<<
>>

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Існування сучасного цивілізованого суспільства неможливе без ефективного правового механізму вирішення юридичних суперечок і захисту порушених прав і свобод у судах.

В умовах сьогодення майже ні в кого не виникає сумніву, що судова влада має бути незалежною від законодавчої та виконавчої гілок влади та інших осіб. Однак часто різні державні та громадські сили намагаються впливати на ухвалення судових рішень суддями. При цьому завжди треба пам’ятати первинну аксіому судочинства, найбільш влучно сформовану засновником філософії права Г. Гегелем: «рішення в юридичній справі - це виняткова воля судді» [32]. Проте через низький рівень правової культури і правосвідомості окремі особи прагнуть отримати вигідне для себе рішення всупереч принципу верховенства права. Тим самим порушують не тільки публічний інтерес суспільства, а й, що найголовніше, - свободи чи законні інтереси конкретних осіб. Це є неприпустимим, адже в правовій державі, якою є Україна, гарантування прав і свобод людини та громадянина є найважливішою функцією держави й громадянського суспільства.

Ці основоположні положення та гарантії незалежності судової влади прописані в Конституції України [87]. Проте до стадії правозастосування вони мають бути розвинені й уточнені на основі норм адміністративного права. Іншими словами, без норм адміністративного права й адміністративної діяльності публічної адміністрації ці гарантії не будуть втілені в життя, незалежність судової влади не буде забезпечена. Тим самим адміністративно- правове забезпечення незалежності судової влади є невід’ємною складовою міжгалузевого комплексного правового інституту незалежності судової влади.

Постійно як державні високопосадовці, так і представники місцевих «еліт» та різних радикально налаштованих громадських об’єднань (як формальних, так і неформальних) вважають за дозволене навчати суддів, які їм ухвалювати рішення в конкретній справі.

Одні діють через толерантний або компроматний психологічний тиск за допомогою телефонного «псевдоправа», інші - грубо зриваючи судові засідання, ображаючи конкретного суддю чи погрожуючи йому. Ще однією проблемою в цій сфері є опосередкований тиск адвокатів, які намагаються підкупити суддів, а коли це не вдається - використовують різні засоби юридичної казуїстики, щоб розвалити чи хоча б максимально затягнути юридичну справу.

На жаль, слід констатувати, що значна частина публічних чиновників, представники псевдогромадянського суспільства та окремі громадяни намагаються поставити судову владу собі на службу. У більшості випадків це не вдається, а від окремих «зламаних» ними суддів у довгостроковій перспективі, у геометричній прогресії страждають самі ж «кривдники» - після відсторонення їх від влади.

Таким чином, незалежність судової влади - це не привілей суддів, а об’єктивна потреба демократичного суспільства та правової держави.

В Україні ситуація є критичною: дослідження, проведене соціологічною службою Центру Разумкова 2015 р., коли було опитано 2009 респондентів у всіх регіонах України, за винятком окупованих територій (теоретична похибка вибірки не перевищувала 2,3%), засвідчує, що судам цілком не довіряють 45,4%, швидше не довіряють 36%, швидше довіряють 9,5%, цілком довіряють лише 1,1% опитаних [166]. Зазначені дані корегуються з нашим соціологічним опитуванням, що фіксує лише 37% опитаних відвідувачів судів, які вважають, що судді ухвалюють справедливі рішення [Додаток Б].

На наш погляд, первинною причиною зазначеного є незадовільний рівень незалежності судової гілки влади в поєднанні з невиконанням судових рішень і значною невкомплектованістю судів. Саме тому проблема адміністративно-правового забезпечення незалежності судової гілки влади в Україні є надзвичайно актуальною.

Зв’язок теми дисертації із сучасними дослідженнями. Схожу з нами проблематику аналізувала у своїх працях Т. Галайденко, яка сформувала поняття незалежності судді як гарантію незалежності судової влади, що є тільки одним із сегментів нашого дослідження [29].

Інші дотичні до предмета нашого дослідження аспекти адміністративно-правового забезпечення незалежності судової гілки влади аналізовано вченими-адміністративістами:

H. Шульгач розкрив принцип незалежності суддів [188], В. Городовенко аналізував незалежність суддів і самостійність судів у контексті судово- правової реформи [36], А. Іванищук у широкому розумінні присвятив свої наукові пошуки проблемі адміністративно-правового забезпечення діяльності судової гілки влади [60; 61; 62].

Крім них окремі питання аналізованої нами проблематики досліджували: В. Авер’янов, Н. Армаш, К. Бабенко, В. Басс, В. Бевзенко, Ю. Битяк, С. Бондар, А. Борко, К. Волинка, В. Галунько, В. Гаращук, Ю. Гаруст, Є. Гетьман, Н. Гончарук, В. Демиденко, І. Діткевич,

O. Джафарова, О. Дрозд, О. Дручек, О. Дьяченко, О. Єщук, А. Іванищук,

P. Ігонін, М. Іншин, Р. Калюжний, М. Кельман, Р. Кирилюк, В. Кириченко, В. Коваленко, В. Ковальська, А. Ковальчук, Т. Коломоєць, Т. Кравцова,

B. Кравчук, В. Курило, В. Лаговський, Я. Лазур, Д. Лук’янець, А. Манжула,

I. , П. Угровецький, К. Чижмарь, А. Чубенко, О. Чомахашвілі, Ю. Шемшученко, С. Шепетько, О. Юнін, В. Юсупов та ін. Проте зазначені вчені розкрили Марочкін, О. Мартинова, Р. Мельник, О. Музичук,

C. Обрусна, О. Овчаренко, С. Овчарук, В. Олефір, А. Олійник, Н. Оніщенко, С. Пєтков, Н. Плахотнюк, І. Погрібний, П. Рабінович, В. Серьогін, А. Селіванов, О. Скакун, О. Скоров, Є. Соболь, О. Троньколише окремі аспекти адміністративно-правового забезпечення незалежності судової влади в Україні або ж аналізували їх побічно, досліджуючи інші, більш загальні, спеціальні чи суміжні явища.

Незадоволеність громадян України щодо неналежного забезпечення їхніх прав і свобод, нерозробленість на науковому рівні цих питань,

неврегульованість багатьох чинників адміністративно-правового

забезпечення незалежності судової влади в Україні, неузгодженість нормативних актів зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами.

Дисертацію виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810, Стратегічного плану розвитку судової влади України на 20132015 роки, затвердженого Радою суддів України 21 січня 2012 р., Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, планів науково-дослідницької роботи Науково- дослідного інституту публічного права «Правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів публічно-правових відносин» (номер державної реєстрації 0115U005495), «Адміністративно-правове забезпечення розвитку судової влади в Україні» (номер державної реєстрації 0117U004649). Тема дисертації розглянута та схвалена координаційними бюро відділень Національної академії правових наук України (2016 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретико-методологічних засад, нормативних основ і практичної реалізації судовою публічною адміністрації своїх повноважень у сфері адміністративно-правового забезпечення незалежності судової гілки влади розробити положення щодо вдосконалення чинного законодавства, спрямованого на належне забезпечення такого стану судової влади, щоб вона могла ухвалювати справедливі й законні рішення щодо відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів осіб незалежно від волі сторонніх осіб.

Відповідно до поставленої мети в роботі заплановано вирішити такі

завдання:

- сформувати поняття та розкрити зміст адміністративно-правового забезпечення незалежності судової влади в Україні;

- з’ясувати адміністративно-правові аспекти місця й ролі судової влади в механізмі держави;

- сформулювати адміністративні принципи незалежності судової

влади;

- з’ясувати адміністративно-правовий статус суб’єктів, які посягають на незалежність судової влади в Україні;

- розкрити форми адміністративної діяльності щодо забезпечення незалежності судової влади в Україні;

- здійснити комплексний аналіз методів адміністративної діяльності щодо забезпечення незалежності судової влади в Україні;

- виявити та узагальнити наукові положення міжнародного й зарубіжного досвіду забезпечення незалежності судової влади;

- сформувати наукові положення щодо європейського досвіду забезпечення незалежності судової влади;

- удосконалити адміністративно-правове забезпечення у сфері незалежності судової гілки влади в України.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, які виникають під час забезпечення незалежності судової влади України.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення незалежності судової гілки влади України.

Методи дослідження. У ході дослідження було використано систему наукових методів дослідження: загальнонаукові (системний, статистичний), загальнофілософські (діалектичний, емпіричний), загальнологічні (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, логіко-семантичний), спеціально-юридичні (формально-догматичний, порівняльного правознавства, правового

прогнозування, тлумачення чинного законодавства).

Системний метод було використано для всебічного теоретичного дослідження незалежності судової влади як державно-правового явища, пов’язаного з послідовним викладом думок вчених з цієї проблематики та відповідного законодавства (підрозділ 1.1). Статистичний метод забезпечив проведення й оброблення результатів соціологічного опитування (Додаток Б до дисертації).

За допомогою діалектичного методу відповідно до законів діалектики були сформовані положення «вперше», а саме, сформовано новітнє поняття адміністративно-правового забезпечення незалежності судової гілки влади України, установлено адміністративно-правові аспекти щодо місця й ролі судової влади в механізмі держави, здійснено комплексний аналіз методів адміністративної діяльності щодо забезпечення незалежності судової влади в Україні (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3). Емпіричний метод через аналіз конкретної практичної діяльності суб’єктів права дав можливість здійснити наукові узагальнення (підрозділи 2.2, 2.3).

Логічні методи аналізу й синтезу широко використовувалися в більшості підрозділів (1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2) дисертації. Метод дедукції став в нагоді при формуванні адміністративних принципів незалежності судової влади (підрозділ 1.3). У свою чергу метод індукції дав змогу розкрити форми й методи адміністративної діяльності публічної адміністрації (підрозділи 2.1, 2.2).

Логіко-семантичний метод використано майже в усіх підрозділах дисертації через критичний аналіз думок вчених з аналізованої проблематики (крім підрозділу 3.3).

Метод тлумачення чинного законодавства застосовувався для виявлення дійсного змісту норм права, формально-догматичний метод наукового пізнання забезпечив тлумачення вітчизняного, міжнародного й зарубіжного законодавства (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Методи порівняльного правознавства та порівняльного законодавства стали провідними в підрозділах 3.1 та 3.2 для здійснення порівняльного аналізу системи адміністративно-правового забезпечення незалежності судової влади США, Канади, країн-учасниць Європейського Союзу (далі - ЄС) та України. Метод правового прогнозування став основним при формуванні змін і доповнень до чинного законодавства у сфері забезпечення незалежності судової гілки влади (підрозділ 3.3).

Наукова новизна отриманих результатів аргументується тим, що дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень у вітчизняній правовій літературі, присвячених аналізу адміністративно - правового забезпечення незалежності судової влади в Україні. У результаті проведеного аналізу сформовано низку висновків, рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України в зазначеній сфері, зокрема:

уперше:

- у вітчизняній теорії адміністративного права доведено, що адміністративно-правове забезпечення незалежності судової влади полягає в комплексі адміністративно-правових заходів (передусім способів добору й виховання суддів з нульовою толерантністю щодо корупції, принциповою та публічною протидією будь-яких осіб здійснювати тиск на них), що здійснюється через певний адміністративно-правовий механізм за допомогою надання адміністративних послуг зі здійснення управлінської діяльності суб’єктами публічної адміністрації щодо створення достатніх умов для ухвалення суддями справедливих гуманних рішень, забезпечення належних умов для праці суддів та інших представників судової влади;

- доведено, що форми адміністративної діяльності Вищої ради правосуддя всією своєю сутністю спрямовані на забезпечення незалежності судової влади шляхом закріплення і втілення в практику правореалізації адміністративних дій щодо звільнення судової влади від корумпованих суддів, на яких через шантаж можуть тиснути сторонні особи, шляхом видання рішень, ухвал, а також протокольних ухвал, які незалежно від юридичної природи є обов’язковими для виконання всіма посадовими особами судової гілки влади, а в необхідних випадках - й інших гілок влади;

- методи адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення судової влади в Україні аналізувалися через способи негативного (ті, що посягають на незалежність) і позитивного впливу (ті, що забезпечують незалежність судової влади); при цьому визначено, що способи посягань на судову владу є своєрідним антиподом методів адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення незалежності судової влади, які за суб’єктами протиправного впливу поділяються на класичні, що здійснюються кримінальними елементами, і маргінальні, що здійснюються суб’єктами псевдогромадянського суспільства, політиками та правоохоронцями з низьким рівнем правової культури і правосвідомості;

- на основі аналізу міжнародного й зарубіжного досвіду зроблено висновок, що незалежність суддів та судової влади в цілому має базуватися на високій правовій культурі і правосвідомості суддів як еліти суспільства, які добровільно взяли на себе місію відмовитися від багатьох світських благ заради справедливого судочинства; практично судді мають бути своєрідними «монахами» в юридичному середовищі;

удосконалено:

- наукове розуміння адміністративних принципів незалежності судової влади, які, на відміну від раніше описаних, представлені двома рівнями - загальним принципом незалежності та організаційно-правовими принципами незалежності, до яких віднесені вихідні основоположні засади, сформовані на основі норм конституційного права, що забезпечуються нормами адміністративного права щодо єдності судової системи, моральності, високопрофесійності та недоторканності суддів;

- законодавство у сфері забезпечення незалежності судової влади в Україні - через урахування запропонованих авторських підходів, зокрема, на відміну від раніше висвітлених, запропоновано збільшити мінімальний вік юристів, які можуть претендувати на посаду судді (до 40 років), доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 185 -3-1 «Посягання на незалежність судової влади»;

отримали подальшого розвитку:

- адміністративно-правові аспекти щодо місця й ролі судової влади в механізмі держави, які, на відміну від раніше сформованих, виділяють провідним чинником високу моральність суддів, які знають і ретельно бережуть високу репутацію судової влади як основного чинника врегулювання юридичних конфліктів, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб поряд із виділенням інших класичних аспектів незалежності;

- адміністративно-правовий статус суб’єктів, які посягають на незалежність судової влади в Україні, відмінністю якого від раніше сформованих є те, що, по-перше, до їх складу віднесено широке коло класифікованих за владною компетенцією суб’єктів права, по-друге - зі складу юридичних елементів такого статусу виключено їх права, оскільки в силу своєї протиправної поведінки вони втрачають власну легітимність;

- наукові положення щодо розвитку засад незалежності судової влади на основі аналізу європейського досвіду, які відрізняються від раніше описаних тим, що первинними визначено не позитивістські, а природноправові, соціальні і психологічні аспекти внутрішньої та зовнішньої незалежності судової влади, а саме: високу правову культуру й правосвідомість суддів, високу правову культуру і правосвідомість високопосадовців інших гілок влади, які поважають судову владу й виконують будь-які судові рішення, зокрема й ті, які їм не подобаються, з дієвою політичною відповідальністю за неправомірне втручання у професійну діяльність суддів, підкріпленою ефективними засобами державного примусу, незаперечним психологічним підходом, відповідно до якого жодна соціальна сила не може бути застосована з метою втручання в судовий процес, а також забезпеченням належних умов щодо організаційно - матеріальних проблем функціонування судової влади через діяльність органів суддівського самоврядування, які мають вирішальний вплив на добір, призначення, кар’єру та дисциплінарну відповідальність суддів та працівників апарату суду.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

- науково-дослідній сфері - для подальшого теоретичного розроблення питань адміністративно-правового забезпечення незалежності судової гілки влади в Україні (Акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права);

- правотворчості - щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері розвитку адміністративної діяльності, адміністративно-правового забезпечення незалежності судової гілки влади в Україні (Додаток В);

- правозастосовній діяльності - щодо покращення адміністративно- правового забезпечення незалежності судової гілки влади в Україні (Акт впровадження у правозастосовну діяльність Цюрупинського районного суду Херсонської області);

- навчальному процесі - під час розроблення та викладання навчальних дисциплін «Проблеми теорії адміністративного права», «Проблеми адміністративно-правового забезпечення у сфері незалежності судової гілки влади», у підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій (Акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права).

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися під час роботи трьох науково - практичних конференцій: «Шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України як основи сталого розвитку суспільства» (м. Харків, 2-3 вересня 2016 р.), «Актуальні проблеми вдосконалення законодавства та

правозастосування» (м. Запоріжжя, 28-29 жовтня 2016 р.), «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 17-18 лютого 2017 р.).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 238 сторінок. Робота містить список використаних джерел із 213 найменувань на 21 сторінці.

<< | >>
Источник: КІЧМАРЕНКО СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -