Стаття 63. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість)

1. Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчисле­на вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відо­бражається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

2. Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь- якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положен­нями цієї статті, може бути перевірена в країні виробникові товарів уповноваженими органами України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.

Переважно митна вартість визначається за ціною угоди на основі ін­формації, наявної в Україні. Проте для визначення митної вартості таким методом потрібно вивчити витрати на виробництво товарів, що оцінюють­ся, та іншу інформацію, яку слід одержати за межами України.

Митна вартість визначається за цим методом на основі інформації, що отримується в країні експортера, про витрати на виробництво товарів, що оцінюються, і є сумою цих витрат. Дані про витрати повинні визначати­ся на базі інформації, що стосується виробництва оцінюваних товарів, і

надаватися виробником або від його імені. Інформація має базуватися на комерційних звітах виробника за умови, що такі звіти відповідають загаль­ноприйнятим принципам обліку, які застосовуються в країні, де товари ви­роблено.

Термін “вартість” відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 включає вартість елемен­тів, зазначених у пп. “б” та “в” п. 1 ч. 10 ст. 58. Він також містить розпо­ділену належним чином вартість будь-якого елемента, зазначеного в п. 1 ч. 1 ст. 63, який був прямо або опосередковано поставлений покупцем для використання у зв'язку з виробництвом імпортованих товарів. Вартість елементів, зазначених у пп. “г” п. 2 ч. 10 ст. 58, які вироблені в Україні, має включатися тільки тоді, коли такі елементи записано на рахунок виробни­ка. Слід розуміти, що жодні кошти або вартість елементів, про які йдеться в цьому підпункті, не повинні рахуватися двічі при визначенні вартості за методом, передбаченим ст. 63.

Терміни “загальні витрати” та “обсяг прибутку”, про які йдеться в п. 2, 3 ч. 1 ст. 63, повинні визначатися на основі інформації, наданої виробником або від його імені, якщо дані виробника сумісні з тими, що здебільшого відображаються в продажах товарів того самого класу або виду, що й оці­нювані товари, котрі виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до України.

Загальні витрати та обсяг прибутку мають враховуватися в цілому. Це означає, що коли в конкретному випадку обсяг прибутку виробника низь­кий, а його загальні витрати високі, то обсяг прибутку і загальні витрати виробника, взяті разом, все ж можуть бути сумісними з тими, що відобра­жаються під час продажу товарів того самого класу або виду.

Якщо виробник може довести, що отримує низький прибуток від про­дажу імпортних товарів через конкретні комерційні обставини, то дані про фактичний прибуток виробника мають братися до уваги за умови, що виробник надає обґрунтовані комерційні підстави для їх підтвердження і його цінова політика відображає звичайну цінову політику у відповідній галузі промисловості.

Якщо власні дані виробника щодо обсягу прибутку та загальних витрат несумісні з тими, які переважно відображаються при продажу товарів того самого класу або виду, що й оцінювані товари, котрі виготовляються ви­робниками в країні експорту для експорту до України, то обсяг прибутку та загальних витрат може базуватися на відповідній інформації, відмінній від тієї, що надається виробником товарів або від його імені.

Коли для цілей визначення митної вартості використовується інша ін­формація, ніж надана виробником або від його імені, митні органи повин­ні проінформувати імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої інформації, використані дані та розрахунки, які базуються на цих да­них, відповідно до положень ст. 56, з дотриманням конфіденційності ін­формації.

Термін “загальні витрати”, про який ідеться в п. 2 ч. 1 ст. 63, охоплює прямі та непрямі витрати на виробництво та продаж товарів на експорт, які не включені згідно з п. 1 ч. 1 ст. 63.

Належність певних товарів до “того самого класу або виду”, що й інші товари, повинна визначатися в кожному конкретному випадку з урахуван­ням відповідних обставин. При визначенні звичайних прибутків і загаль­них витрат відповідно до положень ст. 63 слід вивчати продаж на експорт до України найвужчої групи або асортименту товарів, який охоплює това­ри, що оцінюються, стосовно яких може бути надана необхідна інформа­ція. Для цілей ст. 63 товари того самого класу або виду повинні бути з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються.

Використання методу визначення митної вартості відповідно до ст. 63 зазвичай обмежуватиметься випадками, коли покупець і продавець пов'язані між собою, а виробник готовий надати органам влади України необхідні калькуляції собівартості та забезпечити можливість будь-якої подальшої перевірки, яка може виявитися необхідною.