касаційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилають­ся) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 роз­ділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у главі 2 розділу ІІІ КАС України.

Судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними й оскарженню не підлягають.

Копії судових рішень суду касаційної інстанції повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції складається з:

1) вступної частини зі зазначенням:

а) дати і місця її прийняття;

б) найменування адміністративного суду, прізвищ та іні­ціалів суддів і секретаря судового засідання;

в) найменування (імен) учасників справи і найменування (імені) особи, яка подала касаційну скаргу;

г) найменування суду першої та (або) апеляційної інстан­ції, судове рішення якого оскаржується, номера справи, дати ухвалення судового рішення, прізвища та ініціалів судді (суддів);

2) описової частини зі зазначенням:

а) короткого змісту позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій;

б) короткого змісту вимог касаційної скарги;

в) узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

г) узагальненого викладу позиції інших учасників справи;

3) мотивувальної частини зі зазначенням:

а) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу;

б) доводів, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції;

в) висновків за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд;

г) дій, що їх повинні виконати суд першої та (або) апеля­ційної інстанції у разі скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд;

4) резолютивної частини зі зазначенням:

а) висновку суду касаційної інстанції по суті вимог каса­ційної скарги і позовних вимог;

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції та апеляційної ін­станції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рі­шення або зміни рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з пере­глядом справи в суді касаційної інстанції;

г) повороту виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав;

ґ) встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій^[278].

У постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме пови­нна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не по­годилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що переда­ла справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Пала­ти Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстан­ції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд розглядає таку скаргу за правилами, встановлени­ми главою 2 розділу ІІІ КАС України.

У разі відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови і рішень судів першої та (або) апеля­ційної інстанцій, що оскаржуються.

За результатами розгляду касаційної скарги, зазначеної в частині першій ст. 357 КАС України, суд приймає постанову відповідно до ст. 349 КАС України. При цьому за наявності під­став може бути скасовано раніше прийняту постанову суду ка­саційної інстанції.

Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в час­тині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою ін­шої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені в ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.

Суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встанов­лених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засі­дання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Після закінчення касаційного провадження матеріали справи, крім тих, що зберігаються виключно в електронній формі, повертаються до суду першої інстанції, який її розгля­дав, у десятиденний строк з дня вручення постанови (ухвали) учасникам справи.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. На які етапи можна умовно поділити провадження в адмі­ністративній справі у суді апеляційної інстанції?

2. Які судові рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку?

3. Яке рішення може ухвалити суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження?

4. Які є підстави для касаційного оскарження?

5. Чи можна звернутися до суду касаційної інстанції зі скар­гою на рішення суду першої інстанції, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку?

6. Який суд здійснює касаційний розгляд справи?

7. Що таке нововиявлені та виключні обставини як підстава перегляду судових рішень?

8. Який суд здійснює перегляд справи за нововиявленими чи виключними підставами?