Стаття 57. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митно­го режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

д) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість това­рів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між мит­ним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положення­ми статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, об­числена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 64 цього Кодексу.

Ця стаття встановлює, як має визначатися митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту. На рис. 3 наведено порівняння методів визначення митної вартості згідно з національними та міжнародними нормативно-правовими актами. Проте відповідно до ст. 65 Кодексу для товарів, які ввозяться і декларуються в інших митних режимах, що передбачають сплату митних платежів, митна вартість товарів визначається із застосуванням одного з шести методів, які визначені коментованою статтею.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту, поділені на основний та другорядні (такий поділ передбачено і Модернізованим митним кодексом ЄС).

Основним є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ім­портуються (вартість операції). Цей метод застосовується тоді, коли умо­ви, передбачені у ст. 58, виконано.

Рис. 3. Методи визначення митної вартості товарів

Якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до положень ст. 58, то вона визначається шляхом послідовного використання методів, передбачених ст. 58-64 Кодексу.

Згідно зі ст. 57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою ви­значення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть обмінятися інфор­мацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наприклад, може статися, що імпортер володіє інформацією про митну вартість іден­тичних або подібних імпортованих товарів, якої не має митний орган. Вод­ночас імовірна й протилежна ситуація: митний орган має потрібну інфор­мацію, а імпортер - ні.

Факт проведення консультацій та їх результати фіксує посадова особа митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вар­тості або у відповідному журналі та засвідчує своїм підписом декларант.

У разі неможливості застосування ст. 59 і 60 Кодексу митну вартість товару визначає митний орган на підставі наявних у нього відомостей згід­но із законодавством, зокрема з використанням інформації біржових ор­ганізацій про ціни на сировину й матеріали, які є складовими оцінюваного товару, та інформації про розрахунки співвідношення вартості сировини (матеріалів, комплектуючих) та готової продукції, надіслані ДМС України.

Як виняток, може змінюватися послідовність застосування лише чет­вертого (ст. 62 Кодексу) та п'ятого (ст. 63 Кодексу) методів визначення митної вартості. Якщо декларант не вимагає, щоб порядок використання ст. 62 і 63 був зворотним, то слід дотримуватися звичайної послідовності.

Якщо митну вартість не можна визначити згідно з положеннями ст. 58­63, то вона повинна визначатися відповідно до положень ст. 64 за резерв­ним методом.