2.3.2. Використання земель житлової та громадської забудови

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до цільового призначення вказаної категорії земельного фонду земельні ділянки використовуються власниками земельних ділянок і землекористувачами для спорудження та експлуатації житлових, культурно-побутових та інших будівель і споруд. Суб\'єктами права власності або користування (оренди) на землі житлової та громадської забудови виступають юридичні особи, громадяни, територіальні громади та держава.

Громадяни можуть використовувати земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Земельні ділянки використовуються також юридичними особами: житлово-будівельними (житловими) і гаражно-будівельними кооперативами – для житлового та гаражного будівництва і підприємствами, установами і організаціями – для управління багатоквартирними жилими будинками. Надані в користування або у власність земельні ділянки для забудови мають використовуватися лише для відповідних цілей — здійснення різних видів будівництва і подальшого обслуговування будівель і споруд. Надання земельних ділянок для забудови здійснюється за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою.

Порядок використання вказаних земельних ділянок здійснюється на підставі законів України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», Правил забудови населених пунктів, а також Державних будівельних норм ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» тощо.

Містобудування (містобудівна діяльність) – це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об\'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об\'єктів містобудування, спорудження інших об\'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об\'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Використання земельних ділянок для забудови здійснюється у відповідності з містобудівною документацією, яка являє собою затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій. До містобудівної документації відносяться: генеральний план населеного пункту, схема планування території, детальний план території тощо.

Генеральний план населеного пункту визначає принципові рішення щодо розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Схема планування території визначає необхідні зміни меж населених пунктів, території, передбачені для містобудівних потреб; зонування територій для забудови та іншого використання; планувальну структуру території тощо відповідно до державних будівельних норм. Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів. Цим планом визначаються: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об\'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, передбачені державними будівельними нормами.

Якщо земельні ділянки використовуються для потреб, не пов\'язаних з їх забудовою, то їх використання здійснюється у відповідності з планом земельно-господарського устрою населеного пункту. Такий план розробляється для міст і селищ, затверджується відповідною місцевою радою і використовується для обгрунтування, розробки і подальшої реалізації на землях населеного пункту необхідного обсягу організаційних та інженерно-технічних заходів щодо освоєння, поліпшення якості земель, їх раціонального використання, охорони та захисту від руйнівних процесів тощо. Цей план є обов\'язковим для виконання органами державного управління, місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об\'єктів з урахуванням комплексу умов: соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних тощо. Державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об\'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

При використанні земель житлової та громадської забудови повинні дотримуватись регіональні і місцеві правила забудови. Регіональні правила забудови – це нормативно-правовий акт, яким встановлюється загальний для територій і населених пунктів області, Автономної Республіки Крим (крім міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення) порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок. Місцеві правила забудови – це нормативно-правовий акт, яким встановлюються порядок планування, забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.