§ 2. Платник податку. Права та обов'язки платника податку.Представництво в оподаткуванні

Одним із ключових елементів податку є платники податків. ПК України надає визначення платників податків як фізичних осіб (резидентів та нерезидентів України), юридичних осіб (резидентів та нерезидентів України) та їх відокремлених підрозділів, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з нормами ПК України, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Платникам податків притаманні такі ознаки:

• вони є суб’єктами податкових правовідносин;

• платники податків виступають зобов’язаними суб’єктами;

• це суб’єкти, які сплачують податки за рахунок коштів, що їм належать.

Різноманітність платників податків обумовлює необхідність їх класифікації за різними критеріями. Класифікація платників податків має важливе значення як для теорії податкового права, так і для податкового законодавства. По-перше, вона дає вичерпне уявлення про всі їх різновиди, і, по-друге, вона є основою правового статусу того чи іншого платника податку.

Платників податків можна класифікувати за такими критеріями:

1. Залежно від способу організації господарської діяльності:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• іноземні юридичні особи. Постійні представництва інозем­них юридичних осіб;

• юридичні і фізичні особи, які діють у складі групи, що не має статусу юридичної особи (іноземні і/або національні юридичні та фізичні особи, які діють в Україні на правах партнерів у складі групи, що не є юридичною особою, на основі договору про спільну діяльність);

• відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи;

• консолідована група платників податків.

2. Залежно від податкової юрисдикції держави платники податку поділяються на:

• резидентів - осіб, які мають постійне місце проживання чи місце знаходження в цій державі і прибутки яких підлягають оподаткуванню з усіх джерел (несуть повну податкову відпові­дальність);

• нерезидентів - осіб, які не мають постійного місцезна­ходження в державі і у яких підлягають оподаткуванню лише прибутки, отримані ними на цій території (несуть неповну податкову відповідальність).

3. Залежно від критерію юридичного і фактичного обов’язку сплати податку:

• юридичний платник податку;

• фактичний платник податку;

• інші особи, які відповідають положенням про платників податків.

Останній критерій має місце при непрямому оподаткуванні. Наприклад, при податку на додану вартість кошти до бюджету перераховує суб’єкт, що реалізував товар (роботу, послугу), тобто юридичний платник податку, але за рахунок коштів, отриманих від покупця (користувача, кінцевого споживача), який і буде фактичним платником податку.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку. Податковим агентом визнається особа, на яку ПК України покла­дається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нарахо­вуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Наведена класифікація платників податків є загальною, тобто поширюється на всі їх види. У свою чергу, кожна окрема група платників податків може класифікуватися за своїми специфічними критеріями.

Платник податку веде справи, пов’язані з виконанням податкового зобов’язання, особисто або через свого представника.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Представниками платника податку виступають:

1) законний представник;

2) уповноважений представник;

3) офіційний представник^[20].

Визначення кола обов’язків і прав платника податків має важливе значення, тому що застосування фінансової відповідаль­ності до платника податку обумовлено саме порушенням встанов­лених законом обов’язків. У той же час захист своїх прав платником податків ґрунтується в першу чергу на доказі факту відсутності у нього того чи іншого обов’язку. Права платника податку - це безпо­середній механізм, який, з одного боку, сприяє належній реалізації платником податків своїх обов’язків, а з іншого - виступає важли­вим гарантом захисту від неправомірних дій контролюючих органів.

Обов’язок платника податку - це передбачена нормою податкового права міра його належної поведінки, тобто платник податку не може відмовитися від виконання свого обов’язку. Обов’язок платника податку означає, що він повинен незалежно від свого бажання будувати свою поведінку таким чином, як цього вимагає податковий закон. Обов’язок платника податку здійснити дію, яку вимагає від нього закон, наступає в строки, вказані в податковому законодавстві, або за вимогою контролюючого органа.

Обов’язки платника податків встановлюються ст. 16 ПК України.

Платник податків зобов’язаний:

• стати на облік у контролюючих органах у порядку, встанов­леному законодавством України;

• вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

• подавати до контролюючих органів у порядку, встанов­леному податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

• сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи;

• подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються кон­кретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

• подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх викорис­тання;

• подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

• виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

• не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

• повідомляти контролюючим органам за місцем обліку платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

• повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаход­ження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

• забезпечувати збереження документів, пов’язаних з вико­нанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених ПК України;

• допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених ПК України.

Право платника податку - це передбачена нормою податко­вого права міра його можливої поведінки. Право платника податку означає, що він може будувати свою поведінку за власним розсудом, але в рамках того, що йому не заборонено податковим законом. При цьому невикористане право платника податку не означає його припинення. Право може бути використане платником податку в будь-який час, поки воно існує. Розглядаючи обов’язки і права плат­ників податків, необхідно звернути увагу на порядок розгляду кате­горій: спочатку - обов’язки, а потім - права.

Права платника податків встановлюються ст. 17 ПК України. Платник податків має право:

• безоплатно отримувати в органах ДПС та митної служби, у тому числі і через мережу інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

• представляти свої інтереси в контролюючих органах само­стійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

• обирати самостійно, якщо інше не встановлено ПК України, метод ведення обліку доходів і витрат;

• користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому ПК України;

• одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених ПК України;

• бути присутнім під час проведення перевірок, ознайом­люватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в поряд­ку, встановленому ПК України;

• оскаржувати в порядку, встановленому ПК України, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз’яснення;

• вимагати від контролюючих органів проведення перевірки ві­домостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

• на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю і стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

• на зарахування чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПК України;

• на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку;

• за методикою^[21], затвердженою Міністерством фінансів України, вести облік тимчасових і постійних податкових різниць та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.

Платник податку має також інші права, передбачені законом.

Реалізація платником податку своїх прав повинна бути забез­печена примусом держави.