<<
>>

Стаття 63. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість)

1. Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчисле­на вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнани­ми принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відо­бражається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

2. Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь- якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положен­нями цієї статті, може бути перевірена в країні виробникові товарів уповноваженими органами України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.

Переважно митна вартість визначається за ціною угоди на основі ін­формації, наявної в Україні. Проте для визначення митної вартості таким методом потрібно вивчити витрати на виробництво товарів, що оцінюють­ся, та іншу інформацію, яку слід одержати за межами України.

Крім того, у більшості випадків виробник товарів перебуває поза межами юрисдикції органів влади України.

Митна вартість визначається за цим методом на основі інформації, що отримується в країні експортера, про витрати на виробництво товарів, що оцінюються, і є сумою цих витрат. Дані про витрати повинні визначати­ся на базі інформації, що стосується виробництва оцінюваних товарів, і

надаватися виробником або від його імені. Інформація має базуватися на комерційних звітах виробника за умови, що такі звіти відповідають загаль­ноприйнятим принципам обліку, які застосовуються в країні, де товари ви­роблено.

Термін “вартість” відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 включає вартість елемен­тів, зазначених у пп. “б” та “в” п. 1 ч. 10 ст. 58. Він також містить розпо­ділену належним чином вартість будь-якого елемента, зазначеного в п. 1 ч. 1 ст. 63, який був прямо або опосередковано поставлений покупцем для використання у зв'язку з виробництвом імпортованих товарів. Вартість елементів, зазначених у пп. “г” п. 2 ч. 10 ст. 58, які вироблені в Україні, має включатися тільки тоді, коли такі елементи записано на рахунок виробни­ка. Слід розуміти, що жодні кошти або вартість елементів, про які йдеться в цьому підпункті, не повинні рахуватися двічі при визначенні вартості за методом, передбаченим ст. 63.

Терміни “загальні витрати” та “обсяг прибутку”, про які йдеться в п. 2, 3 ч. 1 ст. 63, повинні визначатися на основі інформації, наданої виробником або від його імені, якщо дані виробника сумісні з тими, що здебільшого відображаються в продажах товарів того самого класу або виду, що й оці­нювані товари, котрі виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до України.

Загальні витрати та обсяг прибутку мають враховуватися в цілому. Це означає, що коли в конкретному випадку обсяг прибутку виробника низь­кий, а його загальні витрати високі, то обсяг прибутку і загальні витрати виробника, взяті разом, все ж можуть бути сумісними з тими, що відобра­жаються під час продажу товарів того самого класу або виду.

Наприклад, товар уперше надходить на ринок в Україну, а виробник погодився на ну­льовий чи низький прибуток з метою компенсації високих загальних ви­трат, пов'язаних із початком збуту.

Якщо виробник може довести, що отримує низький прибуток від про­дажу імпортних товарів через конкретні комерційні обставини, то дані про фактичний прибуток виробника мають братися до уваги за умови, що виробник надає обґрунтовані комерційні підстави для їх підтвердження і його цінова політика відображає звичайну цінову політику у відповідній галузі промисловості.

Якщо власні дані виробника щодо обсягу прибутку та загальних витрат несумісні з тими, які переважно відображаються при продажу товарів того самого класу або виду, що й оцінювані товари, котрі виготовляються ви­робниками в країні експорту для експорту до України, то обсяг прибутку та загальних витрат може базуватися на відповідній інформації, відмінній від тієї, що надається виробником товарів або від його імені.

Коли для цілей визначення митної вартості використовується інша ін­формація, ніж надана виробником або від його імені, митні органи повин­ні проінформувати імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої інформації, використані дані та розрахунки, які базуються на цих да­них, відповідно до положень ст. 56, з дотриманням конфіденційності ін­формації.

Термін “загальні витрати”, про який ідеться в п. 2 ч. 1 ст. 63, охоплює прямі та непрямі витрати на виробництво та продаж товарів на експорт, які не включені згідно з п. 1 ч. 1 ст. 63.

Належність певних товарів до “того самого класу або виду”, що й інші товари, повинна визначатися в кожному конкретному випадку з урахуван­ням відповідних обставин. При визначенні звичайних прибутків і загаль­них витрат відповідно до положень ст. 63 слід вивчати продаж на експорт до України найвужчої групи або асортименту товарів, який охоплює това­ри, що оцінюються, стосовно яких може бути надана необхідна інформа­ція. Для цілей ст. 63 товари того самого класу або виду повинні бути з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються.

Використання методу визначення митної вартості відповідно до ст. 63 зазвичай обмежуватиметься випадками, коли покупець і продавець пов'язані між собою, а виробник готовий надати органам влади України необхідні калькуляції собівартості та забезпечити можливість будь-якої подальшої перевірки, яка може виявитися необхідною.

<< | >>
Источник: Науково-практичний коментар до Митного кодексу України : у 3 т. - К. : Н94 ДННУ “Акад. фін. управління’,2012. - Т. 1. - 362 с.. 2012

Еще по теме Стаття 63. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість):

  1. Митна вартість. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться (імпортуються) в Україну, та порядок їх застосування. Декларація митної вартості.
  2. Стаття 62. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості
  3. Стаття 58. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)
  4. Програмна анотація 5.1. Визначення вартості капіталу та активів з урахуван­ням фактора часу. 5.2. Методичний підхід до формування капіталу. 5.3. Середньозважена і гранична вартість капіталу. 5.4. Методи визначення вартості (ціни) компанії. 5.5. Методи розрахунку оптимальної вартості капіталу.
  5. Стаття 57. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту
  6. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування
  7. Стаття 59. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів
  8. Стаття 60. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів
  9. Стаття 54. Контроль правильності визначення митної вартості товарів
  10. Стаття 66. Порядок визначення митної вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України
  11. Стаття 51. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -