Стаття 62. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості

1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відпо­відно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимо­гу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

2. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари про­даються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначен­ня митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержан­ня прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на мит­ній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що вироб­ляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін “товари того ж класу або виду” включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі ви­трати, пов'язані зі збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Чис­лове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на осно­ві інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до “товарів того ж класу або виду” повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини;

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат;

3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпор­том) чи продажем (відчуженням) товарів.

3. У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не прода­ються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оці­нюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

4. У разі відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи подібних (анало­гічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на день ввезення в Україну, на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи митна вартість таких товарів ви­значається на основі ціни одиниці товару, за якою зазначені товари продаються в Укра­їні після подальшої обробки (переробки) найбільшою партією особам, не пов'язаним з особами, у яких вони купують такі товари. При цьому робляться відповідні поправки на вартість, додану такою обробкою (переробкою), та вирахування, передбачені пунк­тами 13 частини другої цієї статті.

5. Вирахування вартості, доданої подальшою обробкою (переробкою), повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, підда­ються обчисленню та належать до вартості такої роботи.

6. Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються у разі, якщо:

1) у результаті подальшої обробки ввезені товари втрачають свою ідентич­ність, крім випадків, коли, незважаючи на втрату ідентичності ввезених товарів, величина вартості, доданої обробкою, може бути точно визна­чена;

2) ввезені товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки незначний відсоток продажу їх в Україні, що використання цього методу оцінювання буде невиправданим.

7. Можливість застосування положень частини четвертої цієї статті визначається в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин.

Для цього методу використовують як вартість оцінюваного товару, що ввозиться на митну територію України і буде реалізовуватися на території України, так і вартість ідентичних чи подібних товарів. Поняття ідентич­них та подібних товарів визначено у ст. 59, 60 Кодексу.

Під терміном “у найбільших загальних кількостях” розуміється сукупна кількість товарів, проданих за однією ціною.

Першою умовою використання методу є продаж оцінюваних, ідентич­них чи подібних товарів на митній території України в незмінному стані.

Переупаковка, щоб вилучити закордонну експортну упаковку товарів, або звичайна переупаковка для внутрішнього ринку, а також природні змі­ни, такі як випаровування, всихання, ерозія тощо мають розглядатись як незмінний стан.

Однак якщо деякі товари імпортуються оптом, але розміщуються в ін­дивідуальні упаковки для роздрібного продажу, це не може розглядатись як просто повторна упаковка. У деяких випадках насипний вантаж й окре­мо упаковані товари для роздрібного продажу не можуть розглядатися ні як ідентичні чи подібні товари, ні як такі, що не змінили стану.

Природні зміни в товарах, такі як випаровування (наприклад, необроб- леної нафти, бензину, цукру, газів тощо), усихання і нормальна ерозія (на­приклад, незначна кількість іржі на металі), залишають товари в незмінно­му стані.

Після будь-якого типу виробництва або подальшої обробки, включаю­чи монтаж, товари більше не належать до таких, які перебувають у незмін­ному стані.

Разом з тим ч. 4-6 визначається, що в разі відсутності випадків про­дажу оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому самому стані, в якому вони перебували на день увезення в Україну, на ви­могу декларанта або уповноваженої ним особи митна вартість таких това­рів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою зазначені товари продаються в Україні після подальшої обробки з відповідними поправками на вартість, додану такою обробкою (переробкою).

Для цілей цього методу використовується ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари прода­ються на території України водночас або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, але до закінчення 90-денного термі­ну. Це означає, що такий строк стосується періоду як після ввезення оці­нюваних товарів, так і до ввезення оцінюваних товарів.

У коментованій статті наголошується, що товари мають продаватися на території України в достатній кількості. Питання про те, яку кількість слід вважати достатньою, щоб встановити ціну, потребує окремого розгляду, особливо коли не весь відвантажений товар було продано за один раз. На­приклад, для товарів, які продано на сезонній основі у позасезонний пері­од, достатня кількість має бути нижчою порівняно з продажем у сезон.

Якщо йдеться про велике за розміром обладнання або дуже дорогі ма­шини, продаж однієї одиниці міг би розглядатись як суттєвий, водночас для предметів, проданих у кількості багатьох тисяч одиниць, продаж 50 або 100 одиниць не може розглядатись як достатній для встановлення ціни.

При використанні цього методу потрібно пам'ятати, що можна розгля­дати тільки такий продаж, який здійснено між непов'язаними сторонами. Поняття взаємозалежності осіб чітко визначено у ст. 15 Угоди про застосу­вання статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 р.

Числові значення компонентів, що вираховуються з ціни товару, нада­ються декларантом і мають бути сумісними з відповідними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими для певної галузі промисловості.

Згідно з положеннями статті від ціни товару віднімаються три компо­ненти, якщо вони можуть бути виокремлені. Таким чином, за бажанням декларанта, як основа для визначення митної вартості може братися ціна товару без вирахування певних компонентів.

Розглянемо кожен із цих компонентів.

Витрати на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або під­лягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок. Якщо робляться відрахування в рахунок комісійних, то не можна водночас здійснювати від­рахування за загальні витрати або навпаки.

Термін “загальні витрати”, що використовується для визначення першо­го компонента, охоплює прямі та непрямі витрати, пов'язані зі збутом за­значених товарів.

Коли імпортовані товари були продані на основі агентсько’ї/комісійної угоди, комісійні відраховуватимуться. Коли імпортовані товари є предме­том прямого продажу, то повинні відраховуватись прибуток і загальні ви­трати.

І в першому, і в другому випадку необхідно відраховувати звичайну суму комісійних або загальних витрат і прибутку, одержаного у зв'язку з про­дажем у країні імпорту імпортованих товарів того самого класу або виду. Товари належать до того ж самого класу або виду, якщо вони потрапляють у межі групи або виду товарів, виготовлених специфічною промисловістю або сектором промисловості, і включають ідентичні й подібні товари.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 62 питання про те, чи певні товари нале­жать до “того самого класу або виду”, що й інші товари, повинно визнача­тися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обстави­ни.

Частка, яка має бути відрахована як комісія або прибуток та загальні ви­трати, буде такою, що додається імпортером, крім випадків, коли сума не­сумісна із сумами, які зазвичай мають додаватись до товарів того ж самого класу або виду. Тобто якщо в імпортера частки комісійних або прибутку і загальних витрат відрізняються від часток, які мають зазвичай додаватися під час торгівлі, необхідно відраховувати частки, прийняті торгівлею, а не надані імпортером.

Прибуток і загальні витрати слід приймати в цілому.

Суму, призначену для відрахування, потрібно визначати на основі ін­формації, яку надає імпортер або інша особа від його імені. Коли такі дані не сумісні з даними, характерними для відповідної галузі, частки прибутку і загальні витрати можуть ґрунтуватися на інформації, яка відрізняється від тієї, що надає імпортер.

Звичайні витрати, здійснені в Україні на навантаження, виванта­ження, транспортування, страхування, та інші пов’язані з такими опе­раціями витрати. Витрати на поставку і відповідне страхування потрібно відрахувати з ціни товарів, коли ці витрати здійснені в межах країни ім­порту. Тобто весь фрахт, обробка і витрати за поставку з місця перетину кордону до місця поставки в Україні будуть відраховані з ціни.

Податки, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з увезенням (імпор­том) чи продажем (відчуженням) товарів. Також від ціни товару відніма­ються суми податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з увезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів - третій компонент. У цьо­му випадку потрібно віднімати від ціни товару як місцеві податки, які під­лягають сплаті за результатом продажу товарів, так і ті, що сплачуються у зв'язку з імпортом товарів на митну територію України, але тільки якщо вони не були включені в суму загальних витрат.

Ціна, яка виникла в результаті, буде теоретично встановленою вартістю в Україні, або вартістю, яка може наближатися до початкової ціни імпорту.