Стаття 64. Резервний метод

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідов­ного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтувати­ся на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтер­нативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для іден­тичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень стат­ті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Сутність цього методу полягає в тому, що товари оцінюються з ураху­ванням світової практики у випадках, коли митні органи аргументовано вважають, що інші п'ять методів не можуть бути використані та не дають змоги об'єктивно й максимально точно встановити вартість оцінюваних товарів.

Законодавець під час визначення митної вартості вимагає, щоб митні органи надали декларантові цінову інформацію та діяли на основі не тіль­ки законів України та інших нормативно-правових актів, а й відповідно до положень ГАТТ та Угоди про застосування ст.

Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна щонайбіль­шою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митних вартос­тях. Визнаною митна вартість товарів вважається тоді, коли відповідно до ч. 3 ст. 54 Кодексу митний орган дійшов висновку, що митна вартість, її структура та метод визначені правильно, а відомості документально під­тверджені, достовірні та повні.

З метою використання положень цієї статті під час визначення мит­ної вартості повинні використовуватися методи, викладені у ст. 58-63, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів має відповідати всім основним принципам митної оцінки, які стосуються ви­користання названих методів. У рамках резервного методу потрібно до­тримуватися встановленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.

В Угоді про застосування ст. VII ГАТТ наводяться деякі приклади об­ґрунтованої гнучкості.

Застосування резервного методу визначення митної вартості на основі методу визначення митної вартості за вартістю угоди з увезеними товара­ми неприпустиме.

Гнучке застосування методів 2-3 насамперед стосується термінів уве­зення ідентичних та подібних товарів, можливості використання як осно­ви для митної оцінки ідентичних чи подібних товарів, вироблених не в тій країні, в якій виготовлено товари, що оцінюються.

Стосовно четвертого методу можливе гнучке трактування вимог щодо термінів продажу товарів на внутрішньому ринку України та незмінного стану товарів, які оцінюються.

В Угоді про застосування ст. VII ГАТТ зазначено, що коли митну вар­тість неможливо встановити за допомогою попередніх п'яти методів на­віть з гнучким їх застосуванням, то вона може визначатися з використан­ням інших розумних методів за умови, що такі дані наявні в країні-імпорте- рі, документально підтверджені, відповідають загальним принципам ГАТТ.

Зокрема, далі вказуються умови визначення митної вартості товарів за резервним методом. Так, оцінка завезеного товару для митних цілей не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках тощо.

При використанні методу 6 допускається розрахунок митної вартості на основі реальних, обґрунтованих цінових даних, якщо їх використання не суперечить вимогам ч. 3 цієї статті і сумісне з відповідними принципа­ми і положеннями ГАТТ. Під час визначення митної вартості за методом 6 можна використовувати:

- прейскуранти;

- каталоги, що містять докладний опис товару;

- пропозиції цін з постачання конкретних товарів на митну територію України;

- біржові котирування;

- статистичні дані про загальноприйняті рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифи на транспорт;

- результат товарно-вартісної експертизи та ін.

Загальні принципи, що не вступають у суперечність з принципами ст. VII ГАТТ та Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, можна узагальнити таким чином:

- найнадійніша контрактна вартість товарів, що імпортуються;

- однорідність в оцінці;

- справедливість і нейтралітет;

- прості й справедливі критерії;

- відповідність комерційній практиці.

Стосовно доступності інформації в країні імпорту необхідно зазначити таке. Якщо інформація доступна в країні імпорту, і вона задовольняє мит­ницю як правдива й точна, це повинно бути використано. Коли деяка част­ка даних походить з іноземних джерел, цей факт сам по собі не повинен пе­решкоджати використанню таких даних для цілей встановлення вартості на підставі цієї статті.