2.3.1. Поняття земель житлової та громадської забудови

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об\'єктів загального користування.

Відповідно до чинного законодавства України всі населені пункти поділяються на: міські поселення (міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу); сільські поселення (села і селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості).

В окрему групу виділяються гірські населені пункти та населені пункти, віднесені до курортних.

На відміну від Земельного кодексу в редакції 1992 року, землі житлової та громадської забудови на сьогодні є самостійною категорією в структурі земельного фонду України. Крім цих земель, у населених пунктах існують земельні ділянки наступних категорій:

- промисловості, транспорту, зв\'язку, оборони та іншого призначення;

- природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культурних об\'єктів;

- об\'єктів комунального господарства;

- водогосподарського, лісогосподарського та сільськогосподарського використання;

- загального користування.

Поділ категорій земель у населених пунктах визначено Порядком складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, затверджений наказом Мінбудархітектури та Держкомзему України від 24 вересня 1993 р.

Розташування земель житлової та громадської забудови в межах населених пунктів є їх характерною ознакою. Межа населеного пункту відокремлює його від земель іншого призначення. Вона охоплює забудовані земельні ділянки, а також не забудовані, але призначені для містобудування, обслуговування потреб господарства і жителів населеного пункту.

Міська межа визначається проктом планування та забудови міста або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста. Вона встановлюється і змінюється в порядку, визначеному Верховною Радою України (ст.

Землі житлової та громадської забудови складаються з територій, які вже забудовані або підлягають забудові. Крім земель, які знаходяться під будівлями, до цих земель відносяться дворові та садибні ділянки, які обслуговують будівлі. Під територією розуміється частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітря­ним простором та розташованими під нею надрами.

Житловою забудовою є земельна ділянка (територія), в межах якої розміщується житловий фонд. При житловій забудові здійснюються нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт і благоустрій об\'єктів житлового фонду.

У складі житлової забудови мають місце садибна та несадибна забудови. У житлових зонах населених пунктів знаходяться забудови, розташовані на присадибних земельних ділянках окремих громадян (садибна забудова). При несадибній забудові житлові будинки різної поверховості розташовані на земельних ділянках, які не належать окремим громадянам.

Громадською забудовою вважається земельна ділянка, на якій розташовані будинки та споруди громадського призначення: будинки дитячих дошкільних закладів, будинки навчальних закладів, будинки та споруди для охорони здоров\'я й відпочинку, фізкультурно-оздоровчі та спортивні будинки та споруди; будинки підприємств торгівлі та громадського харчування, підприємств побутового обслуговування населення тощо.

До земель житлової та громадської забудови також належать земельні ділянки, на яких розташовані об\'єкти загального користування.

Вони можуть надаватися в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної або комунальної власності.

Будівництво об\'єктів містобудування ведеться у відповідності з чинним законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Згідно з державними будівельними нормами територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на: сельбищну, виробничу і ландшафтно-рекреаційну території; а територія сільського населеного пункту на сельбищну і виробничу території. Проектування та будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно державної будівельної норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (ДБН 360-92). Затверджено наказом Мінінвестбуду України від 17 квітня 1992 р.»

Земельні ділянки, зайняті житловими будинками, громадськими установами, будинками і спорудами (навчальні, проектні, науково-дослідні та інші установи), внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об\'єкти зеленого будівництва й місця загального користування входять до сельбищної території. До ландшафтно-рекреаційної території міста належать озеленені ділянки і ділянки, зайняті водними об\'єктами у межах забудови міста та його зеленої зони, а також можуть входити парки, лісопарки, міські ліси, ландшафти, курортні зони тощо.